App Store Google Play

Вбивство української мови триває - сьогодення, Дніпропетровськ

06.02.2016 11:40
Вбивство української мови триває - сьогодення, Дніпропетровськ

Нас щодня розстрілюють «Вєстями» на перехрестях, серіалами про героїчних російських ментів з телевізора,  російськомовними журналами  і газетами на розкладках преси,  російськомовними  виставами у театрах, планетаріях, російськомовними курсами і майстер класами, шизофренічно-двомовними програмами в ефірі. У нас стріляють і вбивають у нас українців. Знищують Україну.  Якщо на Донбасі з автоматами бігає тисяч п’ятдесят орків та найманців-професіоналів, то у медійній армії – мільйони. Вони пишуть стендапи для новин, статті для газет,  переконують школярів, студентів та дорослих людей перед екраном телевізора,  що без української мови можна і обійтися. Навіщо вона, коли усі розуміють російську?  

Таким людям навіть довіряють вчити дітей у школах і керувати департаментами освіти та шкодити країні. Безкарно поки що, на жаль. А отже, успішно для ворога.

«У нас школа русская», – пояснила секретарка директора дніпропетровської школи причину неможливості вивісити на дверях плакат про день писемності та мови…

«У нас школа русская», – це виправдання для вбивства майбутнього. Фрагмент з розпачливого листа батьків україномовної дитини з Дніпропетровська. У Міносвіти цей лист сприймуть традиційно, як окремі факти, які можна залишити без уваги… Вбивство майбутнього триватиме.

Далі – цитата з листа:

” У середній загальній освітній школі № 132 м. Дніпропетровська відбувається наступне.

09 листопада 2015 р. в День української мови та писемності, директор школи Санжакова Світлана Чеславовна наказала технічному співробітнику навчального закладу Величко., знищити плакат на якому були намальовані слова вітання зі святом  та вислів Ліни Костенко про мову (фото знищеного плаката додається).

Я особисто багато уваги приділяю національно-виховному розвитку своїх дітей, а їх у мене – п’ятеро! Цей плакат вирішила намалювати та запропонувала повісити в школі на інформаційній дошці, як мій внесок та допомогу навчальному закладу у виконанні державної політики. На жаль, в нашій школі немає дошки для інформації, наприклад, батьківського комітету (як в інших школах нашого міста). Плакат було розміщено на внутрішні двері школи (оскільки саме вони використовуються у нашому закладі для інформації, фото додається).

Зранку цього дня, я звернулась до директора школи Санжакової С.Ч. з питанням, які заходи заплановані в школі в зв’язку зі святом. Але секретар школи відповіла, що «школа у нас русская…».

Пробачте, школа у нас «з російською мовою викладання», а «русские школы» – в державі, яка законодавством визначена як держава-агресор.

Повернувшись до школи через пів години, я побачила свій малюнок розірваним на підлозі…!!!!! І це в такий день! І це –  в навчальному закладі, де виховуються діти-громадяни України! І це під час війни в країні! Коли найкращі представники нашої держави боронять мирний сон всіх нас; коли віддають свої життя зі словами «Слава Україні, Слава нації»…. – співробітники навчального закладу, в одному з най патріотичних міст України, яке стало бар’єром від розповсюдження сепаратизму  – знищили плакат в День української мови та писемності.

Також звертаю увагу на те, що 14 жовтня 2015 р. в школі не було проведено жодних загальних заходів з приводу державного свята «День захисника Вітчизни». Я звернула увагу керівництва, що це також свято воїнів  УПА, я заздалегідь принесла копію Указу Президента щодо цього та історичні фото. Запропонувала повісити їх на дошку для оголошень. Але, інформація була керівництвом школи проігнорована.

На батьківських зборах, неодноразово, зверталась увага батьків на святкування «Дня мальчиков» 23 лютого! Хоча, Президент України, на своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 р. відзначив:

«Україна більше ніколи не відзначатиме День захисника Вітчизни за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої»!

На сайті нашої школи, є інформація про план проведення різних патріотичних заходів. Перший пункт є «активізація впровадження нових форм та методів національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді». Крім того, один із заходів стосується «підпільно-партизанського руху на Дніпропетровщині». Ці історичні події відбувалися в країні СРСР.  Жодним чином факти правдиво не освічені та не стосуються історії саме Української держави. На що звертає увагу зазначена мною Стратегія.

Під час розмови з вчителем, я почула, що директор школи заборонила вчителям обговорювати тему подій в Україні 2013 – 2014 роках та антитерористичні операції в Донецькій та Луганській областях. Хоча, в вищезгаданій Стратегії звертається увага також і на ці періоди, як такі, на прикладах яких має здійснюватися національно-патріотичне виховання, «проявів мужності та героїзму учасників революційних подій в Україні у 2004, 2013 – 2014 роках, учасників антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях».

Додам до цього ще два цікавих документи. Авторка листа, вжахнувшись рівнем українофобії і сепаратистськими настроями у школі, де вчиться її дитина, вирішила запитати у місцевих освітян про наступне:

1.Прошу надати мені інформацію про кількість  шкіл м. Дніпропетровська з українською мовою викладання (надати їх перелік).

2. Прошу надати мені інформацію про кількість шкіл м. Дніпропетровська з російською мовою викладання (надати їх перелік).

3. Прошу надати мені відповідь, на якій мові складають іспити учнів шкіл з російською мовою викладання в 4, 9 та 11 класах?

4. Чи заплановано перехід всіх шкіл в Україні на українську мову викладання?

5. Прошу надати відповідь, чи може вчитель оприлюднювати на весь клас (на батьківських зборах, або через розсилку електронною поштою) оцінки учнів?

Відповідь отримала феєричну. Відповідь складається з двох сторінок, суть листа – на другій сторінці. На першій  зайва інформація, за написання якої варто було б звільнити і того, хто це складав і того, хто підписав. 

Авторка звернення, яку з невідомих причин заблокували у Фейсбуку, серед іншого, запитала у освітянського керівництва і про конкретну школу.  Таким чином, зафіксовано набір штампів, якими користуються українофоби для того, щоб приховати свою сутність

Наявність каші в голові дніпропетровських вчителів задокументована. Проблема виявлена. Далі якось треба її вирішувати. З чого почати? Було б непогано, якби Інститут національної памяті ініціював у Дніпропетровську та області першого вересня, а потім у день пам’яті жертв голодомору уроки на яких кваліфіковані історики розкажуть про Григорія Івановича Петровського та його “заслуги” перед Україною.  Інформація про те, скільки “хахлов замачіл” Григорій Іванович  допоможе жителям міста і області імені організатора Голодомору хоча б з часом зрозуміти увесь жах “русского міра”  та важливість користування українською мовою в Україні скрізь і всюди. Знання реально змінюють світ.

Редакція звернулася за коментарями до директора згаданої школи. Електронна адреса школи частково підтверджує українофобську позицію керівництва. Адреса української школи зареєстрована на російському сервері mail.ru Після виходу цього матеріалу – адресу змінили на українську.  Отже, не все втрачено

Сторінка автора

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...