App Store Google Play

Треба визначитись — ми живемо в Малоросії чи в Україні

15.03.2013 15:46
В Україні від часів падіння СРСР жодна влада не проводила послідовної політики історичної пам'яті, вважає історик 59-річний Юрій Шаповал. Тому ми живемо в шизофренічному суспільстві.

- Наочним прикладом нашої хвороби є міський простір - назви вулиць чи пам'ятники, - продовжує історик. - Бачимо неймовірне лицемірство. З одного боку, самий дикий капіталізм, з іншого - більш як дві тисячі пам'ятників Леніну. У Києві транснаціональні банки розташовані на вулицях більшовиків Косіора чи Артема. У Сімферополі поруч стоять пам'ятники генералу Петру Григоренку, який боровся за права кримських татар, і Катерині ІІ, за якої Російська імперія приєднала до себе Крим. Цей шизофренічний стан суспільства може стати вибухонебезпечним при загострені політичної ситуації.

Що ви маєте на увазі?

- У нашому суспільстві є дві старі супротивні течії. Проімперська, яка одягається в "русский мир" чи радянську ідентичність. І антиімперська, вкрита національною ідентичністю. Теоретично, ці течії вже давно мали б зійти на нуль. Але влада не бажає проводити якусь політику історичної пам'яті, тому мертві міфи ятрять свідомість. Війна пам'ятників є ознакою хворого суспільства.

Політики дуже емоційно ставляться до таких символічних протистоянь. І байдужі до тем реформування медицини, незаконних забудов чи стану освіти.

- Ні, наша влада однаково ставиться і до символічних проблем, і до практичних - їй на все плювати. Більшовики ще у квітні 1918-го розробили цілу програму так званої монументальної пропаганди. Громадянська війна - вони не знали, чи втримаються при владі. Але розуміли, що ідеї та їхні тлумачення важливіші за гармати.

У німців було трагічне ХХ століття. Однак вони правильно осмислили пережиті трагедії й побудували успішну країну. Чому нам зробити це не вдається?

- Німці визнали свою вину у злочинах нацизму, хоч не всі були нацистами. У балтійських країнах - підвели риску під радянським періодом. Сказали: стара система цінностей нам не личить, якщо хочемо вижити.

А Україна поділена щодо свого минулого. Ми не розуміємо до кінця своєї ідентичності. Наприклад, Віктор Ющенко святкував 9 травня як День Перемоги і 14 жовтня - День створення УПА. Або теперішня влада. З одного боку, Росія погана, бо накинула кабальний договір щодо газу і витискає все з нашої економіки. З іншого - провладні канали показують російські патріотичні серіали, всю цю низькопробну муть. І це роблять одні й ті ж люди.

Є дві проблеми. Перша: якими би приємними не були наші ілюзії про СРСР, це був антилюдський режим. Друга: треба визначитись - ми живемо в Малоросії чи в Україні. Якщо в Малоросії - потрібно відкинути одні символи, якщо в Україні - інші.

521 пам'ятник Тарасові Шевченку встановлено в Україні, за даними обласних держадміністрацій. Найбільше на Івано-Франківщині - понад 170. Діячам тоталітарної доби на 2009 рік налічувалося понад 2 тис. пам'ятників.

499 пам'ятників у Полтавській області. Серед них - 224 Володимиру Леніну, 37 - Тарасові Шевченку.

Gazeta.ua

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...