App Store Google Play

Війна як реаліті-шоу

06.02.2015 12:28
Війна як реаліті-шоу
Російсько-українська війна, що вже близько року триває на Донбасі, як відомо, протікає у двох вимірах: реальному та віртуальному. Недарма її називають гібридною. Інформаційна складова у ній більша, ніж у будь-якій війні, яка була розв'язана досі. І це не випадково, адже вона існує саме для того, щоб приховати справжній загарбницький характер конфлікту, визнання якого невигідне агресору.

Окупація Донбасу російськими найманцями та військовослужбовцями регулярної армії, безумовно, злочин. Тож, як будь-який злочинець, РФ намагається переконати світову спільноту, що вона є невинною та не бере участі у війні. Для цього робить усе, щоб показати стороною конфлікту тільки псевдореспубліки «ЛНР» та «ДНР», утворені з допомогою громадян Росії, що перейшли український кордон зі зброєю і захопили кілька міст Донецької та Луганської областей.
Ця практика не нова. До таких заходів агресори вдавалися й раніше. Завжди легше діяти через п'яту колону, яка здатна створити враження певної легітимності агресії всередині держави та сховати злочини за ширмою. Але впливовість і потужність сучасних ЗМІ дають змогу не просто використовувати п'яту колону, а й вигадати, коли її немає, створити паралельний світ по той бік теле­екрана, який глядачі сприйматимуть як цілком реальний.

Для людини, яка не знає реа­лій Донбасу, яка не знає нічого про політичне життя Донецька до війни, ця нова телевізійна реальність може видаватися цілком правдивою. Вона здатна повірити в те, що на Донеччині довгі роки існував потужний антиукраїнський рух і діяли популярні в народі сепаратистські організації, які очолили «ДНР» у 2014 році без додаткової допомоги Росії. Але насправді все це має мало спільного з дійсністю. Спікери, активісти та ватажки «ДНР» і «ЛНР» лише виконують визначені для них ролі й створюють легенду для цільової аудиторії.

Політичні лідери квазіреспублік мають нульову вагу на окупованих територіях. У них ні підтримки місцевого населення, ні авторитету. До початку конфлікту деякі ватажки сепаратистів були відомі лише в дуже вузьких маргінальних колах, а декого ніхто не знав навіть там. Здавалося, що вони до кінця свого віку втілюватимуть у життя образи звичних для себе міських божевільних, проте все змінилося в один день, коли Росії знадобилися актори на ролі нових народних ватажків. І присутність учорашніх невдах в інформаційному просторі РФ (а потім й України) сягнула абсурдно великих масштабів.

Реалізатори будматеріалів на ринках, хронічно безробітні, організатори свят у дитячих садках дістали статуси «міністрів», «депутатів» та «мерів» і саме в таких статусах почали з'являтися в новинах у прайм-тайм. Лідерами квазідержав їх зробили не виборці, а телеканали та газети РФ. Певною мірою втілився сюжет книжки «Generation «П» Вік­тора Пєлєвіна, коли головний герой раптово дізнався, що російського уряду та президента насправді не існує і телевізор показує лише вигаданих персонажів. Різниця між цією книжкою та донецькою реальністю лише в тому, що сучасні технології ще не дають змоги правдоподібно намалювати лідерів «ДНР» і «ЛНР», тож доводиться мати справу з другорядними акторами, які грають «міністрів» та «генералів».

Спікери, активісти та ватажки «ДНР» і «ЛНР» лише виконують визначені для них ролі й створюють легенду для цільової аудиторії

Ще навесні, коли сепаратисти засідали в захоплених будівлях обласних державних адміністрацій Донецька й Луганська, Захарченко та Плотницький не мали жодного авторитету навіть у своєму середовищі. Та вже за кілька місяців російський телевізор зробив їх «зірками» й надав статусу всесвітньо відомих, впливових фігур, які начебто самостійно приймають рішення.

Водночас попередні куратори сепаратистів просто зникали з телеекранів без будь-яких пояснень. Зникли Болотов і Баширов із Луганська. Сьогодні місцеві мешканці навіть не можуть пригадати їхні прізвища та обличчя. Зникли з Донецька Бородай і Ґіркін. Перестав з'являтися в сюжетах телевізійників Макович. Спостерігаючи таку дивовижну залежність лідерів сепаратистів від російських ЗМІ, звісно, важко сприймати когось із діячів «ЛНР» і «ДНР» серйозно. Цілком можливо, що завтра Захарченко та Плотницький так само просто зникнуть із телевізорів і на зміну їм будуть висунуті такі самі фейкові телеватажки й телеміністри. Бо вся легітимність «ЛНР» і «ДНР» створюється в телестудіях Москви.
У той самий спосіб малюється й картинка з театру військових дій. Для приховування участі російських військ у війні на Сході України на російських телеекранах постійно демонструють фейкових польових командирів, які нібито стоять на чолі озброєних формувань сепаратистів. У ролі таких ватажків виступають учорашні паркувальники та працівники автомийки, які мають переконливий вигляд «командирів із народу». А насправді бандформуваннями керують, звісно ж, військові спеціалісти з РФ.

Якби не ТБ, ми навряд чи коли-небудь дізналися б про Моторолу, якого «розкрутили» пропагандисти з LifeNews. Кумедний гопник невеличкого зросту дуже добре підходив на роль такого собі солдата Бровкіна, тож був швидко піднесений медіа-технологами до рівня військового генія. Останнім часом Моторола вже не так воює, як позує перед телекамерами біля лінії фронту, розповідаючи про чергову «героїчну» перемогу над ЗСУ. У той час як справжні творці перемог тримаються в тіні та зі зрозумілих причин не дають жодних інтерв'ю

Даремно українці з надією повсякчас поширюють чутки про загибель Мотороли. Він давно вже має статус сакральної фігури в цій війні й мусить і далі грати вигадану для нього роль хороброго та невмирущого командира. Такого вмирати на передову, звісно, не пошлють.

Стежачи за розвитком подій на Донбасі, українському глядачеві важливо зрозуміти, що в медіа він спостерігає реаліті-шоу з великим бюджетом, у якого є свої режисери та продюсери. Тому сприймати російську версію подій серйозно - це все одно що дивитися голлівудський фільм і вірити, що на Америку напали прибульці. Війна на Донбасі є війною Росії з Україною і не є нічим іншим. А «ЛНР» і «ДНР» - це лише подоба мертвонародженої «Фінляндської демократичної республіки», яку керівництво СРСР вигадало заради прикриття загарбницького нападу на Фінляндію в 1939 році.

Сприйняття маріонеток і колаборантів як самостійної сторони українсько-російського конфлікту є тим, чого так старанно домагається РФ. І зробивши це, ми таким чином погоджуємося з нав'язаними нам правилами гри й даємо згоду легітимізувати російську агресію.

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Селище офіціно перетворюється в мікрорайон міста Дніпро.Історія селища починаєя в часи Другої світової віни. Повітряні сили німецької армії будують тут летовише і інфраструктуру навколо нього - метале...
Дана новина попалася на очі випадково – через моніторинг новин по Дніпру. Від Дніпра тут якщо чесно лише аеропорт, але сама новина – просто пісня. В тому сенсі, що є наглядною ілюстрацією...
Ігор КУЛІКОВСЬКИЙ

В одній країні...

В одній країні керівник республіки пішов в замєс з міністром МВС. (опускаючи терміни "псевдо", "помилка", "404")Хтось казав про різність ідеологій і глобальні політичні мотиви. Хтось казав про "руку о...
Максим Мірошниченко

Не лише початок, але й поворот

21 листопада - це не тільки початок Революції Гідності. У цей день у 1920-му році уряд УНР перейшов польський кордон і назавжди втратив територію. 12-тисячне військо та урядовці вірили у те, що продов...