App Store Google Play

Про невійськову медицину у Дніпропетровську

28.07.2014 12:57
Про невійськову медицину у Дніпропетровську
За великим рахунком, такою медицина у Дніпропетровську є останні кілька років. Відрізняється тільки тим, що відсутність необхідного пояснюється «все для фронту», змученими лікарями і їх втомленим «я не можу бути в АТО, бо хто ж тут тоді лікуватиме». У мирній Дніпропетровщині продовжують народжуватись діти, хтось ламає руки і носи, у людей бувають серцеві напади, як і раніше, запалюються апендикси.

Протягом останнього тижня у мене був величезний матеріал для спостережень: «швидкі», стаціонари в різних кінцях міста, сусідні відділення в одній лікарні, спілкування з дільничними лікарями, медсестри та медбрати і навіть сестри-господарки, які, як відомо, крутіші за головних лікарів :-)

Люди в лікарнях

Таке враження, що наше місто переповнене біженцями. Тільки не з Донбасу, а із західних  та південних областей України. У кожній палаті були україномовні сусіди з Херсону, Вінницької та Хмельницької областей. На мою українську реагували з недовірою, кілька разів перепитували, чи я не вчителька і як я «то так, то так» розмовляю. Довгі години спостережень за крапельницями дозволяли розповідати про білінгвізм, врівноважений та домінантний, і про те, що Дніпропетровськ – різне, але українське місто.

Пацієнти не розраховують на якусь допомогу середнього і молодшого персоналу. У питаннях догляду і допомоги покладаються один на одного та родичів інших пацієнтів. Волонтерство, взаємодопомога, співучасть та співчуття людей один до одного готові перекривати все, що не може зробити система, у цьому випадку медична.

Впав карниз у палаті – ми повісимо. Забилась раковина, родич пацієнта йде і просить відро з ганчіркою, щоб прочистити каналізацію. Оскільки це проблема для сестри-господарки, то інший пацієнт вночі прокрадається у якийсь господарчий загашник, де знаходить вантуз та все необхідне. І на ранок ніхто не вирвав вчорашню вечерю від смороду з труби. Якщо на 2 ліжка (для оперованого та родича), знаходиться 1 простирадло і 1 наволочка, то виявиться, що на ранок принесуть постільну білизну не тільки твої родичі, але й всіх інших пацієнтів. Коли в крапельницю практикант забув поставити «воздушку», то голку встромляє сусід, коли вночі з погано закритого катетера натікає калюжа кровіщі, то закручує пробочку і прибирає «черговий» родич.   

Я одразу скажу, що не звинувачую у непрофесійності, недбальстві чи зловмисництві медперсонал. Бо за кілька днів виявляється, що з відділення звільнились всі санітарки, що є лише 2 нічних медсестри, що персоналу катастрофічно не вистачає. І, так, працюють або люди, насправді віддані своїй справі, або невдахи, які більше нічого не можуть і не хочуть. І перших набагато більше за других. «Я сама з села і роботи не боюсь», - говорить санітарка з іншого відділення, яка прийшла у «наше» влаштовуватись на півставки.

Лікарі – теж люди

Я особисто вважаю роботу лікаря такою ж цікавою, складною, захопливою, корисною, як і робота журналіста. Тільки в лікарі не беруть без 8 років навчання, а журналістом може стати будь-хто із завтрашнього дня.  І ціна помилки лікаря або його непрофесійності помітна набагато швидше і гостріше, ніж помилки журналістів. Хоча російські «колеги» уже вбили, напевно, більше, ніж будь-який найстрашніший «коновал».

Усі, абсолютно всі, без винятку лікарі стаціонарів різних спеціальностей, з якими я поспілкувалась цими днями, були професійними й відповідальними. Точні хірургічні втручання, адекватна медикаментозна терапія, контрольований відновлювальний період, додаткові обстеження – усе необхідне і нічого зайвого.

І, можливо, варто на цьому зупинитись. Але професіонал – теж людина. У когось в ординаторській на всю стіну висить жовто-блакитний прапор, хтось пізніше питає: «А вы всегда по-хохлятски разговариваете? Наверное, еще и в машине флажок висит?». Хтось мучиться, що не в АТО працює, хтось про «бандеровцев, которые «гасят» мирное население в Донецке».

І у мене немає однозначної думки з цього приводу.

Встояти перед ціною

Є «багаті» лікарні і «бідні» лікарні.

У «багатих» є набір медикаментів для першої допомоги, постільна білизна, нормальні туалети, водонагрівачі в душі, є лікарі не лише профільні, але й інших «вузьких» спеціальностей. У таких лікарнях, коли питаєш, що можна їсти пацієнту, відповідають: «Те, що дають у лікарні. Недарма ж дієтологи складають меню. Дотримуйтесь режиму, будь ласка». Там не тільки на їдальні не висить замок, а є меню, яке складають дієтологи, вдумайтесь.

У «бідних» лікарнях може чергувати один лікар на 3 відділення, шприци і вату треба купувати разом з усім іншим, немає кардіографа і реанімаційного набору, у відділення не запрошують інших вузьких спеціалістів, бо, напевно ті все одно не прийдуть через страх підхопити педикульоз та лишай безпосередньо в коридорах закладу, який досі називають лікувальним. Про такі лікарні пацієнти і лікарі «швидких» складають легенди. «А сьогодні там чергує той лікар, що п’є, після інсульту і не бачить на одне око?» - «Ні, там сьогодні Марьіванна, якій 89. Вона діабетикам ставить крапельниці на глюкозі і не відрізняє парез від порізу». Приблизно такі діалоги відбуваються у пацієнтів та лікарів «швидкої», коли приймається рішення, куди їхати.

Безумовно, між цими двома полюсами є більшість середніх закладів, куди потрапивши, можна вижити.

Є «багаті» і «бідні» відділення в межах однієї лікарні. Вони навіть можуть розташовуватись на одному поверсі або одне над одним.

У них ситуація не така радикально відмінна, як між лікувальними закладами різного рівня достатку. Але є нюанс.

У «багатих» відділеннях усе дуже структуровано: ось вартість анестезії, ось вартість операції, ось список ліків до операції, ось список ліків – після, у фонд – стільки-то. Все інше тебе може не хвилювати. Життєрадісні лікарі у кроксах та кольорових хіркостюмах нададуть високопрофесійну медичну допомогу.

У «бідних» відділеннях сором’язливо проситимуть купити самостійно антибіотик та тихо питатимуть, чи є можливість здати у фонд лікарні. Лікарі будуть у мокасинах та звичайних білих халатах і нададуть високопрофесійну медичну допомогу. Тільки ще треба буде чистити умивальник, прибивати карниз, заміняти медсестер і санітарок та ділитись постільною білизною.

У «багатих» відділеннях лікарі за власні кошти роблять ремонти в палатах, міняють сантехніку, купують комп’ютери, щоб не писати виписки від руки. Ніхто з них не протестує проти подібної практики, бо, пам’ятаєте, «вартість операції» і таке інше.

У «бідних» відділеннях усе набагато більш мрачно, бо лікарі живуть на зарплатню і те, чим «віддячують» пацієнти, коли наздоженуть їх в коридорі.

І тут у мене теж немає однозначної думки. Коли пацієнт потрапляє у відділення, де за все треба платити, він отримує все: медичну допомогу, побутові зручності, запас препаратів для першої допомоги.

Коли пацієнт потрапляє у відділення, де потрібна мінімальна оплата, він отримує тільки те, що може дати лікар своїми знаннями, вміннями, навичками і мінімальний ургентний набір. Але оперувати, знеболюючи добрим поглядом, або розширювати судини силою думки людство ще не навчилось.

Мене непокоїть тільки 2 речі. По-перше, відсутність вибору, до якого відділення потрапити. Якщо, наприклад, є добре офтальмологічне відділення, а у вас болить серце, то вам в кардіологію, якою б вона не була. По-друге, виходить, що корупційна складова у медицині дозволила цій галузі не загнутись повністю, фактично зберегла фахівців і дозволила з’явитись новим.

Є ще випадки, коли медицина безсила, якою б «дорогою» або «дешевою» вона не була. Але це вже інша історія.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Мав за три останні дні кілька телефонних бесід . Скажімо так: напружених. З матюками, взаємними посилами куди подалі, незрозумілими звинуваченнями, дивними вимогами та претензіями. Де у кого навіть ви...
Вчора на собі відчув усіемоції які виникають у водія при заносі тролейбуса. Одразу зрозумів, чому на екзаменах і заліках буквально в кожному білеті є питання про дії при заносі. Одразу все згадав і ро...
Підбиваючи підсумки святкування Нового року постає питання, невже тисячі українців ще не знають, що йде війна? Чи вони вирішили, що вона вже закінчилася? Чи це просто недалекість і нерозуміння якої шк...
Ось надумав ділитися зі своїми френдами та читачами інформацією щодо деяких особливостей контактної мережі дніпровського електротранспорту. На перший погляд ця тема здається нудною та нецікавою. Але н...