App Store Google Play

Шок, що йде з майбутнього: війни ідентичностей

22 Квітня 18:00
Шок, що йде з майбутнього: війни ідентичностей

Україна і Росія зіткнулися на полі ідентичності, коли Росія не хоче відпускати Україну зі спільної з нею ідентичності, яка вибудувана в рамках радянської з невеликим набором національних відхилень. Всі розповіді про можливий прихід НАТО на українську територію є вторинними, а первинним є зникнення старої радянської України поряд з Росією. Причому всі втягнуті в цю війну без особливого бажання. Ніхто не тільки не очікував, що це можливо, але навіть сьогодні зрозуміти її складно, оскільки цілі в цій війні принципово нематеріальні.

Релігія, ідеологія, культура (РІК) не належать інформаційному простору. Це віртуальний простір, для якого характерним є певний відхід від простого копіювання дійсності. Це більш складний погляд на світ, оскільки мова йде не про повтор світу, а створення для нього правил. Світ може відрізнятися від цих правил, але поведінка людей буде повертати його до ідеалу, закладеному в РІК.

Віртуальний об’єкт живе довше інформаційного. Нам нецікава вчорашня газета, але ми цілком можемо читати романи минулого століття. Інформаційний простір в цьому плані – тактичне, віртуальне – стратегічне. Інформаційний об’єкт відповідає дійсності в цій точці простору і часу, віртуальний – вчора, сьогодні і з великою часткою ймовірності – завтра. Причому з можливістю переходу в іншу країну, як Чайковський вважається своїм композитором в будь-якій країні світу.

Віртуальне базується на пам’яті, оскільки орієнтоване на те, що було. Інформаційне – на сьогоднішньому дні. І виходить, що у людини відсутнє розуміння майбутнього, яке вона просто намагається взяти з того, що вже було, що принципово помилково, оскільки людина в стані проектувати тільки те, що вже було…

Війни будуються на спробі змінити ідентичність, коли одна КРІ (культура, релігія, ідеологія) намагається захопити територію іншої КРІ. Одна КРІ завжди вважає свої уявлення про світ більш правильними, ніж у чужій КРІ.

Всі приклади минулого такі. Релігійні війни стрясали Європу зі знищенням представників іншої віри. Гітлер і Сталін бачили себе ідеологічно і противниками, точно так СРСР дивився на Захід, обопільно направивши ракети один проти одного. Звичайно, є протиріччя економічного порядку, але під них все одно підводяться аргументи боротьби з «чужим».

Сьогоднішній світ нічим не відрізняється від світу минулого. Ісламська КРІ породила феномен тероризму на більш масовою основі, ніж це було раніше, наприклад, в разі російських бомбістів дев’ятнадцятого століття. Проблеми іммігрантів в західному світі є прикладом культурної війни, яка не змогла вирішити концепція мультикультуралізму.

Ідентичність виступає в ролі певної «сітки», яку накидаються на фізичний та уявний простір, зв’язуючи їх разом. Сюди потрапляє список своїх власних героїв і ворогів, відмінний від інших. СРСР вишиковував їх з нуля, саме тому його герої часто були ще живими в момент їхньої глорифікації. Нинішній пострадянський простір має не тільки живих героїв, у нього складності з героями і минулого часу, які не визнаються частиною населення. Тобто навіть мертвими герої можуть містити в собі минулі конфлікти.

Рим намагався зупинити подібний тип конфліктності, включаючи богів завойованих народів свій пантеон, хоча і на другорядних ролях. За аналогією Сталін створював національних героїв всередині загального списку героїв всієї країни. З цієї причини Довженко він запропонував зробити фільм про Щорса як про українського Чапаєва.

Поняття стратегічного наративу, взяте на озброєння американськими військовими, якраз охоплює бачення світу під кутом зору ідентичності. Це американський стратегічний наратив проти наративу Аль-Каїди. Радянський стратегічний наратив відрізнявся від американського. Холодна війна була просуванням кожної зі сторін свого наративу на чужу територію.

Д. Запольський вважає помилкою трактування римлян високоцивілізованими, а варварів – дикунами. На його погляд, різниця в тому, що варвари були вільними людьми, а не жили в системі управління примусом. А система свободи сильніша системи примусу.

Запольський пише вже про сучасність: «Західна людина – з крови й кости варвар. Він щасливіший і вільніший (хоча часто гірше освічений, має вузькі навички і мислить більш меркантильними категоріями). Сьогоднішня «слабкість Європи» – міф. Західна ідентичність сильніша імперської: навіть «малі» народи Балтії не загубили своєї волі в умовах СРСР. До речі, зверніть увагу: сьогодні Москва дорікає Європу саме у варварстві: відсутності «духовності», «традиційності», «мужності». Саме в тому, що відрізняє римлянина від «дикуна»» [1].

Єдине заперечення, яке виникає тут, полягає в тому, що СРСР все ж не намагався зруйнувати моделей світу національностей СРСР. Так звану нову спільність людей «радянський народ». Хоча в планах і було руйнування національних кордонів. Ю. Андропов свого часу доручав розробити поділ СРСР не за національним кордоном, а за господарським. Але в результаті розробка цих планів не отримала продовження. Зрозуміло, що ніякого розпаду СРСР тоді б не відбулося, оскільки національна «енергія» була б різко ослаблена.

Національна енергія опинилася в центрі розлому СРСР. Звичайно, тіньова радянська буржуазія хотіла отримати собі своє: директори заводів – заводи, секретарі ЦК – адміністративне управління країною, а секретарі обкомів – областями. Але все це було оформлено у вигляді національного запиту. Відтоді шукається модель поєднання національних вимог державотворення, які прийшли з дев’ятнадцятого століття, з політичним розумінням нації, створеним в наш час.

Ю. Макаров бачить слабкість сьогоднішньої україноцентричності в наступному: «Основний внутрішній конфлікт нашої постколоніальної кесонної хвороби: україноцентрічність не означає ізоляцію (в ідеалі – з точністю до навпаки), між тим саме в цьому вигляді вона існує для суттєвої частини тих, хто її сповідує. Нічого дивного: донедавна носії української ідентичності перебували на периферії суспільства або в спеціально облаштованих гетто, вони ще менше були включені в світовий інтелектуальний обмін, ніж решта соціуму, який і без того утримувався за залізною завісою, і так тривало століттями. Це породило специфічну психологію монополії окремої свідомої (без іронії), патріотичної (тим паче) верстви на культурний спадок, а також ревнощі стосовно тих, хто робив спроба подолати ментальні автаркію» [2].

Це перегукується з думкою С. Жадана, що сьогодні має місце не стільки боротьба за українську мову, скільки боротьба проти російської [3]. Це викликало цілий шквал негативних реакцій.

По суті стратегічний наратив не залежить від мови, можна висловити український стратегічний наратив і англійською, хоча мова безумовно є базовим компонентом культури. Однак література може бути орієнтована і на інші зразки / канони. Як і орієнтація самого життя може бути не тільки на літературу. В. Сорокін пише: «Російське життя завжди було літературою, американське – кінематографією. Слово в Росії – це такий віковий мамонт, який нещадно топче все навколо. Тут слова, міфи і уявлення як і раніше важливіші справ, речей і реальності» [4].

Війни ідентичності звичні між різними країнами. Усередині країни поки успішною виявилася модель американського «плавильного казана», хоча провалилася європейська ідея мультикультуралізму. Однак прихід Д. Трампа продемонстрував, що «казан» теж працював не без дефектів, оскільки традиційна сторона Америки відчула силу «чужих» на своїй території. У. Лінд побачив майбутню громадянську війну США по лінії традиційної культури і контркультури.

У. Лінд говорить про атаку на культуру, до речі, він вважає політичну коректність і культурний марксизм тоталітарними ідеологіями [5]. На Заході не сталося революції, хоча її чекали, і відповідь на цей парадокс дали, на його думку, А. Грамші і Д. Лукач. Вони прийшли до висновку, що цьому перешкодила західна культура і християнська культура, тобто в принципі західна цивілізація, якої слід позбутися. Тобто кажучи тематикою даного розгляду – слід змінити ідентичність західної людини.

Ідентичність, мова, культура – це різні механізми, які виділяють в оточуючому нас світі значущі / незначущі елементи. Сакральні елементи були навіть в самій матеріальної радянської моделі. Побудова пострадянської ідентичності йде шляхом відмови від радянської сакральності, в той час як побудова російської ідентичності будується на спробі об’єднання дореволюційного і радянського пантеону з сучасним.

Четверте покоління війни за Ліндом дуже схоже на сьогоднішню війну на Донбасі. Наведемо характеристики Лінда: війна ведеться недержавними акторами, відмінність між війною і миром стерто, психологічні операції стають домінуючим зброєю, головна мета – зруйнувати підтримку населенням влади стороною, атакується, і війни, телебачення більш важливе, ніж збройні підрозділи [6].

Як бачимо, всі ці характеристики проявили себе і в Донбасі, тобто війна четвертого покоління вже реалізувалася. Це явна війна ідентичності, коли одна зі сторін намагається нав’язати інший свою ідентичність. Це, до речі, пояснює той сплеск пропаганди, який супроводжує цю війну в Росії, коли російське телебачення було єдиною гігантською психологічною операцією, в рамках якої треба було відійти від радянської моделі «народи-брати» до моделі «хунта-карателі-бандерівці».

З погляду С. Тетема сучасна війна ведеться і в людському вимірі, тому треба знати культуру противника. Незнанням такого роду речей він пояснює звичне відсилання на ірраціональність противника. Він каже: «Коли ми просто відкидаємо існуюче людську поведінку як ірраціональне, ми демонструємо істотний провал у розумінні людського виміру. Війна – це людське прагнення, а люди є раціональними істотами, навіть коли вони керуються принципами і уявленнями, відмінними від ваших. Тому проблемою є вимога прийти до розуміння цих принципів і уявлень» [7].

Релігію, наприклад, він бачить як центральний параметр сьогоднішніх військових операцій. Він пише: «Наші солдати мають бути озброєні більш тонким розумінням центральності й важливості релігії та віри, ніж у населення, де проводяться операції, так і, ймовірно, несподівано, мова має йти про релігійні вартості, які це населення очікує від наших військ. Ми можемо позначити це як потребу в розвитку за допомогою утворення рефлексивного розуміння». У цьому ж списку знання про противника у нього стоїть антропологія, психологія, соціологія, лінгвістика і навіть семіотика.

Один з його висновків такий: кінетичні операції дорогі, можуть піти не тим шляхом, можуть викликати несподівані наслідки другого порядку, а некінетичні – мають довготривалий ефект і не настільки дорогі наслідки.

До якого майбутнього рухається людство? Де в ньому місце ідентичності? У січні 2017 року Національна розвідувальна рада США підготувала аналіз «Глобальні тренди: парадокси прогресу», де аналізуються різні можливі сценарії розвитку. Зрозуміло, що розвідка повинна орієнтуватися на можливі негативні розвилки в майбутньому. Тут чітко констатується, що колапс Радянського Союзу або Арабська весна демонструють, що держави виявляються слабкими щодо погроз, проти яких не діють звичайні засоби влади. Китай вони бачать як країну, вразливу для майбутніх шоків, оскільки в ньому присутнє централізоване управління, політична корупція, економіка, заснована на інвестиціях та експорті для зростання. У США вони бачать фактори пружності: децентралізоване управління, диверсифікована економіка, інклюзивне суспільство, великі земельні ресурси, біологічне різноманіття, безпечні поставки енергії, глобальна військова сила.

Цікавим при цьому стає акцент не тільки на матеріальних факторах. У доповіді написано: «Визначення стійкості держав скоріш за все буде найкращим індикатором успіху в перемозі над майбутнім хаосом і руйнуванням, ніж традиційні засоби однієї матеріальної сили. Завтрашніми успішними державами будуть, ймовірно, ті, які інвестують в інфраструктуру, знання і відносини, які можуть витримати шок – економічні, екологічні, громадські або кібернетичні» ([8], див. також виклад деяких положень цієї доповіді російською [9]).

Росія розглядається як синтез авторитаризму, корупції і націоналізму, протипоставленому західному лібералізму, який Москва розглядає як безлад і моральний занепад. З приводу України прозвучали такі слова: «Розв’язання конфлікту в Україні буде мати наслідки у всьому регіоні. Західно-орієнтована Україна, зменшивши системну корупцію, яка супроводжує країну з часу її незалежності в 1991 році, і провівши реформи, які дали помірне зростання, стане потужним контрприкладом сучасної Росії. Однак якщо російська інтервенція в донбаський регіон призведе до політичного та економічного провалу в Україні, це може посилити авторитарні режими в регіоні й послабити рішучість тих держав, які хочуть слідувати за західною траєкторією».

Все це, як не дивно, достатньо абеткові істини для тих, хто живе в цьому регіоні. З іншого боку, люди тут платять за ці істини кров’ю і життям, якщо не своїм, то своїх близьких.

З приводу ідентичностей аналітики розвідки пишуть: «Ідеї та ідентичності визначають, ким ми є, відображаючи індивідуальні уявлення про себе і про нашу роль в світі. Уявлення дають моральні вказівки і оптичне скло, за допомогою яких ми розуміємо майбутнє і йдемо до нього. Вони визначають, хто належить до спільноти, групі, суспільству, державі, культурі й цивілізації, а також, критично хто не належить. Хоча і будучи стійкими, ідеї та ідентичності не є статичними. Окремі ідеї та ідентичності взаємодіють один з одним – підриваючи або посилюючи уявлення, найбільш значимі, і те, як треба ставитися до людей. На них впливає економічний, політичний, соціальний, технологічний та інший розвиток».

Один з висновків – це посилення транснаціональних ідентичностей, оскільки в найближчі двадцять років інформація та ідеї вільно рухатимуться через кордони. Така свобода в історії часто супроводжувалася релігійними війнами. І в цьому випадку прогнозується, що в результаті напруга між різними релігійними групами і між релігійними та світськими спільнотами зростатиме. До речі, в 2014 році вийшла художня книга У. Лінда з співавтором під загальним псевдонімом Т. Гоббс [10]. Вона починається з питання: чи був розпад США неминучий? І цей розпад розглядається як такий, що стався через чотири десятиліття, в той час як Риму знадобилося для загибелі три століття.

У книзі є такий абзац: «Зараз дивно, як чітко виділене американське століття: від 1865 до 1965. Історик у двадцятому столітті Шелбі Фут зауважив, що перша громадянська війна зробила з нас одну націю. У 1860-му, як він написав, «Сполучені Штати були». Наприкінці війни дієслово було в однині – «Сполучені Штати є». Після 1965 року й іншої війни ми роз’єднані, розібрані з однаковою швидкістю на білих, чорних, іспаномовних, феміністок, геїв, жертв, гнобителів, альбіносів-ліворуких з поганим запахом з рота. Гомосексуали кажуть, що мовчання – це смерть. Природа відповідає, що різноманітність – це війна». До речі, книга написана з погляду подій в 2068 році.

Прогноз про прискорений обмін ідей та інформації в черговий раз демонструє, що Радянський Союз все одно б не витримав такого вільного переміщення інформації, а якби і витримав, це не був би той Радянський Союз, який ми знали. Це також підтверджує думку У. Лінда про можливість громадянської війни в США.

Парадоксальний висновок доповіді такий – «більш зв’язний світ буде скоріш збільшувати, ніж зменшувати, відмінності в ідеях та ідентичностях».

І ще: «Інформаційне середовище фрагментує населення та його нескінченні сприйняття реальності, підриваючи загальне розуміння світових подій, що раніше полегшувало міжнародну взаємодію. Це також підштовхуватиме до того, щоб ставити під сумнів такі демократичні ідеали, як свобода слова і ринок ідей».

Описуючи наш час у своєму романі, У. Лінд констатує, що реальність зникла у віртуальності. Він пише: «Чоловік і дружина, діти, будинок і господарство, поле, ферма і село, старі лінії та межі нашого життя виявилися розбиті на тисячі фрагментів. Реальністю стало те, що приходить з електронної скриньки, а не те, що ти бачиш зі своїх дверей. Не те, що ви визираєте через двері з рушницею в руці. Це може бути хтось чужий, або ваша власна дитина, або обидвоє. Все стало політичним. Ви вибираєте слова політично, ваш одяг політичний, ваші розваги політичні. Якщо всі троє без вад і нудні, ви на правому боці. Якщо вони брудні й спокусливі, ви на лівому боці. Ви повинні бути тим або іншим, оскільки все є таким».

Схожу фрагментацію підтверджують також дослідження. Порівняймо, наприклад, такі слова: «Поляризація, що збільшується, навіть фрагментація, суспільства стає явною в американській політиці. Є відчуття, що суспільства поділяється на частини, кожна з яких слухає тільки інших членів своєї групи. Поділ між групами дозволяє їм відхилятися навіть далі в цінностях і перспективах» ([11], див. також [12]). Однотипно розділені медіа, які «обслуговують» тільки своїх: як читачів, так і авторів (див., наприклад, дослідження правого повороту в інформаційному просторі США [13]).

У доповіді національної розвідки також безліч інших спостережень з приводу того, що світ майбутнього стане не просто більш складним, а буде пов’язаний з безліччю нових небезпек для людства.

Ідентичності в доповіді приділено особливу увагу. Політичні лідери спиратимуться на ідентичності для мобілізації своїх прихильників і проведення політичного контролю. Групи ідентичності будуть більш впливовими, деякі з них матимуть транснаціональний характер. Паралельно відбуватиметься ерозія традиції толерантності.

Релігійна ідентичність також стане гнучкою: «Уявіть людину, яка прийшла в храм у майбутньому: що він шукатиме в його стінах? Власної комунікації. Його типу свідомості потрібна буде простота, можливість безпосередньої комунікації, чесність, щирість, лаконічність. Його свідомість відсіче все зайве, все суто локальне, обумовлене історичними амбіціями».

Все це буде вести до запиту на розуміння сенсу того, що відбувається, тобто до реформи мови богослужіння та реформи структури самої служби. Богослужінню церковно-слов’янською мовою притаманний ретроспективний та елітаристський характер: сенс служби зрозумілий тільки обраним. Засновник релігії, що проповідував мовою рибалок і селян, здасться вагомішим зразком. І якщо ієрархічно-ритуальна свідомість людей старшого покоління могла прийняти урочистий, але малозрозумілий чин служби, то в мові нових поколінь виникає конфлікт між вимогами ясності, простоти і, з іншого боку, втікаючими смислами стародавніх текстів» [14].

Але перед нами не адміністративне «перетискування» на користь одного погляду. Гегемонія Грамші цікава акцентом на добровільне визнання ситуації управління одним сегментом суспільства іншим [15 – 16]. До речі, одна з цих статей називається «Медіа гегемонія».

При цьому вмиратимуть старі інформаційні потоки, їм на зміну прийдуть нові інформаційні, як прийшли соціальні медіа, або віртуальні потоки, як прийшли телесеріали. Всі вони матимуть не зовсім ясні на сьогодні наслідки. Соціальні медіа можуть трансформувати індивідуальну ідентичність, наприклад, парадоксальним чином не ослаблюючи, а посилюючи відчуття самотності [17]. Або такий факт, що люди, які не згодні з тональністю і манерою обговорення на телебаченні, йдуть від нього. За соціологією 30% перестали дивитися через це російське телебачення [18].

Визнавши, що інформація не є знанням [19], про що, до речі, давно писали піонери теорії інформаційної війни, розміщуючи знання і мудрість на вершині піраміди, внизу якої було поняття факту, слід підкреслити, що сьогоднішній світ виявився переповненим інформацією, але не знаннями. Дивним чином надмірність інформації закрила шлях до знання. Ми маємо поступове спрощення картини світу і певне «знетямлення» населення. У своєму романі Лінд висловився про цей феномен дуже вдало: «Ми знаємо все менше і менше, але комп’ютери передаватимуть наше невігластво швидше».

Л. Гудков пише про спрощення світу сучасної людини: «Саме через примітивізацію придешений, атрофований будь-який інтерес до складності, до нових сенсів. Справді, тут знову можна згадати прислів’я: «Можна підвести коня до водопою, але змусити пити її не можна». Будь ласка, у нас всі можливості, справді. Суспільство відкритіше, інформаційні джерела різноманітніші, незважаючи на всю цензуру. Але бібліотеки порожні. Ось в мій час треба було вранці бігти в «Ленінку» і чекати, коли черга там звільниться ...» [20].

Як бачимо, сьогодні втрачений і стабілізуючий вплив літератури. Люди читають те, що більш наближене до їхнього больового порогу, у вигляді соціальних медіа. Вчорашні біди, які зберігає література, їх більше не хвилюють.

З соціальної арени зникли колишні соціальні «стабілізатори», які утримували суспільство в рамках. Цю функцію втратила не тільки література, а й освіта, яка також трансформується в той бік, який не хоче приймати суспільство.

Україну не злякати хаосом, оскільки ми час від часу то виходимо, то входимо в нього. Однак хаос всього світу постане як справжня біда.

Література

1. Запольский Д. Столицей России буде Пекин или Шанхай. Интервью //http://rusmonitor.com/dmitrijj-zapolskijj-stolicejj-rossii-budet-pekin-ili-shankhajj.html

2. Макаров Ю. Шевченко без башти // http://zn.ua/project/shevchenko/

3. Жадан С. У нас происходит не борьба за украинский язык, а против русского. Интервью // http://nv.ua/ukraine/politics/zhadan-u-nas-proishodit-borba-ne-za-ukrainskij-jazyk-a-protiv-russkogo-587361.html

4. Сорокин В. Я – безнадежное литературное животное. Интервью //http://gorky.media/intervyu/ya-beznadezhnoe-literaturnoe-zhivotnoe/

5. Lind W. The origins of political correctness // www.academia.org/the-origins-of-political-correctness/

6. Bloom J.A. William LInd’s way of war //http://www.theamericanconservative.com/articles/william-linds-way-of-war/

7. Tatham S. a.o. Training humans for the human domain. – Carlisle, 2015

8. Global trends. Main report // http://www.dni.gov/index.php/global-trends/what-scenarios-teach-us

9. Ларина Е., Овчинский В. Разведка США: преступность, терроризм и новые технологии ближайшего будущего //http://zavtra.ru/blogs/razvedka_ssha_prestupnost_terrorizm_i_novie_tehnologii_blizhajshego_budushego

10. Hobbes T. Victoria. A novel of 4th generation war. – Kouvola, 2014

11. Morales A.J. a.o. US social fragmentation // http://mystudentvoices.com/us-social-fragmentation-a0e7586c9180#.jdqo8mpo9

12. Rentfrow P.J. a.o. Divided we stand: three psychological regions of the United States and their political, economic, social, and health correlates //Journal of Personality and Social Psychology. – 2013. – Vol. 105. – N 6

13. Бенклер Й. И др. Экосистема правых медиа во главе с Breitbart News зменила общую повестку медиа // http://themedia.center/2017/03/11/issledovanie-ekosistema-pravyih-media-vo-glave-s-breitbart-news-izmenila-obshhuyu-povestku-media/

14. Фирсов А. После «Пересвета»: РПЦ и ментальные ловушки XXI века //http://pltf.ru/2016/10/26/alexey-firsov-forbes/

15. Hull S. Gramsci and us // http://hegemonics.co.uk/docs/Gramsci-and-us.pdf

16. Artz L. a.o. Media hegemony //http://www.researchgate.net/publication/275408880_Media_Hegemony

17. Primack B.A. Social Media Use and Perceived Social Isolation Among Young Adults in the U.S. // http://www.ajpmonline.org/article/S0749-3797(17)30016-8/fulltext

18. Социология российского политического телевидения. Исследование //http://pltf.ru/2017/02/01/polit-tv/

19. Савин Л. Кибергеополитика: вопросы идеологии //http://katehon.com/ru/article/kibergeopolitika-voprosy-ideologii

20. Вожди и нация // http://www.levada.ru/2017/02/21/vozhdi-i-natsiya/

 

УНІВЕРСУМ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...
Кривий Ріг найбільше з міст України, котре не є обласним центром. Населення міста - 637 550 мешканців, а бюджет понад 5 мільярдів гривень. Однак у виконавчому комітеті Кривого Рогу немає жодного...
Ігор КУЛІКОВСЬКИЙ

Мир дому твоему

Вчора відкрився 91-й сезон "Дніпропетровського Академічного Театру драми і комедії".Традиційно - "Мир дому твоему".І від тих бійців (та бійчинь)) АТО, добровольців та польових медиків, їх супутників,...
Без малого месяц назад я предупреждал о том, что программа Бюджет Участия под угрозой срыва. Прогноз оправдался - многотысячные вбросы голосов и фальсификации критично исказили результаты голосования,...