App Store Google Play

«Фашисти наступають» або На кому горить шапка?

26.03.2013 08:32

Якщо вірити речникам правлячої партії, останнім часом в Україні розпочався масовий наступ антисемітів-фашистів, які наочно показали своє звіряче обличчя. Оці-от фашисти розклеюють по Києву антисемітські листівки, вони сміють скидати на землю пам'ятники Леніну, їхня фракція у Верховній Раді боляче б'є по руках, ногах та інших частинах недоторканних тіл депутатів від Партії регіонів, а очільник оцих-от самих фігурує у світовому рейтингу найстрашніших антисемітів поряд із вождями ісламістських терористичних угруповань та президентом Ірану Ахмадінежадом, котрий рветься до ядерної зброї і загрожує припинити існування Держави Ізраїль.
 
Одне слово, слід чи то тікати геть з України, чи то - згадавши мудру вказівку Мао Цзедуна - запасатися рисом і рити глибокі шанці, чи то надати всю повноту влади, нічим не обмежену, мудрій владній партії, яка тільки й здатна спинити наступ фашизму. Використавши для цього всі сили й ресурси.
 
І ось уже голова уряду Азаров прямо називає оцих страхітливих монстрів - «антисемітська партія «Свобода», і ось голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов з парламентської трибуни так само зве «свободівців» антисемітами, і ось уже відома чи не на весь Усесвіт
депутатка Інна Богословська заявила: «Як ізолюють хворих на холеру, так треба ізолювати «Свободу»... «Партія «Свобода» - це українські неофашисти».
 
Не вистачає тільки волання на всю країну: «Люди, будьте пильні!»
 
Хоча... Можливо, такого гучного заклику й справді не вистачає. Бо у цій непростій справі справді треба бути пильними і не забувати, що головним антифашистом усіх часів і народів був товариш Сталін, а тим інструментом, який викривав замаскованих фашистів мільйонами по всьому СРСР і ставив їх до стінки або перетворював на «табірний пил», були «компетентні органи» - ОҐПУ-НКВД-НКҐБ-МҐБ-КҐБ. І що у плані знищення людей і народів головний антифашист був не менш успішним, ніж головний нацист. І що СРСР та Третій райх знаний німецький філософ-антифашист й антисталініст одночасно Карл Ясперс лаконічно і влучно назвав «злочинними державами».
 
Той самий СРСР, про величні досягнення якого досі постійно говорять речники Партії регіонів і меморіальні дошки діячам якого в останні роки відкривають високопоставлені урядовці.
 
Отож - будемо пильними і подивимось, хто ж в Україні діє якими методами.
 
Справжній фашизм: методи і засоби
 
На виборах до Верховної Ради восени 2012 року аж у п'яти округах в опозиціонерів забрали уже виборену перемогу за допомогою судових рішень, якими скасовувалося волевиявлення десятків тисяч громадян - саме тих, які мали нахабство голосувати проти провладних кандидатів. Після цього так само за допомогою судових рівень спершу були анульовані мандати двох депутатів-мажоритарників - Павла Балоги й Олександра Домбровського, - котрі не схотіли бути у фракції Партії регіонів, а потім мандату позбувся захисник Юлії Тимошенко Сергій Власенко. Можна було б повірити у «торжество правосуддя», якби не відверте нехтування Конституцією з боку як керівництва Ради, так і керівництва уряду - адже міністр оборони Павло Лебедєв три місяці незаконно суміщав міністерську посаду із депутатством у фракції Партії регіонів, і ніхто на нього до суду не подавав...
 
Де і хто проводив подібну операцію - анулювання депутатських мандатів тих, хто заважає повновладдю правлячого режиму? У 1924-25 роках це в Італії здійснював такий собі Беніто Муссоліні, лідер фашистської партії. Правда, діяв він більш масштабно, але ж головне почати, чи не так? І не одразу Муссоліні увійшов у раж, створивши однопартійну тоталітарну систему - на це йому знадобилося аж п'ять років.
 
А якраз 80 років тому подібну операцію - позбавлення опонентів мандатів депутатів Райхстагу - проводив Адольф Гітлер, фюрер нацистів. 23 березня 1933 року НСДАП, яка здобула на виборах 43% голосів і мала разом із союзниками тільки відносну більшість, натиснула на депутатів від інших партій - і комуністи та частина соціал-демократів утратили мандати. Таким чином, нацисти здобули жадану конституційну більшість, і 24 березня уряд Гітлера отримав диктаторські повноваження. Проти були тільки недобиті соціал-демократи. А «тушки» з інших партій радо сипонули в НСДАП...
 
Варто нагадати й інше: у Верховній Раді минулого скликання фракції Партії регіонів, Компартії та Блоку Литвина були меншістю - згідно з висловленою восени 2007 року волею виборців. Але три роки тому, після президентських виборів, вони раптом стали більшістю і сформували уряд. Посилаються на рішення Конституційного суду, який дозволив депутатам в індивідуальному порядку долучатися до парламентської більшості. Але ж КСУ при цьому не скасував своє попереднє рішення, згідно з яким формувати урядову коаліцію мають право ті фракції, які отримали більшість у результаті волевиявлення народу. Але хіба Партія регіонів колись зважала на подібні дрібниці? Так само, як і на регламентні норми розгляду законів, так само, як і на конституційну вимогу особистого депутатського голосування... Список можете продовжити самі.
 
А ще варто нагадати про 1 жовтня 2010 року, коли КСУ скасував реформу Конституції. Майже шість років той самий КСУ працював згідно з нормами зміненого наприкінці 2004 року Основного Закону, приводив законодавство у відповідність до реформованої Конституції - і нічого. Ба більше, значна частина його складу сама була обрана за новими нормами. І раптом КСУ прозрів: докорінно змінив повноваження глави держави і Верховної Ради, порядок формування уряду й багато чого іншого. Без участі Верховної Ради, без звертання до народу. У цьому плані слід віддати належне Адольфу Гітлеру: привласнивши додаткові повноваження, він усе ж проводив плебісцити...
 
Та поки що годі про це. Розберімося, за що ж «Свободу» речники «партії влади» звуть фашистами та антисемітами.
 
Щира дурість, гра в одні ворота та відверта провокація
 
Чи не головним аргументом у звинуваченні діячів «Свободи» в антисемітизмі з боку певних вітчизняних та міжнародних кіл є вживання ними слова «жид» і похідних від нього. Партійні активісти відхрещуються від звинувачень в антисемітизмі, наполягаючи, що це слово органічно притаманне українській мові, ба більше - воно фігурує у лексиці Тараса Шевченка. Чим же є це насправді - антисемітизмом чи ідіотизмом?

Як на мене, другим. Адже після Голокосту, після вживання цієї лексеми нацистами і їхніми поплічниками (а затим і сталінськими пахолками у 1949-53 роках у неформальній агітації проти «космополітів») органічність слова «жид» для мовлення цивілізованої української людини дуже сумнівна. А посилання на словник Шевченка дуже ризиковане: адже у цьому словнику відсутнє слово «українець», натомість слово «малоросіянин» не має жодних негативних конотацій. Воно й не дивно: згадаймо, коли написала Леся Українка своєму дядькові Михайлові Драгоманову: «Ми відкинули назву «українофіли», а звемось просто українці, бо ми такими єсьмо, окрім всякого «фільства» - у березні 1891 року! Мова змінюється, етнічні самоназви також, відтак прийнятні колись імення тих чи інших народів сьогодні можуть стати образливими.
 
Натомість згадана вже Інна Богословська, котра 2 листопада 2012 року у прямому ефірі Національної телерадіокомпанії України в програмі «Шустер Live» прямо звинуватила євреїв та німецьку інтелігенцію у приведенні Гітлера до влади, до жодних списків антисемітів не потрапила, навпаки - вона тепер звинувачує в антисемітизмі інших. Ось її слова: «До речі, Гітлера привели євреї та інтелігенція до влади. Так воно і є, а після того їх першими знищили...» Цікаво, що відповідне відео, яке було на YouTube, звідти чогось зникло, але
слова її залишилися, скажімо, на «Цензор.Нет». Така от цікава «вища математика» дозволяє з великою підозрою ставитися до об'єктивності подібного ґатунку списків та до використання їх у внутрішньополітичній українській боротьбі, хоча і не знімає відповідальності зі «свободівців» за їхні дурнуваті «філологічні вправи», які дали змогу опонентам приписати цій партії «антисемітизм» та «фашизм».
 
Що ж, прийом відомий: «фашистами» в СРСР називали всіх, хто був проти «незламної партії більшовиків», і не тільки на 1/6 суходолу, а й по всьому світу. Соціал-демократи звалися «соціал-фашистами», «На фашиста Тито карта тоже бита» - вправлялися радянські куплетисти початку 1950-х...
 
І провокаційні листівки від імені «Свободи» - теж прийом добре відомий. «Це надто нагадує ті провокації, які тягнуться ще від кінця 80-х. Згадайте, коли організовувався Рух, одразу з'явилися якісь дикі чутки про єврейські погроми... Маємо почерк тих самих провокаторів і шукати їх, я боюся, треба не в опозиції, а у владних кабінетах», -
наголосив учений і письменник Максим Стріха.
 
За логікою «партії влади», нині «антифашисти» - це ті, хто демонстративно і постійно порушує Конституцію. А ті, хто її захищає - то «фашисти». Бо ж саме проти порушників Основного Закону України виступає «Свобода» та інші опозиційні сили у Раді. Саме на них наводить острах своїми діями. Між іншим, Конституцію громадяни від її злісних порушників в усьому світі мають право захищати будь-якими засобами. І зовсім не так ніжно і лагідно, як це поки що робить «Свобода»...
 
А насправді фашистами є ті, хто прагне встановити монополію однієї партії на владу, придушити політичну опозицію, заткнути рота громадянському суспільству та мас-медіа - і вільно розпоряджатися країною та її народом у своїх інтересах. Цікаво, хто в Україні найбільше підходить під це описання?

Радіо Свобода

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...