App Store Google Play

Про невійськову медицину у Дніпропетровську

28.07.2014 12:57
Про невійськову медицину у Дніпропетровську
За великим рахунком, такою медицина у Дніпропетровську є останні кілька років. Відрізняється тільки тим, що відсутність необхідного пояснюється «все для фронту», змученими лікарями і їх втомленим «я не можу бути в АТО, бо хто ж тут тоді лікуватиме». У мирній Дніпропетровщині продовжують народжуватись діти, хтось ламає руки і носи, у людей бувають серцеві напади, як і раніше, запалюються апендикси.

Протягом останнього тижня у мене був величезний матеріал для спостережень: «швидкі», стаціонари в різних кінцях міста, сусідні відділення в одній лікарні, спілкування з дільничними лікарями, медсестри та медбрати і навіть сестри-господарки, які, як відомо, крутіші за головних лікарів :-)

Люди в лікарнях

Таке враження, що наше місто переповнене біженцями. Тільки не з Донбасу, а із західних  та південних областей України. У кожній палаті були україномовні сусіди з Херсону, Вінницької та Хмельницької областей. На мою українську реагували з недовірою, кілька разів перепитували, чи я не вчителька і як я «то так, то так» розмовляю. Довгі години спостережень за крапельницями дозволяли розповідати про білінгвізм, врівноважений та домінантний, і про те, що Дніпропетровськ – різне, але українське місто.

Пацієнти не розраховують на якусь допомогу середнього і молодшого персоналу. У питаннях догляду і допомоги покладаються один на одного та родичів інших пацієнтів. Волонтерство, взаємодопомога, співучасть та співчуття людей один до одного готові перекривати все, що не може зробити система, у цьому випадку медична.

Впав карниз у палаті – ми повісимо. Забилась раковина, родич пацієнта йде і просить відро з ганчіркою, щоб прочистити каналізацію. Оскільки це проблема для сестри-господарки, то інший пацієнт вночі прокрадається у якийсь господарчий загашник, де знаходить вантуз та все необхідне. І на ранок ніхто не вирвав вчорашню вечерю від смороду з труби. Якщо на 2 ліжка (для оперованого та родича), знаходиться 1 простирадло і 1 наволочка, то виявиться, що на ранок принесуть постільну білизну не тільки твої родичі, але й всіх інших пацієнтів. Коли в крапельницю практикант забув поставити «воздушку», то голку встромляє сусід, коли вночі з погано закритого катетера натікає калюжа кровіщі, то закручує пробочку і прибирає «черговий» родич.   

Я одразу скажу, що не звинувачую у непрофесійності, недбальстві чи зловмисництві медперсонал. Бо за кілька днів виявляється, що з відділення звільнились всі санітарки, що є лише 2 нічних медсестри, що персоналу катастрофічно не вистачає. І, так, працюють або люди, насправді віддані своїй справі, або невдахи, які більше нічого не можуть і не хочуть. І перших набагато більше за других. «Я сама з села і роботи не боюсь», - говорить санітарка з іншого відділення, яка прийшла у «наше» влаштовуватись на півставки.

Лікарі – теж люди

Я особисто вважаю роботу лікаря такою ж цікавою, складною, захопливою, корисною, як і робота журналіста. Тільки в лікарі не беруть без 8 років навчання, а журналістом може стати будь-хто із завтрашнього дня.  І ціна помилки лікаря або його непрофесійності помітна набагато швидше і гостріше, ніж помилки журналістів. Хоча російські «колеги» уже вбили, напевно, більше, ніж будь-який найстрашніший «коновал».

Усі, абсолютно всі, без винятку лікарі стаціонарів різних спеціальностей, з якими я поспілкувалась цими днями, були професійними й відповідальними. Точні хірургічні втручання, адекватна медикаментозна терапія, контрольований відновлювальний період, додаткові обстеження – усе необхідне і нічого зайвого.

І, можливо, варто на цьому зупинитись. Але професіонал – теж людина. У когось в ординаторській на всю стіну висить жовто-блакитний прапор, хтось пізніше питає: «А вы всегда по-хохлятски разговариваете? Наверное, еще и в машине флажок висит?». Хтось мучиться, що не в АТО працює, хтось про «бандеровцев, которые «гасят» мирное население в Донецке».

І у мене немає однозначної думки з цього приводу.

Встояти перед ціною

Є «багаті» лікарні і «бідні» лікарні.

У «багатих» є набір медикаментів для першої допомоги, постільна білизна, нормальні туалети, водонагрівачі в душі, є лікарі не лише профільні, але й інших «вузьких» спеціальностей. У таких лікарнях, коли питаєш, що можна їсти пацієнту, відповідають: «Те, що дають у лікарні. Недарма ж дієтологи складають меню. Дотримуйтесь режиму, будь ласка». Там не тільки на їдальні не висить замок, а є меню, яке складають дієтологи, вдумайтесь.

У «бідних» лікарнях може чергувати один лікар на 3 відділення, шприци і вату треба купувати разом з усім іншим, немає кардіографа і реанімаційного набору, у відділення не запрошують інших вузьких спеціалістів, бо, напевно ті все одно не прийдуть через страх підхопити педикульоз та лишай безпосередньо в коридорах закладу, який досі називають лікувальним. Про такі лікарні пацієнти і лікарі «швидких» складають легенди. «А сьогодні там чергує той лікар, що п’є, після інсульту і не бачить на одне око?» - «Ні, там сьогодні Марьіванна, якій 89. Вона діабетикам ставить крапельниці на глюкозі і не відрізняє парез від порізу». Приблизно такі діалоги відбуваються у пацієнтів та лікарів «швидкої», коли приймається рішення, куди їхати.

Безумовно, між цими двома полюсами є більшість середніх закладів, куди потрапивши, можна вижити.

Є «багаті» і «бідні» відділення в межах однієї лікарні. Вони навіть можуть розташовуватись на одному поверсі або одне над одним.

У них ситуація не така радикально відмінна, як між лікувальними закладами різного рівня достатку. Але є нюанс.

У «багатих» відділеннях усе дуже структуровано: ось вартість анестезії, ось вартість операції, ось список ліків до операції, ось список ліків – після, у фонд – стільки-то. Все інше тебе може не хвилювати. Життєрадісні лікарі у кроксах та кольорових хіркостюмах нададуть високопрофесійну медичну допомогу.

У «бідних» відділеннях сором’язливо проситимуть купити самостійно антибіотик та тихо питатимуть, чи є можливість здати у фонд лікарні. Лікарі будуть у мокасинах та звичайних білих халатах і нададуть високопрофесійну медичну допомогу. Тільки ще треба буде чистити умивальник, прибивати карниз, заміняти медсестер і санітарок та ділитись постільною білизною.

У «багатих» відділеннях лікарі за власні кошти роблять ремонти в палатах, міняють сантехніку, купують комп’ютери, щоб не писати виписки від руки. Ніхто з них не протестує проти подібної практики, бо, пам’ятаєте, «вартість операції» і таке інше.

У «бідних» відділеннях усе набагато більш мрачно, бо лікарі живуть на зарплатню і те, чим «віддячують» пацієнти, коли наздоженуть їх в коридорі.

І тут у мене теж немає однозначної думки. Коли пацієнт потрапляє у відділення, де за все треба платити, він отримує все: медичну допомогу, побутові зручності, запас препаратів для першої допомоги.

Коли пацієнт потрапляє у відділення, де потрібна мінімальна оплата, він отримує тільки те, що може дати лікар своїми знаннями, вміннями, навичками і мінімальний ургентний набір. Але оперувати, знеболюючи добрим поглядом, або розширювати судини силою думки людство ще не навчилось.

Мене непокоїть тільки 2 речі. По-перше, відсутність вибору, до якого відділення потрапити. Якщо, наприклад, є добре офтальмологічне відділення, а у вас болить серце, то вам в кардіологію, якою б вона не була. По-друге, виходить, що корупційна складова у медицині дозволила цій галузі не загнутись повністю, фактично зберегла фахівців і дозволила з’явитись новим.

Є ще випадки, коли медицина безсила, якою б «дорогою» або «дешевою» вона не була. Але це вже інша історія.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Вчера товарищ с гордостью показывал мне подготовленный к покраске кузов его будущей новой игрушки – мерседеса 70-х годов. Главным предметом его гордости было то, что кузов в семидесятых на завод...
Максим Мірошниченко

Зневага

Йшов додому пішки. Якийсь херовий та невдалий день видався. Потім вирішив поїхати у трамваї. Так і швидше і людей поруч буде мало. А в мене ж ще є привілей - УБД. Ця фігня робить мені розкішну насправ...
Водитель-наркоман на нелегальном маршруте. В 10:00 утра.Отвратительней всего в этой ситуации то, что этот маршрут работает уже полтора года. Получил от полиции десятки протоколов, несколько водителей...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...