App Store Google Play

Політичний «дзвінок» пролунав

05.05.2017 18:00
Політичний «дзвінок» пролунав

Для багато кого результати виборів в об’єднаних територіальних громадах (ОТГ), які відбулися 30 квітня, стали чимось несподіваним. А насправді вони тільки підтвердили реальність існуючих останнім часом тенденцій – не можна сказати, що позитивних, а почасти відверто політично небезпечних.

Нагадаю, що ці вибори у новостворених ОТГ відбулись у дев’ятьох громадах шести областей; загалом за партійними списками на них обиралося 242 депутати. За даними Комітету виборців України, лідером на цих виборах стала партія «Наш край»: 42 представники партії стали депутатами (17,4% від загальної кількості). На другому місці – «Опозиційний блок» (37 депутатів, 15,3%), третє-четверте поділили Блок Петра Порошенка «Солідарність» та «Відродження» (в обох відповідно 25, 10,3%), на п’ятому – Радикальна партія (23, 9,5%). Далі йдуть ВО «Черкащани» (21, 8,7%), ВО «Батьківщина» (19, 7,9%), «Єдиний центр» (14, 5,8%), УКРОП (11, 4,6%), «Самопоміч» і «Стабільність» (по 5 депутатів та 2% у кожної партії), «Воля народу» (4, 1,7%), Аграрна партія, «Справедливість» і «Єдність» (по 3 депутати, 1,2%), нарешті, «Сила людей» (2 мандати, 0,8%).

І що ж тут неочікуваного та дивного? Успіх «Нашого краю»? Так на місцевих виборах 2015 року ця партія була серед лідерів за кількістю обраних депутатів, а у грудні 2016 року на виборах у новостворених ОТГ «Наш край» узяв понад 20% мандатів за партійними списками; цю партією недаремно називають «партією мерів», такий вплив вона має на місцевому рівні у багатьох регіонах. Друге місце «Опозиційного блоку»? Теж нічого дивного: головною причиною цього є численні провали в діяльності центральної влади, зажерливість багатьох її представників, відсутність реальних успіхів у боротьбі з корупцією тощо; на такому тлі саме слово «опозиційний» додає кілька відсотків голосів. Фактичний провал «партії влади», себто БПП? Теж не дивно, і справа тут не тільки у щойно названих причинах успіху «Опоблоку», а в невмінні (чи небажанні?) БПП працювати з виборцями – вся ця праця підмінюється солодкими словами керівників уряду про те, що, мовляв, «жити стало краще, жити стало веселіше», - а люди бачать інше. Чи, може, неабиякі показники тільки де-юре всеукраїнських, а де-факто суто регіональних партій? Теж нічого дивного: такі партії існують у багатьох цивілізованих державах, вони і не рвуться на загальнонаціональну арену, а в Україні їх підсилює традиційно не надто висока здатність центральної влади розуміти регіональні проблеми та розв’язувати їх. Чи, може, когось дивують надто мізерні результати «Самопомочі»? Знов-таки, це закономірні висліди, бо ледь не з дня у день центральні мас-медіа настирно повідомляють про нездатність мера Львова й лідера «Самопомочі» Садового розв’язати – як на мене, значною мірою штучно створену ззовні, – «сміттєву проблему»…

Але те, що результати виборів в ОТГ виявилися загалом закономірними й очікуваними, не означає, що ці результати не повинні викликати тривогу.

По-перше, занадто багато місць узяли ті політичні партії, які зазвичай звуться «уламками Партії регіонів» - майже половину всіх мандатів за партійними списками. Ба більше – програмні настанови цих партій дуже схожі на ті, які «регіонали» висували на початку своєї діяльності. Мовляв, у Києві сидять балакуни, а ми об’єднали тих, хто займається практичними справами на місцях. Чи не найбільш відвертий у цьому співголова «Нашого краю», народний депутат Олександр Фельдман: «Нашу країну може врятувати здоровий егоїзм кожного регіону». І це сказано тоді, коли країна потребує загальнонаціональної мобілізації для відсічі російській агресії… До речі, всі п’ятеро співголів «Нашого краю» – колишні члени Партії регіонів. Ну, а про «Опоблок» як прямого спадкоємця ідей і кадрів «регіоналів» взагалі не варто говорити – це самоочевидний «троянський кінь» Путіна в нашій політиці.

Цікаво, що у Верховній Раді «уламки Партії регіонів» нерідко «дружать» (що засвідчують результати голосувань) з «партією влади». Можна припустити, що і на місцях вони не надто конфліктують. Пригадується, як у 2005 році деякі ідеологи «Нашої України» аргументували поворот Ющенка до співпраці з Януковичем тим, що, мовляв, «регіонали» у новій парламентській конфігурації будуть справними «молодшими партнерами». Невже ж декого недавня драматична і трагічна історія не здатна нічому навчити?

По-друге, вибори в ОТГ (як грудневі, так й інші) засвідчують, що «уламки Партії регіонів» (чи, може, краще сказати «середовище Партії регіонів»?), тобто підібрана й виплекана за часів Кучми та Януковича пострадянська номенклатура реально контролює значну частину України. Не відбувається (чи майже не відбувається) ніякої ротації еліт на місцевому рівні, а без такої ротації, без вчасної заміни малоефективних управлінців, демократія як така неможлива, й ефективна економіка – теж. Я розумію, що нова номенклатура навчилася непогано маніпулювати значною частиною виборців на місцевому рівні, по мінімуму задовольняючи їхні потреби та граючи на побоюваннях, як би не стало ще гірше, але ж чи спроможна ця номенклатура європеїзувати Україну, чи вона націлена на мавпування російських і радянських реалій?

По-третє, ці вибори, як на мене, є сигналом, що ситуація в Україні може почати розвиватися за тим сценарієм, який нещодавно втілився у Молдові. Навряд чи комусь удасться закинути на Банкову проросійського президента, проте президент-капітулянт там з’явитися може. Ба більше: чимало західних політиків у разі його появи полегшено зітхнуть. І це теж не слід забувати.

Утім, вибори депутатів ОТГ – це не остаточний присуд, це лише дзвінок. І не лише центральна влада, а й громадянське суспільство мають його почути.

ДЕНЬ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Як нам оздоровити суспільство

Лише активне долучення громадських кіл до життя міста чи держави несе у собі якісь перспективи. Інакше ми приречені на культики капищних жерців, дворових месій чи міських господарників. Бо їх піар-ход...
Останнім часом все більше знецінюється результат вищої освіти в Україні. Після школи абітурієнти складають ЗНО і вступають до вишів, не тому, що бачать себе в тій чи іншій професії, а тому що “т...
Антон МОРОЗ

Fiat justitia et pereat mundus

Ніщо так не загартовує людину, як українські суди. Ви бували колись в українському суді? Чи відчували ви праведні страждання від очікування чергового засідання? Якщо ні, то ви - щаслива людина. Або ж...
Чому ми програємо інформаційну війну країні-агресора? Тому що професійно працюють одиниці, а до рівня пропаганди Росії нам як до Сонця на гвинтокрилі…Без лірикиМене вивів із душевної та професі...