App Store Google Play

У вас війна? А я на морі!

07.07.2014 10:17
У вас війна? А я на морі!

Коли цілими днями (а часто й ночами) збираєш по крихтах інформацію від друзів, які зараз десь під кулями на сході країни. Коли продираєшся крізь тонни дезінформації і пропагандистської брехні, аби дізнатися, чи живі ще твої колеги (і просто співгромадяни). Коли знайомі радісно "есемесять", що цілі й неушкоджені вкотре довезли продукти й воду бійцям на блокпости. Коли твої близькі радіють, що вдалося відправити на лікування до Ізраїлю пораненого Володю Вінярського з кулею у хребті, і збирають кошти на ліки й протези іншим воїнам. Коли поранені двадцятирічні рядові приходять просити твоєї допомоги у швидшому поверненні на фронт. І от після усіх цих та інших "коли" ти виходиш у мирний Київ – стає моторошно.

Переповнені торгово-розважальні центри, літні майданчики ресторанів – веселяться, закуповують купальники і причандалля для шашликів та рибалки, обговорюють курортні ціни й маршрути, візи й авіаквитки. Ось цей дисонанс "Ти де? На фронті? А я на морі!" - найстрашніший, найжорстокіший. Цей показовий "буржуа-парадайз" на крові призводить до повного паралічу. Це настільки ж цинічно, як читати безкоштовну агітку ворога-окупанта у вигляді газетки "Вєсті", яку "в тилу" тоннами щодня роздають запопадливим на халяву киянам. Це настільки ж цинічно, як дивитися, що у парламент як ні в чому не бувало на дорогих авто приїжджають поплічники окупанта депутати Дейч, Єфремов, Левченко… Ім'я їм - легіон (чи точніше "регіон").

Друзі з Варшави пишуть, що переказують щодня кошти і дуже переживають, щоб вони дійшли до українських військовиків, щоб їх не розікрали в Києві. Студенти замість сесії ходять давати свідчення в польську прокуратуру, бо спробували переправити через кордон десяток бронежилетів та касок для нашої армії (негласне ембарго Євросоюзу, яке запровадили ще 18 лютого, коли януковичі почали стріляти в демонстрантів, так і не скасовано). І от коли читаєш цю "закордонну" транслітерацію "Tut czastyna ludej widmowylas wid litnioho widpoczynku, bo znacznu sumu hroszhej pereznaczyla na dopomohu ukrajinskym vojakam", то стає моторошно. Незнайомі й далекі люди відмовляються від літньої відпустки, а свої, рідні громадяни, з безкоштовною газеткою "Вєсті" в руках, просаджують щовечора на розваги і покупки тисячі бронежилетів, тепловізорів, кевларових касок, рацій і приладів нічного бачення. Це марнотратство напевно коштує з десяток неврятованих життів молодих і найкращих людей цієї країни.

Психологи пояснюють таку поведінку "політравмою", яку люди отримали від піврічного "форс-мажору": революція і переслідування, тортури і викрадення, побиття і розстріли мирних громадян, зниклі безвісті і цілодобовий потік ненависті та пропаганди з таких звичних російських телеканалів. Можливо для активних учасників зимово-весняних подій ця втеча у мирне життя і в старі звички могла б стати тим психологічним порятунком, але… Але саме ті, хто з фанерними щитами протистояв кулям і зупиняв війська підпаленими автошинами та саморобними "коктейлями Молотова", - саме ті вже давно на східному фронті російсько-української неоголошеної війни. Вони вже у Нацгвардії та добровольчих батальйонах територіальної оборони. Усі ці десятки тисяч людей, які за свої кошти і у свій приватний час надавали допомогу табору на Майдані, тепер самоорганізувалися у волонтерські групи, які розселяють біженців-переселенців, збирають одяг-їжу-амуніцію і на приватних авто везуть усе це на передову. Везуть регулярно, під загрозою обстрілів з мінометів і захоплення в полон садистами з різних банд "бєсів-стрєлків".

Можна зрозуміти задурманених нацистською пропагандою "руссомірскіх" московитів, яким показують "ужастіки дальокой зарубєжной хунти" і "процвєтаніє і развлєчєнія" рідної майже імперії, яка усе встає з колін і встає. "Вантаж 200" з російських окупантів у рефрижераторах для них не існує – його не показують в "путіновізорі". Пєсні-пляскі й серіали. Мир і літо. Футбол і відпустка.

Але ж наші громадяни усе знають і все бачать. У когось сусід мобілізований, у когось родичі у зоні бойових дій, хтось вже бачив злидні біженців, а хтось оплакав і поховав когось близького. Це – війна. Війна навіть не на порозі – війна вже у рідному домі! На підтримку армії та пораненим на номер 565 відправили аж 134 мільйони гривень. Тобто, якщо рахувати грубо, то 40 мільйонний народ скинувся аж по три гривні з копійками. 3 гривні 35 копійок за своє життя, здоров'я, свободу і країну! Не перевитратили, не переплатили? А тепер порівняйте з тим багатомільйонним потоком, який прокручується щовечора у цих торгово-розважальних оазах "гламура і вєсєл'я" в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпропетровську і т.д.

Невже без всяких агітацій і закликів так важко усвідомити, що "чужої" війни за свою країну не буває?! Поразка і перемога може бути тільки спільною, а не лише фронтових частин. І ця війна - наша спільна. Ця армія і ця гвардія – наша спільна. Ці захоплені і розграбовані міста – наші спільні, навіть якщо ви там ніколи не були. Ці знедолені й агресивні "совки", які голосували за януковичів і всяких "апалчєнцов", які мали б їм створити путінські республіки на крові, – це також наші люди. Це наша спільна біда. І з ними треба говорити й жити разом.

Ніхто ж не каже усім стати бійцями й волонтерами уже сьогодні, але це так просто - весь час пам'ятати про наше спільне "завтра". Без пафосного "усе для фронту – усе для перемоги". Треба жити й працювати, вміти радіти кожній хвилині життя і вміти веселитися, але при цьому щодня хоча б дрібничку скинути у спільну скарбничку нашого "завтра", якого без перемоги просто не буде. Замість гратися у найкращих воєнних стратегів Фейсбука і вічних критиків Генштабу, замість вигадувати про/анти путінські конспірологічні теорії і тотальної критики "не такої" АТО, замість перечитування і передруку інформаційного лайна в Інтернеті – ці 15 хвилин на добу присвятіть конкретній допомозі: можна завезти необхідні речі у волонтерські центри, можна не відходячи від клавіатури або просто зі смартфона перерахувати кошти на передову чи у тил. У тих же соціальних мережах є усі контакти і банківські реквізити. Забракло часу – то хоча б "смс" на 565. Головне, щоб усі і кожен, головне, щоб щодня.

ТСН 



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...