App Store Google Play

Дмитро Туробойський: я не хочу бути політиком, швидше державним діячем

25.07.2014 16:29
Дмитро Туробойський: я не хочу бути політиком, швидше державним діячем
Після того, як Майдан досяг своєї першої мети – вигнання Януковича, постало питання люстрації. Подейкують, що саме це слово у колі посадовців та членів Партії регіонів викликає неабияке нервування, адже для більшості означає фактичний кінець робочої та політичної кар’єри. 

Однак, чи є вироком перебування у Партії регіонів? Питання не настільки однозначне, як здається на перший погляд, адже в середовищі «регіоналів» - тепер вже, звичайно, колишніх – вистачає людей, які там опинилися не заради збагачення одного вождя, а щоб принести користь своєму округу, місту і в цілому  Україні.

З депутатом Дніпродзержинської міської ради, головою постійної комісії з питань ЖКГ Дмитро Туробойським ми познайомилися ще взимку, коли він допомагав євромайданівцям як рідного Дніпродзержинська, так і учасникам Революції Гідності у Києві. Той факт, що на сайті міськради Дмитро досі числиться регіоналом мене, якщо відверто, неабияк здивував. Тому зустрівши його вже влітку – перше питання про минуле в регіонах.

Оцінювати за справами, а не за назвами 

- Дмитре, то Ви регіонал?

- Я не знаю, хто там на сайті міськради відповідає за інформацію про депутатів, але я з усією впевненістю можу Вас і всіх ваших читачів завірити: я не є членом Партії регіонів уже близько півроку. Ця сторінка була, вона перегорнута.

- Але щось же Вас туди привело? Ви підтримували лінію Януковича, Царьова, Вілкула?...

- Давайте не змішувати все докупи! В 2010 році ми обирали між Януковичем і Тимошенко. Тоді Янукович ще не з’їхав з глузду, не було всіх цих золотих батонів, унітазів, цієї панічної потворної тяги до збагачення. Олег Царьов не пропагував сепаратизм, не братався з терористами і не створював «новоросій». В області була програма Олександра Вілкула щодо створення сильної команди, спрямованої на результат – в жодному випадку це не поділ країни чи збагачення Януковича.

Та вертикаль влади, яка вибудовувалася Партією регіонів в області була доволі здоровою і корисною ідеєю, адже будь-хто, і навіть зараз, погоджується, що спільні зусилля заради свого рідного краю дають набагато більший результат, ніж невпинна боротьба і перетягування, які були до цього при кількох попередніх губернаторах. Я особисто вбачав у консолідації навколо спільної програми і спільних цінностей – а це насамперед підвищення соціального і економічного рівня – можливість для поступових, реальних і якісних змін у житті рідного міста, області, країни в цілому. Ті хто, будучи в тій команді, зараз намагаються критикувати її і показують свою опозиційність - або нещирі, або намагаються залишитися в політиці в сучасній Україні, не зупиняючись ні перед чим.

Я прийшов до Партії регіонів у 2011 році, і перебував у ній доти, допоки ця партія приносила людям добро. Коли розбивали сквери, будували дитячі майданчики, відновлювали церкви, скорочували заборгованість по зарплатні - я був у перших рядах. Коли ж полилася перша кров, почали гинути люди – заради утримання влади Януковича – я зрозумів, що мені не просто не разом з цими людьми, мені немає про що з ними говорити.

- Як це сталося?

- У нас була така сесія міськради, де всіх зібрали і вимагали проголосувати за резолюцію, у якій Дніпродзержинська міськрада мала б підтримати розгін Майдану. Я встав і сказав, що кого зі своїх знайомих я побачу, що її підтримали – не буду більше спілкуватись.

- Але ж ви ходите на сесії міської ради…

- Так, ходжу – мене люди обрали і я маю представляти їх інтереси. Але я підкреслюю – я безпартійний, позафракційний депутат. Я більше навіть не сиджу разом з фракцією Партії регіонів, можете прийти на сесію і переконатися. 

Не політик, а державний діяч  

- Так Ви стали опозиційним політиком?

- Я б волів бути не політиком, а державним діячем. Не полемізувати про ідеології й концепції, а займатися справами покращення життя свого міста, свого регіону. Тим більше що таке сьогодні опозиція? Якщо сьогодні бути в опозиції до сучасної України, законно обраному в першому турі Президенту, то ти просто член "п'ятої колони", яка руйнує нашу країну, працюючи на Путіна. Всі українці сьогодні згуртувалися у боротьбі проти зовнішнього ворога і стали Нацією з великої літери для всього світу.

- І до якої ж політичної сили чи чийого табору маєте намір приєднатися?

- Сьогодні я є учасником становлення пропрезидентської партії «Солідарність».

- Чому саме її?

- Я долучився до становлення цієї політсили на етапі вибрів Президента України. Це була моя громадянська позиція – допомогти Петру Олексійовичу стати Президентом. Я вважаю, що я зробив усе, що міг у тій ситуації і не збираюся зупинятися.

- Тобто Ваша активна робота в команді Президента ще попереду?

У Петра Порошенка величезний кредит довіри від народу, від суспільства. Але водночас він стоїть перед дуже серйозними викликами, прийнявши країну у вкрай важкий час. Я впевнений, що Петро Олексійович потребує своєї, не запозиченої, команди для провадження тих реформ і змін у політиці й суспільстві, які є актуальними  і яких вимагає час.

- І що Ви пропонуєте в якості свого внеску?

- Я живу і працюю в Дніпродзержинську вже доволі давно. Я бачу і знаю, чим дихає це місто, які в нього проблеми, чого чекають люди. Вирішення проблем цих людей – не питання одного президентського указу, але й не може бути досягнуто на місці. Має бути вертикаль, якщо хочете адмінресурс – ефективна модель керування – через представницьку і виконавчу владу від двору, району до всієї країни. Потрібно не боятися брати на себе відповідальність і йти вперед. Адже хто нічого не робить - робить крок назад.

- Чекайте, але ж «вертикаль» і «адмінресурс» - то такі непопулярні слова, які мають чітке негативне забарвлення завдяки попередній владі. Не боїтеся їх вживати?

- Ні. Звичайно, будь-яке слово можна наповнювати будь-якими сенсами. Але важливо, що за цим стоїть. Для мене вертикаль, це коли я бачу лідера, керівника, який втілює стратегію, яку я поділяю, і моя команда, яка разом зі мною робить частину загальної роботи, втілює частину загального плану. Коли всі роблять свою роботу якнайкраще, весь величезний механізм державного керування працює добре.

- У Вас є команда, яку можна назвати «вашою»?

- У мене є велика контактна група. Це – менеджери і підприємці, люди які створили себе самі. Таких не дуже багато в нашому чудовому місті, але вони є. Я маю намір робити ставку на людей саме з бізнесу – власників, керівників, адже вони кревно зацікавлені у тому, щоб мешканці Дніпродзержинська були платоспроможними. У цих людей вистачило сил і мізків вижити за попередньої влади, я впевнений, вистачить талантів і на те, аби розбудувати наше місто і регіон.

- Звідки вони? Чи мають досвід політики?

- Серед них є і люди, які мають політичний досвід, зокрема, Євген Китаєв, Наталя Шкуренко – це мої колеги по міській раді, обрані свого часу від «Фронту змін». Є й інші люди, поки що менш відомі публіці. Головний критерій для мене – не партійність, а бажання і спроможність ефективно працювати на користь нашого чудового міста.

Наші двері на сьогодні відкриті для усіх, хто не скомпрометував себе у якихось корупційних схемах, не замарав рук кров’ю українців, не порушував прав і свобод громадян. І не боїться пройти народну люстрацію і постійно бути в зоні контролю громадськості за своїми діями, як цього вимагав Майдан.

- Ви маєте намір очолити Дніпродзержинський осередок партії «Солідарність»?

- Ми зараз знаходимось на етапі створення міського осередку партії. В якій якості я буду там працювати ще не вирішено – у нас є демократичні засади. Як вирішить актив партії, її більшість – так і буде. Для мене це зараз не так важливо. Я вважаю, що якомога швидше потрібно створювати пропрезидентську політичну силу, обєднати навколо неї кращі уми, кращих менеджерів міста. Це необхідно для того, аби Дніпродзержинськ у найближчій перспективі таки почав жити по-новому.

- Тобто Ваша мета – вбудуватися якось в президентську вертикаль керування?..

- Це не є мета. Зрозумійте, я – достатньо доросла, самостійна і самодостатня людина. Я маю кілька вдалих, побудованих мною бізнесів, велику родину, мої діти навчаються в місцевому ліцеї №2. Мені болить за рідне місто і за країну, і я маю достатньо досвіду, ідей, проектів, які я хочу запропонувати своїй землі, своєму місту, аби змінити статус депресивного регіону на місце, де захочеться жити, працювати і сміливо дивитись в завтрашній день.

- Ми зараз про Дніпродзержинськ?

- Так, про Дніпродзержинськ. Найбільші проблеми України – ті, що призвели до негараздів у Донбасі, й ті, які ще потрібно буде вирішувати – це безробіття, безвихідь і, як наслідок, гуманітарна катастрофа. Дніпродзержинськ має схожу структуру як виробничих сил, так і соціальну. Значну частину робочих місць надає застарілий, вкрай шкідливий екологічно промисловий комплекс, який не має майбутнього.

Місто потребує великої кількості якісних робочих місць. У нас величезний потенціал – кадровий та сировинний. Але на цій базі слід розвивати сучасні, високотехнологічні виробництва. Вже зараз можна створити альтернативу кільком великим підприємствам, які є забруднювачами довкілля і які змушують йти на поступки владу міста, оскільки мають контрольний пакет з наповнення міського бюджету. 

Дніпродзержинський Майдан ще попереду 

- Чому ці питання не вирішуються зараз? Ви ж депутат міської ради – вам і карти в руки…

- Ви знаєте структуру Дніпродзержинської міської ради? Керівництва виконавчих органів? Це у Києві відбулися зміни, Дніпродзержинськ залишається містом, що фактично належить Партії регіонів. Ті ж самі люди, що мають прямий стосунок до цих застарілих виробництв, сидять і приймають рішення. Їм потрібно оновлення? Конкуренція? Ні, їм потрібна дешева робоча сила, відсутність альтернатив і слабка гривня, аби заробляти на цьому, отримуючи за продукцію валюту і плятачи копійчану зарплату гривнями.

- Ваші колишні однопартійці…

- Тут суть навіть не у партії, яку вони представляють. Це образ мислення, шаблон поведінки. Для них найгірше – це зміни, вони в них не вірять, вони їх бояться і роблять все, аби законсервувати той порядок речей, який сформувався ще задовго до Януковича.

Тому я вважаю, що Дніпродзержинський Майдан ще попереду. Не можливо втримати ситуацію в окремому місті, коли вся країна змінилася.

- Саме Майдан?

- Так, це має бути масштабне і нестримне очищення. Як Януковича не можна було побороти і змістити якимось демократично-ліберальними кроками, так і з корупційною спайкою при владі Дніпродзержинська треба буде розбиратись рішуче. Інакше це нагадуватиме збовтування води у болоті.

- Але ж у пресі час від часу з’являються доволі гучні заяви, надходить інформація про «рішучі зміни» й «невідворотність покарання»… нещодавно якісь люди пікетували навіть ОДА. Назовні здається, що у Дніпродзержинську йдуть постійні зміни!

- Ви знаєте, оце «назовні здається» можна розглядати як кредо нашої міськради. В апараті там сидять люди досвідчені, всі професійні навички яких спрямовані, аби назовні здавалося, що йдуть саме ті процеси, яких вимагають прості мешканці. Наприклад, склад міськвиконкому розширено з 17 до 25 представників за рахунок «представників громадськості», оголошено про «щомісячний громадський контроль» рішень міської ради… Насправді ж все далеко не так: всі апарати на рівні департаментів – розпорядників коштів – працюють як автомат Калашникова, безвідмовно і відпрацьовано. Як і зазвичай, до бюджетних коштів не може доторкнутись жоден з підрядників, які не несуть відкати, не змінилися ані розмір цих відкатів, ані люди, які їх приймають.

Ці люди не зрозуміли, що Україна змінилася, умови життя змінилися, так більше не можна. Вони переймають якусь риторику, не розуміючи, що тепер слід жити по-новому. Звичайно, такі люди мають піти.

- Якщо все та, як Ви говорите, то позачергові парламентські вибори навряд чи змінять щось на низовому рівні. Адже «команда президента» - це не лише фракція чи коаліція у Верховній Раді, а й команда на місцях?

- Звичайно. Ця ситуація та ж сама, що й на всеукраїнському рівні: у нас є прогресивний новий Президент, який стикається з найбільшою проблемою у реалізації своїх планів через попередній, реакційний склад Верховної Ради. Чи можна вимагати у Президента втілення його програми вже зараз – в у мовах війни і нелояльної Верховної ради, якій весь час доводиться чимось поступатися? Так само й на місцях – втілювати нове мислення і новий підхід можна буде лише з новим міським головою і новим складом міської ради.

- Тобто місцеві вибори разом з парламентськими?

- Іншого варіанту почати жити і працювати по-новому хоча б до кінця року я не бачу. 

Про «Приват», батька і люстрацію 

- Чи можна сказати, що нова вертикаль вже працює на Дніпропетровщині? Які ваші взаємини з нинішнім керівництвом області та як Ви бачите – чи немає конфлікту між Коломойським і Порошенком?

- По що Ви? Я бачу лише взаємодію. Дніпропетровщина, яку очолює Ігор Валерійович, зараз – не лише лідер економіки, а ще й форпост оброни України, президентом якої є Петро Олексіойвич.

 - Але ж у пресі…

- У пресі зараз можна зустріти репортажі, як на вулицях їдять російськомовних і розпинають малих дітей.

- Тобто такі розмови безпідставні?

- Ні я, ні Ви не можемо знати усіх деталей взаємин людей такого масштабу. Але Порошенко і Коломойський – двоє напрочуд вдалих бізнесменів. Вони добре знають, що таке компроміси і що таке домовленості. Тому, коли президент і губернатор знаходяться в нинішній ситуації, вони швидше знайдуть спільні точки, спільні задачі й об’єднавчі фактори, ніж будуть за щось там боротися. Задача така є: залишити собі країну, вигнати з неї зовнішнього ворога, а потім почати розбудову нового суспільства.

- Можливо, не випадково Вас називають людиною «Привату»?

- Я працював у «ПриватБанку» 10 років менеджером. Вже 12 років, як я не працюю в «ПриватБанку», нічого йому не винен (як і він мені), і нічим не пов’язаний.

- Але ж Ви знайомі з Коломойським? Якось взаємодієте з обласною владою?

- Жити в Дніпродзержинську і не взаємодіяти з обласною владою було б вкрай складно. Я трішки знайомий з Ігор Валерійовичем, він вкрай прагматична людина. Через це, я впевнений, він як ніхто інший, зацікавлений у процвітанні усієї області й Дніпродзержинська зокрема. і в цьому відношенні, як на мене, пропрезидентська позиція, яку я займаю, повністю збігається з державницькою позицією Ігоря Коломойського і його команди.

- Ваш батько – також відомий у місті політик, довгий час очолював міську організацію «Батьківщини». Ви йдете у «Солідарність» разом?

- Я все життя спілкувався і взаємодіяв з батьком як з батьком. Я дуже поважаю і люблю цю людину, багато в нього навчився. Але я вже достатньо дорослий, аби рішення про громадську й політичну позицію приймати самостійно. При цьому ніяким політичним моментам й журналістським інсинуаціям не вдасться посіяти між нами чвари.

Симпатія батька до Юлії Володимирівни має давню історію і, повірте, є взаємною. Він віддав партії «Батьківщина» багато років, провів її через чотири роки опозиції, ділив з Тимошенко всі труднощі й поразки. І сьогодні він впевнений у собі й у тій політичній силі, яку підтримує. І повірте, як би ми не відрізнялися в політичних поглядах, це навряд чи зможе нас розсварити.

- Сьогодні два модних тренди в політиці – це «децентралізація» і «люстрація». Ви чомусь на цих речах не зупиняєтесь…

- Децентралізації немає альтернативи, це об’єктивно і на сьогодні влада може або втілювати цей процес у максимально цивілізований спосіб, або ж піти. У Києва вже ніколи не буде такого контролю, як до Революції Гідності, і це слід визнавати, а не опиратися цьому. Для Дніпродзержинська це дає добрі перспективи, адже місто є донором, як і вся область.

Щодо люстрації, вона необхідна в усіх без винятку владних кабінетах, де вирішуються питання бюджету і його розподілу.

- Але ж противники кажуть, що величезну армію чиновників доведеться звільнити, а замінити їх немає ким?

- Припиніть! В країні, де більше 40 мільйонів населення не знайти заміну 10-12 тисячам казнокрадів? Тут навіть дискутувати недоречно. Всі розпорядників коштів, тендерні комітети, і так далі – якщо залишити цих людей, нічого не зміниться: ми можемо хоч в 10 разів підняти надходження до бюджету, запустити сотні виробництв, але якщо й далі половина цього бюджету буде розкрадатися, толку не буде жодного.

Саме те, що не було проведено належної люстрації у 2004-2005 роках, призвело до консервації корумпованих кадрів, повернення Януковича і тієї розрухи, до якої довели країну. Зараз ми платимо аж занадто велику ціну за ліберальність до чиновників 10 років тому. Сьогодні ми платимо кров’ю за не проведену люстрацію тоді. Аби ці жертви не були марними, ми маємо її провести зараз.

- Сьогодні, коли в країні війна, життєво важливу допомогу армії надають всі небайдужі, незважаючи на власні статки. Чи робите Ви щось в цьому напрямку?

Зараз ми з колегами по Дніпродзержинській міській раді допомагаємо нашій медичній частині. В області багато поранених, багато потреб війська. Країна виявилася не готовою до такого розвитку подій. Ми вважали, що не готовою у нас виявиться лише армія, але не готовою виявилася і медицина, соціальні служби. Зараз ніхто не тягне ковдру на себе, ми всі допомагаємо хто чим може і намагаємося разом наблизити перемогу і нарешті видихнути спокійно.

- Можете назвати якісь конкретні приклади?

- Я ніколи не хвалився тим, що зробив для інших і не збираюся. Чим і кому ми допомогли можуть сказати люди, які цю допомогу отримали. Я хвалитися не звик і не маю наміру – я роблю те, що вважаю для себе необхідним і прийнятним.

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Уроки Пунічних воєн

Друга Пунічна війна. Ганібал розбив римлян при Требії та Тразименському озері. У цих битвах він вирізав майже 60 000(!!!) римлян та їхніх союзників.А потім нова перемога канфагенян: Канни! За 6 (!!!)...
Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...
Ледь не щодня, читаючи в стрічці новини про ДТП за участю громадського транспорту, я вкотре впевнююся: корупція вбиває! У середньому щодня в автокатастрофах гинуть 16 людей і близько 90 травмуються. Д...