App Store Google Play

Дивитись своїми очима

30.04.2014 10:08
Дивитись своїми очима

«Страх ранить глибше ніж меч» ©

 

Засоби масової інформації епохи постмодернізму дуже полюбляють негатив. «Украли, зарізали, теракт, діти на органи, корупція, судове свавілля, безвихідь», - погодьтеся, типовий набір новин з підсумкового випуску будь-якого українського телеканалу ще донедавна. Бо віднедавна там ще війна – реальна і уявна, диверсійна та провокаційна. Війна з людьми, які живуть тут і зараз, і знаходяться в цьому інформаційному просторі.

 

Наша свідомість заточена під негатив. Це сталося не сьогодні і не завдяки ЦІЙ війні, але її формували багато в чому ті, хто її розв’язав. У свідомості пересічного українця нічний дзвінок телефону, сирена десь у дворі чи то пак гудок на підприємстві, військова техніка на платформах нічого хорошого не віщують. Крім хіба одного покоління, яке знає лише, що «відкрийте, міліція!» - то завжди до неприємностей всі ми добре пам’ятаємо про «старшого брата», який все бачить. Який вихоплює людей з нічних ліжок. Людей, які потім зникають, і добре якщо просто з’являються десь в Манджурії. Брата, який полюбляє «підтримувати порядок і розвиток» власними штиками і танками і ніколи не рахується з людськими втратами.

 

Сьогодні наша свідомість вихоплює з величезного потоку інформації два, щодня повторюваних у різній формі меседжа: по-перше, в країні бардак, по-друге, страшна Росія зробить з нами що захоче, а ми не зможемо опиратись. Як на мене, обидва – продукти якраз тої інформаційної війни, яка проти нас розгорнута. І наша поразка в цій війні – піддатися тому впливу, який на нас спрямований, повірити у слабкість і безвихідь 45-мільйонної країни, яка без значного військового протистояння позбулася диктатора, показавши усьому світові приклад сили духу і єдності. Ми не маємо піддаватися страху, бо страх, як вчив досвідчений вчитель Сіліо Форель, ранить глибше меча. Страх – єдине, що може змусити сильного, а головне – правого – здатися перед слабким зухвалим злом.

 

Як боротися з цим внутрішнім страхом? Як казав той-таки вчитель – «дивитися власними очима».

 

Я не виключаю, що мій погляд комусь здасться «не своїм», адже мої очі знаходяться у відносно безпечному Дніпропетровську, де Ігор Коломойський і його команда з обласної адміністрації та Штабу національного захисту створили «надійних щит проти російської агресії». Зауважу, що ніхто не заважає створювати щось подібне в інших мстах і регіонах, дніпропетровська влада радо ділиться досвідом. До того ж, «надійний щит» - це не бронетанкові групи і сотні винищувачів. Це люди – ті самі, які і є найбільшим багатством України.

 

Але повернімось до Зла і його проникнення в наші не звиклі до напруження душі. Ми отримали незалежність внаслідок бажання Бориса Єльцина якомога скоріше утвердитися в якості правителя «одної шостої світу». Ми не проливали кров на фронтах і не вибороли кожен стовпчик нашого кордону. У нас ще півроку тому й кордону як такого не було. Принаймні там, де небезпека.

 

Зараз, для когось раптово, з’ясувалося, що люди, які так нав’язувалися нам у якості «братів», неодмінно намагаючись при цьому урвати побільше за розвіданий та добутий для них українцями природний газ, виявилися нахабними загарбниками, які хочуть розділити, а зрештою і просто знищити не лише нашу державу, а взагалі українців. Хоча б тому, що, за версією російської пропаганди нас просто немає.

Росія розв’язала війну. Війну загарбницьку, імперіалістичну і апріорі несправедливу. Як наслідок – вона опинилася в політичній ізоляції разом з купкою залежних від неї диктаторських та маріонеткових режимів. «Брататися» з росіянами більше не хочуть навіть вірні партнери по Митному союзу Казахстан і Білорусь, мабуть, добре пам’ятаючи дружні обійми СРСР в Чехословаччині, Угорщині, не кажучи вже про «миротворчу місію» в Афганістані. В разі продовження агресії та ескалації конфлікту Росія опиниться в ізоляції економічній. А це для «брата», який звик не рахувати грошей – вони ж із землі б’ють фонтаном – гірше за військову поразку.

 

Росія вже зараз зазнає  значних збитків: їх фондовий ринок обвалився до рекордних значень, корпорації втратили суму, співставну з бюджетом України. Заради чого? Заради півострова, який самі росіяни швиденько перетворили на острів Крим, який стане вічною соціальною ямою? Вже сьогодні рівень невдоволення режимом Путіна в самій Росії наростає. Що ж станеться тоді, коли пересічний «трудяга» з російської глибинки дізнається – не з телевізора, а з походу в гастроном – що став удвічі біднішим через «звільнення братів-кримчан»?

 

Інформаційний потік у військовий час заповнений галасом і відвертими провокативними вкидами. Ми вихоплюємо з потоку новин лише негатив – втрачену десантниками військову техніку, закатованого депутата міськради, розстріляних офіцерів СБУ, замах на мера… Але в цей самий час ми не помічаємо, що на блок-пости на кордоні Дніпропетровської області привозять мало не щодня затриманих активістами диверсантів. Топаз сидить у Харківському СІЗО разом з 13-ма хуліганами, які напали на мітинг за єдність України. Знищені блок-пости навколо Слов’янська. Росіяни вже отримали такі бажані «грузи 200» і не можуть далі приховувати свою присутність в Донбасі.

 

Українці! Годі тиражувати істерію трьох «вісників апокаліпсису»: «видатного політичного гуру» Соскіна, «КДБшного зрадника» Іларіонова та «військового експерта» Арестовича! Аби ми жили так, як стверджують ці «експерти», Майдан був би розгромлений 17 разів, а війська РФ вже давно мили б чоботи десь у Ла-Манші. Україна позбулася диктатора і рухається до демократичних виборів, перших у новітній історії, на яких не буде офіційного «кандидата від влади». В Україні щодня проходять патріотичні мітинги й акції. Навіть те, що ми сприймаємо як негатив – відсутність міліції й органів влади в деяких областях – хіба це не чудово? Це ж нагода вичистити державу від гнилі, яка чомусь займає владні кабінети і ходить в погонах.

 

Шановні! Після усіх убивств, катувань, попри саботаж міліції й безпорадність виборної влади в Донбасі щодня проходять українські мітинги й акції! Ми чуємо, що побили 14 учасників мітингу за єдність України. То чого ж ми не звертаємо уваги на те, що 1000 людей вийшли на цей мітинг! У будній день, без партійних рознарядок і грошей за «потримати прапор». Та на весь Донецьк не набереться 1000 сепаратистів! Дивлячись на це своїми очима, зрозумійте: Донбас наш, український! Не треба від нього відмовлятися, не треба його нікому «віддавати».

Роззуйте очі й увімкніть мозок. Так, побили донецьких патріотів, так, катують полонених спецпризначенців. Але нам усім має бути зрозуміло: неможливо захопити третину країни силами 400 диверсантів і 5000 покидьків-ідіотів. Бо давно б захопили, а не намагалися б убити Кернеса, купити Ахметова і Коломойського, не ганяли б відбірні частини своїх військ вздовж кордону!

 

Реальність, хоча й не ідеальна, але проста: план Кремля вже зірваний, підняти народне повстання на Донбасі не вдалося. При тому, що головний наказ виконавцям АТО звучить «уникнути будь-яких жертв серед мирного населення», регулярно арештовуються координатори кремлівських мереж, будівлі худо-бідно переходять назад під наш контроль, в кількох містах війська й МВС успішно тримають оборону, а подекуди населення й ополченці, незважаючи на свою донецько-луганську прописку, розганяють диверсантів, аж гай шумить.

 

Коли стояв Майдан у Києві – без малого 100 днів, чулися такі самі гасла «доколє!» і «де рішучі дії!?». Скільки життів було врятовано? Скільки ворожих планів зірвано? Чи не стояння, гра в «кішки-мишки» зробили Януковича в очах всього світу жорстоким і безпринципним диктатором, не здатним до компромісу, втративши обличчя, викресленим з міжнародної політики.

 

Зараз все це повторюється у більшому масштабі. Це неприємно, але треба звикати - ще будуть і теракти, і провокації, і заручники. Ізраїль з цим живе не одне десятиліття, чим ми гірші? І якщо Росія не наважиться на крайні заходи, рано чи пізно ми виграємо цю неоголошену війну. Бо Путін її виграти не в змозі – ані технічно, ані економічно.

 

Для нас же усіх найголовніше - відкинути страхи і широко розкрити очі. І нічого не віддавати ворогу, бо він не такий страшний, як розписує його власна пропаганда.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Уроки Пунічних воєн

Друга Пунічна війна. Ганібал розбив римлян при Требії та Тразименському озері. У цих битвах він вирізав майже 60 000(!!!) римлян та їхніх союзників.А потім нова перемога канфагенян: Канни! За 6 (!!!)...
Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...
Ледь не щодня, читаючи в стрічці новини про ДТП за участю громадського транспорту, я вкотре впевнююся: корупція вбиває! У середньому щодня в автокатастрофах гинуть 16 людей і близько 90 травмуються. Д...