App Store Google Play

Хто вони: янголи чи нонконформісти?

03.07.2014 10:28
Хто вони: янголи чи нонконформісти?

Мати 5-х дітей, яка під час Другої світової війни, ризикуючи життям власної родини, переховувала в своєму домі українських євреїв. Хто вона – героїня чи божевільна? Із таким контроверсійним питанням звернувся до аудиторії один із доповідачів Міжнародної науково-практичної конференції «Праведники світу та інші рятівники у час Голокосту: приклад України у порівняльному контексті», яка відбулася нещодавно в Дніпропетровську. Я слухала і думала про своє, наболіле: «Хто вони – українські чоловіки, які залишали вдома своїх дітей, вагітних дружин і йшли на Майдан, у Збройні сили України, захищати Донбас, і складали голови за свободу України?» Перебуваючи у вимірі загальнолюдському, коли це тебе особисто не стосується, відповідати просто: «Звичайно – герої!»

Але коли це твій особистий вимір – твій чоловік, твій син – отоді це питання стає контроверсійним. «Коли я був заарештований як член Гельсінської групи, разом зі мною під арештом знаходився дисидент Олесь Шевченко, – розповідає учасник конференції професор Мирослав Маринович. – Олесь мав двох маленьких доньок, дружину, постійно отримував від неї листи. І раптом листування припинилося. Слідчі викликали Олеся й повідомили, що його дружина помирає. Йому поставили умову: якщо не напише «покаяльного» листа, то його донечки будуть передані в дитячий будинок, їм змінять прізвища і він їх ніколи не побачить. Кілька днів Олесь ходив зелений. Він усе думав, і врешті заявив слідчим, що не може підписати такого листа, обмовляти себе та інших. Через певний час листування поновилося – це була лише спроба КДБ схилити його до співпраці». Ця історія важкого морального вибору закінчилася щасливо, та, нажаль, справедливість у нашому грішному світі перемагає не завжди.

Вінницька дослідниця Фаїна Винокурова навела чимало сумних прикладів, коли рятівники зазнавали переслідувань із боку влади та навіть платили за це життям. І, тим не менше, такі люди були й будуть. Вони ділились останнім шматочком хліба під час Голодомору, рятуючи життя та зберігаючи в серцях віру в добро. Вони, користуючись найменшою нагодою, не давали нацистам знищувати невинних людей. Вони, ризикуючи життям, вивозять із захопленого терористами Донецька дітей, у той час як їх батьки залишаються охороняти від бандитів свої квартири. Вони доставляють у блокований Слов'янськ продукти, і замість подяки від частини населення чують здивоване: «О! Майданутые нам похавать привезли!» (реальний випадок). Заради справедливості одразу ж треба додати, що нормальні люди на Донбасі (а їх – більшість!) реагують адекватно – обійми та сльози вдячності за те, що не залишили, не забули перекривають більмуватий подив отруєних облудою брехні.

Брехня, ненависть і насильство – три іпостасі зла, які призводять до великих трагедій. Напередодні та під час Другої світової війни у скособочених мізках керівників тоталітарних держав відбувалися загадкові речі. Тирани також мають сумління, кажуть психологи, але голос його пригнічується, заганяється на підсвідомість і з тієї неусвідомленої каламуті народжуються дикі фантазії-звинувачення. «Куркулі створили мережу таємних організацій, які керуються Українським національним центром, мета якого – вбити товариша Сталіна». «Євреї – причина вселенського зла. Вони отруюють воду в колодязях, щоби стати спадкоємцями майна німецьких родин, які помруть від отрути». «В Україні фашизм! Бандерівці бігають по вулицях з автоматами й убивають мирних жителів, які розмовляють російською мовою». Тирани схильні звинувачувати інших у своїх власних гріхах. Мовою психологів така захисна (агресору боляче усвідомлювати правду: «я – ніякий не Месія, не рятівник світу, а злодій, падлюка і кат») реакція психіки називається «проекція».

Але що треба зробити, щоби безкорисливих праведників та героїв у нашому житті було більше? – Нічого не зробиш, вважає російський дослідник Юрій Табак, – здатність бути праведником – це Божий дар. Нормальні люди не наражають на небезпеку своїх дітей, рятуючи чужих. «Це не люди, це – янголи», – цитує польський професор Вацлав Вєжбєнєц слова жінки, яка пережила Голокост завдяки доброті чужих людей.

Бути праведником у тих умовах – означає бути нонконформістом, – зауважує професор з Рівного Максим Гон.

Бути праведником – означає не вірити брехні, якою наповнений інформаційний простір країни, уміти давати самостійну оцінку подіям, не плисти за течією. І, звичайно, любити людей та життя. Найбільший автор, який продукує суспільні цінності, це – держава. Ми сповідуємо ті цінності, які закладені в нас школою, ЗМІ, батьками. Підвищені шанси стати праведником має людина, яка вирізняється стійкою особистістю, – вона здатна відрізняти свої думки від чужих, вміє не лише словами, але й діями захищати свою позицію, – а також вихована в гуманістичних цінностях.

Є також іще один важливий момент, який робить особистість людини стійкою, психіку врівноваженою, а серце добрим. Людина має виростати в любові й доброті. Приклад тому – розказана професором Володимиром Мільчєвим історія жінки, яка маленькою дівчинкою під час Голодомору була врятована скибочкою хліба, отриманою з рук іншої голодної людини, і яка під час Голокосту повернула це добро, рятуючи українських євреїв. Нажаль, таких історій небагато. На думку В. Мільчева, умови життя (громадянська війна, більшовицька окупація, голод 1920-х, Голодомор) покоління, народженого в 1910 – 1919 роках, не сприяли формуванню в людей такої риси, як чуйність до чужого болю.

Та час минає. Психологи стверджують, що протягом 3-4 поколінь негативні наслідки геноцидів та історичних травм минають, суспільство самовідновлюється. Доказ – героїчна, самовіддана поведінка багатьох наших сучасних співвітчизників та співвітчизниць. Головне сьогодні нам не втратити дітей нинішньої війни…

Експедиція ХХІ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Зневага

Йшов додому пішки. Якийсь херовий та невдалий день видався. Потім вирішив поїхати у трамваї. Так і швидше і людей поруч буде мало. А в мене ж ще є привілей - УБД. Ця фігня робить мені розкішну насправ...
Водитель-наркоман на нелегальном маршруте. В 10:00 утра.Отвратительней всего в этой ситуации то, что этот маршрут работает уже полтора года. Получил от полиции десятки протоколов, несколько водителей...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...