App Store Google Play

100 років тому у Катеринославі зажадали автономію для України

21.05.2017 18:00
100 років тому у Катеринославі зажадали автономію для України

До столітнього ювілею української революції та національно-визвольних завдань «Дніпроград» продовжує нагадувати дніпрянам про перепетії революції у нашому місті. В останньому матеріалі ми згадували про першу українську акцію у місті на 1 травня 1917 року, коли у Катеринославі вперше з’явилися синьо-жовті прапори. Наступним широким імпульсом мав стати губернський з’їзд українських організацій краю, на який мали з’їхатися усі просвітницькі, громадські, політичні та кооперативні українські організації з усієї величезної губернії, яка простягалася від Нікополя та Кривого Рогу (Кривий Ріг при цьому входив у склад Херсонської губернії) до Маріуполя, Юзівки (нині Донецьк) та Луганська. Зібрання відбувалося аж два дні – 21 та 22 травня на свято Трійці.

З’їзд був логічним продовженням Всеукраїнського Національного Конгресу, що пройшов місяць тому у Києві. «Такі з’їзди скликалися тоді по всіх губерніальних містах України», - писав член Катеринославської організації Української соціал-демократичної робітничої партії Ісаак Мазепа, - «Завданням цих з’їздів було: за маніфестувати свої домагання щодо автономії України, обрати делегатів до Української Центральної Ради і створити місцеві українські губерніальні ради для оборони українських інтересів в губернії. В Катеринославі цей перший український з’їзд відбувся з значним успіхом», - згадував майбутній прем’єр-міністр УНР. До зібрання готувалися заздалегідь та дуже серйозно, - кожна українська організація мала відправити делегата від кожних 25 своїх членів, але не більше 10 від організації. Сільські, кооперативні організації та осередки організацій у волості (найменша адміністративно-територіальна одиниця – Авт.) відправляють по одному делегату. Крім того, закликали приїхати на з’їзд не організованих українців, які захотіли би познайомитися з національними вимогами зібрання. З цією ж метою запрошувалися представники інших національностей. Для цього заходу замовили одне з найфешенебельніших приміщень міста – театр Комерційних Зборів на вулиці Новодворянській. Нині ця будівля не лише збереглася, а й надалі лишається одним з презентабельних місць для публічних заходів – клуб «Опера» по вулиці Вернадського (колишн. Дзєржинського). Для проживання делегатів свої приміщення надала духовна семінарія. Гостей зібрання зустрічали 19 та 20 травня на вокзалі та пристані Дніпра (недалеко від сучасного річкового порту) спеціальні комісари з синьо-жовтими стрічками.

Як виявилося, такі приготування не пройшли даремно, - за два дні з’їзд відвідали 751 чоловік - навіть по нинішнім часам це вражаюча цифра. Зібрання відвідали делегати Української Центральної Ради, губерніальної української ради, Державної Думи Росії, військових організацій губернії (46 чоловік), повітових управ, усіх осередків організації «Просвіта» (106 чоловік), волосних і сільських комітетів, споживчих товариств, Селянської Спілки (суспільна організація, що тісно співпрацювала з Українською партією соціалістів-революціонерів), робітничих гуртків, від партій, юнацьких гуртків, гуртків урядовців, залізнодорожних гуртків, книгарні «Слово» – 2, від українських партій (не соціалістичних), російської преси. Всього 451 чоловік. Крім того, 300 чоловік значилися серед гостей з’їзду.

З’їзд відкрив Василь Олексійович Біднов – наш земляк, один з найвідоміших інтелектуалів, істориків козаччини та церкви в Україні та Росії. Пізніше більшовики дуже постарається аби після смерті видатного українського науковця з десятків його праць до нас надійшли лише чотири. «Вітаючи з’їзд, Біднов говорить про завдання Катеринославського з’їзду і необхідність губернської організації на Катеринославщині українських свідомих сил» - описувала місцева преса зібрання, - «Сини України приймали саму жваву участь в революції, – говорить промовець. (Біднов – Авт.). «В полках петроградського гарнизону, які перші підняли прапор революції, була більшість українців. Слава цим борцям!». Гучно лунає «Слава!», а потім «Ще не вмерла Україна». Промовець запропонував вшанувати вставаниям пам’ять тих борців, що голови свої поклали за волю. З’їзд встав, і члени його проспівали «Вічну пам’ять». Окремо з’їзд вшанував пам’ять першого борця за волю українського народу, борця-поета Т. Шевченка співом «Заповіту», - описувало видання «Народна воля».

Наступним питанням стало обурення соціалістів України та Росії смертним вироком в Австро-Угорщині (з якою республіканська Росія була у стані війни) Фрідріху Адлеру – одному з найвідоміших австрійських соціалістів за вбивство міністра-президента імперії. «В день загального протесту пролетаріату і всіх пригноблених, зібравшись на перше засідання, Катеринославський губернський український з’їзд прилучає свій голос до загального протесту проти смертного присуду над громадянином Австрії Фрідріхом Адлером». Пропозицію вкрито оплесками. Далі з’їзд вітали представники (2 матроси і 1 робітник) від Чорноморського фльоту і член Держав. Думи О. М. Александров. Після привітань (Василь Олексійович – Авт.) Біднов запропонував з’їздові приступити до виборів президіуму», - пише «Народна воля».

Головою обрали Біднова, почесними головами Дмитра Яворницького та письменника Адріана Кащенка. Заступниками голови сталі інші відомі у місті інтелігенти, що згодом стануть одними з головних постатей української революції у Катеринославі – Труба, Сокіл, Самійленко, Олійник, Вирва, Гороховатський. Після цього Василь Біднов розпочав свій виступ «Про історичні підвалини автономії України», після нього виступав Ісаак Мазепа з доповіддю «Про автономію України», наступні оратори, серед яких був Іван Труба, також обґрунтовували необхідність автономії для України. «Велика театральна заля була переповнена…», - згадує Ісаак Мазепа, - «Серед делегатів переважали селяни, які досить охоче голосували за усі пропозиції…Але частина з'їзду складалася з малосвідомих українців, які й самі ще не знали чого, власне, вони хотіли…Пригадую, коли…я прочитав доповідь про автономію України, то потім до мене підходили деякі з учасників і дякували за те, що вони, мовляв, вперше мали нагоду почути, чому власне потрібний автономний лад на Україні», пише у своїх мемуарах майбутній міністр внутрішніх справ та голова уряду УНР.

Наступного дня, 22 травня з'їзд приступив до оголошення резолюцій. Проаналізувавши доповіді ораторів, зібрання видало доволі довгу постанову з переоцінкою історії україно-російських взаємовідносин та актуальних політичних явищ. Делегати прямо висловили курс на проголошення автономії України. Основними керуючими органами майбутньої автономії мали стати українські губерніальні ради на місцях та Українська Центральна Рада. Майбутня автономія мала керувати на ввіреній території поштою та телеграфом, залізницею та водними шляхами, складанням бюджету та друком грошей. Військова політика мала узгоджуватися з майбутнім федеративним урядом Росії, та майбутнім Українським Сеймом – парламентом республіки. Хоча тут з’їзд рішуче вимагав аби у частинах, що розквартированої в Україні і надалі проходила українізація – виділення окремих українських корпусів.

Такі рішення викликали великий резонанс – Тимчасовий уряд вступив у полеміку з Центральною Раду, яку почали звинувачувати у сепаратизмі, хоча офіційно нова російська влада проголосила курс на визначення націй. Однак, на відміну від Польщі, Фінляндії та балтійських країн, від України таких вимог не очікували. Так почалися значні дискусії у російському революційному русі, - загалом Тимчасовий уряд визнавав право за українцями на отримання національно-культурної автономії, однак, м'яко кажучи, був не в захваті від вимог проведення самостійної фінансової політики. Більш того, - навіть ті діячі, які прихильно ставилися до ідеї автономної української республіки, визнавали владу Центральної Ради лише у кількох українських губерніях, - Волинської, Подільської, Київської, Полтавської на Чернігівської, що охоплювали центральні, північні регіони сучасної України. Владу ЦР на території Одеської, Таврійської, Катеринославської та Харківської губерній Тимчасовий уряд не визнавав. Ці протиріччя серед українських та російських соціал-демократичних рухів вкупі з наближенням урядових криз у Петрограді та поразками армії на фронтах проти Німецької та Австро-Угорської імперій на Галичині, в Білорусі та Прибалтиці викликали значні урядові кризи у Петрограді, якими намагалися скористатися більшовики. Через деякий час Петроград скотитися у серію путчів, збройних виступів та переворотів.

Ось як уже у 50-их роках про ті події уже в еміграції згадував Ісаак Мазепа, - «…доба святочних маніфестацій та декларацій наближалася до свого кінця. 23 червня Центральна Рада видала свій Перший Універсал, в якому проголосила «однині самі будемо творити наше життя». Отже треба було переходити від слова до діла. Але організаційні українські сили були занадто малі. Тому…Перший Універсал хоч було прийнято прихильно, але у загальне становище українства Катеринославщини він не вніс ніяких рішучих змін:..всі апарати влади залишалися в неукраїнських руках. Навіть більше того, наші «малороси», разом з росіянами…тепер особливо розпочали ворожу кампанію проти українського «сепаратизму». Чи в цих умовах Центральна Рада правильно зробила, що в своєму Першому Універсалі обмежилася лише проголошенням автономії України? Чи не мусила вона відразу порвати з революційною Росією і стати на шлях творення незалежної України?» - задає риторичні питання один з головних соціал-демократів Катеринославщини.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

12 вересня Тимура Тумгоєва відправили до Росії. Генеральна прокуратура блискавично зреагувала на запит агресора, навіть незважаючи на рішення Комітету ООН з прав людини про призупинення екстрадиції Ту...
Пару слів про багатостраждалий Дніпровський аеропорт, про скоре мурування-будування якого неодноразово повідомляли по всіх фейсбуках Філатов із Корбаном.Як народний депутат, який просуває питання приє...
Анастасія ГОРЯЧА

Хто такий журналіст?

Із розвитком технологій у сучасному світі стає все важче визначити термін "журналіст". Звичка ділитися у соцмережах своїми спостереженнями стала нормою у побуті багатьох родин. У більш завзятих є наві...
Вчера шестилетний мальчик выпал из окна третьего этажа 147 школы, и лишь спустя сутки эта информация стала публичной.Администрация учебного заведения не сочла нужным заявить в полицию, ограничившись в...