App Store Google Play

Сергій Жадан: «Не слід розслаблятися – боротьба продовжиться»

11.04.2014 19:20
Сергій Жадан: «Не слід розслаблятися – боротьба продовжиться»
Інтерв’ю з харківським поетом і громадським активістом Сергієм Жаданом на «Книжковому Арсеналі» - щодо поточної ситуації в Харкові, в лівому русі і в країні в цілому.

- Що ти думаєш про теперішні сепаратистські виступи в Харкові?

- Мені здається, що це добре й заздалегідь підготовлена акція, ініційована ззовні, в якій беруть участь як громадяни України, так і громадяни іноземної держави.

- Чому вона знайшла певну підтримку серед городян?

- Ну яка підтримка? В держадміністрацію ніхто особливо не ломився, міліція просто розійшлася і пропустила тих, хто атакував. Одна річ – телекартинка, яку нам показують, в якій стверджують, що весь Схід – за федералізацію і приєднання до Росії, друга – реальний стан справ, який полягає в тому, що на їх мітинги приходять 1500-2000 учасників. Правда, серед цих двох тисяч є кількасот добре підготовлених, активних, радикально налаштованих людей, які туди йдуть з однозначною метою: створення і поширення конфлікту.

- Чому ж тоді міліція виявилася такою поблажливою?

- Це питання до міліції.

- В тебе є версії?

- Є. Але я не фахівець... Можу лише припустити, що харківська міліція великою мірою ігнорує нинішнього міністра внутрішніх справ, займається відвертим саботажем, що, в свою чергу, великою мірою пояснюється особою саме цього міністра. Якби на цій посаді була інша людина, ймовірно, дії правоохоронців теж були б геть інакшими. Однак там усе неоднозначно, там не лише саботаж і підтримка сепаратистів. Наскільки я знаю, під час штурму ОДА частина підрозділів тримала оборону, а частина – просто розійшлася. Усе залежить від того, хто конкретно керує підрозділом, звідки підрозділ – з міста чи з області тощо. Є речі, про які ми точно не знаємо.

- До речі, чому в Харкові, на відміну від Донецька та Луганська, захоплену будівлю вдалося звільнити відносно легко?

- Я переконаний, що вся ця історія перш за все залежить від позиції місцевої влади. Тому що і в Луганську, і в Донецьку сепаратистів не так багато, щоб не можна було з ними впоратися. Якщо немає конкретних і ефективних дій, то, на мою думку, це свідчить про те, що місцева влада просто не зацікавлена у вирішенні проблеми. В Харкові, очевидно, місцева влада зрозуміла, що загравання з сепаратистами можуть дуже погано закінчитися для самої влади.

- Виходить, Кернес перелякався?

- Він не з тих людей, які лякаються. Він просто гумовий. Він пристосовується до тих обставин, у які потрапляє. Ось приклад. Ще наприкінці листопада він за допомогою адмінресурсу зігнав кількадесят тисяч харків’ян з прапорами ЄС протестувати проти ЄС. Я ще тоді казав: свого часу він згадає цей мітинг, покаже картинку, де люди стоять з прапорами Євроспільноти і хвалитиметься, мовляв, ось хто реально є євроінтегратором на Сході. Так воно зараз і відбувається. Сьогодні Кернес виступає миротворцем, такою собі буферною зоною між Антимайданом і рештою харків’ян і намагається лавірувати за нових обставин.

- Що загалом змінилося в Харкові після перемоги?

- Як і в решті країни, змінилося співвідношення сил. Люди, які вчора були в опозиції, опиралися режиму, за кілька днів опинилися в провладній ролі. Сьогодні маємо усвідомити, що частина відповідальності за дії нового керівництва лежить тепер і на нас. І люди на Антимайданах тепер можуть висловлювати свої претензії до нас. Багато хто цього не розуміє, досі почуває себе в ролі революціонера, який сьогодні бореться невідомо з ким.

- Але зміни в тому ж Харкові не проходили безболісно. Коли на вас напали 1 березня в держадміністрації – це була чиясь зла воля чи стихійна атака самого Антимайдану?

- Думаю, ця акція була спланована великою мірою тодішньою харківською владою, але в певний момент вийшла з-під їх контролю, дійсно перетворилася на атаку, коли юрба відчула запах крові і перестала бути керованою. Так мені це бачиться.



- Після нападу на тебе маєш якийсь острах?

- Без якогось кокетства – ні. Тоді не боявся і тепер не боюся. Ну дадуть по голові, ну то й що? Не так страшно. Це все дрібниці. Головне – те, що відбувається в суспільстві, в країні, в якій ми живемо.

- В нинішніх подіях у Харкові є особлива складова, котрої, здається, нема більше в жодному з українських міст, де проходять протести. Маю на увазі активну участь місцевих молодих анархістів спочатку в Євромайдані, а зараз – в акціях проти сепаратистів, причому не в індивідуальному порядку, як це було в Києві, а саме як хай і нечисленної, але цілком організованої сили. Чому так сталося?

- Думаю, це ситуативно. Навряд чи це свідчить про великий потенціал нових лівих у місті. Так, у нас є організація анархістів, котрі прийшли на Майдан і залишилися на ньому. Я схильний вбачати в тому їх принципову позицію – адже вони вийшли саме на антисистемні виступи, а Майдан безумовно був антисистемним виступом. Але в Києві нові ліві теж стояли на Майдані, просто їх не так багато і вони не були такими помітними. Інша річ, що Майдан розколов лівий рух – він і так не відрізнявся силою та організованістю, а тут просто розвалився. Частина лівих підтримали революцію, частина – категорично відкинуло, і, найцікавіше, в Європі відбувається те ж саме. Багато лівих у Польщі, Німеччині, Франції активно виступає проти нової української влади і того, що відбулося у нас останні 4 місяці.

- Скажи, а загалом тобі не здається, що разом із загальною політичною культурою в Україні змінюється і культура протесту? Що місце напівміфологічних героїв повстань минулого тепер заступають міські партизани?

- Ні. Вважаю, це тимчасово. Ситуація мінятиметься. Я переконаний, що соціальні вимоги, соціальні ініціативи і відповідний штиб протесту набиратимуть все більшого масштабу. Бо революція була в чомусь націоналістичною, в чомусь ліберальною, а от соціальні і економічні вимоги проговорювалися дуже мало. Однак їх актуальність була і лишається дуже великою. Не слід розслаблятися - боротьба продовжиться; але час людини з битою дуже швидко закінчиться, а час громадських і соціальних протестів триватиме. Очевидно, ми почнемо стикатися зі спробами і нової, і наступної влади максимально законсервувати суспільні і політичні механізми, які були при владі попередній, зберегти корупційну систему. Наскільки суспільство зможе перевести боротьбу з гасел «Слава нації – смерть ворогам» в конкретні соціальні вимоги – це дуже цікаво.

- Що далі для тебе? Продовжуватимеш громадську активність чи більше зосередишся на літературі?

- Подивимося. У нас із друзями є задуми, які балансують між соціально-громадськими та мистецько-гуманітарними проектами. Думаю, будемо займатися реалізацію таких речей. Харківський Майдан загалом викристалізував цілий ряд свіжих ідей і нових ініціатив, там з’явилося багато цікавих молодих людей. Прийшли ті, хто хоче щось робити, щось міняти, та мають для цього сили й бажання.

«День»

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Не лише початок, але й поворот

21 листопада - це не тільки початок Революції Гідності. У цей день у 1920-му році уряд УНР перейшов польський кордон і назавжди втратив територію. 12-тисячне військо та урядовці вірили у те, що продов...
Так заведено, що у дошкільному та шкільному віці дитини батьки вигадують додаткові заняття своєму нащадку і відводять на всілякі секції. Одразу після народження, зазвичай протягом року відбувається ці...
Максим Мірошниченко

Побачити все на власні очі

21-го листопада я дуже відносно цікавився студентським Майданом. До 30 листопада. І не підтримував дії радикальних груп на Грушевського. Поки сам не вирішив побачити усе на власні очі.Зараз я не підтр...
Ярема ГАЛАЙДА

Уроки Пунічних воєн

Друга Пунічна війна. Ганібал розбив римлян при Требії та Тразименському озері. У цих битвах він вирізав майже 60 000(!!!) римлян та їхніх союзників.А потім нова перемога канфагенян: Канни! За 6 (!!!)...