App Store Google Play

Міліція з режимом

19.07.2013 15:50
Міліція з режимом

За різними підрахунками міжнародних організацій, Україна посідає чи то друге, чи то четверте місце у світі за кількістю міліціонерів на душу населення.

У найоптимістичнішому (для нас) варіанті ми пропускаємо поперед себе Росію, Білорусь і султанат Бруней? Звідси два запитання: 1) Хіба ми настільки багаті? 2) Хіба ми настільки захищені?

Передумови загальнонаціональної правоохоронної кризи - а як іще назвати низку майже синхронних бунтів у Врадіївці, Ніжині, Фастові, Бучі, столичному Святошині - закладено не сьогодні. Органи хворіли давно, Янукович із командою тільки швидко довів ситуацію до патологічної. Радянську міліцію, «народжену революцією», було створено заради охорони режиму, а не громадян! У міліцейських відділках катували і тридцять, і сорок років тому, можливо, не ґвалтували, але лупцювали від душі, вибиваючи зізнання (якщо хтось вірить, що цього не було, можу лише поспівчувати). Але в радянську систему було закладено низку за­побіжників: паралельна струк­­тура влади у вигляді партійної вертикалі давала шанс достукатися кудись нагору, поскаржитися на хабарі й зловживання, сподіватися, що начальство відреагує, тому менти намагалися все ж таки не зариватися. Боялися.

Тепер боятися нічого: нагорі свої, класово близькі. Тільки надто вже зажерливі. Вірних слуг тримають на голодному пайку: 3 тис. грн платні й казенна форма раз на три роки, черга на квартиру, якщо не рипатимешся, 80 л пального на одну патрульну машину раз на квартал. І залізна дисципліна в сенсі виконання будь-яких протизаконних вказівок від начальства, яке віднедавна майже у всіх обласних управліннях і райвідділках має донецьке походження. І, як правило (кажуть, не скрізь, але саме як правило, а не як виняток), план зі здачі хабарів, конвертованих у готівку, туди ж, нагору. Інакше кажучи, за відсутності закону відтворюється архаїчна система відносин за зразком Великого князівства Московського, коли воєводу відправляли в провінцію «на кормлєніє».

Нічого дивного: вся адміністративна машина Української держави нині побудована на відтворенні радянської бюрократичної піраміди - мінус запобіжники. Чому міліція має бути винятком? Диво, що в ній подекуди залишилися окремі сумлінні професіонали, яких панівний порядок речей дедалі вичавлює в безпечніші й комфортніші сфери діяльності. Невпинно відбувається негативна селекція, коли на заміну фахівцям-ідеалістам приходять хлопці без освіти, без необхідних психологічних якостей, без моралі й переконань, а система виховує в них користолюбство та соціопатію, жагу самоствердження за рахунок ближнього. Усе це об'єктивно, незалежно від чиєїсь волі перетворює органи на осередок зловживань, хабарів і садизму. Інакше кажучи, організоване злочинне угруповання. Надто категорично? Почекаю, що ви скажете, коли самі потрапите в ці лещата. Я спілкувався в різний час із кількома людьми, яким «пощастило» мати екстремальний досвід перебування у райвідділках. Навіть слухати їхні розповіді - з документами, медичними довідками, свідченнями - мало не здасться.

На перший погляд, варіантів виходу з кризи небагато: розформувати повністю прогнилу структуру й набрати заново за прибалтійським чи грузинським зразком, саме на тих принципах, які тепер декларує колишній міністр внутрішніх справ і які він не спромігся впровадити, коли був при владі. Але скидається на те (якщо зважити на реакцію високопосадовців і міліцейського начальства на останні події: заяви, поведінку тощо), що влада має власний план дій стосовно силових структур, якщо припустити, що вона взагалі здатна на системні стратегії. Схоже, головне для неї, щоб міліція залишалася «сторожовим псом режиму», звідси й намагання видати бунти за сплановані провокації опозиції (чи Держдепу США, як це було у випадку з мітингом опозиції 18 травня?), а правоохоронні органи, мовляв, насправді старанно виконують свої функціональні обов'язки. І начхати на соціологію, згідно з якою лише 1% українських громадян цілком довіряють вітчизняній міліції. Гасло 2004 року «Міліція з народом» швидко не забувається. Теоретично для феодалів із Банкової воно мало б стати постійною лякачкою, страшним сном. Для них важливо, щоб усередині органів не визріло невдоволення нинішнім порядком. А таке цілком можливо - у будь-якій спільноті, навіть штучно відформатованій, шахраї та збоченці не можуть становити більшість. Рік тому, випадково потрапивши до однієї з частин внутрішніх військ, автор чув досить відверті зізнання, ну хіба що не на диктофон, мовляв, у разі чого не будемо ми їх захищати. Ми теж люди, маємо дітей, родини, друзів, хочемо, щоби нас поважали! Тому завданням нинішнього керівництва, вочевидь, стане не реформа, а, навпаки, експлуатація поточних тенденцій. Традиційна, інстинктивна ненависть до представників влади з боку «простих» українців, помножена на ексцеси, робить із правоохоронців (які, як представники режиму, завжди під боком, тож народ і виплескує весь свій накопичений гнів саме на них) окрему замкнену касту з шаленими комплексами. Звідси й декларації в соціальних мережах справжніх ментів, як треба реагувати на протестувальників: «Беспорядки нужно пресекать со всей строгостью закона и не смотреть, старики или жен­щины, или они нас, или мы их», «если сейчас не пресечь, будем потом фонари украшать»...

Ті, хто нині служить режиму, який планомірно знищує країну (міліціонери, податківці, прокурори, судді тощо), мають розуміти - вони з ним на одному боці й відповідно заслуговують на закономірне і заслужене виплескування на них народного гніву. Навіть якщо ти чемний та відповідальний, нікого не б'єш і не катуєш, а просто береш хабарі. Не хочеш, щоб переважна частина людей сприймала тебе як ворога, - не працюй на систему (зрештою, багато саме так нині й чинить). Інакше будь готовий до майбутніх наслідків, більш чи менш цивілізованих.  

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Анастасія ГОРЯЧА

До Дня Збройних сил України

Сьогодні країна відзначає День Збройних сил України. На п’ятому році війни гостро відчувається необхідність віддати шану Героям, які врятували незалежність нашої країни у 2014 році і продовжують...
Про такі випадки складають легенди. Сам я подібного ніколи не бачив, але Древні з нашого депо розповідали, що трапляється це приблизно один раз на 30 років.Я їхав за маршрутом № 19, нічого не передвіщ...
На жаль, ми ще не здатні усвідомити усього масштабу агресивних дій Росії проти України. І навіть на Азовському та Чорному морі. Це через своє "сухопутне" мислення. Ось перед вами усі об'єкти, захоплен...
 Блокада Азовського моря та великих портів Бердянська та Маріуполя — це цілком логічний і очікуваний крок від Росії, яка таким чином поступово формує навколо України класичний “мішок&...