App Store Google Play

Блокада замість Мінська. Чим зумовлений вибір Порошенка

23 Березня 10:00
 Блокада замість Мінська. Чим зумовлений вибір Порошенка

Які мотиви змусили президента на крок, який він публічно називає вимушеним і тимчасовим, хоча він може мати свій поілтичний інтерес в офіційній блокаді ОРДіЛО.

Як відомо, в українській політиці не буває нічого неможливого. Події, які ще вчора здавалися неймовірними, раптово стають реальністю. Утворюються найнесподіваніші союзи. Люди, які ще вчора здавалися політичними лузерами та маргіналами, різко злітають до вершин і навіть починають претендувати на владу в країні. А сама влада часто приймає дивні рішення, які важко поясненити.

Раптове рішення РНБО підтримати блокаду вантажоперевезень на Донбасі стало сюрпризом для всіх. Розгубилися як прихильники, так і противники влади. Адже президент багаторазово заявляв, що блокада завдає державі серйозних збитків, а люди, які її організували, фактично діють в інтересах Росії. І раптом буквально в один день все різко змінилося, і сам Порошенко очолив те, з чим активно боровся. У прибічників влади, які традиційно підтримують президента на Фейсбуці, від такого фінта спостеріався певний шок. Ще вчора вони доводили шкідливість блокади, а тепер ситуація розвернулася на 180 градусів. Як пояснити це своїм читачам?

Згідно з офіційною інформацією, рішення РНБО про припинення вантажоперевезень з зоною АТО вводиться тимчасово, до тих пір, поки бойовики не повернуть контроль над цими підприємствами українським власникам. Однак, лідери незаконних формувань вже дали зрозуміти, що заводи вони повертати не збираються і зі свого боку теж вводять «блокаду України». Таким чином, є підстави вважати, що припинення вантажопотоку з ОРДіЛО - це всерйоз і надовго. І швидше за все, деякі підприємства Донбасу цей період просто не переживуть.

З інтерв'ю, яке Петро Порошенко дав кільком українським телеканалам 15 березня, стало ясно, що він як і раніше негативно ставиться до організаторів блокади і звинувачує їх у тому, що російські бойовики захопили контроль над українськими підприємствами в ОРДіЛО. За словами президента, українські заводи були якорем, який утримував захоплені райони Донбасу і не давав їм повністю розірвати зв'язки з Україною. А тепер повернути Донецьк та Луганськ буде значно важче.

- Це були такі "острівці" України. Якір, на якому ця територія трималася за Україну. І, безумовно, ми збиралися використовувати їх при реінтеграції, при поверненні України на Донбас і поверненні Донбасу в Україну. Це були базові плацдарми для повернення України, - заявив Порошенко.

Також за його словами, захоплення українських підприємств «знищило Україну на Донбасі».

Разом з тим, не можна не відзначити, що влада не надто заважала активістам блокувати залізничне сполучення. Більш-менш серйозні спроби деблокувати рейки були зроблені лише через майже місяць після початку блокади. А відразу після резонансних сутичок поліції з активістами, транспортне сполучення з ОРДіЛО було перекрите вже офіційним рішенням Київа. Таким чином, цілий місяць Порошенко не робив проти блокади нічого, крім агресивної риторики.

Чому так сталося? Є підстави вважати, що ситуація, що склалася вигідна і самому Порошенку. Зрозуміло, президентський пост не дозволяє йому відкрито це визнати, однак в даному випадку слова гаранта вже дуже розходяться з його діями. Поступовий вихід з набридлого всім мінського глухого кута грає Порошенко на руку. Причому після початку блокади президент отримав можливість розіграти вигідну для нього комбінацію чужими руками. Офіційна версія подій, яка подається як українцям, так і західним партнерам - радикальні українські сили організували стихійну блокаду( на яких тепер президент перекладає відповідальність за труднощі у переговррах з МВФ і ймовірне поігршення економічних показників країни), а терористи в ОРДіЛО своєю чергою захопили українське майно, чим грубо порушили мінські домовленості. Влада ж намагалася діяти мирно і не йти на загострення конфлікту, але за обставинами, що не залежать від Порошенка, з вини радикалів не змогла утримати ситуацію під своїм контролем.

Захоплення українських підприємств в ОРДіЛО фактично поставило переговори у патову ситуацію, і дало можливість офіційному Києву перекласти відповідальність за зрив Мінська на російську сторону та сепаратистів. Очевидно, що після «націоналізації» українських підприємств і розриву економічних зв'язків ОРДіЛО з Україною, можна говорити про остаточне затвердження курсу на заморозку конфлікту. У всякому разі інтеграції Донбасу ситуація, що склалася. вже точно не сприяє, про що і говорив президент у своєму недавньому інтерв'ю.

Схоже, владі не надто і хотілося повертати захоплені райони Донецької та Луганської областей. І тут блокада й загострення конфлікту, що послідувало услід за нею, виявилися вельми доречними. Думка про те, що без  окупованого Донбасу Україні, ймовірно, буде навіть краще, не нова. Ця теза досить популярна і регулярно озвучується в тій чи іншій формі різними спікерами. Очевидно, прихильники такого підходу є і в партії Порошенка. Наприклад, не так давно колишній мер Маріуполя Михайло Поживанов в інтерв'ю  Тижню розповів, що прихильником «позбавлення» від Донбасу є нинішній глава фракції «Блок Петра Порошенка» Ігор Гринів. Причому, такі погляди Гринів висловлював ще в 90-х роках, задовго до початку військового конфлікту з Росією.

Донбас занадто незручний для українських політиків, щоб його повертати. Адже очевидно, що після всіх подій, населення ОРДіЛО навіть на чесних і демократичних виборах не буде голосувати за ті сили, які декларували український патріотизм. У кращому випадку там проголосують за Опозиційний блок або іншу, ще більш радикальну проросійську силу. Це означає, що ні Порошенко, ні Тимошенко, Садовий та Ляшко не зацікавлені в тому, щоб повертати цей електорат і підігравати своїм суперникам. Тим більше, швидше за все, повного контролю над ОРДіЛО в разі перемир'я у Києва вже не буде, і регіон перетвориться на таку собі українську Чечню, де місцеві бандформування малюватимуть на виборах будь-який результат.

Таким чином, немає нічого дивного в тому, що Україна фактично відкидає створене Росією Придністров'я. При цьому Порошенко займає найбільш вигідну позицію, формально залишаючись в стороні та спостерігаючи як мости спалюють інші люди. На них в результаті і була покладена відповідальність за зрив реінтеграції. Мовляв, ми намагалися, мирилися, а Парасюк і Семенченко все зіпсували. Ось з них і питайте за все.

Що ж стосується долі «віджатих» виробництв, то тут прогнозувати щось поки важко. У Ріната Ахметова вже заявили, що втратили контроль над усіма підприємствами в ОРДіЛО. На даний момент вони перебувають в режимі простою і чекають допомоги від Росії. Але наскільки ефективною буде ця допомога, не ясно. Можливо, незабаром повертати Україні буде вже нічого. А це означає, що перерветься ще одна нитка, що пов'язувала зону АТО з країною. І у суспільства з'явиться ще одна причина не хотіти повернення Донбасу. Адже кому потрібен розграбований, бідний та депресивний регіон?

ТИЖДЕНЬ.UA



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...