App Store Google Play

За що ми платимо зарплату депутатам?

03.06.2014 20:33
За що ми платимо зарплату депутатам?

Чи маєте ви уявлення чим займався ваш народний депутат останні півроку? Над чим працював український парламент весь цей час і чи працював? А тепер згадайте, що саме ви платите їм зарплату. Чи справляються вони з цією роботою проілюструємо однією повчальною історією про те, як довго і важко позбавляли недоторканості чи не найодіознішого парламентаря Олега Царьова.

Дніпропетровщина делегувала до Верховної ради 23 своїх представників, 17 пройшли по мажоритарних округах і мають особливу відповідальність перед мешканцями території, котрі їх обирали. Ще шестеро пройшли до парламенту за партійними списками.

Якщо не говорити про симпатії чи антипатії, то найяскравішим дніпропетровцем за останній час безперечно можна вважати Олега Царьова. Він казав про добробут і мир на фоні прапора держави-окупанта в Донецьку. Він не приховував своїх проросійських поглядів, тим часом возячи родину на відпочинок до «буржуазної» Європи.

Як повідомляли ЗМІ, Олег Царьов неодноразово сплачував викуп за звільнення людей, затриманих як сепаратистів. Крім питань політичного та морального характеру щодо цих подій ми маємо ще й економічні – а звідки гроші?

Про те, що депутат живе не на одну зарплату, можна здогадуватися із його постів про «сімейний бізнес». Він писав на своїй сторінці у фейсбук, ніби працівники його «родинних» підприємств – хлібокомбінат, паперова фабрика та славнозвісна свиноферма – скаржаться, що бізнес на межі банкрутства. Саме цей пост отримав велику популярність через заголовок «Ігоре Валерійовичу, погодуйте свиней, будь ласка». Тобто піддаючи тролінгу своїх політичних опонентів, Олег Царьов не цурається зізнаватися у тому, що має відношення до бізнесу, хоча народному депутату закон забороняє брати участь в управлінні підприємствами.

До речі, навідуючись до Царьова додому активісти атомайдану та журналісти побачили цілий загін професійної охорони та снайперів. Звісно, приватна власність – це святе, і хай там хоч казино із блек-джеком. Але чому народний депутат так боїться народу, що витрачає чималі суми на власну армію?

А тепер про роботу в парламенті. Олег Анатолійович – один із представників фракції Партії регіонів, яка вирізняється майже зразковою дисципліною. Серед  дніпропетровських регіоналів-мажоритарників немає жодного «прогульника», оскільки всі вони мають високий відсоток відвідуваності сесій Верховної Ради та засідань у комітетах. Є і такі, що не пропустили жодного дня роботи без поважних причин. Проте на загальному фоні Олег Царьов відрізняється, він був на 76% засідань сесій парламенту, хоча всі його дніпропетровські колеги відвідали понад 80% засідань.

Як і майже всі депутати-регіонали Царьов голосував «за» диктаторські закони 16 січня, якими суттєво обмежувалося право на мирні зібрання, діяльність незалежних ЗМІ та громадських організацій тощо. Проте на відміну від своїх колег по фракції він вперто голосував «проти» скасування цих законів 28 січня. Вірніше, був одним із двох «проти». Так само не хотів прощатися  із диктатурою Вадим Колесніченко.

Олег Царьов знову пішов у протилежну від лінії партії сторону. Як ми всі пам’ятаємо, він висунув свою кандидатуру на посаду Президента України, хоча з’їзд партії підтримав Михайла Добкіна. Можу лише припускати, але чи це не яскраво вказує, що лідери партії та її рішення – йому не указ?

Людина із сімейним бізнесом, депутат, непідконтрольний дисципліні своєї фракції, із симпатією до диктатури та сепаратистів, при чому остання виражається у цілком конкретних і активних діях, - не тільки почувається безкарним (Рада тільки збирається скасувати його недоторканість), але й отримує зарплату із бюджету.

ГПУ направила до Верховної Ради подання про зняття недоторканості і притягнення до кримінальної відповідальності Олега Царьова. Неодноразові подання. Проте депутати далеко не з першого разу спромоглися віддати свого колегу під слідство і суд. Останнього разу – 29 травня, подання недоотримало 20 голосів, аби бути ухваленим. Раніше були проблеми із зібранням регламентного комітету, який мав підготувати це рішення для сесії Ради. Потім не було кворуму під час голосування безпосередньо в залі. Була відсутня більшість регіоналів, а більшість комуністів просто не голосували. При цьому були відсутні і не голосували понад 100 депутатів з інших груп та фракцій, а також з числа позафракційних. Вони просто не прийшли на свою роботу або відмовилися її робити. Що це як не саботаж, оплачений із нашої кишені?

Лише 3 червня після неодноразових спроб, депутат Царьова, чия діяльність за оцінками ГПУ загрожує цілісності України, врешті був позбавлений недоторканості та переданий під слідство. Із таким скрипом та саботажем від «прогульників», так довго парламент вичищав із себе Царьова. А він же такий не один. Що буде, як мова зайде про того ж Вадима Колесніченка чи інших неоднозначних політиків?

Це маленький, але насмілюся сказати, дуже показовий приклад, який змушує замислитися над тим, навіщо ми платимо зарплату депутатам, і чи тим ми доручили таку відповідальну роботу.

Простежити, чим займається депутат у свій робочий час можливо, і скоро кожен із народних обранців отримає оцінку своєї діяльності. Окремі політики, громадські та політичні організації вже заявили про доцільність позачергових парламентських виборів восени-2014. Більш того – низка законопроектів із конкретними датами їх проведення уже підготовлена народними депутатами. Лишилося тільки не проґавити свій шанс очистити парламент від ледарів та шкідників.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...