App Store Google Play

7 найвагоміших подій Української революції у Січеславі

19 Квітня 18:00
7 найвагоміших подій Української революції у Січеславі

До початку Української революції та Національно-визвольних змагань «Дніпроград» продовжує знайомити містян з перебігом тих подій. З метою проекту ви можете дізнатися тут. Наразі ми згадаємо сім основних подій, що відбулися під час української боротьби за місто у 1917-1919 роках.

1 Катеринослав вперше стає синьо-жовтим

Після падіння монархії у Росії на місцях швидко почали створюватися революційні органи влади – Ради солдатських та робітничих депутатів. Другою гілкою влади були представництва Тимчасового уряду – спеціальні комісари, поставлені замість колишніх губернаторів. У Катеринославі у 1917 році були негайно випущені усі політичні в'язні, з нелегального положення виходили багато політичних партій та діячів. У березні у місті з підпілля вийшли осередки українських політичних партій – УСДРП та УПСР. Відновила свою роботу і організація «Просвіта», що видавала україномовну періодику у Катеринославі та губернії. Вперше про себе українці заявили на мітингу 1 травня 1917 року, коли в рядах демонстрантів з'явилися перші синьо-жовті прапори. Особливо приязно на них реагували українізовані військові частини, що перебували у Катеринославі. Кульмінацією стало проголошення у Києві Української Народної Республіки. Під впливом цієі події 22 листопада на українському мітингу на Соборній площі демонстранти співали «Заповіт» Шевченка. Спустившись до Ради робітничих та солдатських депутатів (перебували у Будинку Губернатора), демонстранти встановили там синьо-жовтий прапор.

2 Більшовицьке повстання у місті проти військової адміністрації УНР

З більшовицькими переворотом у Петрограді, червоні розв’язали «гібридну» війну проти УНР. Більшовики постачали зброю своїм прихильникам у міста південного-сходу України, - Харків, Одесу, Катеринослав, Олександрівськ (Запоріжжя), Херсон. Там провокувалися повстання, проголошувалися «республіки» (Одеська та Донецько-Криворізька), у які швидко заходила червона гвардія з центральних регіонів Росії. Уряд УНР бомбардував уряд у Петрограді нотами протесту, але наркомат іноземних справ у Петрограді відповідав, що УНР має справу з місцевими повстанцями, а червона Росія не є стороною конфлікту.

9 січня таке повстання охопило і Катеринослав, де на той час панувала військова адміністрація УНР, яка керувала військовими округами на території республіки. Повстанці захопили Будинок Рад робітничих та селянських депутатів (Будинок Губернатора), Брянський завод (нині завод імені Петровського), Чечелівку та Нові Кайдаки. Гайдамаки та Вільне козацтво УНР намагалися спочатку домовитися з повсталими, однак дуже швидко з'ясувалося, що ліворадикали зовсім не бажають йти на компроміс. Відтак по місту почалися бойові дії. Штаб військ УНР був у будинку пошти (нині там знаходиться Головпоштамт). І між двома спорудами у центрі міста майже 3 дні точилася запекла стрілянина, що поступово охопила Нові Кайдаки та населені пункти на лівому березі Дніпра – Нижньодніпровськ та Ігрень. Заколотники, здавалося б, були приречені, однак вони охоче йшли на безрезультатні переговори, оскільки знали, що в місто вже мчить загін червоних з Росії. 11 січня влада УНР у місті впала і Катеринослав вперше став більшовицьким. Більш детально про ті події можна ознайомитися за посиланням.

3 Перший «червоний терор» у Катеринославі

Із встановленнням радянської влади в місті почалися преслідування «класових ворогів». У місто для цих цілей приїхала ЧК з Петрограду, оскільки місцевим активістам майбутні комуністи не довіряли. І, як показали наступні події, не безпідставно. ЧК розпочала «червоний терор» - буржуїв, священослужбовців та усіх, кого можна вважати за таких більшовики грабували, розстрілювали без суду та слідства. Інколи розстріли відбувалися просто на вулицях. По селищам губернії почалася широкомасштабна кампанія по реквізиції хліба – він, як і устаткування «націоналізованих» заводів, вивозився до Москви, Петрограда, Вятки. Ці міста потерпіли від голоду та безробіття – у Росії повним ходом запускалися механізм жахливої громадянської війни, яку цілком свідомо і розв'язали своїм переворотом більшовики. Цілком зрозуміло, що місцеві симпатики влади рад, могли не з таким ентузіазмом вилучати хліб та коштовності у своїх сусідів та містян. Саме тому усіма процесами у місті керували представники Москви. Так, поряд з петроградською ЧК в Катеринославі діяв і Серго Орджонікідзе, який особисто очолював кампанію по вилученню хліба на селі, оскільки Ленін був не у захваті від об'ємів вивезеного хліба з України.

Українські політичні діячі, які не встигли покинути місто, перебували у підпіллі. Так, наприклад, односелець-червоногвардієць врятував від розстрілу отамана Новомосковського Вільного козацтва Федора Сторубля, а Ісаак Мазепа – один з лідерів українського політичного руху у Катеринославі практично не ночував вдома аби його таємно не схопили та не довезли до місцевого ЧК, «відвідувачі» якої часто закінчували своє життя у будь-якій приміській балці. Детальніше про події тих днів можна прочитати тут.

4 Відновлення влади УНР у місті та гетьманський перворот

Однак червона влада не втрималася у місті надовго. Після втрати Києва уряд УНР пішов на відчайдушний та доленосний вчинок – Республіка, рятуючись від ворога зі сходу, замиритися з ворогом із заходу. Проголосивши незалежність, УНР виступила союзницею Німецької та Австро-Угорської імперії і підписала мир з більшовиками. За умовами Брестского миру червоні мали покинути територію України, а сама держава мала мати дві адміністрації – військову австро-німецьку та цивільну українську. Фактично це була окупація Республіки, що мала постачати своїм оборонцям продовольство. Однак більшовики і тут вчинили «гібридний» фінт вухами, оскільки український хліб та промислові потужності країни їм була конче необхідні. Вказівкою з Москви Одеська та Донецько-Криворізька «республіки» об'єдналися в Українську соціалістичну республіку, яка проголосила незалежність. Відтак, коли австро-німці та Вільне козацтво УНР займаючи території, установлені мирною угодою, зустрічали червоний опір, уряд у Петрограді, керуючи військами «незалежної республіки», лише розводив руками та вказував, що союзники воюють проти іншої «держави». Однак, 4 квітня у результаті дводенних боїв влада УНР відновилася у Катеринославі. Дуже швидко відновлювалися органи влади УНР – готувалися до виборів в український парламент, країна остаточно перейшла на григоріанський календар, яким уже кілька століть жила Європа, у місті розпочався процес формування майбутнього війська Республіки.

З іншої сторони, адміністрація УНР не змогла створити ефективний управлінський корпус, який би забезпечив виконання своїх постанов. Крім того, у соціалістів-республіканців не було чіткого уявлення майбутнього держави – усі перезрілі питання (фінанси, земельні питання, питання приватної власності) планувалося вирішити майбутнім парламентом, вибори до якого перенесли на травень. Це не подобалися ні селянству, ні робітництву, ні правоорієнтованим колам в Україні – колишнім поміщикам, дворянам та деяким самостійникам. Але останньою краплею стало те, що німці та австрійці швидко збагнули, що адміністрація УНР фізично не може виконати свої зобов'язання по постачанні продовольства у Берлін та Відень. У ніч з 29-го на 30 квітня 1918 року в Києві відбувся державний переворот – до влади за допомогою німців прийшов Гетьман Павло Скоропадський – прямий нащадок одного з останніх гетьманів України Івана Скоропадського.

5 Політичні переслідування соціалістів-республіканців та створення Університету

Відразу після перевороту Скоропадський потрапив у не зовсім зручне становище. З ним відмовилися співпрацювати усі впливові українські партії. Тим не меньш, гетьман спирався на правоконсервативні кола та військову адміністрацію австро-німців. У Катеринославі миттєво заборонили будь-які страйки та мітинги, формувалися чітка владна вертикаль і переслідувалися противники Гетьманату. Не додавали популярності гетьману і окупаційні війська. Вони повністю перейняла на себе судову компетенцію – розпочинається засилля австро-німецьких військово-польових судів. Це відразу ж провокує появу потужного отаманського повстанського руху. Так, наприклад, з'являється армія Нестора Махна.

Скоропадський відразу почав переслідувати соціалістичні республіканські рухи. У місті до уваги Державної варти (поліції) потрапляють усі соціалістичні діячі. Тим не менш, за допомогою Ісаака Мазепи, лідерів Вільного козацтва - Федора Сторубля та братів Горобців вдається врятувати від розстрілу та навіть влаштувати на працю по охороні залізничних шляхів.

Однак незважаючи на закручування гайок, у Катеринославі продовжується становлення українського руху – відкриваються школи, ділові установи переходять на українську мову і нарешті у місті відкривається Університет – мрія багатьох поколінь містян. Викладання там здійснюється російською та українськими мовами, Дмитро Яворницький очолює кафедру історії України. На відкриття Університету приїхала навіть видатна кінозірка тих років Віра Холодна. Через це відома кінодіва нещадно критикувалася українськими республіканцями за співпрацю з режимом Скоропадського.

6 Встановлення Директорії

У листопаді-грудні внаслідок антигетьманського повстання в Україні у Катеринославі складається хитка ситуація. Колишні гетьманські війська, які присягнули на вірність Денікіну, контролюють нагірну частину міста, центральні вулиці контролюють австро-угорські частини, район вокзалу та прилеглі до нього центральні вулиці – війська Директорії, а на Чечелівці та Нових Кайдаках діють більшовики. Спочатку сторони утримуються від боїв, більш того, існує можливість, що усі наявні сили виженуть з міста спільного ворога – більшовиків. Однак республіканці з Директорії відважуються на амбіційний крок - встановити власний повний контроль над містом. Уже в перших числах грудня республіканці розв'язують бої в нагірній частині міста проти білих. Кількаденний наступ на артилерійські позиції колишніх гетьманців на Нагірному ринку призводять до значних руйнувань та жертв серед місцевого населення. Австро-угорці висувають ультиматум обом сторонам. Іноземці вимагають припинити бої, інакше вже їх артилерія буде накривати обидва табори. Бої припиняються, але республіканці блокують білих і ті лишають місто.

Наступним ударом петлюрівці зачищають «червоні» райони міста і згодом, коли австріяки вирушають додому (їх власна вітчизна – Австро-Угорська імперія розпадається на кілька держав), гайдамаки «допомагають» їм швидше покинути Катеринослав та позбутися тяжкого озброєння. Кілька тижнів місто повністю контролює уряд УНР Директорії.

7 Остання українська влада та міф Січеслава

У кінці грудня петлюрівців з міста вибиває Махно, його кількаденна влада запам'ятовується грабунками та єврейськими погромами. Однак 1 січня отаман Самокиш стрімким ударом з Кременчуга звільняє місто від Махна. У Катеринославі розпочинається новий український Ренесанс – у бібліотеках читають лекції з історії козаччини, в школах перед уроками співають гімн України («Ще не вмерла Україна»), студенти збирають кошти на встановлення монумента бійцям Дієвої Армії УНР, що полягли у боях за місто.

Українське вчительське товариство ініціює питання щодо перейменування міста у Січеслав, проходять вибори до українського парламенту – Трудового Конгресу, місто готується відсвяткувати проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР. Однак, коли у Києві 22 січня відбувається формальне об'єднання двох українських республік, Катеринослав оголошується в стані облоги – на місто сунуть червоні з армією Нестора Махна. Місцеві органи влади та керівництво республіки не встигають перейменувати місто і 25 січня остання українська влада покидає місто. З тих пір ще більше року за Катеринослав змагатимуться червоні та білі, отамани Григор’єв і Махно.

Однак нова назва міста, Січеслав, прижилися в українських емігрантських колах. Більш того, в Дніпрі ще досі є симпатики офіційного перейменування міста.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...