App Store Google Play

Зміни насуваються. Обнадійливе зауваження.

05.03.2013 13:03

Марафон «Три роки покращення» наштовхнув мене на одну вкрай цікаву думку і навіть більше того, допоміг зрозуміти, що проект "нормальна Україна" врешті відбудеться як проект успішний. Скидається на те, що час цей не загорами. Поясню чому так вважаю.

Коли я був на ефірі інтернет-марафону то якраз зачепили тему мови. Тема симптоматична. Присутні зголосилися на тому, що українська має бути єдиною державною. Ну це ясно і нормально. А ось далі думки розділилися типовим чином - одні, такі як я, виступили за цілковитий примат української як за важливий інструмент створення виключно нашого і зовсім нового.
Інші, такі як пан-продюсер Мухін, якщо не плутаю, висловилися цілком у рамках застарілого стереотипу - українська мова сільська а культурний та маскультний бізнеси потребують російської як мови міської комунікації. Як сказав Олекса Манн, думка в дусі сімдесятих років.

І потім я зрозумів - непомітно сталося те, на що всі так довго чекали. Нарешті ми помінялися місцями з такими панами. Українська мова стає, а може вже й стала, новою мовою для міських сенсів і культурних сподівань котрих українське ментальне село не споживає, як не споживає взагалі нічого нового, бо консервативно засиділось у традиціях, у тому числі радянських. Йобане село споживає російську попсу а місто вже почало виробляти новий продукт українською мовою. Село (не географічне а ментальне) і досі є провінцією імперії а місто тихенько але вже виразно почало наповнювати простір українським контентом. Село балакає а місто промовляє.

Відбулося наступне - люди, котрі українську мову вважають за мову для свинопасів вже потрапили до категорії "вічно вчорашніх людей". Вони не помічають цього зламу бо є ментальними "старпьорами". Нічого особистого але голос пана-продюсера (все одно вони українською не читають) прозвучав як голос із могили, ще не закопаної але вже із симпатичною труною всередині. Він думає про те як продати селюкам хуйового російськомовного виконавця а я думаю про те як створити новий мистецький і критичний проект. Я україномовний буржуа а він російськомовний аграрій. За духом, за своєю суттю. Ось така нова українська парадигма культурного розвитку.

І найцікавіше те, як саме відбувається це нове наповнення. Приміром сиджу я собі і гадаю - а щоб такого цікавенького особисто мені почитати саме українською. Міркую і розумію - такого, щоби було цікаво саме мені українською мовою ніхто не пише, тільки переклади. І тоді я беру і пишу оповіданнячко або зауваження сам для себе, на цікаву мені тему, сам пишу і сам сміюся. Одне, друге, третє.... ясно, що воно гівно але це гівно нове й свіже і ось тобі жменя добрив для майбутнього врожаю.

Або не цікаво мені ходити на художні виставки бо малюють щирий кал. Беремо, купкуємо жвавих хлопців навколо ідеї жлоб-арту, як приклад. Малюємо те, що приємно бачити саме нам. Де одному приємно там ще сотні людей стане довподоби. Таке-сяке але нове соціально-культурне явище, критичне і дискусійне. Абсолютно новий український продукт, котрий чіпляє і російськомовних росіян також.

А хтось у цей час продусує Лєну Піськіну з новим хітом "Прійді ка мнє мой хуй" і продає сінгли дебілам-аграріям в маршрутку. От і все. Звичайно продюсер заможніший від такого голодранця як я, але ж для мене життя це особистий арт-проект а для нього життя це бізнес. Для мене Україна це чисте полотно а для нього смачне корито. Різні сенси існування. І найкумедніше те, що я і мої друзі, в їхніх короткозорих оченятах - свинопаси. А вони наче викшталцона шляхта, шо не їбатися. На щастя все навпаки.

Зміни насуваються. Просто виробляйте нове. Для себе.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...