App Store Google Play

Чи потрібна георгіївська стрічка в Україні?

20.05.2017 10:30
Чи потрібна георгіївська стрічка в Україні?

Звернімося до історії. Георгіївська стрічка в Росії як символ перемоги у Великій Вітчизняній війні з'явилася в 2005 році до 60-річного ювілею закінчення війни. Ініціаторами її введення формально стали «РИА Новости» і мало кому відома Регіональна громадська організація соціальної підтримки молоді «Студенческая община». Хоча можна не сумніватися, що рішення про максимальну популяризацію георгіївської стрічки на державному рівні приймалося в набагато більш високих кабінетах, і її застосування аж ніяк не збиралися обмежувати лише сферою пам'яті про Велику Вітчизняну війну.

Початковою метою цієї акції було замінити радянську символіку Перемоги, перш за все червоний прапор і червону п'ятикутну зірку. Георгіївська стрічка мала асоціюватися насамперед із заснованим у листопаді 1943 року з ініціативи Сталіна солдатським орденом Слави, у якого колодка покрита георгіївською стрічкою. Але тут з'являються і більш глибокі історичні корені. Адже орден Слави, в свою чергу, сходить до солдатських георгіївським хрестів (офіційно - відзнак військового ордена св. Георгія), яких особливо багато було видано в Першу світову війну.

Цікаво, що радянські штаб-офіцери (майори, підполковники і полковники) в кінці війни і в перші повоєнні роки соромилися носити орден Слави, якщо були ним нагороджені. Зробити кар'єру з кінця 1943 року і до кінця війни від рядового хоча б до майора не було жодної можливості, навіть незважаючи на те, що власники усіх трьох ступенів ордена автоматично ставали молодшими лейтенантами. А значить, солдатський орден у офіцера з двома прорізами на погонах незаперечно свідчив, що його власник якийсь час побував у штрафному батальйоні, де, заробивши орден Слави, спокутував провину і був відновлений у колишньому званні.

Георгіївський же хрест, в свою чергу, сходить до ордена Св. Георгія, заснованого російською імператрицею Катериною II в 1769 році як вища військова нагорода Російської імперії. У першому статуті ордена так і зазначалося: «Как Российской империи слава наипаче распространилась и возвысилась верностию и храбростию и благоразумным поведением воинского чина, то из особливой Нашей Императорской милости к служащим в войсках Наших в отмену и награждения им за оказанную от них во многих случаях Нам и Предкам Нашим ревность и службу, также и для поощрения их в военном искусстве, восхотели Мы учредить новый военный орден, и снабдить оный всеми теми преимуществами, кои споспешествовать будут сему Нашему предприятию».

Таким чином, георгіївська стрічка - це не тільки символ військових подвигів. Сьогодні перш за все це імперський символ, і в цьому значенні георгіївська стрічка відразу ж стала використовуватись у Росії і за її межами досить агресивно - для поширення ідеології «русского міра».

Слід зазначити, що в історії був уже випадок, коли георгіївську стрічку намагалися використовувати як немонархічний російський імперський символ. Щоправда, тривало це недовго, успіху не принесло і в історичній пам'яті не затрималося. Комітет членів Всеросійських Установчих зборів (Комуч), що виник у червні 1918 року в зайнятій чехословацьким корпусом Самарі, переважно есерівський за складом, виступав за єдину і неподільну Російську республіку, але очищену від більшовиків. Створивши Народну армію, він позбавив її погонів як символу царського режиму, а замість царської кокарди якраз і ввів георгіївську стрічку. Але протрималась вона недовго, якихось три місяці. 2 жовтня 1918 року, ще до колчаківського перевороту, верховний головнокомандувач генерал Василь Болдирєв замінив георгіївську стрічку кокардою з кольорами російського триколора. Але триколор як символ Великої Вітчизняної було не зовсім зручно використовувати, оскільки під триколором на боці німців воювали деякі частини власовської армії. І ось майже через 90 років георгіївську стрічку відродили як один з головних військових символів сучасної Росії.

Як і будь-яка ініційована зверху кампанія, історія з георгіївською стрічкою часом набувала гротескних форм. Її вішали куди завгодно - на господарські сумки і дитячі візочки, на кішок, собак та інших домашніх тварин.

До того ж незабаром згадали, що в ряді випадків в історії георгіївська стрічка виступала не просто як символ, але й замість відповідної нагороди. Солдати і матроси, які захищали Севастополь під час Кримської війни, удостоєні георгіївських хрестів, носили на шинелях замість них георгіївські стрічки, оскільки в обложеному місті відзнаки військового ордена були у великому дефіциті. Також у роки Першої світової війни офіцери, нагороджені орденом Св. Георгія або Георгіївською зброєю, нерідко носили на польовій формі й шинелях замість ордена георгіївські стрічки. А ті з них, хто опинився в еміграції, одягали георгіївські стрічки в петлиці цивільних піджаків, як одягають розетку ордена Почесного легіону у Франції. З цієї причини в Росії навіть виник, не надто численний, правда, рух проти георгіївської стрічки під гаслом: «Мені не потрібна Георгіївська стрічка - я не маю права її носити!».

Однак Великою Вітчизняною війною роль георгіївської стрічки далеко не обмежилась. Від самого початку в пострадянських державах вона стала своєрідним розпізнавальним знаком представників проросійських сил, які зазвичай вороже ставляться до незалежності тих держав, де їм тепер доводиться жити. А з початком у 2014 році російської агресії проти України георгіївська стрічка стала одним з головних символів горезвісних «Новоросії», «русского міра» і «русской вєсни». Георгіївська стрічка досі залишається відмітним знаком на формі бойовиків, які воюють у збройних формуваннях «ДНР» і «ЛНР». Тому на початку війни українці називали сепаратистів «колорадами». І безглуздо бачити цей символ імперії, що бореться проти України, на вулицях Києва, Харкова чи Одеси. Тому введена Верховною Радою України заборона на публічне носіння георгіївської стрічки виглядає цілком логічним, хоча й дещо запізнілим рішенням. І, звичайно, носити ордени Слави з георгіївською стрічкою на колодці ветеранам, які мають на це право, ніхто в Україні забороняти не збирається.

День

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Шпіль Солсберійського собору

Приходить до нас, у Mediaprostir поважного віку чоловік. Каже, що хоче провести захід на багато людей на два дні. Показуємо йому приміщення, чекаємо від нього більш детальної інформації. Під...
Анастасія ГОРЯЧА

Про Укрзалізницю хороше?

Сумнозвісне ПАТ Укрзалізниця не завжди надає погані послуги. Потяг непопулярного напрямку Київ – Маріуполь оснащений такими бажаними функціями, яких українці чекають вже багато років і на відсут...
Люди вже давно на межі. Колись давно це вже було. І сталася революція. Кривава.Але зараз люди змінилися. Вони чекають щось нового. Того, що стане силою, яка втілить їхні мрії про сильну і успішну Укра...
Анастасія ГОРЯЧА

З Днем народження, Дніпро!

А в Дніпрі нічого не змінюється.  Попри обіцянки міської влади почистити і привести до ладу ливневі колектори, після першого ж дощу цієї осені місто знову по коліна у болоті. І стосується не тіль...