App Store Google Play

Сергій Жадан: «Не слід розслаблятися – боротьба продовжиться»

11.04.2014 19:20
Сергій Жадан: «Не слід розслаблятися – боротьба продовжиться»
Інтерв’ю з харківським поетом і громадським активістом Сергієм Жаданом на «Книжковому Арсеналі» - щодо поточної ситуації в Харкові, в лівому русі і в країні в цілому.

- Що ти думаєш про теперішні сепаратистські виступи в Харкові?

- Мені здається, що це добре й заздалегідь підготовлена акція, ініційована ззовні, в якій беруть участь як громадяни України, так і громадяни іноземної держави.

- Чому вона знайшла певну підтримку серед городян?

- Ну яка підтримка? В держадміністрацію ніхто особливо не ломився, міліція просто розійшлася і пропустила тих, хто атакував. Одна річ – телекартинка, яку нам показують, в якій стверджують, що весь Схід – за федералізацію і приєднання до Росії, друга – реальний стан справ, який полягає в тому, що на їх мітинги приходять 1500-2000 учасників. Правда, серед цих двох тисяч є кількасот добре підготовлених, активних, радикально налаштованих людей, які туди йдуть з однозначною метою: створення і поширення конфлікту.

- Чому ж тоді міліція виявилася такою поблажливою?

- Це питання до міліції.

- В тебе є версії?

- Є. Але я не фахівець... Можу лише припустити, що харківська міліція великою мірою ігнорує нинішнього міністра внутрішніх справ, займається відвертим саботажем, що, в свою чергу, великою мірою пояснюється особою саме цього міністра. Якби на цій посаді була інша людина, ймовірно, дії правоохоронців теж були б геть інакшими. Однак там усе неоднозначно, там не лише саботаж і підтримка сепаратистів. Наскільки я знаю, під час штурму ОДА частина підрозділів тримала оборону, а частина – просто розійшлася. Усе залежить від того, хто конкретно керує підрозділом, звідки підрозділ – з міста чи з області тощо. Є речі, про які ми точно не знаємо.

- До речі, чому в Харкові, на відміну від Донецька та Луганська, захоплену будівлю вдалося звільнити відносно легко?

- Я переконаний, що вся ця історія перш за все залежить від позиції місцевої влади. Тому що і в Луганську, і в Донецьку сепаратистів не так багато, щоб не можна було з ними впоратися. Якщо немає конкретних і ефективних дій, то, на мою думку, це свідчить про те, що місцева влада просто не зацікавлена у вирішенні проблеми. В Харкові, очевидно, місцева влада зрозуміла, що загравання з сепаратистами можуть дуже погано закінчитися для самої влади.

- Виходить, Кернес перелякався?

- Він не з тих людей, які лякаються. Він просто гумовий. Він пристосовується до тих обставин, у які потрапляє. Ось приклад. Ще наприкінці листопада він за допомогою адмінресурсу зігнав кількадесят тисяч харків’ян з прапорами ЄС протестувати проти ЄС. Я ще тоді казав: свого часу він згадає цей мітинг, покаже картинку, де люди стоять з прапорами Євроспільноти і хвалитиметься, мовляв, ось хто реально є євроінтегратором на Сході. Так воно зараз і відбувається. Сьогодні Кернес виступає миротворцем, такою собі буферною зоною між Антимайданом і рештою харків’ян і намагається лавірувати за нових обставин.

- Що загалом змінилося в Харкові після перемоги?

- Як і в решті країни, змінилося співвідношення сил. Люди, які вчора були в опозиції, опиралися режиму, за кілька днів опинилися в провладній ролі. Сьогодні маємо усвідомити, що частина відповідальності за дії нового керівництва лежить тепер і на нас. І люди на Антимайданах тепер можуть висловлювати свої претензії до нас. Багато хто цього не розуміє, досі почуває себе в ролі революціонера, який сьогодні бореться невідомо з ким.

- Але зміни в тому ж Харкові не проходили безболісно. Коли на вас напали 1 березня в держадміністрації – це була чиясь зла воля чи стихійна атака самого Антимайдану?

- Думаю, ця акція була спланована великою мірою тодішньою харківською владою, але в певний момент вийшла з-під їх контролю, дійсно перетворилася на атаку, коли юрба відчула запах крові і перестала бути керованою. Так мені це бачиться.



- Після нападу на тебе маєш якийсь острах?

- Без якогось кокетства – ні. Тоді не боявся і тепер не боюся. Ну дадуть по голові, ну то й що? Не так страшно. Це все дрібниці. Головне – те, що відбувається в суспільстві, в країні, в якій ми живемо.

- В нинішніх подіях у Харкові є особлива складова, котрої, здається, нема більше в жодному з українських міст, де проходять протести. Маю на увазі активну участь місцевих молодих анархістів спочатку в Євромайдані, а зараз – в акціях проти сепаратистів, причому не в індивідуальному порядку, як це було в Києві, а саме як хай і нечисленної, але цілком організованої сили. Чому так сталося?

- Думаю, це ситуативно. Навряд чи це свідчить про великий потенціал нових лівих у місті. Так, у нас є організація анархістів, котрі прийшли на Майдан і залишилися на ньому. Я схильний вбачати в тому їх принципову позицію – адже вони вийшли саме на антисистемні виступи, а Майдан безумовно був антисистемним виступом. Але в Києві нові ліві теж стояли на Майдані, просто їх не так багато і вони не були такими помітними. Інша річ, що Майдан розколов лівий рух – він і так не відрізнявся силою та організованістю, а тут просто розвалився. Частина лівих підтримали революцію, частина – категорично відкинуло, і, найцікавіше, в Європі відбувається те ж саме. Багато лівих у Польщі, Німеччині, Франції активно виступає проти нової української влади і того, що відбулося у нас останні 4 місяці.

- Скажи, а загалом тобі не здається, що разом із загальною політичною культурою в Україні змінюється і культура протесту? Що місце напівміфологічних героїв повстань минулого тепер заступають міські партизани?

- Ні. Вважаю, це тимчасово. Ситуація мінятиметься. Я переконаний, що соціальні вимоги, соціальні ініціативи і відповідний штиб протесту набиратимуть все більшого масштабу. Бо революція була в чомусь націоналістичною, в чомусь ліберальною, а от соціальні і економічні вимоги проговорювалися дуже мало. Однак їх актуальність була і лишається дуже великою. Не слід розслаблятися - боротьба продовжиться; але час людини з битою дуже швидко закінчиться, а час громадських і соціальних протестів триватиме. Очевидно, ми почнемо стикатися зі спробами і нової, і наступної влади максимально законсервувати суспільні і політичні механізми, які були при владі попередній, зберегти корупційну систему. Наскільки суспільство зможе перевести боротьбу з гасел «Слава нації – смерть ворогам» в конкретні соціальні вимоги – це дуже цікаво.

- Що далі для тебе? Продовжуватимеш громадську активність чи більше зосередишся на літературі?

- Подивимося. У нас із друзями є задуми, які балансують між соціально-громадськими та мистецько-гуманітарними проектами. Думаю, будемо займатися реалізацію таких речей. Харківський Майдан загалом викристалізував цілий ряд свіжих ідей і нових ініціатив, там з’явилося багато цікавих молодих людей. Прийшли ті, хто хоче щось робити, щось міняти, та мають для цього сили й бажання.

«День»


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...