App Store Google Play

Вишкіл для військових кореспондентів

15.01.2015 13:49
Вишкіл для військових кореспондентів
З 15 по 18 грудня під Києвом 20 журналістів із різних регіонів України проходили тренінг з безпеки роботи журналістів у зоні військових дій від ІМІ. Родзинкою цього навчання став останній день - коли журналістів тренували на полігоні, імітуючи умови, наближені до тих, із якими можуть стикнуться військові кореспонденти.

Із дніпропетровських репортерів у тренінгу взяв участь репортер сайту Freednipro.tv Олександр Пугач. Він поділився своїми враженнями про навчання із регіональним представником ІМІ Зоєю Красовською.

Кожен день дуже насичений, з перервами весь час знаходилися на навчані. Перший день - ділився досвідом журналіст Сергій Тахмазов. Він для нас відкрив зовсім іншу сторону діяльності військового кореспондента. Безпека може бути не лише фізична - не потрапити під обстріл, тощо; не менш важливо слідкувати за правилами гігієни, запасатися лікарськими засобами, в тому числі профілактичними.

Треба бути завжди готовим до того, що вийшовши за редакційним завданням ти можеш не впоратися за запланований термін і затриматися як мінімум на добу. Тому треба мати запас їжі - при чому не просто бутерброди, а збалансованої, такої що не зіпсується - мати з собою запас речей, з якими ти зможеш протриматися більше доби, якщо залишишся сам десь в полі.

Мета військового оператора - не зняти, як літають кулі і стріляють гармати. Задача - знімати людей: військових, місцевих, історії - як вони живуть в умовах війни.

Другий і третій дні були присвячені навчанням з медицини, які проводив лікар-реаніматолог з великим досвідом роботи, в тому числі у військових умовах. На практиці розібрали надання першої медичної допомоги, транспортування поранених. В аудиторії відпрацьовували практику.

Для себе я зрозумів: важливо не боятися надавати допомогу. Часто в тих умовах крім вас більше нікому її надати, і гірше ти вже не зробиш. Нам повідомили статистику, що зі 100% лише 10% випадків надання допомоги рятують життя навіть у професіоналів. Головне - не боятися.

Загалом практикум з медицини можна було би скоротити до одного дня - надто багато складних термінів. Я вперше в житті накладав джгут, вчився робити непрямий масаж серця.

На третій день по завершенню вводного курсу з медицини військові фахівці познайомили нас із основами безпеки. Для мене було відкриттям, що машина - далеко не те місце, де треба ховатися. Тікати пішки може бути значно безпечніше, ніж пересуватися на машині, бо це дуже велика мішень, в яку легко попасти.

На четвертий день нас вивезли на полігон МНС для відпрацювання навичок. Умови були максимально наближені до реальних, їх задавали військові інструктори. Все теоретичне, що засвоїли, вилетіло з голови під час практичного дня. В екстремальних умовах всі знання вилітають. Тому так важливо відпрацьовувати практику. Вже на другій спробі, можливо, вийшло би краще.

Наприклад, ми відпрацьовували, як відходити, якщо під час прес-туру по «звільненому» місту раптом почався обстріл із недобитої засідки. Але не всі учасники групи були в ролі журналістів, тому не всі змогли це відпрацювати: хтось виконував роль місцевих, хтось - військових. Інструктори створювали максимально реалістичні умови. Наприклад, я був в одній групі, і ніби то був посвячений в план, але коли почали розгортатися події, то зрозумів, що все вже перегралося і для мене все розвивалося непередбачувано.

Я не сприймав це як гру. Я розумів, що зі мною нічого не станеться в дійсності, але намагався максимально використовувати цю ситуацію для свого досвіду.

Важливо, що ми мали можливість знімати в цей день, тобто реально відчувати себе на роботі в гарячій точці.

Для мене також стало відкриттям, що очікувати на загрозу варто не лише від військових, а і з боку цивільного населення. Тебе можуть пограбувати, здати в полон за викуп, він щось кидає, а ти не знаєш - камінь це, чи граната.

Якщо порівнювати зі школою - то початкову ми пройшли. Це перший такий тренінг. Вважаю, що фундамент нам заклали. Але з такою підготовкою не можна одразу відправлятися на передову.

Багато з тих, хто пройшов тренінг, замислилися, чи готові вони до роботи в гарячих точках. Я розумію, що навіть мої поїздки - це було від не браку знань. Якби я більше знав, чого чекати, то вагався би, їхати мені чи не їхати.

Думки про доцільність такого навчання у мене виникали під час поїздок. Коли ми були в розташуванні одної частини і затрималися, оскільки було попередження про можливий обстріл, командування видало наказ нікого із частини не випускати. Тобто ми затримувалися, а я не був до цього готовий. Коли попередили про можливий обстріл, так само - я не знаю,що робити. Чекав, що мене хтось проінструктує, але мало хто знає, що насправді треба робити. І я розумію, що у мене немає ніякого керівництва до дії, я не знаю ні радіусу розльоту мін, ні що робити, ні куди бігти. І тоді я зрозумів, що треба мати такий багаж знань, щоби хоча би розуміти, як поводитися в тій чи іншій ситуації.

Навіть тим, хто не стане військовим кореспондентом, цей досвід буде корисний, тому що доводиться працювати у екстремальних умовах, в умовах масових заворушень, де ці знання знадобляться.

Після навчання не з'явилося сумнівів, щодо доцільності поїздки, але вже інакше думаєш про рівень підготовки до такої поїздки. Нас вчили: «Не думайте, що це може статися з ким завгодно - тільки не з вами».

Навіть один із найдосвідченіших журналістів, через дитячу помилку опинився «загиблим» на полігоні - він просто не послухався інструкторів. Ніхто не помітив, що в нього «вистрілили», його загубили із поля зору, а потім інструктори сказали, що «смерть» цієї людини - на нашій совісті. Через свою помилку одна людина може затягти у небезпеку всю команду. Але вже після тої ситуації, ми виправили свою помилку і нікого не загубили.

Відео Олександра Пугача

 

 

 

 

фото Анатолія Морозова 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Як нам оздоровити суспільство

Лише активне долучення громадських кіл до життя міста чи держави несе у собі якісь перспективи. Інакше ми приречені на культики капищних жерців, дворових месій чи міських господарників. Бо їх піар-ход...
Останнім часом все більше знецінюється результат вищої освіти в Україні. Після школи абітурієнти складають ЗНО і вступають до вишів, не тому, що бачать себе в тій чи іншій професії, а тому що “т...
Антон МОРОЗ

Fiat justitia et pereat mundus

Ніщо так не загартовує людину, як українські суди. Ви бували колись в українському суді? Чи відчували ви праведні страждання від очікування чергового засідання? Якщо ні, то ви - щаслива людина. Або ж...
Чому ми програємо інформаційну війну країні-агресора? Тому що професійно працюють одиниці, а до рівня пропаганди Росії нам як до Сонця на гвинтокрилі…Без лірикиМене вивів із душевної та професі...