App Store Google Play

Банду геть чи бандитам тюрми

12.08.2016 15:00
Банду геть чи бандитам тюрми

Чи готова влада покарати верхівку регіоналів як злочинну організацію

За регіоналами роками тягнувся слід економічних та політичних злочинів. Тут і зміна Конституції (фактично узурпація влади) 2010-го, і рейдерство, і скупівля за безцінь стратегічних держпідприємств, і «освоєння» та розподіл бюджетних потоків. Весь цей букет діянь вказує на те, що спільнота під назвою «Партія регіонів» насправді мала не так вже й багато ознак політичної партії. Адже після втечі її лідера Віктора Януковича ПР зникла з політичної мапи України. А багато хто з членів колись «найбільшої» та «найдружнішої», розбігшись по низці інших політичних проектів, і далі ­займається бізнесом через політику.

Правоохоронці, що розслідують біло-блакитні злочини, прямо не розглядають Партію регіонів як організоване злочинне угруповання. Йдеться радше про можновладців, які створили злочинну організацію і використовували ПР у власних інтересах.
«Ми розглядаємо представників колишньої влади, вищого керівництва країни, як таких, що брали участь у злочинному угрупованні. Низка осіб отримали підозри у створенні злочинної організації. Триває перевірка механізмів діяльності цих високопосадовців», — розповів у коментарі Тижню начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк.

Утім, за його словами, слідство перевіряє можливу причетність ПР як організації до злочинів високопосадовців часів Януковича. «Вони (представники колишньої влади. — Ред.) могли діяти через своє оточення, підлеглих, установи й організації, які очолювали. Зокрема, можливо, і через таку організацію, як Партія регіонів. Наразі про підозру саме за фактом використання ПР як складової злочинної організації нікому не повідомлено. Проте така версія перевіряється. І важливим моментом у перевірці буде опрацювання тієї самої чорної бухгалтерії», — наголосив Горбатюк.
Якщо спробувати узагальнити кримінальні провадження, розпочаті проти Віктора Януковича, Миколи Азарова, Олександра Клименка, Олександра Єфремова та інших, то їх можна розділити на дві групи: перша — економічні ­злочини, друга — злочини проти громадянських свобод та масові вбивства під час Революції гідності. Станом на серпень 2016‑го підозри оголошено практично всій верхівці попередньої влади. Винятком можна назвати хіба що тих, хто досі має депутатську недоторканність і далі засідає в парламенті (скажімо, той самий екс-віце-прем’єр-міністр Юрій Бойко).

Серед «політичних» справ можна виділити дві найбільші та, певно, найвідоміші широкому загалу. Перша пов’язана з узурпацією влади Януковичем 2010 року. Тоді Конституційний Суд «скасував» Конституцію 2004-го та повернув країну до президентсько-парламентської форми правління.

«Якщо говорити про ознаки злочинної організації, то в нас загальна структура повідомлення про підозру вказує на те, що у 2010 році керівництво країни, прийшовши до влади, не мало наміру виконувати свої обов’язки. Натомість воно незаконно збагачувалося, розкрадаючи державне майно. А потім, не бажаючи втратити владу й відповідати за економічні злочини, жорстоко розганяло ­Майдан», — зауважує Горбатюк.

За його словами, зараз слідство крім уже відомих приватизацій обленерго та продажу Укртелекому розглядає низку інших епізодів. Утім, слідчий поки що не уточнює яких саме.

«Якщо говорити про економічні злочини, то тут мова, зокрема, про приватизацію низки обленерго та Укртелекому. У розслідуванні певних злочинів, де задіяні вищі посадові особи, є просування. Водночас подеколи правоохоронні органи, очільники яких підозрюються в діяльності злочинної організації, не реагують. Проте економічні злочини колишньої влади не обмежуються лише приватизація­ми. Є й інші моменти, вони перебувають у нашому полі зору й стануть наступним епізодом діяльності злочинної організації», — зазначив керівник Департаменту спецрозслідувань.

Можна припустити, що саме обвинувачення щодо «скасування» Конституції стане основою для більшості інших, адже саме від цього моменту злочинна організація, яку створили Віктор Федорович і Ко, розгорнула свою діяльність на повну. Відтак усі інші порушення закону — чи то економічні, чи то пов’язані з порушенням прав і свобод громадян — можна розглядати як похідні.

Принаймні про це казав у січні 2015-го тодішній заступник генпрокурора Олег Заліско під час виступу перед членами парламентського антикорупційного комітету. За його словами, провадження стосовно Віктора Януковича розслідувалося не за окремими епізодами, а за сукупністю подій із 2010 року. Він наголосив, що саме це провадження об’єднує як економічні, так і політичні злочини попереднього режиму.

«Як ми всі розуміємо, це було зроблено (конституційний переворот. — Ред.) виключно з метою узурпувати владу, забезпечити можливість у незаконний спосіб одержувати прибутки, надприбутки, розкрадати державний бюджет, лобіювати свій бізнес, відбирати бізнес в інших, у громадян України, які досягли певного успіху на цій ниві… Складно розділити економіку й сам факт масового вбивства мирних громадян України...» — наголосив тоді Заліско.

«Ми залучили до цієї роботи і науковців для правильної кваліфікації, яка охоплюватиме саме події, що відбулися з 2010-го по кінець 2013-го. Як відбувалося? Чому? Яку функцію виконував кожен із високопосадовців, вказаних у рішеннях Ради ЄС та уряду Швейцарської Конфедерації (санкційні списки. — Ред.). І не тільки цих осіб», — сказав тоді представник прокуратури.

Друге «політичне» провадження стосується «ручного голосування» за диктаторські закони Януковича від 16 січня 2014-го. Зараз по ньому проходить, зокрема, колишній спікер ПР на політичних шоу Володимир Олійник та екс-очільник фракції в парламенті Олександр Єфремов. Останнього намагалися судити впродовж року, проте відправити за ґрати його змогли лише нещодавно за обвинуваченням у зазіханні на зміну державних кордонів. Причиною цього частково стали зміни до законодавства, внесені, хоч як дивно, вихідцем із Партії регіонів Антоном Яценком. Проголосовані поправки фактично декриміналізували низку злочинів (детально про це Тиждень писав у № 8 (432) від 25 лютого). Серед них і голосування 16 січня. Таким чином нардепи звільнили від відповідальності двох регіоналів: згаданого вище Олександра Єфремова та Олександра Стояна. Крім них шанс вийти сухим із води дістав і комуніст Сергій Гордієнко. Прокуратура навіть відкрила провадження щодо обставин, пов’язаних із голосуванням правок Яценка. Утім, наразі перспективи цього розслідування доволі сумнівні.

Якщо ж говорити про економічні злочини, то перелік проваджень тут значно ширший. До того ж більшість вихідців із ПР підозрюють саме в таких правопорушеннях. Причин низка. По-перше, діяльність партії в усі часи була пов’язана з інтересами великого бізнесу. Варто лише згадати олігархів, що мають зв’язки з біло-блакитними політиками. Серед них Рінат Ахметов, Євгеній Гєллєр, Вадим Новинський, брати Клюєви, Юрій Бойко, Дмитро Фірташ та ін. По-друге, як зазначив Заліско в згаданій доповіді, прокурори намагалися оголосити підозру багатьом діячам колишнього режиму перед­усім за економічні злочини, оскільки це пов’язано з політикою інших держав у питанні санкцій: обґрунтувати економічні обвинувачення легше, ніж політичні.

Окремо слід згадати про діяльність партійців у регіонах. Ці факти лише дотичні до боротьби за власність та злочинів проти Майдану в Києві, але й вони є доволі промовистими. Так, уже понад рік триває судовий розгляд справи нинішнього мера Харкова Геннадія Кернеса за обвинуваченням у викраденні двох активістів харківського Євромайдану. У 2015-му голову Запорізької облради Віктора Межейка засудили до п’яти років умовно за тітушководство в Запоріжжі. Ще одного обвинуваченого в цій справі — екс-голову Запорізької ОДА Олександра Пеклушенка — раніше знайшли мертвим (правоохоронці підозрюють самогубство). Іншим відомим регіоналом, що не дожив до суду, є Михайло Чечетов. Він, за версією слідства, викинувся з вікна власної квартири.

Ті члени ПР, які встигли накивати п’ятами з України, нині переховуються переважно в окупованому Криму або ж у Росії. Деякі з них досі вважають, що зможуть повернутись у велику політику. Скажімо, екс-прем’єр Микола Азаров, його колишній однопартієць Володимир Олійник та одіозний Ігор Марков (лідер партії «Родіна», яку можна пов’язати з окупацією Криму) створили в Москві такий собі «Комітет спасіння України». Екс-міністр доходів та зборів Олександр Клименко та його партія «Успішна країна» вирішили орієнтуватися на молодь: лідер відростив модну борідку, а кількість його реклами на YouTube перевищує всі розумні межі. Відомий своїми антиукраїнськими заявами Вадим Колесніченко веде далеке від політики життя в Криму. Найбільшого «успіху в екзилі» досяг Олег Царьов: певний час Росія використовувала його як головне обличчя проекту «Новороссия». Але після закриття самого проекту майже непотрібним Кремлю став і він.

Проте про них пам’ятають в Україні. Зокрема, у прокуратурі. Скажімо, того самого Олійника правоохоронці не проти побачити й поговорити з ним про «ручне голосування». Зараз слідство в цьому проваджені завершено, а сам екс-парламентарій перебуває в розшуку. За аналогічний злочин шукають ще приблизно десяток політиків. Їм повідомили про підозру саме у фальсифікації під час ухвалення законів 16 січня, інкримінували зловживання службовим становищем і службові підробки. За словами Горбатюка, зараз вирішується питання щодо заочного суду над ними. Тим більше що такі приклади вже є. Нині в Україні триває п’ять заочних судових проваджень. Вони, зокрема, стосуються Януковича, Арбузова та одного із заступників Клименка.

А українцям варто пам’ятати: попри зникнення з політичного життя України, Партія регіонів нехай і формально, але існує й далі. І, можливо, від результатів роботи слідчих залежать її доля та доля подібних проектів.

Тиждень



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...
Кривий Ріг найбільше з міст України, котре не є обласним центром. Населення міста - 637 550 мешканців, а бюджет понад 5 мільярдів гривень. Однак у виконавчому комітеті Кривого Рогу немає жодного...