App Store Google Play

Україна переживе Росію на карті світу

30 Березня 10:00
Україна переживе Росію на карті світу

Президенту Порошенку треба частіше звертатися до людей і бути щирим, – каже сатирик Євген Гендін

З чого зараз сміються українці?

– За Радянського Союзу було: є Брежнєв, комуністи, і є ми. Сидимо на кухні і сміємося з них. Прекрасні часи були для гумористів за Януковича: є донецький хлопець, клептократія навколо – і чудові ми, які сміються над недолугою владою. Зараз такої зрозумілої системи координат немає.

Гумор – похідний від життя, соціуму. Зараз суспільство атомізоване, і гумор – також. Меми, жарти, демотиватори про Roshen, Липецьку фабрику, Путіна – на рівні низького смаку. На рівні соціального гумору нема єдиного. А народу потрібен очищувальний сміх – крізь сльози, катарсис, холодне-гаряче.

Як змінилися люди з початку війни?

– Стали нервові, категоричні. Більша частина мого оточення пасивно чи активно схвалили і підтримували Майдан. Жодної секунди не вагались, коли війна почалася – допомагали, хто чим міг. Але це – люди. Відчути результат хочуть за життя. А не все так виходить, як чекали. Здавалося, ось-ось – а ніяк.

Хтось розчарувався, хтось – у розпачі. ­Однак, не дай Боже, якісь серйозні катаклізми – знову вилізуть зі своїх нірок, збіжаться, згуртуються. А зараз ситуація – ні миру, ні війни. Ні Європи, ні Азії. Смутний час.

Дніпро прокинувся, коли відібрали Крим і почалася війна. 2014 рік також дав біль, що в державі щось не так. Що вона має бути інакшою. Але забагато поглядів на те, якою.

Чи є якийсь запобіжник від розчарування?

– Не очаровуватись. Вмикати мозок і обмежувати слиновиділення щодо майбутнього. Розуміти, що все відбудеться не так швидко і легко, як хотілося б.

Позаторік на виборах до місцевих рад у Дніпропетровській області переміг Опозиційний блок.

– Але порівняно з попередніми виборами, є динаміка. Раніше майже 60 відсотків підтримували "регіоналів", зараз – до 30. Боятися нині Опоблоку не варто. Країна не повернеться в болото. Цікаво, куди піде.

Що сталося з тими, хто чекав "русскую весну"?

– Провайдери всі втекли в Лугандон. Олег Царьов (колишній нардеп, був головою Дніпропетровського обласного відділення Партії регіонів. – Країна) у Криму. Є такі, що причаїлися і ждуть. Раптом що, вийдуть зустрічати з квітами. Але цього не буде. Зрештою, бачать Донбас і розуміють, що так зруйнують і їхні будинки. Ніхто не ставитиме позначку "тут живе ватнік".

 
Євген ГЕНДІН, 57 років, автор текстів і музичний керівник кабаре ”Весёлый песецЪ”. Позаштатний радник мера Дніпра Бориса Філатова з питань культури. Опікується тамтешнім культурним проектом ”Культурна столиця” Народився 6 листопада 1959-го у Дніпропетровську. Закінчив економічний факультет місцевого університету. 10 років викладав географію у школах і в технікумі залізничного транспорту. Головний редактор дніпровської ”Ліги сміху” і редактор фестивалю ”Телевізійна Ліга сміху”. Раніше писав музичні номери для проектів на російському телебаченні, а також для івентів різних членів списку Forbes у співавторстві з Григорієм Гельфером. ”Дивлюся кіно і слухаю джаз, коли є час. Пишу книжку про себе. Все, що роблю, роблю у першу чергу для себе. Іноді щось добре виходить для багатьох. А дуже рідко – щось путнє і для країни”. Любить центр міста Дніпро. Його сторінку у Facebook читають понад 23 тисячі людей. Дружина 48-річна Аліна – педагог і репетитор. Мають двох синів. Михайло – програміст, Олексій – студент
Євген ГЕНДІН, 57 років, автор текстів і музичний керівник кабаре ”Весёлый песецЪ”. Позаштатний радник мера Дніпра Бориса Філатова з питань культури. Опікується тамтешнім культурним проектом ”Культурна столиця” Народився 6 листопада 1959-го у Дніпропетровську. Закінчив економічний факультет місцевого університету. 10 років викладав географію у школах і в технікумі залізничного транспорту. Головний редактор дніпровської ”Ліги сміху” і редактор фестивалю ”Телевізійна Ліга сміху”. Раніше писав музичні номери для проектів на російському телебаченні, а також для івентів різних членів списку Forbes у співавторстві з Григорієм Гельфером. ”Дивлюся кіно і слухаю джаз, коли є час. Пишу книжку про себе. Все, що роблю, роблю у першу чергу для себе. Іноді щось добре виходить для багатьох. А дуже рідко – щось путнє і для країни”. Любить центр міста Дніпро. Його сторінку у Facebook читають понад 23 тисячі людей. Дружина 48-річна Аліна – педагог і репетитор. Мають двох синів. Михайло – програміст, Олексій – студент

Чим зараз живе Дніпро?

– Це місто завжди було без обличчя. Цікаве, але без свого смаку, запаху, кольору. 2014-го з'явилась команда Ігоря Коломойського. Виникла синергія влади і громадянського суспільства. Зараз її немає. Місто повернулося до попереднього формату: кожен живе своїм. Але коли треба здати кров – приходять тисячі. У цьому місті достатньо сперматозоїдів, які можуть запліднити. Однак самі не доберуться до яйцеклітини. Потрібен постійний секс.

Як на життя міста впливає близькість фронту?

– Відчуття небезпеки немає.

Що встиг зробити Коломойський на посаді губернатора?

– Перш за все, зіграв моральну роль. Люди відчули: якщо Беня прийшов, то якогось там Путіна не пустить. Він перший, хто різко висловився про президента Росії. Люди бачили, як вибудовується територіальна оборона. У обласній адміністрації не бізнес-проекти обговорювали, а допомогу фронту. ОДА Коломойського стала центром тяжіння всього прогресивного Дніпра. Там було відчуття захищеності. Це ще й модно стало. Люди відчули порив душі: це ж наш Дніпро! Навіть ті, хто на Майдані не був. Було незнайоме доти відчуття, що ти – громадянин: можеш щось зробити для цієї країни, міста.

А коли він пішов з посади?

– Команда Коломойського – кризова. Не готова була керувати в мирний час. Усе більше було протиріч із центром. З'явилися "порохоботи" і "бенеботи". Система, де Порошенко поганий, а Коломойський – хороший, або навпаки, була занадто спрощена.

Я відчував з початку 2015 року, що формат роботи Дніпропетровської обласної держадміністрації несумісний зі сталою васальною системою з Києва. В чомусь вона не могла підкоритись правилам Банкової, в чомусь – епатувала свою особливість.

Дико було, коли на Геннадієві Корбану відшліфовували вибіркове правосуддя (колишній заступник губернатора Дніпропетровської області. 21 березня торік отримав 1,5 року умовного ув'язнення за викрадення людини. – Країна). Зрозуміло, шлейф за ним є. Але це було надто показово і невчасно.

Якось ви сказали, що сприйняття людей розділилися на "свій" і "чужий".

– Мене пригнічує післяреволюційний період. Людям легше жити в чорно-білій системі координат.

Філатов призначив заступником Єпіфанцеву, яка до цього очолювала міське відділення Партії регіонів. Це була складна комбінація і крок до руйнування Опоблоку. Але людей ковбасило, ламало: як це так? Усі заступники можуть бути палкими "майданівцями", але не професіоналами. Тоді місто скотиться в дупу. Яка різниця, яку: помаранчеву чи біло-блакитну?

У політиці – ті ж проблеми, тільки іншого масштабу. Яскравий приклад – Са­акашвілі. У нього теж усе чорно-біле. Зрозуміло, на контрасті з попередніми він виграє. Але дискредитує ідею очищення. Чистильники повинні бути безгрішні. А коли їх ловиш на брехні, маніпуляціях, то ідея гасне.

Що з цим робити?

– Потрібен час. В Україні тяжко формується громадянське суспільство. А воно – основа всього. У нас його ще не критична маса, щоб стало двигуном розвитку. Але воно вже не дає дрімати владі, яка несе в собі метастази минулого.

Сформоване громадянське суспільство – і пасіонарне, і конструктивне. У нас воно поки що лише пасіонарне.

Порошенко остаточно розчарував народ?

– Мене – ні. Бо я не живу при царі. Однак багатьох розчарував. Але це – проблема і Петра Олексійовича, і цих людей теж.

Часто говорять про дострокові вибори у Верховну Раду і президентські.

– Я проти. Не бачу підстав. Війна. Нема політичної сили, готової взяти на себе відповідальність за країну. Бачу людей ще гірших, більш збочених, популістських. Це системна трагедія України – відсутність справжніх партій.

Я за те, щоб працював нинішній парламент. Щоб хоч по крихтах приймали закони. Треба покращити те, що є. А не розвалювати цей будиночок.

Коли вдасться здолати корупцію?

– Варто залишити це питання відкритим, дуже в'їлося. Я теж корупціонер. Платив лікарям. Чекати, доки тут буде хороша медицина? Коли йдеться про здоров'я дитини, то всі твої цінності відходять на другий план.

Чим завершиться справа Романа Насірова?

– Мені вона не подобається. Це процес заради процесу. Навряд чи колишній голова Державної фіскальної служби – чесна людина. Але він – цап-відбувайло. Це спекуляція на народній ненависті до всіляких бариг.

Насіров походить із браслетом. Потім з'являться нові сенсації, і всі переключаться на них. Це – велика риба. ­Хочеться, щоб таких ловили на легітимний гачок, а не на фейковий. Щоб усе було законно і правильно.

Я втомився від популізму, поверхневого замість справжнього. Від імітації замість дії.

У чому головна відмінність України від Росії?

– В України більший запас життєздатності. Україна переживе Росію на карті світу.

У нас нема ординської ментальності. Ми – не країна рабів. У нас більше волелюбності, анархічності. Іноді це шкодить, часом – іде на користь.

Українська ідентичність зараз лише формується. Я – російськомовний єврей – вважаю себе політичним українцем. Виріс на російській мові. Але це окупанти говорять моєю мовою, а не навпаки. Чому я маю дарувати їм її?

Донбас був заповідною радянською депресивною зоною. У Донецьку хоч була якась інтелігенція, а в Луганську – суцільний морок. Коли анексували Крим, а потім шматок Донбасу – зізнаюсь, в мене була надія – дика, блюзнірська: нарешті, відвалився шматок "совка". Вважав його такою собі "гангреною". Думав, посумуємо трохи, потім підуть економічні успіхи – нація стане єдиною. Не розумів, що прокинуться чвари всередині нас.

Популярна теза, що окупований Донбас повернемо тільки після смерті Путіна. Можливі інші сценарії?

– Зараз ніхто не скаже точно. Несподіваний геополітичний поворот може ослабити Росію – і все змінити.

Питання Донбасу нині в тупику. Там залишилися наші люди. Віддавати ворогові територію не можна. Забомбити її – теж.

У вас зараз більше оптимізму щодо майбутнього України, ніж рік тому?

– Не менше, але й не більше. Раніше був гостро позитивно налаштований, зараз – тупо.

Що повинна зробити країна цього року?

– Має бути чіткіша децентралізація. Вона дасть економічні плоди.

Потрібні дві-три якісні зміни, які можна помацати. Люди мають відчувати: є світло в кінці тунелю.

Економічна ситуація тяжка. Очікувати раптового покращення неможливо. Але навіть у таких умовах можна створити певні зони успіху. Вони дадуть надію, що наступного року буде краще. Це завдання влади.

Добре буде, якщо запровадять безвіз, хоч би як із цього сміялися.

А Порошенку треба частіше звертатися до людей. І бути щирим.

Gazeta.ua



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...