App Store Google Play

Урятувати рядового Камікадзе і країну, в яку він цілить

25.05.2015 10:44
Урятувати рядового Камікадзе і країну, в яку він цілить

Рік нової влади підтверджує нездоланий український парадокс: ефективна опозиція традиційно стає поганою владою. Чому на цей раз не стали успішними державними менеджерами вчорашні лідери Євромайдану?

Результати річної роботи дуже невтішні: країна – банкрут. Рейтинги перших осіб опустилися за непристойну межу. Так, для цього є об'єктивні причини – війна, важкий фінансовий спадок, байдужість сусідів і друзів.

Але не варто лукавити: неуспіх і втрата популярності криється все ж у власних діях. Найшвидше – у бездіяльності.

Не можна сказати, що за цей час нічого не зроблено. Вже тільки одне те, що стати камікадзе і взяли штурвал корабля, котрий уже падав, погодилися досить обізнані й авторитетні люди, учасники Євромайдану – це вже робить їм велику честь.

Але честь – це така тонка штука, що її постійно потрібно чимось підтверджувати. Хоча б дотриманням слова й виконанням даних обіцянок.

А якщо складаються обставини, що не вдається зробити ні першого, ні другого – то, принаймні, вичерпно й чесно пояснити, чому не вдалося дотримати слова чи виконати дану обіцянку.

На жаль, все пішло не так. І нашим лідерам не вдалося ні дотримати свого слова, ні виконати власних обіцянок. Але що найгірше – вони навіть чесно й відверто не пояснили, чому це в них раптом не вийшло.

Чому не вдалося АТО провести за лічені дні, як обіцяли?
Чому економіка на межі краху?
Чому не покарані винні в розстрілах на Майдані?
Чому в країні досі процвітає корупція і мародерство?
Чому практично знищена гривня й ніхто за це не відповів?

На всі ці запитання жодної чесної й вичерпної відповіді. А це, природно, викликає катастрофу довіри. І все зроблене "з'їдає" не зроблене.

…Президентом країни, охопленої всенародним патріотичним підйомом, став один із найуспішніших підприємців країни, власник системного бізнесу – Петро Порошенко. На відміну від інших багатіїв країни, він представляє успішного й ефективного національного виробника, який має свою торгову марку, і продукція якого відома далеко за межами України.

За плечима Петра Олексійовича й досвід державного управління – секретар РНБО, міністр закордонних справ, міністр економічного розвитку, депутат ВР кількох скликань. Один із "двигунів" обох українських майданів, світоглядна спрямованість якого ні в кого не може викликати бодай запитань – європейські налаштований демократ.

Але він одразу спіткнувся об кадрову проблему, яка, врешті, потягла на дно всю його бурхливу дипломатичну діяльність.

Виявилося, що всі його ключові кадрові призначення виявилися вкрай непрофесійними і враз завалили всю роботу. Чому так трапилося в досвідченого чоловіка, власника суперуспішного бізнесу – окреме питання. Важливий сам доконаний факт: хибна державна кадрова політика сприяла загостренню кризи в країні.

Не менш був спрямований у світле європейське майбутнє і молодий, але вже досвідчений у державних справах, Арсеній Яценюк.

Його переконлива риторика настільки вплинула на спраглий на добре слово й добрі наміри український люд, що його "збірна пляжу", гучно названа Народним Фронтом, обійшла всі інші політичні сили на минулих парламентських виборах і здобула перше місце.

Але ж треба було так старатися в бездіяльності впродовж року, щоб за рік не здійснити жодної суттєвої реформи і профукати геть всю довіру, латаючи дірки в бюджеті за рахунок мізерних пенсій простого люду, обідраного й так супернеуспішною діяльністю НБ, котрий втричі девальвував гривню!

Олігархи при цьому лишилися практично незайманими. І як раніше грабували країну і її бюджет – так і донині продовжують це робити.

Отож, країна нині фактично стала банкрутом і перейшла під зовнішнє управління. А якщо банкрутує якась фірма чи підприємство, що в таких випадках найперше робиться? Правильно! Змінюється менеджмент. Радикально.

Тому, якщо чесно і без сентиментів, то і президент країни Петро Порошенко і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк наробили скільки помилок, що годилося б їм піти. Не вийшло в них. Поки не вийшло. Хоча б мало вийти.

Нині у них залишається геть невеликий проміжок часу, щоб встигнути бодай щось позитивне зробити. Кілька сміливих, рішучих і помітних кроків, спрямованих назустріч своєму народу.

Наприклад: виграти війну й продиктувати свої умови російсько-сепаратистському Сходу, котрий нині вже зібрався писати Україні нову принизливу Конституцію. А відтак дати акцентовану відсіч Москві.

Обідрати олігархів-мільярдерів, котрих неміряне завелося в країні, і зробити з них нещасних мільйонерів.

Провести ревізію статків колишніх і нинішніх державних службовців 1-2 рангів, очільників міліції, суду, прокуратури, включно до районного рівня, і конфіскувати непідтверджене заробітками майно й банківські рахунки.

Звільнити всіх керівників міністерств і відомств, котрі досі не провели реформ у своїх галузях і не мають чіткого плану дій їхнього оздоровлення...

І всі ці заходи, як і багато інших корисних справ, у спромозі українських керівників. Залишається лише загадкою: чому вони досі цього не зробили? Якась дивовижна гра з долею. І досвід Кучми – Ющенка –Януковича нікого нічому не навчив.

Одна з найголовніших причин плачевного стану, в котрому опинилися перші керівники держави, – у тому, що за ними не стоїть здорова політична сила, котра здатна контролювати свого лідера, генерувати нові ідеї і бути відповідальною за їхню реалізацію.

Те, що мають і Порошенко, і Яценюк – партіями не назвеш. І це навіть не політичні сили. Справді, якісь пляжні збірні, що сформували виборчі списки невідомо за яким принципом. Ці партії не мають ні справжніх програм, ні ідеологій. Зібрання вождистського типу. А вождь не підзвітний своєму оточенню. Він робить все, що хоче. А партія має все це схвалювати і всемірно підтримувати.

І це не тільки в партіях Порошенка і Яценюка. Чи в Тимошенко і Ляшка краще? Про Партію регіонів і Компартію промовчимо.

Одним словом, щоб не будували, а виходить таки – КПРС. І поки іншому не навчилися.

А пора. Інакше черговий раз спостерігатимемо гучне приземлення камікадзе у свою країну.

І боляче буде всім.

УП 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Марія СОЛОМОНОВА

Боже, нам ЄДНІСТЬ подай!

«Боже, нам ЄДНІСТЬ подай!», - так закінчуються богослужіння у Православній Церкві України.І ці слова не просто протокольне звернення до вірян згідно церковних канонів. Це те, до чого закли...
Без усякої скромності скажу, але правду.Дуже часто, особливо після чергового мого спітчу про наших політиків, мене питають:"Ну от, кого! Кого! Ти! Ти, особисто, ти! Бачиш гідним посади Президента?"Від...
Соборність - один з наріжних каменів фундаменту Держави, головна державотворча цінність і якість.І в смислі об‘єднання у національній державі всіх земель, населених народом.І в смислі панування...
Днями завдяки щасливому збігу обставин (спочатку в інтелектуальних іграх, а потім в робочому колективі) став глядачем вистави "Дульсинея Тобосская" в Дніпровському театрі Театр "Верим" /// Theatr...