App Store Google Play

Зміна вектора. Росія готує нове призначення для "ЛНР"- "ДНР"

25.06.2015 19:20
Зміна вектора. Росія готує нове призначення для "ЛНР"- "ДНР"
Лише за рік своєї активної діяльності «ЛНР-ДНР» устигли подолати в російських ЗМІ шлях від «героїчних молодих республік, що протистоять фашистам», до нікому не потрібної території, населеної бандитами, яку найкраще віддати Україні, нехай, мовляв, сама й розбирається із цими «кривавими землями». Ну і, зрозуміло, нехай бере на себе тягар відбудови й утримання контрольованих нині бойовиками шматків Донбасу.

Якщо подивитися відеосюжети, зняті на початку минулого літа, після того як бойові дії на Донбасі ввійшли в гарячу фазу, та репортажі, що виходять у російських медіа тепер, зміна риторики впаде в око навіть далекому від інформаційних технологій пенсіонерові.

Надривний, істеричний тон зведень із лінії фронту, брехня про розіп’ятих хлопчиків та про знищене карателями мирне населення міста Щастя поступово змінилися відверто скептичними сюжетами, що буденно оповідають про розгул бандитизму й гризню за владу між польовими командирами «ополченців». Ба більше, ті самі спікери, які раніше закликали покарати у своїх виступах «фашистів», обіцяючи при цьому зовсім знищити Україну як державу, тепер заговорили геть інакше. Вони вже не вимагають відвоювати «Новоросію» до самого Придніс­тров’я, а переконують власну ауди­торію в тому, що Донбас буде краще передати Україні, про шир­­шу експансію не згадуючи взагалі. Життя реанімованого історичного міфу із красивою «монархічною» назвою ви­явилося напрочуд коротким.

Не так давно російський телеведучий Соловьйов зі сцени оголосив, що Донбас необхідно залишити у складі України як «антитіла проти фашизму». Тобто, ко­­ли перекласти мовою російської аудиторії, запропонував віддати регіон фашистам, щоб «знезаразити інфіковану коричневою чумою Україну».

Логіка російського пропагандиста вражає шизофренічністю. Адже якщо ми віримо, ніби в Укра­­їні й справді фашистський режим, то який вигляд має пропозиція Соловьйова? А віддаймо-но Гітлеру Смоленськ, Псков та Ленінград, там-бо чимало комуністів. Нехай вони будуть антитілами в Третьому Рейху…

Але російська аудиторія ковтала й не такі дурниці. У Соловьйова не полетіли помідори. Зала сприйняла пропозицію абсолют­­но прихильно, погодившись, отже, з тим, що 3 млн осіб необхідно призначити «антитілами» й фактич­но використовувати як інструмент у геополітичній грі.

Досить близьку за змістом заяву зробив інший відомий кремлівський спікер – засновник руху «Антимайдан» письменник Старіков: «ДНР та ЛНР задля інтересів «русского міра» повинні залишатися у складі України. Це гиря на нозі України».

Доволі жорстко висловлювався про сепаратистів Донбасу й Жиріновскій, який назвав «ДНР» і «ЛНР» «проектами, вигідними США». Хоча ще минулої весни російський політик, відомий своїми радикальними націоналістичними заявами, відправив на Донбас бойовикам броньовик «Тигр».

У ЗМІ РФ дедалі частіше з’я­в­ляються матеріали із критикою «ополчення» самопроголошених «республік». Якщо раніше існувало фактичне табу на неї, то тепер пропагандисти ніби протерли очі й кинулися навперебій викривати своїх учорашніх кумирів. Кремлівський ресурс «Украи­­на.ру» випускає матеріали, де польо­­ві командири терористів зображені бандитами, зрадниками та боягузами, які займалися тільки грабежами в тилу й не брали участі в боях з українською армією. Причому автором таких публікацій найчастіше є колишній наш земляк, журналіст Чаленко, що на початку АТО проклинав Україну як тільки міг. А видання «Газета.ру» взагалі випустило розгромний матеріал про «ополченців», змалювавши жит­­тя в «ЛНР» та «ДНР» у вкрай понурих барвах.

Що у блазнів на язиці, те у кремлівського господаря на думці – середньовічні принципи в сучасній Росії залишаються актуальними. Цілком очевидно, що завдання пропагандистів РФ сьогодні не нагнітати, а трохи пригасити ненависть до України. А заодно й розвіяти ореол героїзму навколо «народних республік», щоб якось обґрунтувати їх «зда­­чу». Мовляв, не все там настільки гладко, території проблемні, вла­­ди немає, навкруги бандити й мародери. І під прикриттям виконання мінських домовленостей скинути весь тягар відповідальності на Україну.

У відкритих заявах Москви про те, що вона хоче просто використовувати Донбас як гирю для Києва, аби не пустити його до НАТО і ЄС, громадян Росії ніщо не дивує і не обурює. Багато хто напевне вважатиме це правильним і далекоглядним рішенням. Але ж наскільки прикро такі висновки звучать для поборників «русского міра» на Донбасі! Адже цілий регіон хочуть відверто призначити «баластом», «гальмом» для прогресу України на шляху інтеграції в ЄС. Здається, ніколи раніше шахтарському краю не випадала така ганебна місія. Нав­паки, з часів Сталіна він мав статус особливого, його активно плекали більшовики, а згодом і Партія регіонів, представники якої, зрештою, і благословили сепаратистський заколот.

Як воно буде тим численним прихильникам дружби з Росією усвідомлювати, що їхня функція тепер – заважати, руйнувати, саботувати будь-який прогрес України, аби не допустити її зміцнення та економічної незалежності? Як їм почуватися, розуміючи, що Москва відмовилася від них і залишилася жити в Україні спеціально для того, щоб вони топили її, тонучи разом із нею? Невже славним шахтарям та металургам не огидно, що їм судилася роль «наркомана на підселенні» – такого собі асоціального елемента, котрого спеціально підсаджували господарям у квартиру шахраї в 1990-х, щоб змусити насамкінець продати їм житло?

На жаль, гнівних вигуків із Донецька не чути. Це означає, що Донбас або ще не зрозумів своєї сумної долі, або просто втомився від усього, що діється. Але якщо його, зрештою, ніхто й не питатиме, просто поставлять перед фактом, то решті України час задуматися.

Чи варто беззастережно приймати до свого складу «ЛНР» і «ДНР», мета яких відверто пакостити й шкодити? Чи потрібно українцям добровільно заражати себе «антитілами» проти них самих? Це тільки на перший погляд риторика Москви здається більш мирною і нібито конструктивною. Рупором Кремля вкотре виступив і Віктор Янукович, який у своєму кумедному інтерв’ю ВВС виголосив, мовляв, він тільки «за», щоб увесь Донбас був у складі України. Втім, зі слів «легітимного» в державі кепкували не всі. Чимало його соратників цілком відкрито й легально працюють на наших теренах, готуються до місцевих виборів, «борються за мир». І для політичного «походу на Київ» потрібно не так уже й багато – підкріплення в Раді у вигляді ватажків бойовиків, які, годі сумніватися, претендуватимуть на неабияке представництво у владних органах. «Примус до миру» вже добре «відкатана» російська політтехнологія. Головне, щоб її сутність вчасно вловили нинішні українські лідери перед тим, як сідати за стіл переговорів із терористами.

Тиждень 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...