App Store Google Play

Історія одного кіборга

24.06.2015 16:43
Історія одного кіборга

Про Дмитра Канівця вся країна заговорила в березні цього року у зв`язку з гучною справою «Січі». Ми співчували пораненому хлоцю і його вагітній дружині, чергували під судами, передавали гарячу їжу через конвойних під час слухань, аж от трапилася нагода поспілкуватися віч-на-віч.

Ми зустрілися з Дмитром перед його черговим допитом, доки Віталій Погосян узгоджував юридичні питання, був час поговорити нарешті не крізь грати.

- Розкажи, як тебе взагалі на фронт занесло? Призвали чи сам пішов?

- Не призвали і не сам пішов. Волонтером я був, допомогу хлопцям на передок возили. Потім якось так сталося, що почали допомагати чергувати, в розвідку ходити. Їм важко там без зміни, а я молодий, здоровий, то й залишався з ними. Спочатку наїздами, а потім на довше, завдання виконував бойові. Я ж в охороні працював, деякі навички мав, чогось хлопці піднавчили.

- Поранило тебе на завданні?

- Так, ми з хлопцями у розвідці були, коли нас мінометами почали крити. Тоді і отримав.

Тут в розмову втручається дружина Дмитра, Олена.

- Ти розкажи, завдяки чому ти вижив!

- Та завдяки аптечці (посміхається). Я ж як волонтер їздив, аптечки, броніки - все бійцям. А тут Олена як вчепилася, зібрала аптечку, каже, без неї з дому не випущу! Ото і взяв, і вижив. Потім Мєчка, операцї, довго мене латали, ледь врятували руку. Тепер не знаю вже, чи врятували...

- Давай про затримання.

- Давай. Ми в той день абсолютно випадково вдома були. Наїхало ментів, піднялися до нас, почали обшук проводити, папірець якийсь показали. Це вже потім юристи пояснили, що ухвала суду не правомірна була... Хапали всю техніку підряд. Казали, що більш-менш нове - все наше. Напхали в машину стільки, що не влізало, хотіли в мою грузити та на буксир брати. Але потім їм по рації передали, що машини добровольців їдуть до нас, то вони з лементом "Зараз пиздитимуть" запхал нас в машину та повезли.

- Як це - запхали, повезли? А поясювали - куди, за що?

- Ну забирали для початку як свідків крадіжки, пов`язаної з вбивством. Сказали, що на Красну, все розкажете що знаєте - і додому. Це вже потім з`ясувалося, що ні на яку Красну ми не їдемо, а їдемо в Запоржжя.

- І що там?

- А що там? Допити там. В одному кабінеті мене, в другому Олену добу мурижили. Добре, що хоч вколоти знеболювальне раз дали...

- Не били?

- Та яке там бити! Я ж в залізяччі весь, як Дарт Вейдер. Вони бачили, що мені і так боляче, морально пресували. Мовляв, дружину спільницею зробимо, на зоні народжуватме.

- А далі?

- А далі Олену через добу відпустили, бо що ти скажеш, якщо нічого не знаєш, а мене - в камеру.

- До речі про Дарта Вейдера. Ти ж з спицями тоді був, така штука потребує догляду...

- Звісно, потребує! Протизапальне, знеболювальне, слідкувати, щоб не переохолоджувалося, не давати м`язу до кістки приростати.

- І?

- І спав я чотири дні в Запоріжжі без ковдри, потім в Маріуполь перевели, а в медсанчастині зі стелі вода на голову тече...

- А медична допомога?

- Знеболювальне кололи. І все. Коли в суді в мене тиск 160 бахнув, швидку викликали, головний одразу сказав - лікарям тебе ніхто не віддасть, і не мрій. Потім етап, в Києві сидів гниючий та смердючий. Думав вже - хана руці. Але дуже підтримували адвокати. Бачити, як Оксана Томчук б`ється за тебе не на життя, а на смерть - то дорогого варте.

- Зараз як?

- Зараз потихеньку лікуємося. Вони ж з мене Києві апарат Єлізарова зняли та в гіпс закатали, щоб я гниючими ранами суддю не лякав, а цього робити не можна було. Під гіпсом вентиляції ніякої, пов`язки до цього міняли старі на старі, а під гіпсом взагалі все печально стало. Зараз один отвір загоївся, чекаємо, доки другий в норму прийде - і назад в Мєчку, хірургам здаватся.

Дмитра викликали на допит, і вже Олена розказала, що така необхідна Дмитру операція затримується ще й через хронічні хвороби, я запустили в медсанчастині.

- В Діми псоріаз. Ми збрали його страшного взагалі - вдома ніколи так не запускали, є підтримуючі ліки, але хто ж там про це думав! Тепер крапаємося, загоюємо все, що нам ото наробила держава - і на операцію. Сподіваюся, руку врятують. Прогнози наче хороші.

Зараз родина Дмитра чекає на поповнення та шукає житло. Бажаючі допомогти - пишіть Олені (за посиланням) чи нам. Все буде добре.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

92-роки тому Катеринослав перейменували у Дніпропетровськ. Звісно, не було ніяких референдумів/громадських слухань/можливості подати альтернативну петицію.Теоретично і зараз у місті живуть люди, які н...
Юрій Фоменко

Божі пензлики

У Бога є велика стара торба. Наскільки стара, що геть зношена і в латках. А у тій торбі: гачки, пензлі, гребінці, веретена, сита, сопілочки, граматки, вуздечки, тронки…   І ходить він з то...
Багато чую останнім часом про геройство, мотивованість та крутість, як необхідні якості для солдата. Скажу чесно: фігня це все, як на мене.Герої затикають подвигами чужі або ж свої помилки.Найкраще пр...
Всі журналісти у Дніпрі знають, що я завжди відкритий для співпраці. Незважаючи у владі я, або ні. І жодного разу я не пошкодував про співпрацю. Бо завжди витримувались ази журналістської етики. Тобто...