App Store Google Play

П’ять днів з Врадіївською ходою

23.07.2013 12:06
П’ять днів з Врадіївською ходою
До Врадіївської ходи я приєднався в Білій Церкві.

Рано вранці я знайшов наметове містечко, біля річки, де на мене вже чекали, як напевно і чекали на кожного бажаючого приєднатися до ходи на Київ, що вже декілька днів пролягала маршрутом з маленького селища в Миколаївській області,  Врадіївка.

Після перших хвилин знайомства, я зрозумів, що люди, які тут зібрались не прості, це люди, які вже декілька років шукають правду проти свавілля міліції, які вже пройшли всі існуючі кабінети, всі інстанції, в тих, селищах, містах та містечках, в котрих вони мешкали, і лише повна зневіра в справедливість правосуддя на місцях, підняла і погнала їх за правдою до Києва.

Поснідавши, ми вирушили. Рух колони відбувався центральним проспектом Білої Церкви, аж до міського відділу міліції.

Треба відзначити, що коли перехожі взнавали, що це саме за хода, небагато, але деякі приєднувалися до нас.

Біля відділу міліції зібралося багато людей, як виявилось, вони майже всі були саме тими постраждалими від дій або бездіяльності Білоцерківської міліції, когось побили, когось незаконно посадили, в когось забирають бізнес та ще багато інших справ, документи про які потерпілі принесли з собою.

Після невеличкого мітингу, де серед виступаючих появився депутат Верховної Ради від партії «Удар» Каплін Сергій, (в наметовому містечку він не ночував, звідкись напевно приїхав), та рішучого, емоційного спілкування з місцевим керівництвом правоохоронців міста Біла Церква, вирушаємо далі.

По місту йдемо великою колонною, до нас приєднались частина мітингувальників, серед яких були і партійці від ВО «Свобода», звичайно без прапорів, з прапорами вони пройшли б з нами трохи більше, а так, тільки метрів 200 від відділку міліції, картинка не влаштовувала....

Місто закінчується, далі уже траса.

З найщирішими побажаннями від Білоцерківців, та наказами обов'язково дійти до кінця зі сльозами на очах, біля таблички "Біла Церква» прощаємось, попереду біля ста кілометрів шляху.

На початку йти не важко, спілкуємось, ділимось враженням та шуткуємо.

Повз нас проїжджають авто, гучно подаючи сигнали та розмахуючи руками усіляко підтримують учасників ходи, деякі зупиняються, передають нам воду, їжу, гроші, тощо.

Ударівець Каплін йшов з нами але завжди якісь справи заставляли його на протязі всієї ходи відлучатися, як правило рано вранці і перед табурюванням, ми його бачили.

Його машина, так званий «пиріжок» підвозив нам намети їжу і все, що необхідно для ночовки та подальшої ходи.

Так пройшов день, пройшли 30 км.

Наступного дня все йшло також як і напередодні, окрім того, що до нас з населених пунктів, які ми проходили, приєдналися ще троє людей, також з томами справ, які накопичились за роки безрезультатного пошуку справедливості на місцях.

На третій день ходи, до нас приїхали афганці, поцікавились в чому в нас є потреба, і вже через дві години, на черговому привалі, привезли нам гарячій обід від всіх афганців свого містечка, це було так щиро, відкрито і по справжньому, що важко було стримувати емоції. Запам'ятався цей привал щей тим, що відбувався саме на місці першої лінії оборони Києва в ІІ-й світовій війні, біля всім відомого дзоту.

На четвертий день шляху до Києва залишалось 14 км, як казали учасники, що це не відстань для нас.

Під пильним наглядом, досі не зрозуміло кого, весь час нас супроводжував якийсь мопедіст, ми дістались Києва.

І от нарешті Київ.

Як ми і очікували, нас зустрічала та сама міліція, проти свавілля якої, саме ми, і пройшли відстань, майже 500 км. Питання пана полковника були прості: «Де будете таборитись?» і «Чим допомогти?», другого міг і не пропонувати, від міліціянтів ми нічого не брали.

Неподалік від таблички «Київ» визначили місце для відпочинку, поставили намети, повечеряли і тут раптом бачимо у себе в гостях декілька чоловіків у костюмчиках-Народні Депутати Катеринчук Микола і все той же, про якого вже всі і забули, Каплін Сергій, напевно вирішили перевірити чи готові ходаки до вирішального броску, в центр міста, на Майдан. Спитали, чим допомогти, про плани на завтра та про свою участь у завтрашньому заході.

Координатор ходи, Василь Любарець, нагадав про те, що участь партійців у ході с самого її початку передбачала одну умову, а саме-повна відсутність політичних прапорів, захід не політичний а громадський. Катеринчук зразу погодився, сказавши, що його «Європейська партія» буде приймати участь, як громадяни, Каплін при цьому промовчав.

Ніч пройшла спокійно, під охороною міліції, бо як сказав полковник: «Я знаю Голосіївський район, і він не зовсім небезпечний».

Ранок почався з того, що ми дізналися, про те, що «Врадіївська хода» вже крокує Києвом і керує нею, вчорашній наш співрозмовник, який промовчав, що до своєї участі.

Василь, координатор ходи, виїхав назустріч псевдо ходи, щоб подивитись в очі народному депутату Капліну. Опустивши очі нардеп обійшов Василя і пішов далі.

Такої зради ми не очікували, а це саме була зрада. Прийти разом в Київ а потім повести окрему ходу, псевдо, в якій приймали участь всього три представника Врадіївки, яких особисто і привіз Сергій Каплін???....

Другий депутат Катеринчук, який обіцяв приєднатись, як громадянин та забезпечити безпеку проти провокацій, так і не з'явився і партійці його також. Він прийшов за 2 години до розгону містечка на Майдані, залишив свого помічника і пішов. Ми висказали депутату все, що ми думали про його вчинок, але про це пізніше.

Гордо і з добрим настроєм, під акомпанемент сигналів проїжджаючих автівок та підбадьорюючої гри на трубі одного із учасників ходи ми рухались маршрутом по Києву.

Далі був Майдан та цікавий, емоційний мітинг з сумними розповідями про свої невирішені справи та про ту біду і біль, яка відбувається в регіонах, в розповідях виступаючих ораторів.

Виступали всі бажаючі, після чого стало зрозуміло, що Врадіївка- це вся Україна, без перебільшення і що міністру Захарченку не в відставку треба йти, як того вимагає резолюція Врадіївської ходи, а тікати з України, поки до нього не добрався отой розлючений несправедливістю, зґвалтуваннями, побиттям, вбивством і ще багато злочину, народ України.

І от прийшов час відпочинку, були встановлені намети, як і в інших містах на нашому шляху, саме на тому місці, яке на наш погляд найбільш підходить і найбільш небезпечний. Про свої наміри ми повідомили представників влади в присутності більш ніж 20-ти ЗМІ, закордонних в тому числі.

Але так не думав Беркут, який з особливою жорстокістю, неочікувано, зухвало налетів на наметове містечко, на учасників ходи, навіть на тих, хто вже відпочивав у наметах, а це були літні люди та жінки і чим попало і куди попало лупцював нещасних людей, які тримали в руках портрети своїх загиблих, закатованих, тощо, близьких, і які пройшли цей довгий шлях, напевно не для того, щоб отримати таку «гостинність» від влади.

Били так, що аж кийки ламались, досталось всім, «по традиції», цього разу журналістів також не омину, хоча це вже не «тітушки».

Дивлячись на це все, мені хотілося запитати в беркутні «Чи ви щось п'єте перед нападом на людей, чи вам щось колють?»

Зовсім не людський, скляний вираз очей і такий же вираз обличчя був помічений у цих «бійців», які били свій народ неначе найлютішого ворога....

До речі, представників спорту, борців та інших єдиноборств, також бачили на Майдані.

Нажаль така вийшла історія походу за справедливістю до Києва.

«Почую кожного» - казав колись президент, напевно почув, але не сподобалось, те що почув і тому отримайте «Беркут».

Закінчилась хода, але не закінчилась боротьба за те, щоб змінити стан речей, де слуги народу не будуть наказувати господарям, народу, а навпаки.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Анастасія ГОРЯЧА

До Дня Збройних сил України

Сьогодні країна відзначає День Збройних сил України. На п’ятому році війни гостро відчувається необхідність віддати шану Героям, які врятували незалежність нашої країни у 2014 році і продовжують...
Про такі випадки складають легенди. Сам я подібного ніколи не бачив, але Древні з нашого депо розповідали, що трапляється це приблизно один раз на 30 років.Я їхав за маршрутом № 19, нічого не передвіщ...
На жаль, ми ще не здатні усвідомити усього масштабу агресивних дій Росії проти України. І навіть на Азовському та Чорному морі. Це через своє "сухопутне" мислення. Ось перед вами усі об'єкти, захоплен...
 Блокада Азовського моря та великих портів Бердянська та Маріуполя — це цілком логічний і очікуваний крок від Росії, яка таким чином поступово формує навколо України класичний “мішок&...