App Store Google Play

Кінець стадіону і правосуддя

14.03.2013 16:52

Хотілося б відразу покаятись та визнати, що грішний, як і всі, хто увійшов у цей світ. Бо, навіть, остерігаючись семи смертних гріхів та намагаючись дотримуватись десяти основних заповідей християнства, маю багато недоліків. Серед них готовий визнати, що не є вболівальником, який «вмирає» перед телевізором з пляшкою, рибаком, який ховається від сім'ї в очереті чи на кризі, мисливцем, який готовий застрелити будь-яке беззахисне Боже створіння. Та найбільшою вадою в цій країні вважаю захоплення фізичною культурою, здоровим способом життя, загартовуванням, бігом...

Ще 20 років тому бігав «червонець», «двадцятку», і навіть марафон. Улюблена дистанціє, що дає не тільки постійну гарну фізичну форму та можливість швидкого відновлення, є п'яти кілометрова дистанція. Якщо до цього додати неоцінне піднесення і настрій, що приходить на свіжому повітрі бігової доріжки стадіону в мальовничому куточку на березі р.Кільчені, де в гаю співали солов'ї, гніздились дикі качки, плюхались черепахи і ондатри, то кращого заряду позитиву годі було знайти. Та прийшли політичні рейдери...

Стадіон «Колос» був збудований 37 років тому. Мав дві трибуни на1500 глядачів, 400м гумового покриття бігової доріжки, футбольне поле, спортивні майданчики, одноповерховий спортивний павільйон. Ще до розпаду СРСР прийшов у занепад, був на балансі спортивного товариства «Колос», райвно, Підгородненської міськради. Саме при ній весь стадіон було розграбовано. Зникли лави з трибун, все металічне вирізали, все цегляне розібрали по цеглині, навіть, надвірні туалети, гумове покриття сторожі «брали» додому за нормативом 5 плиток на одного за чергування. Руїни спортивного павільйону перетворилися на громадську вбиральню, а вся територія на звалище, де сусіди випасали кіз та корів.

Брати на утримання штатний розпис із 14 працівників з фондом зарплати 165 тис. крб. на рік та бути відповідальним балансоутримувачем міськрада категорично не хотіла і не могла. Після численних пропозицій всім і вся в Дніпропетровському районі та області: «Заберіть за залишковою вартістю, аби не було звалища!», знайшлося в Підгородньому два прихильника здорового способу життя «не от мира сего».

Після визначення комісією міськради стану розграбовано стадіону, його з полегшенням здихалися за 4500 грв. В середині 90-х, коли всі майбутні мільйонери і нардепи активно грабували країну, а заодно і народ, нові «ненормальні» власники відроджували знищену невігласами спортивну споруду. Починаючи з відсутніх документів і договорів і закінчуючи, вивезенням понад 50 КрАЗів сміття і битого шкла, збиранням разом з міліцією розкрадених та придбанням тисяч нових гумових плиток, встановленням нового власного ТП (трансформатора), реконструкцією двох освітлювальних мачт, проектом і монтажем газової магістралі, що коштує, як невеликий будинок, реконструкцією «вбитого» футбольного поля та спортивних майданчиків, благоустроєм і культурними насадженнями.

З нуля на розчищених руїнах колишнього спортивного павільйону було збудовано новий трьох поверховий житловий будинок та господарські будівлі, нові туалети, що були вкрай необхідними для функціонування спортивної споруди, її охорони і збереження. Тут офіційно зареєстровано та мають приймальні три громадські організації «Спортивний клуб «Колос», «Земля і Воля», «Рада незалежних організацій Дніпропетровщини». Крім того тут зареєстрована і проживає, вже не перший рік, сирота мати - одиначка, яка виховує двох малолітніх дітей. Запрацювали спортивні секції, відродились футбольні турніри, започаткувались відзначення державних, молодіжних, релігійних свят: День Незалежності, День Молоді, День міста, Івана Купала, Новий Рік.....

При цьому все було, як при комунізмі, безкоштовно. За майже 20 років жодної копійки з дітей, фізкультурників, односельців, що приходили на свята, ніхто не взяв. Коли ж все запрацювало і заблищало, то загорілись очі і у колишніх безпорадних і злодійкуватих власників. Вони разом із старшими злодіями забажали забрати те, що вгробили і від чого офіційно відмовились та продали. До речі, ще в 2001 році, коли судді були ще відносно незалежними, тодішній мер отримав не стадіон назад в «муніципальну» власність, а умовний термін та зобов'язання доплати майже 40 тис. грн. за свій же правочин з купівлі - продажу цього об'єкту. Як кажуть: «Не рий яму другому».

За ці роки перманентним потоком йшли десятки судових впроваджень, сотні судових засідань! Навіть в земельний бум 2007 - 2009 років стадіон встояв. Змінилось чотири власники, двох з них рейдери вже загнали в могилу. Прийшла нова влада, вірніше, режим. Очі завидющі, руки загребущі.

З 2010 року вже не панькались із суддями та судовими процесами, а паралельно збивали замки, викрадали краном (!) вхідні ворота, вирубали сотні дерев і культурних насаджень, били шибки, підпалювали двічі будинок разом з дітьми. Рейдерські атаки персонально очолював голова Дніпропетровської райдержадміністрації Вадим Кобиляцький, мер Петро Дудка та їх ручна «шістка» з тягарем кримінальних справ Володимир Кошель. За що ж воюють рейдери в особі міськради?! За дітей, футбол, місце для свят, змагань і турнірів?! Чи цинічно і банально по - злодійськи за землю, якою можна торгувати?!

Другий рік поспіль навколо стадіону іде знищення заказника. На масиві в 20 га змінено старе русло р.Кільчень. Нищиться ареал існування понад 30 видів птахів, черепах, ондатр, риби. Під штучно вигаданим приводом боротьби з підтопленнями, міськрада протизаконно виділяє та дає дозволи на приватизацію земельних ділянок. Вирубано сотні дерев, безперервним потоком завозиться сміття. Районною прокуратурою в 2010р вже відмінялись рішення на виділення 31 ділянки, які нарізались прямо на воді. Та все «устаканили». Наразі можновладці озвучують ціну по 30-50 тис.$ за ділянку. Щоденно тут працює важка техника - бульдозери, грейдери, землечерпалка, вантажівки.

Замовником виступає «зиц председатель», 84 річний Мамченко М.М., який ледве пересувається і «оплачує» всі ці роботи зі своєї пенсії. Один день робіт тут вартує 8-10 тис. грн. За підрахунками фахівців тут вже витрачено понад 25 млн.грв. бюджетних коштів і ще 25 хочуть поцупити спритники на підведення комунікацій. Ці гроші списуються на благоустрій міста, очищення р.Кільчені з бюджетів різного рівня і не пішли на покращення екології чи облаштування інфраструктури територіальної громади. Серцем масиву є стадіон, який ніяк не можуть, хоч якось, подібно до закону, відібрати у четвертого, за 17 років, добросовісного набувача, законного власника. Головоломкою для самого гуманного в світі суду є те, як відмінити новостворену і введену в експлуатацію самою ж міськрадою приватну власність та повернути це знову міськраді, яка начебто, була без свідомості близько 20 років і не підписувала документи у нотаріуса, не була стороною у десятках судових впроваджень, не отримала компенсацію 40 тис. від свого ж продавця - мера.

Це старе кубло злодіїв прославилось не раз на всю Україну. Звідси правоохоронці виводили в кайданках мера Старишка, заступника Кошеля, голову земельної комісії Надрегу, мера Курочку, що отримав 9 років за найбільший на той час хабар в країні - 600 тис. $. Які дітки, які пташки і рибки? Лише бізнес. В Криму, як зайців, стріляють мерів, а тут якісь «общественники» рогом упираються. Адже забили безкарно насмерть і до сьогоднішнього дня не знайшли вбивць відомого еколога - дніпропетровця Володимира Гончаренка.

Вашому покірному слузі теж погрожують регулярно, двічі нападали, в тому числі і Кошель із поплічниками. Козаностра і Якудза ангели з кодексом честі, в порівнянні з деградованою наволоччю. Макулатурою залишились десятки звернень в усі інстанції та до правоохоронців про крадіжки, підпали, пограбування, напади. Готові зараз безкоштовно передати об'єкт за умови, що він ніколи не змінить свого цільового призначення і його не перепродасть корумпована влада. Про це було офіційно повідомлено міськраду та заявлено в чергових судах. Про вибірковість правосуддя, політичні переслідування ми щоразу чуємо у відношенні політв'язнів високого рангу, як і імена людей в чорних мантіях, чиїми руками ламають долі інакомислячих. Молоді і не призначені на пожиттєвий термін, а значить легко керовані, позбавлені професійного честолюбства і Присяги, вершителі доль транзитом відправляють на нари колишніх міністрів і прем'єр - міністрів.

Що тоді говорити про долю якихось активістів та Феміду на місцях. Вона давно стала мстивою Немезидою і утриманкою рейдерів та корупціонерів. Судді Дніпропетровського райсуду (Алтунін, Макаров) можуть, на замовлення, відмінити правочин чи держакт на постійне користування землею, яким по 17 років, виносити рішення на лікарняному, виходити за рамки позовних вимог, відібрати те, чого, навіть, не просили злодії. Суди - жорнова режиму здатні перемолоти будь -кого. Як і обіцяли представники влади, за незгоду співпрацювати чи «заткнутись, не махати прапорами й підбурювати людей» у громадського активіста і його рідні відібрали все. Та вибір є завжди: стати запроданцем, отримати кулю чи інфаркт або стати «до кінця революційним класом». Людина у якої відібрали, як вони думали все, насправді стає більш вільною і незалежною. Свобода це не те, що дають, це те чого не можна відібрати!

Виграти партію в шахи, коли твій супротивник пересуває не фігури за правилами, а грає бейсбольною биткою неможливо. Та ми віримо, що прийде час і всі холуї і кати режиму будуть грати в нарди на нарах.

Міжнародні правозахисники з нетерпінням чекають останнього вироку апеляційного суду 18 березня, якому Київська інстанція «зарубала» й завернула дворічну справу. Сім судових процесів з повним циклом трьох інстанцій добігають кінця, як і віра в незалежне, справедливе і об'єктивне судочинство. Страсбург та Гаазький трибунал чекає не тільки на це конкретне місцеве свавілля, а й на всю систему підсліпуватого судочинства України, де вже можна, на замовлення, позбавити мандата, навіть, нардепа.

Та все вище сказане вторинне, бо всі ці дрібні посіпаки мають «добро» зверху і не тільки ліцензію на політичне мародерство, а й за нагоди, на «нещасний випадок», «наркодилерство», «хуліганку» чи ще якусь провокацію. Мстиві і убогі душею ніколи не забудуть, хто їх викривав, не давав безкарно красти і говорив це вголос. Право вибору є завжди. А Народний Трибунал не за горами!

Костянтин ПИСАРЕВСЬКИЙ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...
Так сложилось, что на протяжении 2,5 лет наша команда(ГромКонтроль) дискутирует с ДнепрОГА и проводит совместную работу по ряду направлений. Одно из них - пригородный и междугородный внутриобластной а...
Кожен громадянин України має право безкоштовно отримати купу землі від Держави у приватну власність!Ціла стаття є в Конституції, нумер 121! Хочеш сільським господарством займатися? Не хочеш? все одно...