App Store Google Play

Прес-тур в АТО

20.02.2015 09:34
Прес-тур в АТО

Поїздки в зону військових дій без формальної акредитації для багатьох журналістів стають можливими завдяки прес-турам в АТО, які організовують прес-служби добровольчих батальйонів. З ними простіше домовлятися про зйомки, оперативніше планувати поїздки, ніж з армійцями. Крім того, зацікавлені у висвітленні діяльності своїх підрозділів прес-офіцери, надають журналістам транспорт і засоби захисту, на які у багатьох місцевих редакцій елементарно не вистачає коштів.

Про особливості організації таких прес-турів регіональному представнику ІМІ в Дніпропетровську Зої Красовській розповіла прес-офіцер полку «Дніпро-1» Васіліса Трофімович. З початку грудня вона займається зв’язками зі ЗМІ у «Дніпрі-1», а раніше працювала із журналістами як прес-секретар батальйону «Донбас». На її рахунку організація десятків поїздок для журналістів, в тому числі у взятий у перші ж дні Лисичанськ, штурмовані Попасну і Артемівськ, обстрілювані Піски.

Правильно розумію, що Піски – це була найгарячіша точка, куди возили журналістів?

Піски і Чермалик. Тому що суперечливо, що з них гарячіше, оскільки до лінії фронту ближче саме Чермалик.

Перша поїздка у Піски до Дніпра-1 з журналістами у нас була на Новий рік. Ми поїхали з Громадським і з Юрієм Березою. Там ми привітали хлопців, завезли їм гуманітарну допомогу, прапори «Дніпра-1». А друга поїздка – чому на початку лютого – бо перемир’я уже зривалося і хотілося показати, яка там ситуація.

Як відбувалася підготовка? Чи проводилися інструктажі для бійців щодо того, як поводитися з журналістами?

Бійці вже звикли в принципі. Хоча спершу було складно. В цьому плані я звикла до підготовлених мною донбасівців, які ще в Нових Петрівцях звикли до роботи з журналістами у великій кількості. А тут вже на передньому краї у Пісках, вони (бійці полку «Дніпро-1») не зовсім були готові, бо боялися, що це може їм зашкодити. На місці проводилися інструктажі, вони бачили, що журналісти з ними нормально спілкуються, що вони не налаштовані вороже. Тепер вже в принципі знають як працювати і що робити.

Більш важливий інструктаж – для журналістів, тому що у погоні за гарними кадрами, вони можуть зняти не те, що треба, чи самі собі зашкодити. Саме тому є прес-тури, бо я з самого початку не дозволяла журналістам їздити самим, з метою безпеки. Ми їдемо із супроводом бійців, я знаю, де їм можна, де їм не можна. Була ситуація, перед штурмом Попасної (з батальйоном «Донбас»): я відвезла журналістів, потім зрозуміла, яка там оперативна обстановка, відвезла дівчат на базу в Артемівськ, не дивлячись на те, що вони конфліктували страшенно. А операторів відправила знімати. Вони потрапили під мінометний обстріл. Якби там були дівчата, то бійці відволікалися б на те, щоби їх захистити. По-перше могли не виконати якесь своє завдання, по-друге, могли собі зашкодити.

В чому полягає інструктаж для журналістів?

Просто журналісти мають знати, що не можна знімати повністю локацію, що не можна видавати секрети, які там знаходяться, Якщо є корегувальники, розвідники, або снайпери – ні в якому разі не можна знімати їхні обличчя. Це – по-перше. По-друге, треба працювати чітко регламентований час, займати визначені позиції, які в разі обстрілів вбережуть їхнє життя. Вони знають, що їм треба робити в транспорті, якщо їх застав, не дай Боже, обстріл.

Ми повністю забезпечуємо засоби безпеки. Якщо канал не надає бронежилети чи каски, то ми приїжджаємо на базу в Красноармійську чи Маріуполі, там їх одягаємо – і вже тоді веземо. Без засобів безпеки, навіть якщо це безпечний час, вони все одно не поїдуть.

Наскільки забезпечені засобами безпеки дніпропетровські журналісти?

Відносно. Я працюю в основному з власкорами центральних каналів, бо представники місцевих ЗМІ майже невиїзні. Власкори забезпечені.

Чому невиїзні регіональні ЗМІ?

Вони бояться. Крім того вони не бачать необхідності постійно це висвітлювати. Були випадки, коли на поховання наших бійців у Дніпропетровську наші канали не виїздять. Бо це або не формат каналу чи видання. У нас багато ЗМІ намагаються відсторонитися від того, що це поруч. Розуміючи свою відповідальність, редактори не відпускають. Досі не переформатований 51 канал (ДОДТРК). Досі не зрозуміла до кінця їхня редакційна політика. Бували випадки, коли журналісти самостійно виїжджали, писали заяви за власний рахунок, і потім їхні матеріали не брали в ефір. З місцевих з нами їздить Олександр Курбатов, 11 канал – він мабуть одним із перших почав. Час від часу їздить 9-ка (9 канал).

На місці були якісь проблеми з журналістами, коли вони знімали щось, що було заборонене інструктажем?

Була проблема із фотографом, який зробив помилку… Це не стосувалося інструктажу. Він зробив фото таблиці із іменами бійців, позивними і точками локації, в яких вони знаходяться. Потім викинув цю фотку на своїй сторінці в соцмережах. Він потім видалив цю фотографію, але бійці в Маріуполі досі не чекають його в гості.

Чи ви проводите якийсь відбір ЗМІ, чи дивитеся до поїздки матеріали журналіста, якщо він вам не відомий?

Просто принципово не працюю з журналістами телеканалів «Інтер» та ТРК «Україна». Тому що по-перше хлопці цього не хочуть, вони не будуть з ними спілкуватися, тому мені немає сенсу їх туди везти. По-друге, вони не цікавляться матеріалами із зони АТО, вони роблять їх самі.

І якщо розумію, що це не потрібно за форматом: навіщо я буду везти туди газету, яку читають бюджетники, яких змушують її підписувати.

Можливо там теж потрібні такі матеріали?

Ну вони не виїзні. Просто беруть ті матеріали, які їм потрібні, дивлячись кому належить комунальне підприємство.

З прес-центрами інших добровольчих батальйонів взаємодієте?

Я досі не знаю хто наразі є прес-офіцером «Донбасу». І журналісти не знають, тому що постійно задають питання, і я не можу на них відповісти – людина мені не відома. Я знаю прес-офіцера «Азову», ми з ним друзі. Це Степан Дублін. Він відповідальний саме за Маріуполь і Урзуф. Але в роботі у нас є протиріччя. «Азов» дуже любить коментувати ситуації, до яких вони не причетні, або трохи перебільшувати свої операції.

Що стосується логістики: яким транспортом возите журналістів, куди селите, які є умови для зв’язку і передачі даних?

У нас планується найближчим часом придбання мобільного прес-центру – це буде броньована маршрутка, обладнана супутниковим інтернетом для зручності. Зараз, якщо це невелика кількість журналістів, то ми возимо на інкасаторській машині. Якщо більше – то на звичайній «Газелі», а потім приїжджаємо на базу, нас там розсаджують по транспорту з бійцями, і ми вже виїжджаємо на місце. Тому що велика біла пляма - «Газелька» - на передовій не підходить взагалі. Логістику забезпечує штаб: ми приїздимо, нам пояснюють, яка дорога нам підходить, як нам їхати.

 На базах є інтернет. Як тільки журналісти повертаються на базу зі зйомки (ми намагаємося, щоби вона була максимально оперативною), одразу «зливаються», можуть монтувати, там є комп’ютери, є вільний wi-fi, з цим проблем також немає.

Чи плануєте ви теми чи журналісти можуть їх самостійно обирати?

Журналісти можуть вільно обирати теми. З командирами роти, з керівництвом батальйону ми плануємо просто момент виїзду, щоби ситуація максимально дозволяла це. Щоби не зашкодити ні бійцям, ні журналістам. Я взагалі дотримуюся політики, що ми привозимо, і  ми відвозимо журналістів.

Чи були казуси пов’язані із оприлюдненою журналістам інформацією, яку, на вашу думку, оприлюднювати було не варто?

Були. Одна журналістка нашої обласної газети під час поїздки ще до «Донбасу» опублікувала інформацію про бійця, його родину. Він уже був громадянином України, але родина перебувала в Грузії. Вона написала його ім’я, навіть не позивний, звідки він, з якого міста. А ми знаємо, що із цим можуть виникати проблеми.

Ще у «Донбасі» була проблема і казусу, коли я заборонила журналістам їхати в Іловайськ. У мене була повна заборона на зйомку. Але туди все одно прорвалися Максим Дондюк і Максим Левін. За що я в принципі їм і вдячна, тому що не дивлячись на те, що вони там пережили, ті матеріали, які вони зробили, для мене і для рідних багатьох із наших бійців стали останньою можливістю побачити цих бійців.

По суті, це єдина хроніка тих подій.

Якісь маєте поради журналістам, які планують їхати з вами в АТО, яких правил їм треба дотримуватися?

Насамперед, що би я хотіла попросити: навіть якщо у них заявлена зйомка на самий передній край – Піски, аеропортом, чи ще кудись ближче до лінії фронту – але якщо в останній момент їм кажуть, що ми туди не поїдемо, дуже важливо, щоби вони не почали конфліктувати з цього приводу, чи засмучуватися. Бо якщо їм це кажуть, значить краще туди справді не їхати. Єдине прохання - не рватися туди, куди вас не пускають. Бо якщо військові це кажуть, вони знають, чому вони це кажуть.

Як ти оцінюєш стан підготовки журналістів, з якими ти працюєш, до висвітлення військового конфлікту?

Взагалі у нас всі журналісти дуже талановиті, гарні люди, гарні спеціалісти. Але проблема в тому, що вони працюють у стані миру, а не у стані війни. Це не військова журналістика. Інформаційний – це другий фронт війни. Наші журналісти, і це, мабуть, правильно, все кажуть так, як є. Але часто вони, по-перше, перегинають. Тому важливо не наганяти паніки і підтримувати хлопців. От я коли там знаходжуся – я бачу, що все нормально. А коли приїжджаю сюди, мені тут страшно, здається «всьо пропало».



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...