App Store Google Play

7 фактів про українську революцію у Катеринославі, які необхідно знати

17 Березня 14:00
7 фактів про українську революцію у Катеринославі, які необхідно знати

Дніпроград” подовжує знайомити дніпрян перебігом визвольних змагань у нашому місті. Про мету проекту “Українська революція у Катеринославі” можна прочитати тут.

Пропаганда переможців – червоних старанно та цілком зрозуміло викреслювала з історії революції у Катеринославі роль українських сил. Усі наявні топоніми у місті – проспекти Кірова, Карла Маркса, вулиці Каверіна, Аверніна, Серафими Гопнер мали б вказувати на те, що колишній Катеринослав був колискою радянського повсталого пролетаріату. Насправді це не зовсім так – Катеринослав революційний представляв собою складний та часто дезорієнтований організм, де український рух грав такі ж визначні ролі, як і майбутні переможці – червоні, як і потужний білий рух, що зазнав поразки.

 

1 Український рух у боротьбі за місто був гравцем на рівні з червоними та білими 

Як свідчить післяреволюційний перепис населення 1917 року, більшість містян складали євреї, на другому місці були українці-малороси, на третьому місці знаходились великороси. І це зовсім не означало, що міське єврейство масово підтримувало меньшовиків чи більшовиків, великороси – білих, а українці – Петлюру. Тим не менш, саме український рух, як і білі та червоні, зміг самоорганізуватися аж до збройної боротьби за Катеринослав. Це якщо не рахувати отаманщину, коли війська Григор’єва та Махна по кілька разів захоплювали місто. Самі ж отамани у подіях тих років кілька разів виступали або самостійною силою, або перефарбовувалися. Так, наприклад, Махно воював як у союзі з більшовиками так і виступав проти них. Григор’єв взагалі встиг повоювати ледь не під усіма стягами, окрім білих.

 

2 Синьо-жовтий Катеринослав спирався на місцевих діячів українського національного руху.

Українська влада у місті під час подій 1917-19 років спиралися не якихось інопланетян із синьо-жовтими стягами, а на місцевих діячів основним осередком яких була місцева філія всеукраїнської мережі організацій “Просвіта”. Українські просвітники видавали національну періодику та книжки у місті ще після революції 1905 року. Під час революції та визвольних змагань 1917-1919 років місцеві національні сили (у тому числі і звичайні робітники та селяни) створювали загони Вільного козацтва – військово-міліційні формування УНР та обиралися до місцевих революційних органів влади – Ради робітничих та солдатських депутатів і різноманітні міські та революційні комітети. Більш того, у Катеринославі діяли філії всеукраїнських національних політичних партій. Найпомітнішими були УкраїнськаПартія Соціалістів-Революціонерів (УПСР, - партія Михайла Грушевського) та Українська Соціал-Демократичної Робітнича Партія (УСДРП – партія Симона Петлюри). Вихідці з цих партій обиралися до Української Центральної Ради та до парламентів уже незалежної УНР.

 

3 Катеринослав кілька разів був “синьо-жовтим”

У місті кілька разів була синьо-жовта адміністрація. Спочатку у кінці 1917 року після повалення більшовиками Тимчасового уряду у Росії місто знаходилося під керуванням військової адміністрації Української Народної Республіки. Наступного разу українська влада була у місті з квітня по листопад 1918 року (найстабільніший період тих років до остаточної перемоги червоних). Спочатку як адміністрація УНР, потім як Гетьманат Павла Скоропадського. Третього разу Катеринослав став синьо-жовтим у січні 1919-го уже за часів другої УНР (Директорії). Таким чином Катеринослав свого часу був під юрисдикцією усіх українських державних утворень – обох соціалістичних республік та консервативно-монархічної держави останнього гетьмана України Павла Скоропадського.

 

4 У Катеринославі були діячі всеукраїнського масштабу 

Наші земляки активно брали участь у ході Української революції та Українських визвольних змагань. Так, наприклад, голова місцевої УСДРП Ісаак Мазепа (родом з Чернігівщини, але певний час жив у місті) обирався до парламенту УНР – Трудового Конгресу, був міністром внутрішніх справ та прем’єр-міністром при уряді Директорії. Наш земляк Сергій Бачинський, член УПСР, теж обирався до Трудового Конгресу, був помічником міністра іноземних справ при уряді Директорії. Саме він є автором тексту Акту Злуки між УНР та ЗУНР, крім того, Сергій Бачинський працював над текстом документа, який мав стати тимчасовою Конституцією УНР. Сергій Єфремов – офіцер армії УНР. Керував військами республіки під час більшовицького повстання у місті наприкінці 1917 року, згодом очолював військової відомство УНР. Після поразки визвольних змагань керував обороною Карпатської України у березні 1939 року.

 

5 Катеринослав офіційно ніколи не був Січеславом 

Існує стійкий міф про те, що за часів УНР місто перейменували у Січеслав. Насправді це не зовсім так. У січні 1919 року військам Директорії вдалося відбити місто у Махна, який діяв у союзі з більшовиками. Хлопці славетного отамана за кілька днів своєї влади наскільки запам'яталися містянам грабунками, що війська Директорії зустрічали схвально. Уже через кілька днів місцеві студенти та прихожани православної церкви розпочали збір коштів на пам'ятник 14 загиблим бійцям полку Січових Стрільців Вільного козацтва. Саме тоді у місті почали цікавитися історією козаччини – Дмитро Яворницький проводив лекції з історії січовиків і через кілька днів губернський з’їзд всеукраїнського вчительського товариства виразив ідею перейменування міста у Січеслав. Однак ініціативу не встигли розглянути ні місцеві органи влади, ні УНР – розгорілась друга війна між УНР та Радянською Росією і в кінці того ж місяця до міста вдруге увійшли більшовики.

Однак, назва “Січеслав” сильно закарбувалася в українських колах – місто позначалося такою назвою на деяких картах, кілька десятків років наша еміграція використовувала цю назву. Що цікаво, пам'ятник загиблим у бою з Махно та червоними спорудити теж не встигли, хоча відомо що у одному лише соборі міста за два тижні на нього зібрали 724 карбованці. Тим не меньш, на місці поховання бійців 98 років потому було встановлено монумент, який приурочили на честь річниці Акту Злуки УНР та ЗУНР.

 

6 Український рух у місті не був антиєврейським

Антисемітизм був проблемою цілої Російської імперії, де була межа осідлості (частково збігалася з кордонами колишньої Речі Посполитої) для євреїв. Євреї також не могли займати високі державні посади та ставати офіцерами в армії. Революція 1917-го року все змінила. Так у Катеринославі діяло кілька єврейських соціалістичних партій. Уже під час збройної боротьби та підвищення рівня злочинності у місті створювались єврейські дружини самооборони, що патрулювали свої квартали. Навіть у ті тяжкі та непрості часи єврейські погроми (які мали місце і у нашо місті), як і “звичайні” грабунки та вбивства цивільних мешканців вважалися злочином. Усі революційні сили засуджували такі дії маргінесу і намагалися співпрацювати з єврейською громадою міста. Зазначимо, що антиєврейські лозунги дозволяли собі лише деякі отамани – зокрема Григор’єв та Махно. Відомі випадки переслідування євреїв і білими. Українська громада міста намагалася співпрацювати з єврейськими суспільно-політичними рухами. Багато єврейських діячів входили в адміністративний апарат УНР та обиралися до Української Центральної Ради. Так, наприклад членом УЦР був видатний діяч БУНДу Віктор Альтер. Певний час, до від'їзду в Польщу від працював та жив у Катеринославі. Ісаак Мазепа у своїх мемуарах з тепловою його загадує та вказує що українська громада плідно співпрацювала з єврейською, оскільки та теж побоювалася російського великодержавного шовінізму. У складний 1919 рік, коли Громадянська війна розгорілася з новою силою та в Україну прийшли ще й білі, у місті Директорія налагодила вечірнє та нічне патрулювання вулиць також і з єврейською самообороною.

 

7 Український рух не вдавався до масових репресій

Взагалі революція та війни 1917-1920-их років запам'яталися “червоним” та “білими” терорами, - коли більшовики та єдинороси-монархісти знищували “класових ворогів”, “революціонерів”, “буржуїв” чи осіб, яким приписувалося такі “грішки”. Однак український рух не запам’ятався масовим “синьо-жовтим” терором проти “класових” ворогів і взагалі не мав таких потужних спецслужб як контррозвідка білих чи ВЧК червоних. Директорія запам'яталася у очах супротивників розстрілами озброєних супротивників, масовими змінами вивісок на українській мові та звільненням з адміністративного апарату людей, які не володіли українською мовою. Тим не менш, ні перша УНР, ні УНР часів Директорії не проводила масових страт без суду і слідства на відміну від своїх білих та червоних ворогів.

Будинок телеграфу та пошти (нині Головпоштамт). Тут за часів УНР був штаб військовиків Республіки.
Альманах "Дніпрові хвилі" видавався місцевими просвітянами ще на початку ХХ століття
Будинок Хрінникова (нині - готель "Україна"). Був збудований в українському стилі меценатомта підприємцем Володимиром Хрінниковим, який був також співзасновником місцевої "просвіти"
Ісаак Мазепа, лідер катеринославської УСДРП, міністр внітрішніх справ УНР, прем'єр-міністр УНР
Іван Труба, голова катеринославської філії всеукраїнського вчительського товариства. Палкий прихильник ідеї перейменування міста на Січеслав
Віктор Альтер. Катеринославський діяч єврейського соціалістичного руху. Після від'їзду до Польщі - один з лідерів БУНДу - єврейської соціалістичної партії, що діяла у Польщі, Україні та Прибалтиці
Залізний хрест УНР. Офіційний військовий орден Дієвої Армії УНР


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Усього півроку існує Царичанська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли чотири сільські ради або 23 села району, проте за цей короткий проміжок часу на території, яку вона займає,...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...
Юрій Фоменко

Щастя

Шлях з Кодака понад Дніпром, повз острова Кодачок до Лоц-Кам’янки.  Назустріч мені рухаються два велосипедиста. Ще  далеко щоб їх детально розгледіти, але в їх рухові є відчуття чогось...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...