App Store Google Play

Плутократи. Розпродаж століття

21.05.2017 10:00
Плутократи. Розпродаж століття

2012 року "Форбс" назвав Москву "столицею" мільярдерів — там їх налічувалося 78, у Нью-Йорку — 58, а в Лондоні — 39. Російським олігархам живеться настільки добре, що нерівність у сучасній Росії більша, ніж у царські часи.

Уривок з книги "Плутократи" (переклад: видавництво "Наш формат")

Найкращий місяць для поїздки в Київ — жовтень. Каштани на Хрещатику красиво жовтіють, спека спадає, до листопадових до­щів ще є час.

Та 24 жовтня 2005 року увага публіки була прикута до Фон­ду державного майна, що міститься у похмурому радян­ському будинку на Печерську: бізнесмени з кількох країн від Ін­дії до Люксембургу, преса, півтори сотні демонстрантів, телека­мери, прямий ефір.

У приміщенні фонду йшла особлива драма: з аукціону продавали найбільший металургійний комбінат України — "Криворіжсталь".

Початкова ціна становила 2 мільярди. Боротьбу вели три учас­ники: європейська компанія "Мітал стіл", якою володіла індійська родина Міталів; люксембурзька "Арселор", яка грала за україн­ських олігархів; і "Ел-ел-сі смарт груп", російсько-український кон­сорціум з Дніпропетровська.

Ставки швидко виросли удвічі.

Ліцитатор, одягнений у звичайний діловий костюм, повто­рив, що йдеться про пакет акцій металургійної компанії "Криво­ріжсталь", — телевізійна трансляція тривала вже сорок хвилин. "Учасник номер три ["Мітал стіл"] назвав ціну 24,2 мільярда гривень [4,8 мільярда доларів]. Три! Продано учасни­ку номер три!".

Недавно відставлена прем'єр-міністерка Юлія Тимошенко першою театрально привітала Лакшмі Мітала, керівника цієї ме­талургійної імперії, який належав до другого покоління сім'ї. "Це було наче футбол", — задоволено сказала вона.

Через кілька місяців (і вже після того, як вона повернулась у прем'єрське крісло) ми з нею зустрілися: олігархи, за слова­ми Тимошенко, її ненавиділи і не могли зрозуміти, бо їм не вда­валося її купити або залякати. Правду вона казала?

І так, і ні. 2011 року, коли Віктор Янукович, підтриманий частиною олігар­хів, став президентом, він організував суд над Тимошенко, про­цес нагадував справу проти Ходорковського. Та вона все одно не злякалась і мужньо трималась і в суді, і у в'язниці.

Для українців цей аукціон був частиною політичної виста­ви. Серед гасел Помаранчевої революції, до лідерів якої належа­ла й Тимошенко, був перегляд результатів приватизації "Криво­ріжсталі", яку 2004 року продали всього за 800 мільйонів доларів консорціуму, до якого входив зять президента Кучми.

Реприва­тизація підприємства у 2005 році принесла суму вшестеро біль­шу — Помаранчева революція виконала одну з головних обіця­нок, а заодно ніби "помстилася" своїм ворогам.

Та аукціон з продажу "Криворіжсталі" — епізод ще більшої іс­торії. Це найдорожчий об'єкт за всю історію приватизації в усьо­му колишньому Радянському Союзі. Дивовижно.

За двадцять ро­ків після краху комунізму країни-наступниці радянських рес­публік продали в приватні руки нафтові компанії, які сумарно оперували покладами сировини у сто мільярдів барелів; шахти, які давали четверту частину нікелю у світі; величезного виробни­ка алмазів і гігантську алюмінієву промисловість. А найдорожче коштував збудований за Сталіна металургійний комбінат у забу­тому богом містечку в Південній Україні.

Як не міряй, а виявило­ся, що це була найкоштовніша прикраса в радянській сировин­ній економіці.

Звісно, це абсурд. Ось чому суть історії з "Криворіжстал­лю" криється не в успішному продажі українського меткомбінату індійському магнату за добру ціну. Цей епізод багато сказав про гігантський розпродаж інших активів покійного Радянського Со­юзу.

Пострадянська приватизація, напевно, — найбільша пере­дача державної власності у приватні руки за всю історію людства. Якщо говорити про формування класу мільярдерів у двадцять першому столітті, то пострадянський розпродаж дав більший ефект, ніж технологічна революція у Кремнієвій долині чи фінан­совий розквіт на Вол-стріт і в лондонському Сіті.

Просто подиві­мося на цифри: з 1226 мільярдерів у списку "Форбса" за 2012 рік 111 — олігархи з колишнього Радянського Союзу, 90 — технокра­ти, 77 — фінансисти.

Співвідношення кількості мільярдерів і роз­міру економіки та розрив між мільярдерами і рештою ще промо­вистіші: на статки російських мільярдерів можна купити п’яту частину ВВП Росії.

Для порівняння: 424 американським мільяр­дерам по кишені тільки 10% валового внутрішнього про­дукту США, а 20 південнокорейським — тільки 4% ВВП Південної Кореї.

2012 року "Форбс" назвав Москву "столицею" мільярдерів — там їх налічувалося 78, у Нью-Йорку — 58, а в Лон­доні ще менше — 39. Справді, як з'ясували історики економіки, російським олігархам живеться настільки добре, що нерівність у сучасній Росії більша, ніж у царські часи.

Акційний розпродаж активів колишнього СРСР так помітно ви­діляється, бо він став точкою переходу від майже тотальної дер­жавної власності до власності приватної, бо в приватні руки по­трапили дуже цінні активи, бо перехід цей відбувся блискавично.

Пострадянська приватизація цілком вписувалася у ширший гло­бальний курс. Якщо ви сумніваєтеся в силі ідей, подумайте, на­скільки переконливу і безкровну перемогу здобула ліберальна еко­номічна думка і який конкретний вплив справила по всьому світу в останні двадцять років минулого століття.

Два найбільші запо­відники державної власності — колишній Радянський Союз і Ки­тай — віддали в приватні руки колосальні активи.

Країни розвиткового світу з економіками змішаного типу, як-от Індія, Мексика і Бразилія, розпродають державні компанії і поклади природних копалин.

Західні капіталістичні країни, наприклад Британія, теж продають підприємства, що їх раніше вважали природними моно­поліями, і віддають приватним операторам багато послуг, які рані­ше вважалися прерогативою і "спеціальністю" держави.

Держава зменшує втручання в економіку по всьому світу. Іро­нія перемоги ліберальної ідеї полягає в тому, що на практиці вона сприяла найбільшому рентному збагаченню в економічній істо­рії — зрештою, саме держава займається приватизацією.

Доклас­тися до одноразового перерозподілу активів — один з найпевні­ших способів увійти в нинішню супереліту.

Економічна правда

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Нецікава правда війни

Знову завівся з хлопцями про «правду війни». Ну, в сенсі чи треба показувати в кіно цю саму правду.Треба!Але, якщо всю її показувати в кіно, то це буде фігня, повна заунивності і нудьги.Ну...
Для соціальних виплат від держави необхідно відкрити рахунок в національному Ощадбанку. Цікаво, як обличчя держави проявляється у фінансових установах.Заходжу у відділення банку в центрі Дніпра. Довго...
Максим Мірошниченко

Зрозумілість

Можливо, єдиний мотив, який може мобілізувати широкі кола виборців, який буде сприйматися як прогресивний та новий. Не легалайз, не легалізація проституції, гендерна політика і т.д.Поясню. У 2015-16 р...
У нас небезпідставно прийнято вважати, що українська влада використовує ситуацію з війною у внутрішніх політичних іграх, в тому числі і в узурпацію.Гомо політикус в усі часи було важко втриматися від...