App Store Google Play

Соромно не визнавати: нас використали

09.10.2015 20:31
Соромно не визнавати: нас використали

Соромно визнавати це, але, здається, нас використали. На Майдані ми були безкоштовною масовкою – притому такою, яку не купиш за гроші. Бо скільки коштує готовність померти?..

Пізніше добровольці, більшість з яких пройшла Майдан, стали безкоштовною армією. Армією, яка вела і досі веде війну за власний рахунок: не вимагаючи ані пільг, ані статусів, позичаючи гроші на броники або бігаючи без них. Сидячи в окопах у різнокольорових шортах та кедах, як от айдарівці першої хвилі. Місяцями тримаючи позиції, на які часто батогом не заженеш мобілізованих. Харчуючись сухпайками з розтрощеної і покинутої ЗСУ вантажівки, маючи один позичений армійцями автомат або навіть власну «Сайгу» на трьох. Ховаючи друзів під гучні промови мерів, що волають «Героям слава!», але не дають ані копійки дітям загиблого неоформленого бійця… Пару тижнів тому мій взводний сказав, що повертається додому. Бо його родині просто нічого їсти – що б нам не обіцяли, як би не допомагали з оформленням, що б взагалі не відбувалося у світі, ані копійки за понад рік війни Кіт не заробив. З горем навпіл ми заспокоїли його, зібрали трохи коштів та відправили його дружині. Звісно, ті гроші вже скінчилися.

Це дрібниці. Він заробить. Він живий.

Але багатьох вже немає. Їх вже не повернеш – хоча помирати, напевно, не страшно. Страшно помирати марно. З тим, що марними були смерті хлопців з Небесної Сотні ми, здається, вже змирилися.

…Хтось залишився без ніг. Інвалідом з кулею у голові. Контуженим, який не має потрібних ліків. Хтось майже збожеволів.

… Хтось, поки може, воює далі. Але рано чи пізно стикнеться з тим, з чим ми, спецпідрозділ «Одін», стикнулися наприкінці вересня: аби вивести боєздатних та вмотивованих добровольців з зони бойових дій,  сильні світу цього відправили наших побратимів штурмувати нашу базу… Можна тільки подякувати їм за це – було класно нарешті обійняти людей, з якими ти ще кілька місяців тому сидів в одному окопі, і почути, що вони на твоєму боці. Незалежно від наказів... Але нас все одно відвели. Без інцидентів. Відвели з випаленої землі, ріднішої за яку вже не буде. З землі, за яку проливали кров наші брати. Але навіщо ми там взагалі стояли?.. Щоб покласти своїх за шматок території, якупотім так чи інакше здадуть?

… Хтось за ґратами. За ґратами - коли справи шиті білими нитками, коли є алібі, коли є свідки, що бачили злочинців – інших людей. За ґратами, на відміну від сепаратистів, яких відпускають просто за каяття. На відміну від тих, хто вбивав людей на Майдані. На відміну від перефарбованих і не дуже регіоналів. На відміну від «ораторів», які розпалювали конфлікт на Донбасі, а потім сховалися у Києві. На відміну від сотень суддів і прокурорів, міліціонерів і депутатів… Це навіть не подвійні стандарти. Це просто абсурд.

… Хтось у розшуку.

Ну, так нам і треба. "Ви ж революціонери, а не невинні ягнятка", - кажуть розумні люди.

Добре. Може бути. Але "…ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою".

І нас використали? І соромно це визнавати? Напевно, навпаки: соромно це не визнати.

Один з моїх кращих друзів – Сергій Бойко, двічі поранений на Майдані, а потім поранений в АТО боєць батальйону ОУН, який зараз перебуває у розшуку за участь у масових заворушеннях – останнім часом майже не знімав футболку з кумедним написом. «Хунта буде», - було написано на ній. Тільки зараз мені починає здаватися, що, як кажуть в Одесі, яку саме масові заворушення свого часу врятували від поразки – «такі да»…

Не тому, що так комусь хочеться. А тому, що цього наче просить сьогоднішня влада, залишаючи усім вголос незгідним лише дві помітних альтернативи: смерть на війні чи в’язницю.

Тиждень 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Як нам оздоровити суспільство

Лише активне долучення громадських кіл до життя міста чи держави несе у собі якісь перспективи. Інакше ми приречені на культики капищних жерців, дворових месій чи міських господарників. Бо їх піар-ход...
Останнім часом все більше знецінюється результат вищої освіти в Україні. Після школи абітурієнти складають ЗНО і вступають до вишів, не тому, що бачать себе в тій чи іншій професії, а тому що “т...
Антон МОРОЗ

Fiat justitia et pereat mundus

Ніщо так не загартовує людину, як українські суди. Ви бували колись в українському суді? Чи відчували ви праведні страждання від очікування чергового засідання? Якщо ні, то ви - щаслива людина. Або ж...
Чому ми програємо інформаційну війну країні-агресора? Тому що професійно працюють одиниці, а до рівня пропаганди Росії нам як до Сонця на гвинтокрилі…Без лірикиМене вивів із душевної та професі...