App Store Google Play

Білий шум

26.02.2016 09:10
Білий шум

Я ще пам’ятаю ті часи, коли відбір на Євробачення й сам конкурс були головною темою фактично для всіх ЗМІ. Не сказати, щоб цього року тема пісенних змагань десь непомітно загубилася: Крим, Джамала, пам’ять про депортацію, вкотре «ображена Росія» — це всі ті маркери, до яких наші громадяни залишаються доволі чутливими. Хоча із самою чутливістю, схоже, щось не те: чи то ранній весняний авітаміноз, чи то втома від напруження в інформаційному полі. Українці починають рефлексувати з якихось дріб’язкових приводів, залишаючи поза увагою справді важливі речі. І винен у цьому шум, який наростає щодня звідусіль і стає тотальним. Кажучи по-науковому, білим.

Спочатку посилюються децибели в Раді: ніби вже всі звикли, що головні й доленосні рішення проходять у парламенті здебільшого формальну процедуру. Усі справжні домовленості досягаються на закритих нарадах і неофіційних зустрічах. Сесійна зала — це радше мистецтво заради мистецтва. Show must go on, і на публіку з трибуни ВР працюють ті самі блазні, що прагнуть висловити «непохитну позицію» котроїсь із фракцій. А тим часом коаліція тріщить, і ніхто напевне не скаже, у якій формі нині існує парламентська більшість, хто поіменно до неї належить і якою вона буде завтра. Шумлять політичні лідери. От Андрій Садовий, мер Львова й провідник «Самопомочі», запевняє, що дострокові вибори можуть бути шкідливі для країни. Думка, мабуть, і слушна, але з вуст першої особи партії, яка демонстративно вийшла з коаліції, чути таке геть дивно.
Шумлять міністри. Ось керівник МВС Арсен Аваков, улюбленець соцмереж, який завжди вмів відчувати настрої юзерів, стає на захист поліцейського Сергія Олійника, симпатія до котрого в су­спільстві неабияка. Захист свого підлеглого в такій непростій справі річ ніби й шляхетна, але очільник відомства, як завжди, надто швидко знаходить винних. Цього разу, правда, без конкретних прі­звищ: головного винуватця ситуації він називає просто — «стара система». Нічого дивного, коли в усіх бідах звинувачує систему який-небудь рок-музикант чи ліворадикальний екстреміст, цього вимагає жанр. А від імені посадовця, який мав би дбати про правопорядок у країні, такі закиди звучать доволі сумнівно. Якщо через два роки реформування відомства (визнаймо: чи не найуспішнішого) поліцейський стає хлопчиком для биття у старої системи (що це? фантом? «разруха»? чи конкретні люди на конкретних посадах, яких годилося б назвати публічно?), виникає запитання: то з ким боролися наші правоохоронці весь цей час, якщо досі залишаються такими вразливими й беззахисними?

Гуде наш інтернет: «Зрада, зрада, зрада…» Підкидають хмизу у вогонь кремлівські боти, що вже навіть навчилися маскуватися під українських націоналістів. Ось уже й засвербіли де в кого руки до чергової революції, чи то пак «третього Майдану». Геть, ганьба! Але відразу мляво, непереконливо, кожен другий у міністри мітить. І поступово проглядається головна стратегічна мета дійства: жити в центрі столиці, пити надурняк чай (а як поталанить, то й щось міцніше) й замовляннями та хороводами нищити «режим Порошенка»… Шелестять аркуші стенограми засідання РНБО дворічної давнини. «Турчинов — недооцінений Бонапарт, Тимошенко всіх зливала» — так можна коротко підсумувати кількаденний мозковий штурм кухонних аналітиків навколо оприлюдненого секретного документа. Або ж альтернативна версія: «Це вкинули, щоб дискредитувати Юлію Тимошенко, збити її рейтинг». Важливою є не так хибність певного судження, як те, який стосунок ці x-files мають до сьогодення. Хтось сумнівався, що захищати країну в 2014-му було нікому й нічим, що прагнення домовитися будь із ким за будь-яку ціну є домінантним у поведінці наших політиків?

Тріщить від чергового скандалу медіа-спільнота. Виявляється, інформаційні програми для телеканалу «Інтер» готувалися під проводом одіозної персони, давньої подруги «ополченців», «кримнашівки» Марії Столярової. Якби не х…я в ефірі, сидіти б їй і надалі в теплому топ-менеджерському кріслі й керувати неквапливими «малоросійськими» журналістами. Колоніальна дійсність — вона така… Річ не в тім, кого саме стосувалися матюки пані Столярової, тим більше не в тому, що вона як керівник вживає гостре слівце. Річ у тім, куди дивилися всі ці національні ради й мінстеці, СБУ, врешті-решт, коли в нашій країні медіа відкрито керували ворожі пропагандисти й поплічники терористів? Грюкіт уповноважених крісел у відповідь. Знову стара система напаскудила? А сам собою канал, його власники, всі ці ретрансляції «ґолубих оґоньков» із Росії ніколи не викликали занепокоєння в тих, хто мав би дбати про інформаційну безпеку?

Крізь гомін та скрегіт коли-не-коли пробиваються й по-справжньому актуальні запитання: а чому в нас досі працюють російські банки, а чому в нас по-старому на телеканалах міцно «прописані» численні московські консультанти й менеджери, чому, щоб зупинити фури з РФ, потрібна була масштабна (і, будьмо відверті, не зовсім законна) акція з блокування їх на наших дорогах? У відповідь — фанфари пафосних промов, рипіння урядового паркету, базар провідних ток-шоу. Шум, білий шум, за яким не чути одне одного.

Шум відволікає, заважає сконцентруватися. Хто і з якою метою його створює, можна довго гадати, але головної мети ці маніпулятори досягають: із поля зору випадають по-справжньому важливі проблеми. Війна. Її ледь чути з-за «канонади» політичних баталій. А на фронті зовсім не тихо. Понад 80 обстрілів за добу — це аж ніяк не хаотичний вогонь. Мобілізовані в січні 2015-го бійці вже навіть не рахують днів на календарі, бо рік служби давно минув, а коли додому — наказу немає. Мало що зрозуміло із сьомою хвилею, кількістю контрактників. Уривчаста інформація губиться десь за білим шумом. Реформи так само ледве чути за гучною імітацією. Йде переатестація поліції, і на членів атестаційних комісій чинять напади, як-от у Луцьку. Однак повідомлення про це не стали мейнстримом, потонули в морі політичного шоу-бізнесу.

Чому боротьба за увагу громадськості є кричущо важливою? Влада сама собою не спроможна діяти в інтересах країни, це доведено численними прикладами. Ефективно працює вона лише у випадку серйозного громадського тиску. А коли увага розпорошується на якісь дріб’язкові, але строкаті подразники, він послаблюється і керманичі дістають комфортні умови для своєї (без)діяльності.

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...
Так сложилось, что на протяжении 2,5 лет наша команда(ГромКонтроль) дискутирует с ДнепрОГА и проводит совместную работу по ряду направлений. Одно из них - пригородный и междугородный внутриобластной а...