App Store Google Play

Про місто, яке поламало плани Путіна

3 Березня 14:00
Про місто, яке поламало плани Путіна

Третя річниця – навіть не ювілей, та й неабиякий термін. Але це добрий привід нагадати собі і всьому світу про ті події, які фактично змінили логіко-історичний розвиток політико-силового протистояння і стали на заваді бліцкригу під назвою «русская весна» - масштабній і ретельно підготовленій спецоперації, що готувалася роками.

Перший день весни 2014 попри оптимізм активістів Революції Гідності й розгубленість її опонентів від події у столиці, де переміг Майдан, а недобитки режиму Януковича панічно втікали до Росії, у Дніпрі видався виключно напруженим. Тимчасове безвладдя - регіонали на чолі з головою ОДА Колєсніковим і головою облради Удодом покинули адміністративні будівлі напризволяще і втекли, а місцеві підрозділи МВС та СБУ займалися головним чином оборою власних арсеналів.

У Дніпрі мітинг прихильників Януковича вилився у справжню вакханалію – кількасот людей з колорадськими стрічками зібралися біля Оперного театру, аби «показать бандерам їхню мать!» Лунали радянські та російські пісні, а також заклики до єдності з Росією.

Після мітингу частина людей рушила до міської ради. На один з флагштоків вони повісили російський прапор. Згодом колонна пішла на центральну площу міста. Там деякі активісти намагалися розбити лампади та позривати портрети Небесної сотні. Однак їм завадили активісти Євромайдану. При цьому постраждав намет євромайданівців — його завалили і підпалили.

У відповідь тисячі дніпрян ввечері вийшли на «антипутінський» марш, протестуючи проти дій військових Росії на території України. Під синьо-жовтими прапорами люди пройшли ходою від будівлі Дніпропетровської облдержадміністрації до площі Героїв Майдану.

На площі Героїв Майдану учасники заходу відновили понівечений вдень представниками проросійських сил імпровізований монумент Героям Майдану – розвісили нові плакати з написами «Ні окупації», поклали свіжі квіти, запалили лампадки.

Андрій Денисенко – на той час керівник «Правого сектору» в регіоні - оголосив загальну мобілізацію чоловічого населення міста. За його словами, всі ті, у кого є мисливська зброя, мають взяти її в руки «не для того, щоб стріляти, а для того, щоб захистити мир і спокій».

«Серед нас немало чоловіків, які служили в армії, працювали в правоохоронних органах, були в «гарячих точках». На нас з вами, друзі-чоловіки, ляже відповідальність за останній бастіон волі. У Дніпрі ми маємо справді перемогти», – зазначив Андрій Денисенко.

Вже 2 березня у сквері між будівлями ОДА і облради у Дніпрі зібралося небачене до цього віче - від 10 до 15 тисяч мешканців мегаполісу – не активістів, не зібраної за гроші «масовки», простих небайдужих мешканців, які вийшли проти Путіна і його «руської весни».

Підтримати дніпрян прийшли громадські та політичні діячі, письменники, музиканти і актори. У своїх зверненнях вони закликали берегти спокій у родинах та у місті, і звернулися до тих людей, які впевнені: російські війська на території Криму захищають російськомовних громадян. Закликали не вірити всьому, що транслюють проросійські канали.

В ході народного віче було створено Штаб національного захисту, до якого увійшли представники усіх політичних партій, та громадських організацій, які об’єдналися у бажанні навести лад і відновити правопорядок та законність в регіоні. Його очолив лідер майданівського спротиву в місті, координатор Правого сектору в Дніпропетровській області Андрій Денисенко.

Коментуючи віче, яке стало наймасовішим у сучасній історії Дніпропетровська, Денисенко підкреслив що дніпряни довели, що наше місто не є «волнорезом», натомість є справжнім центром кристалізації патріотичних настроїв. Також він наголосив на тому, що провокації у Дніпропетровську, на відміну від Донецька та Криму, неможливі.

Неабиякою звісткою стало оприлюднення 2 березня 2014 року указу в.о. президента України Олександра Турчинова про призначення головою Дніпропетровської облдержадміністрації Ігоря Коломойського. Хоча про таку перспективу ще напередодні заявляв Юрій Луценко, офіційне підтвердження надихало, адже це був той випадок, коли інтереси держави збіглися з інтересами бізнесмена. Всі розуміли, що Коломойський захищатиме свій бізнес і своє місто усіма доступними засобами і застосовуючи всі можливі ресурси.

Попри те, що сам Ігор Валерійович є фігурою більш ніж контраверсійною в історії України, його внесок у злам планів «руської весни» переоцінити важко. Саме навколо Коломойського, як фігури незалежної, на певному етапі патріотичної сформувалася та ударна група людей, яка і перетворила Дніпро на форпост оборони.

Зробивши усього декілька призначень, Ігор Валерійович ініціював ті процеси, які неможливі були б при іншому керівникові, обмеженому протоком і чиновницьким виховання та досвідом. Добровольчі батальйони, приміщення для волонтерських фондів, військовий госпіталь перетворений з руїни на землі, що фактично перейшла у власність російського банку, до стану найактивнішої військово-лікувальної установи країни… але найголовніше – підбір і залучення кадрів, більшість з яких досі активно працює в Дніпропетровській ОДА.

Це призначення струснуло і правоохоронні органи, які ще п’ять тижнів тому брали активну участь в побиттях і переслідуваннях учасників євромайдану, фабрикували про них справи і виносили неправомочні судові рішення. Виявилося, що навіть за часів Януковича в органах зберігся доволі значний прошарок принципових офіцерів, які ставлять Закон, Порядок і службу Вітчизни попереду власних інтересів і злочинних наказів. Щоправда, довелося звільнити кадрів, що встигли зганьбитися.

Віче 2 березня не лише хитну шальки терезів на користь українства і захисту суверенітету. Та неділя виявилася шокуючою і для військового комісаріату області: близько 200 чоловіків у супроводі родичів прийшли туди, аби піти на службу добровольцями і захищати державу зі зброєю в руках. Багато з людей, які прийшли мали з собою змінні речі й сухий пайок, тобто готові були вже не повертатися додому, а йти у військову частину.

Таким чином з’ясувалося, що ідея патріотизму і захисту держави об’єднує дніпрян набагато більше ніж будь-які політичні вимоги.

Так, даремно думати, що це був один день, який змінив історію. Такі дні будуть ще не раз – як у 2014 так і до сьогодні. Боротьба триває і далеко не все з того, за що вийшли мешканці Дніпра 2 березня 2014 року досягнуто. Триває війна. Україна позбулася частини території й потерпає від гібридних атак на економіку, політику, свідомість громадян.

Але у нас є пам’ять про той день – ми бачили очі одне одного, ми знаємо, що неможливо зламати опір океану вільний і сильних людей, впевнених у своїй правоті.

І коли сьогодні мій Президент говорить про моє місто як про форпост, який поламав плани Путіна, я знаю – так і є. Незалежно від того, наскільки він щирий. Я там був. Я пам’ятаю.

}


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...
Дмитро Томчук

В ожидании "халявы"

Есть у меня знакомый народный депутат из Днепра. До того, как стать нардепом, он был бизнесменом. Человек небедный. И , как многие люди этого круга, привыкший считать деньги до копейки. Это старая бух...