App Store Google Play

Інформаційний нуль-простір

25.06.2015 19:27
Інформаційний нуль-простір

Ми не можемо програвати інформаційну війну, бо насправді ми її не ведемо.

Спазматичні реакції різних об'єктів комплексного інформаційного впливу можуть вважатися ударами у відповідь такою ж мірою, як судоми відрізаної жаб'ячої лапки під впливом електричного струму — ознаками життя.

Не існує ніякого окремо взятого українського інформаційного простору, як не може бути окремо взятого українського повітря. Навіть коли цю маячню спробувати законодавчо оформити, як у нас часто-густо трапляється з інформацією, громадяни все одно будуть зрадницьки дихати тим, що є. Окрім просунутих адептів інформаційної пранаями, масам на загал глибоко начхати, звідки віє вітер — зі сходу чи заходу, і що там він несе. Дихати вони однак будуть, та хоч і зі шкодою для здоров'я. Вони МОЗ не слухають, а Мінстеця — й поготів.

Не існує ніяких витончених "нанотехнологій зомбування". Є звичайні людські лінощі, жадібність і боягузтво, невігластво і дурість, ревнощі й заздрість, марнославство і пиха. Властивості древні, як сама людина. Але через ці ж самі властивості людина натовпу не може собі зізнатися в їх наявності. Це вже ознака неабиякого розуму, індивідуальності. Тому натовп зазвичай звинувачує в усіх своїх невдачах виключно обставини нездоланної сили. Хоч Олімп, хоч Вашингтон, хоч Кремль — потрібне підкреслити. Справедливості ради слід зазначити, що по той бік лінії фронту точно так само, як і в нас, на цьому терені самовіддано трудяться десятки й сотні високооплачуваних "лохотронщиків". Вони викачують із бюджету чималі гроші під гонку інтелектуальних озброєнь, здатних уразити переважно лише уми грошодавців.

До речі, самого поняття "інформаційна війна" вже немає в цивілізованому військовому світі. Термін з'явився 1976 р. в документах корпорації "Боїнг". До документів Міноборони США вперше потрапив 1991 р. під час операції "Буря в пустелі" й активно почав використовуватись у пресі 1992-го. Але через 6 років після того Міністерство оборони США вже вводить у дію "Об'єднану доктрину інформаційних операцій", змінивши початкову назву "Об'єднана доктрина інформаційної війни".

Річ у тому, що термін "інформаційна війна" як похідний від "холодної війни" передбачав біполярний світ, у якому існувала стратегія масових превентивних ударів, одномоментне виведення з ладу вузлів управління тощо. Відповідно, "інформаційна війна" передбачала комплексні удари по системі державного і військового управління протилежної сторони, по її військово-політичному керівництву.

Але міжнародний тероризм показав, що головною мішенню в сучасних загрозах є не генерали й посадовці, а звичайні люди — їхні уми та серця. Відповідно, тепер говорять або про інформаційно-комп'ютерні технології (ICT), або про "інформаційні впливи", в найширшому сенсі слова.

Навіть саме слово "операції" інтенсивно вилучається з лексикону армійських інформаційно-психологічних підрозділів (які, до речі, активно виводяться за штат), викликаючи публічне невдоволення ветеранів PSYOP. Усе стало набагато тихіше, непомітніше, м'якше. І ефективніше. Але така сучасна реальність. До якої ми, очевидно, не маємо жодного стосунку.

Перелік того, чого в нас немає, міг би забрати стільки ж місця, як список кораблів у "Іліаді" Гомера. Тільки наш список був би не таким гарним.

До інформації в наших чиновників ставлення приблизно таке ж, як до культури.

Під культурою, взагалі-то, слід розуміти набір поведінкових кодів. Вони спонукають людину до певної поведінки з властивими їй переживаннями та думками, чинячи на неї тим самим управлінський вплив. Тобто культура — це поведінка. Інколи ці люди так переповнені переживаннями, що ті вихлюпуються у вигляді художніх творів різної цінності. А чиновники саме це і вважають культурою. Особливо фольклорно-етнографічну частину зазначеного продукту. Вона й так існує, за її "плекання" зручно: а) звітувати; б) просити гроші. Світ такою душевною архаїкою завжди розчулюється і грошей дає (оскільки наші вже вкрадені). Це ж не на "Джевеліни", чого вже там. Нехай потанцюють-заспівають.

Інформація — точно так само. Якісь спроби за рік потому чогось повідключати чи позабороняти нагадують гнів перського царя Кіра, який звелів відшмагати море ланцюгами, бо воно потопило його флот. І воїни, так, вишикувалися береговою лінією й гатили по воді ланцюгами. Практично, інфо-воїни, оскільки історія дійшла до наших днів через більш ніж дві з половиною тисячі років.

Інформація — це не зовнішній імпульс. Це результат його проходження через органи відчуттів із викликанням зворотної реакції. Ця зворотна реакція насамперед зумовлена освітою і вихованням людини, а не силою чи якістю сигналу, не кажучи вже про політичні преференції. "Випромінювачі Ернста" і "випромінювачі Шустера" працюють на однакових ментальних частотах. Але якщо людина і її пес або кіт будуть одночасно дивитися фрік-шоу, то в людини в результаті виникнуть якісь інтенсивно придушувані блювотні реакції, а винних за свій стан вона знайде зовні, в жодному разі не звинувачуючи себе за дурість. А психічно здоровіша тварина, ігноруючи мерехтливий об'єкт, весь цей час буде просто тоскно думати про корм або прогулянку.

Інформаційна політика, яка займається виключно медіапродуктом, його оцінкою, обговоренням, дозволами та заборонами — це, безумовно, політика. Тільки не ХXI, а ХХ ст., тобто — століття минулого. Наявність супутникових тарілок та Інтернету робить цю пихату метушню ще дурнішою від того, що її спікери навіть не розуміють, як комічно виглядають.

Починаючи з ганебної здачі Криму і владної змови мовчання на цю тему, на тлі масового саботажу і зради, які тривають більше року, брехні й прикрашання так і не виникло зрозумілої народу концепції нової, революційної України. Починаючи з визначення її східних кордонів. І, головне, дій, які б мали негайно настати вслід за цим визначенням.

Зрозумілої народу, Петре.

Багато красивих текстів, добротно написаних і виголошених із театральним придихом, не варті паперу, на якому вони написані, коли їх не підкріплюють дії. Упродовж трьох-чотирьох днів, бо інакше "поле безперервності" у свідомості розмикається, і полярність можливого результату змінюється на протилежну. Тобто порожні заяви про добрі наміри ефективно вимощують дорогу відомо куди.

Українська інформаційна політика — це якась колективна підліткова мастурбація з видом на Брюссель і Вашингтон. Мальована картина країни, особливо коли йдеться про Схід, — просто оперета якась. На цьому понурому тлі слова і справи Геннадія Москаля видаються поведінкою билинного богатиря, хоча це нормальна поведінкова реакція нормальної відповідальної людини.

Дожилися.

Чим більше народу стає зрозуміло, що вся складність і заплутаність східної війни, її затягнутість — рукотворні, тим більше він хоче (а вже потроху й вимагає) простих, зрозумілих і швидких рішень — від кадрових і до воєнних.

Зрозуміло, що в цій інформаційній політиці ми не дуже суб'єктні, а невміло обслуговуємо євроатлантичну парадигму. Втім, вона дає простір для маневру, але тільки сильним. Лохам там знижки не передбачені. Тим більше що при цьому, як в анекдоті про кравця на королівському троні, — всім стало очевидно, що нашим "хочеться ще трошки пошити".

Як карта ляже за такого розкладу? Часу немає. Терпіння закінчується. Інформація переливається з однієї чиновницької кишені в іншу, чудесним чином залишаючи в ній наше бабло. Чиновники бундючно хамлять, коли їх ловлять на очевидних дурницях. "П'ята колона" успішно плодиться і якісно розвивається, завдяки еволюційному вибраковуванню силовиками. Вони ж садівники, а не генетики, якщо продовжувати порівняння.

Але різні гілки влади продовжують гарячково собі шити в інформаційному просторі. Відтак, інформаційний хід із Жебрівським — слабкий, з Саакашвілі — сильний. Заяви щодо БРСМ від Наливайченка — сильні, від Авакова щодо танкера з контрабандою — слабкі. І так скрізь, так постійно. Це не стримування і противаги, а лікування кульгавості сліпотою, причому публічне. У всьому інформаційному просторі, який, нагадаю, як повітря — без кордонів.

У одновимірному просторі є тільки один вимір — довжина, і тільки два напрямки — вперед і назад. Це наша теперішня інформаційна політика. У двомірному просторі є ще й ширина. Прийдешня широта поглядів на події, європейська (та хоча б східноєвропейська) система координат — це найближче і цілком імовірне майбутнє, просто при ньому всі нинішні чиновники будуть здані в який-небудь апаратний музей для "плекання", і, можливо, Захід навіть дасть грошей на їх резерваційне утримання.

Щоб співали й танцювали, але не заважали.

У тривимірному просторі додається ще й категорія часу. Це не рачача витрішкуватість у минулі століття, а вміння мислити наперед — категоріями глобальних змін, із розумінням своєї ролі, місця та відповідальності у світовій історії.

Кажуть, що якимось фантастичним нуль-транспортуванням можна пробити простір та час і таки якщо не вийти в інший вимір, то хоча б наблизити майбутнє.

Кажуть, є вихід і в четвертий вимір.

Напевно, в нашому інформаційному випадку туди спочатку слід додати совість.

Дзеркало тижня 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...