App Store Google Play

Синиця в руках і Синиця в бігах

01.04.2014 09:34
Синиця в руках і Синиця в бігах

20-річний Ярослав Синиця, студент Переяслав-Хмельницького університету, майбутній вчитель історії міг стати другим дніпропетровцем після Сергія Нігояна, який загинув під час протестів, тільки не у Києві, а у Дніпропетровську. У день штурму Дніпропетровської ОДА, 26 січня, він отримав відкриту черепно-мозкову травму та був звинувачений у підготовці теракту.

«Щоб затримати людину, не обов'язково розкроювати їй череп» - так прокоментував події 26 січня у Дніпропетровську уповноважений Ради Європи з прав людини Нілс Муйжниекс.

Ярослав Синиця розповів, що він повертався додому та біля стадіону «Дніпро-Арена» близько 30 «невідомих людей» напали на нього. На одному з любительських відео, яке є в мережі, видно, як «тітушки» б'ють хлопців, серед яких Ярослав Синиця.

У лікарні ім. Мечникова у нього діагностували черепно-мозкову травму та струс мозку першого ступеня. Ярослав Синиця став не лише потерпілим, але й обвинуваченим у підготовці масових заворушень та теракту. Проти нього були порушені дві карні справи.

Батько Ярослава вважає, що так зване захоплення ОДА - це цілеспрямована провокація, та розповідає, що після того, як Ярослав опинився в лікарні, у нього вдома було два обшуки.

«Дій правоохоронних органів було настільки багато, що я не розумію що відбувається. За 4 дні я нарахував тут більше 17 осіб працівників міліції та СБУ», - розповідає Дмитро Синиця.

У лікарні батько Ярослава постійно бачив працівників силових структур. Завдяки широкому розповсюдженню інформації у соціальних мережах та сюжетам місцевих 9 і 11 телеканалів, безліч людей долучились до допомоги.

Згодом з'явились новини про те, що Ярослав Синиця з лікарні зник, хоча лікарі його не виписували. Після зникнення Ярослава зв'язок з батьками також перервався. За досить тривалий час батько повідомив, що з ними все гаразд, але потім знову зник.

Відчуття, що щось має статись, у батька Ярослава загострилось після візиту уповноваженого Ради Європи з прав людини Нілса Муйжниекса. Єврокомісар прийшов з начальником департаменту охорони здоров'я ОДА Валентиною Гінзбург.

«Коли приїхав єврокомісар, він прийшов із Гінзбург. І той «тітушка», який лежав у нас в палаті, подумав, що це прийшли до нього, що це людина з боку влади. Він спокійно розповів, що він з охоронної агенції, а коли його спитали, чому він там був, він сказав: «А пам'ятаєте, як починалась війна в Чечні?». «Там все починалось все з захоплення ОДА», - цитує сусіда по палаті молодший Синиця.

«Після візиту комісара по нас дали команду «Брати». Я до лікарів, а вони очі опускають і нічого не говорять», - розповідає Дмитро Дмитрович.

Про втечу батько Ярославу нічого не казав. По-перше, щоб не хвилювати, а по-друге, сам не був впевнений в успіху. Дмитро Дмитрович усвідомлює, що втеча могла бути розцінена як визнання провини. Але головним для нього було врятувати життя сину, а ймовірне перевезення до СІЗО не залишали шансів.

Ярослав був нетранспортабельний, але з лікарні їм вдалось вийти легко. Ярослава поклали на каталку та поїхали начебто на обстеження, на виїзді на нього чекав реанімобіль. Обстеження зазвичай займає 1,5-2 години - це був час для того, щоб виїхати з Дніпропетровської області.

Цим же реанімобілем вони встигли «підхопити» й Діму Полторацького - іншого постраждалого 26 січня, у якого теж була відкрита черепно-мозкова травма, але він принаймні ні в чому не звинувачувався.

«Я розумів, що за 1,5 години нам треба виїхати з Дніпропетровської області. І якраз за 1 годину 20 хвилин ми опиняємось на кордоні нашої області, а там стоять три ДАІшники. І тут я розумію: виїдемо зараз, все буде гаразд, а як ні, то все. Але нас не зупиняють, і одразу випадає такий густий туман, що дорогу ледве видно», - згадує Дмитро Дмитрович. Тоді він вкотре пересвідчився - «Бог береже».

В місті, куди вони приїхали, їх прийняли до лікарні. І Ярослава, і Діму оглядали найкращі лікарі, всі відзначали, що операція була зроблена на надзвичайно високому професійному рівні. За деякий час Синицям повідомили, що у медзакладі залишатись небезпечно, їх шукали по всій Україні, а, зрозуміло, що з таким діагнозом вдома не відсидишся. «Нас шукали по всіх лікарнях, залучені були чини на рівні замміністрів», - говорить Дмитро Дмитрович.

Потім з країни втік Янукович, відбулось безліч подій. Згодом, батько і син дізнались, що справа Ярослава Синиці закрита і постанова про закриття уже в його матері.
Зараз Синицям відомі прізвища людей, причетних до подій 26 січня і до фальсифікування звинувачень у тероризмі кількох молодих дніпропетровців. Дмитро Дмитрович розповів, що сам поїде в СБУ до Києва, щоб донести інформацію, якою володіє.

Зараз, коли, сподіваємось, найстрашніше закінчилось, батько і син їздять по всіх, хто їм допомагав. Дякують, дивлячись кожному, хто не відмовився від них, в очі.
«З нами Бог був весь час. І ми все життя будемо дякувати людям», - наполягають батько і син.

Дуже легко повірити у щирість їх подяк. Принаймні троянди стоять вже третій тиждень.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Вчера товарищ с гордостью показывал мне подготовленный к покраске кузов его будущей новой игрушки – мерседеса 70-х годов. Главным предметом его гордости было то, что кузов в семидесятых на завод...
Максим Мірошниченко

Зневага

Йшов додому пішки. Якийсь херовий та невдалий день видався. Потім вирішив поїхати у трамваї. Так і швидше і людей поруч буде мало. А в мене ж ще є привілей - УБД. Ця фігня робить мені розкішну насправ...
Водитель-наркоман на нелегальном маршруте. В 10:00 утра.Отвратительней всего в этой ситуации то, что этот маршрут работает уже полтора года. Получил от полиции десятки протоколов, несколько водителей...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...