App Store Google Play

"За переконаннями я залишаюсь "правосеком" - Ярош

02.02.2016 14:10
"За переконаннями я залишаюсь "правосеком" - Ярош

Що зараз собою являє Правий сектор? Як військова і як політична організація.

- Питання не до мене, я адже пішов з поста і провідника, і лідера партії і громадської організації. Тому питання, напевно, слід було б адресувати керівництву ПС.

- Але ж ви в курсі?

- Я так розумію, що всі хто залишилися і не пішли зі мною створювати нове загальнонаціональний рух - всі вони там. Я стежу за всім, що відбувається, і все одно намагаюся їм допомагати, тому що це мої друзі і соратники. Жодних конфліктів не було, просто у нас різні погляди на розвиток і України, і політичних партій. У Правом секторі все добре, просто мене там вже немає. Хоча я за переконаннями все такий же "правосек".

Існують і партія, і громадська організація і Добровольчий корпус Український. Поки ще навіть все на мене зареєстровано, але це формальності.

- У листопаді ви склали повноваження керівника Правого сектора. Тепер з'являється Правий сектор-2 або Правий сектор Яроша? Розколи ніколи не йшли на користь ні демократам, ні націоналістам в Україні. І чи є вже назва у вашій організації?

- "Національній Рух". І хлопці попросили, щоб зараз, на стадії становлення, була прив'язка до мого імені. Тобто "Національний Рух Дмитра Яроша". Але це поки лише робоча назва.

Я бачу перспективу нового громадського руху, який буде мати більш широку кадрову базу, ніж Правий сектор. Судячи з тих зустрічей, які я проводжу по всій Україні і в Києві зокрема, запит на таку силу є. Ми хочемо об'єднати людей, які ще не були в політиці, які є патріотами, але вони не обов'язково націоналісти, як було в Правому секторі. Хочемо об'єднати патріотично налаштованих націоналістів, націонал-демократів, лібералів та інших. Правий сектор - це чисто націоналістична організація, а нинішня ситуація в Україні, яку я все ж схильний малювати в чорних тонах, вимагає загального об'єднання патріотів різних ідеологічних поглядів. Оскільки подальша політична сепарація суспільства, а саме цей процес ми спостерігаємо, прирікає нас на поразку. У тому числі і у війні.

- І лівих патріотів?

- Ні, звичайно. Я взагалі не розумію, що таке лівий патріот в Україні. Їх не існує. Але сильну правоцентристську структуру створити можна і потрібно. Нам потрібно створити рух, який об'єднав би людей різних ідеологічних поглядів.

Адже на Майдані ми всі об'єдналися проти спільного ворога - і ліберали, і націоналісти, і націонал-демократи. Зараз необхідно зробити те ж саме. Активно працюємо над залученням в нашу структуру людей, які пройшли війну, в тому числі і моїх друзів з Правого сектора та медичної служби - "госпітальєрів".

- Але ж це означає, що ви розмиваєте електорат і стаєте в один ряд з великою кількістю таких самих "загальнопатріотичних" партій. Ви, по суті, створюєте нову Нашу Україну - демократичне об'єднання з правим ухилом. Ви ж знаєте, хто зазвичай пролазить у такі партії і чим це закінчується?

- В основу руху ми все одно внесемо основні постулати ідеології українського націоналізму Степана Бандери і в цьому немає нічого страшного. Коли людям нормально пояснюєш, в чому полягали ідеї і суть діяльності цієї людини, то все нормально сприймають.

Що стосується якості і необхідності уникнути помилок націонал-демократичних рухів минулих років, то я згоден - нам необхідно поставити фільтр і не допускати співпраці з людьми, які хоч якось в минулому себе заплямували.

- Фільтр у чому повинен полягати? Наприклад, не брати нікого з колишніх депутатів, або в чомусь ще?

- Кожен випадок потрібно розглядати окремо.

- Чи зміняться якось система та джерела фінансування вашої організації, як би вона не називалася, після розколу ПС?

- Шукаємо. У першу чергу, дуже розраховуємо на малий і середній бізнес. Для обласних осередків цього буде достатньо. Буквально вчора (розмова відбулася 28 січня - ред.) я зустрівся з деякими банкірами, які також виявили бажання взяти участь в організації нового руху. Причому не тільки в якості джерел фінансування, але і як члени майбутньої команди, які здатні будуть створювати якісні законопроекти для банківської сфери, фіскальної політики і так далі. Називати їх прізвища я поки не буду.

- Малий і середній бізнес. Тобто джерела фінансування будуть ті ж, які були у Правого сектора, якщо вірити його спікерам в різний час? Іншими словами - ви побачите за собою спонсорів Правого сектора?

- У Правом секторі ніколи не було стабільних спонсорів. Якщо говорити про фронт, то вони були, а якщо про партію, то ні.

- Ігор Коломойський - один з таких спонсорів? І чи підтримує він зараз вас особисто?

- Коломойського я не бачив вже, напевно, років з півтора. Так що зараховувати мене до "людей Коломойського" - це міф. Нам допомагав фонд Геннадія Корбана і оточення Коломойського в цілому, коли вони були при владі в Дніпропетровській області. Але допомога стосувалася фронту - вони не тільки Правому сектору допомагали. Давали транспорт, давали бронежилети, каски ... до речі, після того, як пішли з Дніпропетровської ОДА, допомагати не перестали.

- Чи правда, що з командою Коломойського вас звів народний депутат Андрій Денисенко?

- Ні. Я сам з ними усіма познайомився, коли Коломойський став очільником області. Денисенко, здається, сам до мене не був з ними знайомий, не знаю.

- Справа Корбана - це політичне переслідування чи правосуддя?

- Я одразу сказав, що це політичне переслідування. Так нерозумно проводити спецоперації із затримання людини, яка не ховається і ходить на допити - це смішно. Шукали якісь приватні армії - нічого не знайшли, зате звезли сотню спецназу і влаштували шоу. Так не робиться.

- Але все ж Корбан - людина зі складною біографією.

- Безумовно. Якщо є підозри - судіть, і якщо доведете - садіть. Але спочатку все було представлено як шоу з боку силовиків і звинувачення, тому у мене немає сумнівів в тому, що це політично вмотивована справа. Президентові дуже потрібно було масштабно продемонструвати боротьбу з олігархами.

- Ви ж в курсі, що недавно Корбана зняли з поста лідера УКРОПУ без його згоди. Питання, може бути, і не до вас, але ви багато спілкувалися з цією командою і добре їх знаєте. Як ви дивитеся на такий жест Корбану від соратників?

- Я думаю, що вони там розберуться між собою, але, в цілому, некрасиво, звичайно. Корбана треба було хоча б повідомити.

- Чим закінчилася історія з закарпатським Правим сектором, активісти якого були оголошені злочинцями після відомих подій? Ця тема випала з поля зору ЗМІ і склалося враження, що справу спустили на гальмах. Як насправді?

- Наскільки я проінформований, хлопці, які тоді сховалися в лісі, які не здалися і не були поранені, змогли благополучно і без проблем дістатися фронту і зараз знаходяться там у складі ДУК. Один з них за цей час трагічно загинув в бою.

- Але їх же розшукували з вертольотами, собаками і спецназом? Вони просто взяли і проїхали всю Україну?

- У нас не настільки добре працюють правоохоронні структури, щоб зловити того, кого вони ловлять.

- Скільки, до речі, "правосеков" тоді ховалося в закарпатських лісах, нагадайте?

- Близько десяти осіб. Двоє здалися, двоє були поранені і теж, звичайно, здалися. Решта без проблем вибралися і поїхали в Донбас воювати. Наскільки мені відомо.

- Коли виник інцидент в Мукачево, було багато питань про те, наскільки регіональні підрозділи ПС взагалі підкоряються вам? Виникло підозри в тому, що ви існуєте окремо, раз таке стало можливо.

- Це були люди ДУК, а в ДУК командиром був і є Андрій Стемпіцький. Це до нього питання, а не до мене. Я вже просто рятував ситуацію, коли Стемпіцький мені подзвонив і сказав: "Там стріляють з великокаліберних кулеметів".

- Те ж питання щодо інциденту на Драгобраті. Ви підтримуєте точку зору, згідно з якою всі це частина загальної кампанії з дискредитації добровольчого руху, чи все ж є проблеми з дисципліною, і кожен повинен відповідати за свої вчинки?

- Я не виключаю, що там була якась провокація. Всією повнотою інформації я не володію, щоб однозначно щось стверджувати. У мене особисто добре ставлення до цих хлопців - і до "Хорвата", і до "Біса". Вони героїчно себе проявили на війні і це факт, тому я і вніс прохання про те, щоб взяти їх на поруки. Воно поки розглядається судом.

Величезна проблема України зараз у тому, що не існує нормальної програми психологічної реабілітації учасників АТО на державному рівні. Тому деяким ветеранам АТО, як кажуть у молодіжному середовищі, просто іноді зриває дах. Держава у цьому напрямi взагалі не працює - не тільки з добровольцями, а і з ВСУшникамі. Адже якщо взяти рівень злочинності ветеранів так званої АТО, які вийшли з ВСУ або Нацгвардії, то він набагато вище, ніж у випадку з добровольцями. Просто до добровольців уваги більше і ставлення більш упереджене.

Але, звичайно ж, я завжди говорив своїм бійцям і можу повторити, що війна не дає індульгенцій. Хлопці повинні усвідомлювати, що повернувшись з передової не можна робити вчинки, які дискредитують добровольчі рух. "Війна все спише" - так не буває.

- Влітку після подій у Мукачевому Правий сектор оголосив, що збиратиме підписи за проведення референдуму про недовіру владі. Це більше не актуальне?

- Я, та й бойові командири теж, тоді переоцінили організаційні можливості Правого сектора з організації такого референдуму. Навіть в частині збору необхідних підписів за обмежений час для його проведення. На жаль, виявилося, що наші структури не готові до такої роботи.

До того ж Україні потрібен якісно новий закон про референдум, а не той, який намалював Андрій Портнов під час правління Віктора Януковича. Юристи, які сьогодні є в моїй команді, почали працювати над новим законопроектом про всеукраїнський референдум. Проводили консультації також з партіями Свобода і Самопоміч з цього приводу. Можливо, це буде спільна робота.

- А якщо брати не організаційні можливості, а питання необхідності - ви досі вважаєте, що Україні потрібен референдум з формулюванням "Про недовіру влади", як ви говорили влітку?

- У мене таке відчуття, що 2016 рік стане для України переломним. І утримати державність в таких складних умовах війни й економічної кризи стає все складніше. Тому додавати олії у вогонь таким складним референдумом я б не хотів.

- Але влітку ж хотіли? Чи це були емоції після скандалу з Правим сектором в Мукачеві?

- Я в той час переоцінював організаційні можливості і ресурси Правого сектора. Це моя помилка. Справа в тому, що більшість часу я проводив на фронті і не володів всією інформацією про стан наших політичних осередків у регіонах.

- Коли ПС лякав походом на Київ, ми дізнавалися, скільки у вас батальйонів. Дізналися. Минулого літа наше джерело в ПС повідомляло, що загальна чисельність особового складу всіх батальйонів ПС - до 2000 осіб. З них постійно на фронті - до 700 осіб. Чи змінилася  ситуація зараз? Особливо після певного розколу в рядах організації?

- Під час війни у ​​нас бойові і небойові втрати вбитими - 64 людини. Поранених - більше 500. У складі нещодавно створеної Української Добровольчої Армії Тобто п'ята батальйон, постійний склад якого - 200 осіб, а за штатом - 637 чоловік. Восьмий батальйон - це 317 осіб, плюс медична служба "Госпітальєри" - кілька сотень людей ... загалом, підтверджую ваші цифри, загальна чисельність бійців Правого Сектора - близько 2000 осіб, може бути трохи більше.

- Корпус ПС - це як і належить, від 30 до 50 000 осіб, або метафора? 2000 - це посилений полк, а не корпус. Бійці ПС - це до 1,5% загальної чисельності сил АТО. Навіть не армії.

- Різні бувають корпуси - загальновійськові або ВДВшні, наприклад, відрізняються за чисельністю. У випадку Правого сектора ми маємо справу із з'єднанням батальйонів, і так, назва Корпус - це умовно.

Але якби держава зараз потурбувалося створенням єдиної добровольчої військової структури, необхідність якої давно назріла, то я думаю, що абсолютно реально було б утримувати 50000 добровольців. Порахуйте, скільки добровольців воювали в різних батальйонах, не тільки в Правом секторі, за час війни - з урахуванням ротацій, напевно, навіть більше 50000. Тільки через 5-й батальйон Правого сектора пройшло близько півтори тисячі осіб.

- Зараз беруть участь в боях, чи відведені?

- Зараз на лінії зіткнення близько 300 осіб Правого сектора. В окопах вони зараз не сидять - немає необхідності. Ми виконуємо специфічні завдання. Зокрема, контрснайперські завдання, розвідка. Де вони зараз не скажу - військова таємниця.

- У жовтня 2014 року року ви давали інтерв'ю нашому порталу. Хотілося б повторити одне з питань, що не втратило актуальності: Чому між державою і Правим сектором такі напружені стосунки? У чому причина і як вирішити проблему в інтересах країни?

- Це питання краще поставити сьогоднішнім лідерам Правого Сектора.

- Давайте спершу ширше - не Правий Сектор, а добровольчі батальйони в цілому?

- Наскільки я зараз орієнтуюся в ситуації, то фактично всі добробати інтегровані в офіційні структури і напруги немає. Принаймні такого, як рік тому. В Україні формуються Сили спеціальних операцій і туди залучають багатьох добровольців.

- Але Правий сектор відмовився інтегруватися куди-небудь. Отже, сам добровільно відмовився від допомоги з боку держави.

- На те було багато причин, і одна з них - недовіра наших бійців і командирів командуванню - як Збройних Сил, так і Нацгвардії. Найголовніша причина недовіри - це те, як генералітет допустив Іловайську трагедію.

Після цього бійці ПС звернулися до мене, щоб я їх взяв під своє безпосереднє командування. Вони говорили: "Ти вів нас в бій, але не на забій". Хоча у нас на базах завжди перебували представники військової контррозвідки, відповідальні за зберігання зброї - координацію з Генштабом ми все одно здійснювали, жодної "махновщини". Просто залишали за собою право не підкорятися нелогічним наказам.

- Але ж відмова від інтеграції в Нацгвардію або ВСУ означалп добровільну відмову від необхідних поставок провізії, обладнання і так далі.

- Нам вдавалося все діставати. Провізію - через спонсорів та волонтерів. Зброю - в боях. Необхідний мінімум був завжди.

- Ви стверджували, що АТО давно завершена і йде справжня війна з Росією. Зараз все ж інтенсивність бойових дій знизилася, поле битви перейшло в закриті дипломатичні кабінети. Охарактеризуйте те, що зараз відбувається? Все одно війна? Як змінився її характер станом на зараз і які можете зробити прогнози?

- Ми бачимо, що "Мінськ" буксує і буксує дуже сильно. Але я в ці угоди ніколи і не вірив. Розумів, що вони можуть бути припустимі в якості інструменту для того, щоб взяти паузу і використовувати її для підвищення обороноздатності України, але мінські угоди не можуть врегулювати військовий конфлікт в цілому.

Якщо брати дані розвідки - як ВСУ, так і нашої агентурної мережі - то ми бачимо, що Росія продовжує забезпечення окупованих територій боєприпасами і новою технікою просто під зав'язку. Тому я не тішу себе ілюзіями, що війну можна закінчити шляхом дипломатії.

Так, у Росії немає сил для широкомасштабного наступу по всій лінії зіткнення, але сконцентрувати сили в якомусь одному місці і "віджати" як вони кажуть, якийсь населений пункт - це цілком їм під силу.

Прогнозувати важко. Я сподіваюся, що нам допоможуть - а вони реально допомагають - міжнародні санкції проти Росії, подальше падіння ціни на нафту. У далекій перспективі можна прогнозувати навіть розвал Російської Федерації під тиском всіх факторів. Але сьогодні Україна повинна бути готова відбити наступ в будь-якій точці лінії зіткнення в будь-який момент. На нас чекає активізація бойових дій, і, можливо, ще не раз.

- Все ж ви неоднозначно відповіли про ваше ставлення до мінським угодами.

- Воно завжди було негативним. Підписання Першого "Мінська" було хоч якось виправдано, тому що ситуація на фронті була дуже важкою, котли змінювалися котлами і нам потрібна була передишка. Але не більше того. Мінськ не вирішує проблему глобально.

Потрібні інші формати - за участю країн-гарантів нашої безпеки за Будапештським меморандумом. Тому що зараз у мене таке відчуття, що Україна взагалі не є суб'єктом у цих переговорах - Росія і Захід дають нам щось підписувати практично в ультимативній формі. Також ненормально, що Україна там представляють люди без посади, статусу і повноважень - Кучма той самий.

До речі, наскільки мені відомо, він сам незадоволений ходом мінського процесу, вважає його безперспективним і хоче якомога швидше вийти з цієї історії.

А найгірше, що там присутні такі люди, як Шуфрич і Медведчук. Відверто проросійське лобі робить вигляд, що з якогось боку відстоює українські інтереси - і це під час війни.

- А як ви ставитеся до думки, що Медведчук реально сприяє обміну полоненими, і раз він це робить, то, значить, він ефективний для України і Україна його використовує. Зокрема, глава АП Борис Ложкін так говорив нам у своєму інтерв'ю.

- Ну, Ложкін ще той авторитет для українського народу. Це все відмовки. Я більш ніж упевнений, що можна було б більш ефективно вести роботу щодо обміну полоненими, ЯКБИ Україну НЕ представляли такі люди як Медведчук. Те, що по його дзвінку відпускають або не відпускають якогось нашого полоненого - це скоріше його особиста гра і переслідування якихось інтересів, ніж допомога країні. Чому тоді, якщо він такий ефективний парламентер, звільняються або обмінюються одиниці, а основна маса наших полонених залишається в руках терористів і російських спецслужб, а багато хто взагалі невідомо де?

- Питання Зміни Конституції. Ваша думка. Особливо в частині децентралізації і так званого особливого статусу Донбасу.

- Однозначно негативне ставлення до особливого статусу. Жодних особливих статусів Донбасу не можна надавати, тому що це перший крок до федералізації. А федералізація - це початок кінця України. У цьому випадку країну дуже швидко розділять на частини.

- Але тоді чому президент Петро Порошенко наполягає на варіанті Конституції з пунктом про особливий статус? Ми ж не можемо звинуватити його в "Зраді"? Чи можемо?

- Думаю, президент грає, намагаючись лавирувати між вимогами Заходу, якому все одно, що тут буде з Україною, аби на його східних рубежах був мир, інтересами країни і бажанням мінімізувати військові втрати. Нам же потрібні транші МВФ та інших структур, без яких фінансова система завалиться і настане  соціально-економічний колапс. Тому він з одного боку публічно наполягає на такому варіанті Конституції, з іншого - з'являються якісь запити від депутатів до КСУ з перенесення дат, потім виникає тема референдуму.

- Ви спілкуєтеся з західними політиками?

- Ну, мене недавно тільки зняли з розшуку в Інтерполі. Точніше, я у них з сайту зник, підтвердження я поки не отримав, але начебто зняли. Тому на Захід не їздив. А в Україні - так, іноді зустрічаюся. Нещодавно була зустріч з норвезькими дипломатами.

- Це після таких зустрічей у вас виникло відчуття, що Заходу насправді байдужі інтереси України - їм потрібен мир за всяку ціну? Тобто їм все одно, яка у нас буде Конституція, який лад, наскільки ми будемо суверенними.

- Це не враження, я в цьому впевнений. У світі в кожної країни свої інтереси, і чому вони повинні дбати про інтереси України більше, ніж про свої?

- Чи потрібно було вводити воєнний стан?

- З перших днів окупації Криму моя позиція полягала в тому, що нам необхідно ввести воєнний стан. Щоб всі ресурси українського народу були кинуті на боротьбу з окупацією. Я більш ніж переконаний, що якби це було введено, наприклад, у квітні 2014 року, то ми б запобігли окупації Донбасу і війна давним-давно би припинилася. Нам потрібні були тоді в керівництві країни люди, які здатні прийняти важкі політичні рішення, а таких людей не виявилося.

- Чи є така необхідність зараз?

- Я думаю, що так.

- Ви народний депутат. Ви також несете відповідальність за законодавчу владу в країні і за всі її рішення. Якщо ви не відвідуєте засідання, то чи не вважаєте, що справедливо було б відмовитися від мандата?

- У Раді мені робити нічого, адже парламентаризмом там і не пахне. Але так, я не знімаю з себе відповідальність за роботу парламенту. Мандат здавати вважаю недоцільним, оскільки статус народного депутата дозволяє мені допомагати не тільки людям в моєму окрузі, але і вирішувати проблеми ветеранів-добровольців, мати більш широке коло спілкування і допуск до багатьох чиновників. Якби я не був народним депутатом, це було б складніше, а іноді й неможливо. Так я можу змушувати владу робити те, що вона повинна робити. Максимально використовую силу мандата для того, щоб допомагати людям і вважаю, що це виправдовує мої прогули в парламенті.

- Дайте оцінку колегам-комбатам, які стали народними депутатами.

- Спілкуюся з усіма. Кожен, хто був на фронті і брав участь хоча б у кількох боях - мій товариш. Що стосується політичних рішень, то з чимось можна погоджуватися, з чимось - ні, але давати оцінок я не буду.

- З вашим колишнім соратником по Правому сектору Бориславом Березою спілкуєтеся?

- У листопаді заходив до Верховної Ради - тоді ми побачилися.

- Після того, як він через недовгий час після заходу в парламент заявив, що більше не буде займатися діяльністю Правого сектора, з'явилася думка, що він просто використовував структуру в особистих кар'єрних цілих. Прокоментуйте.

- Борислав завжди йшов своїм шляхом. Він не був членом Правого сектора, допомагав нам в інформаційній сфері, в якій розбирається, і ми його задіяли в такій іпостасі. У нього своя дорога, нехай нею йде. Відносини у нас по-людськи хороші.

- Є інформація від добровольців з інших підрозділів, що керівництво Правого Сектора торгувало своїми регіональними представництвами. Давали навіть цифри. 100000 гривень на місяць за "франшизу" ПС. Прокоментуйте.

- Цього ніколи не було. Хоча я останнім часом безпосередньо партією не керую через поранення, та й взагалі через війну, але до мене б така інформація дійшла, повірте.

- Російська пропаганда чомусь останнім часом забула про вас. Раніше ви були ледь не головний герой новин, "ватажок хунти" і взагалі чи не переможець президентських виборів, як подали російські новини в день голосування. Ви не знаєте, чому різко перестали бути для росіян головною жахалкою?

- Думаю, це пов'язано з тим, що російська пропаганда усвідомила, як добре підіграла нам насправді. Кращої реклами в період формування того ж самого ДУК важко було придумати. Вони нам приписували і штурм Луганська, де нас і близько не було, і наявність в Правому секторі важкої техніки, мало не винищувачів. Мабуть, проаналізувавши те, як роблять Правому сектору добру послугу, російські пропагандисти зменшили оберти.

- Вбивство Сашка Білого - це розправа над добровольцем з боку держави чи справедливе покарання злочинця?

Розправа, звичайно. Сашко завжди був затятим противником криміналу. Це була відповідь якихось міліцейських або прокурорських кіл на те, що, крім усього іншого, почав ворушити бурштинову мафію (в Рівненській області), яка відмиває сотні мільйонів доларів. Я до всього цього і знати не знав нічого про бурштин, а Сашко почав у ці справи занурюватись і комусь реально ламати схеми.

ЛІГА.net

 

Теги: Ярош, ПС


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...
Кривий Ріг найбільше з міст України, котре не є обласним центром. Населення міста - 637 550 мешканців, а бюджет понад 5 мільярдів гривень. Однак у виконавчому комітеті Кривого Рогу немає жодного...
Ігор КУЛІКОВСЬКИЙ

Мир дому твоему

Вчора відкрився 91-й сезон "Дніпропетровського Академічного Театру драми і комедії".Традиційно - "Мир дому твоему".І від тих бійців (та бійчинь)) АТО, добровольців та польових медиків, їх супутників,...