App Store Google Play

Шість кроків до Сатани

25.12.2012 12:29
Невеличка передмова

Більше року тому, в червні 2011 року, Юлія Тимошенко написала статтю "Експеримент - стоп!", в якому ознайомила суспільство із коротким змістом одного из найбільш моторошних психологічних експериментів, поставлених в XX ст. Його автором був Філіпп Зімбардо, психолог та філософ, якого цікавила природа зла, і чому так часто виконавцями явно злочинних наказів були звичайні пересічні люде, люблячі батьки, сумлінні працівники та й взагалі - добрі і чесні громадяни. В цьому він зовсім не був піонером, до нього проводився експеримент Мілгрема, який показав, що пересічна людина під тиском авторитету піде навіть на свідоме убивство. Був менш відомий експеримент Аша, який продемонстрував тяжіння людей до "буття як усі"...

Однак саме експеримент Зімбардо буквально кинув в обличчя людям страшну правду. Джерело зла - це не зловісний диктатор, і не доктор Зло, який гіпнозом примушує людину ставати садистом і убивцею. Джерело зла знаходиться в самій людині. Починаючи із невеличких, маленьких кроків людина, поволі-поволі, але перетинає риску, за якою починається зло. А коли це усвідомлює, вибору вже не залишається - хіба що одягти однострій, пов'язати на рукав червону стрічку із чорною свастикою в білому колі, і стати в залізні ряди штурмовиків. Це розуміли всі диктатори. Найкраще це розумів Адольф Гітлер, який зробив основою свого моторошного правління саме маніпулювання соціальною психологією. "Я звільняю людей від химери, що зветься совістю" - говорив він у вузькому колі. Повна цитата ще страшніша (ми повернемось до неї пізніше). І "звільнена від совісті" нація жахнула світ.

Зараз те саме відбувається в Україні.

І тим моторошніші українські події, що у нас все відбувається без усякого тиску зверху. Люди добровільно звільняють себе від совісті, людяності, іноді навіть просто співчуття, проходячи повз помираючу людину. Непотрібний навіть Геббельс, який щодня по радіо передавав нації духопідйомні слова Гітлера, чітко і точно вивірені за рецептами масової психології. Просто так - простіше. В нашій країні так довго панувало зло, що більшість українців навіть не уявляє, що може бути інакше. Навіть більше - вважає, що це зло не таке вже й значне, і буде прощене нам просто за те, що ми тут живемо. Нас візьмуть в рай, бо зглянуться на наші щоденні страждання, зрозуміють нас і простять.

Прощення не буде.

Ми повинні були б це зрозуміти вже по одному-єдиному історичному факту, який за іронією долі останнім часом став однією із складових нашої самоідентифікації. Голодомору. Тоді також люди вирішили, що невеличке зло (моя хата скраю - я уже писав в статті "Вишиванка для Юлії Тимошенко" про те, як Холодний Яр підтримало всього сім сел) - це нестрашно, і за нього не доведеться платити. Адже це не пряме зло, а раз так - то воно може й взагалі благо. А всього за декілька років за це "не зовсім зло" українська нація заплатила таку кошмарну ціну, якій жахнувся світ. Мало того, розраховуватись за цим рахунком ми продовжуємо і зараз - відчайдушно доказуючи очевидний факт, що нас дійсно морили і убивали лише за те, що ми були українцями. І натикаємось на те саме, що колись обрали самі - на байдужість, на "мою хату скраю", а часто на відвертий регіт "а воно нам треба? покиньте цю історію, і не морочте нам голову"...

Так що, якщо ви теж бажаєте, аби вам не морочили голову, не читайте далі. Бо я збираюсь поетапно деконструювати "ефект Люцифера" в українській специфіці, і нагадати людям, що яким не було маленьким зло, і по відношенню до кого воно б не чинилось - це все одно зло. І приведе воно вас по кривій доріжці зовсім не до домашнього затишку і спокою, а в пекло. Тільки не картиночне і лубочне, а справжнє - де все уже вибрано за вас і без вас, а вам лишається тільки крокувати в строю чорносорочечників.

Крок перший: гіпноз загальновідомих фактів

Більшість із нас вважає себе людьми освіченими, і здатними побачити брехню неозброєним оком, і тут же на неї вказати. Це навіть стало одним із національних хоббі. Ми любимо уважно слухати промови, читати книжки чи дивитись фільми, а потім з олівцем в руці вишукувати нестиковки. Коли ж знаходимо, ми тут же радісно про це починаємо трубити, отримуючи від цього неабияке задоволення. Ще б пак, з'явилась така нагода когось викрити, і якось стати вище у власних очах, адже себе по замовчанню ми вважаємо значно чеснішими, а то й взагалі правдоборцями.

В той же час в дискусіях ми послуговуємось численними аргументами, які на повірку виявляються не меншою брехнею, ніж та, яку ми із таким завзяттям викриваємо у інших. І починаються вони із слів "загальновідомо, що". Магія тверджень, освячених цим виразом, настільки велика, що людина скоріше повірить у абсолютну небувальщину, ніж поставить її під сумнів. Ось один із яскравих прикладів. В навколохристиянських дискусіях часто спливає аргумент, буцім прототипом Христа був індуїстський бог Крішна, якого теж було непорочно зачато. Попадається він навіть у цілком адекватних людей із солідною освітою. І мало кому спаде на думку цей аргумент перевірити, адже "загальновідомо, що". Тоді як досить звернутись до джерел, і виявиться, що "ноги" цього твердження ростуть із інтерв'ю одного з крішнаїтських гуру Шріли Прабхупади, який заявляв, що Христос - це просто грецька форма слова "Крішна". Потім в суспільній свідомості це якось затерлось, і ототожнення почало вважатись фактом, а раз так, то фактом почала вважатись ідентичність їх біографій. Хоче непорочне зачаття аж восьмого сина (Крішна був сином принцеси Девакі, яка перед тим народила сімох дітей від царя Васудеви) - це, я думаю, новина не лише в релігійному, а й в чисто біологічному сенсі цього слова. Однак на практиці в біографічні довідки ніхто не зазирає, адже "загальновідомо". Тому можемо занотувати собі емпіричне правило: некритичне ставлення до невеликих натяжок під маскою "загальновідомості" відкриває дорогу до некритичного сприйняття брехні, замаскованої таким же чином.

Приклад другий, уже наближений до нашої дійсності. Скільки разів на форумах ми чули, що "родова" фамілія Юлії Тимошенко - Капітельман. Це твердження було так широко розтиражоване, що я сам довгий час в це вірив. Ну Капітельман, то й Капітельман. Українська ономастика настільки багата, що в чудернацьких фаміліях нема нічого дивного. От був у мене знайомий на ім'я Шмаровоз, наприклад. Або був в історії отаман на ім'я Петро Чучупака. Яке ж було моє здивування, коли виявилось, що і цей "загальновідомий факт" виявився на повірку пустишкою. Всі джерела, які повідомляють цю вкрай важливу інформацію, зводяться до одного-єдиного: книги Дмитра Чобота "Макуха", в якій є розділ "Походження Юлії Тимошенко". В ньому Чобіт активно цитує документи, навіть наводить скани (правда, чомусь поганенької якості), розлогі цитати, але в підсумку - жодного посилання на відповідні архівні документи, а єдині джерела, на які він все таки дає посилання - це... статті в засобах масової інформації. Одна із його "підставових" статей носить горду і хльостку назву "Галахическая еврейка Тимошенко, революция и гиперсионизм". Звідти він навіть наводить пряму цитату - "Як стало відомо (sic!) в Ізраїлі є документи, які підтверджують, що Юлія Тимошенко є галахічною єврейкою". І все, цикл замкнувся, ми знову уперлись в "загальновідомий факт", який фактом взагалі не є.

Читачі із непоганою пам'яттю згадають іще одну байку, "легітимізовану" посиланням на нібито ізраїльські документи з "Яд-Вашему": засвідчення участі Романа Шухевича в "львівській різні". Тоді якось непоміченим пройшло повідомлення самого "Яд-Вашему", який офіційно повідомив, що досьє на Шухевича взагалі немає. Однак ця байка досі поширюється в складі "загальновідомих" фактів про ОУН-УПА, і мало хто ставить її під сумнів.

Чому ж так відбувається, і люди так легко вірять "загальновідомим" фактам, і не дають собі праці їх перевірити? Суттєву роль тут грає лінь, яка притаманна звичайній людині. Однак є і глибше пояснення, яке коріниться в самій психології людини.

Вище я уже згадував експеримент Соломона Аша. Полягав він в наступному: в кімнату садили 10 чоловік. 9 були "підсадними качками", а один - власне об'єкт експерименту. Аш показував картку із трьома вертикальними рисками і задавав просте питання: яка із них найдовша. Дев'ятеро підсадних тут же починали показувати на неправильний варіант і громогласно його відстоювати. І виявилось, що тестований теж, разом із "підсадними", показує на неправильний варіант. Відчуваючи дискомфорт, прекрасно розуміючи, що насправді все не так, людина виявилась неспроможною протистояти магії "загальновідомого" факту. Виявилась іще одна фантастична річ. Якщо доля людей, які підкорялись "суспільній" думці на першому питанні становила 37%, то якщо послідовно ставилось декілька питань, вона виростала до 75%. Тобто, три чверті людей, на яких оточуючими сиплеться завідомо неправильна інформація, рано чи пізно здаються, і теж починають обстоювати неправильну відповідь. Аш провів декілька експериментів, змінюючи кількість "підсадних", які обстоювали неправильну версію, але результати суттєво не змінились. Якщо прибічники невірної відповіді були достатньо активними і гучно відстоювали свою позицію, забалакуючи інших, то людина вибирала цю саму неправильну відповідь. Мало того, з часом людина починала самостійно "винаходити" аргументацію на її користь, і зрештою в неї щиросердно вірила.

І ніякого Міністерства Любові з інквізитором О'Брайєном, який тортурами примушує визнати, що "2 x 2 = скільки скаже партія". Досить, щоб звідусіль на вас валилась "правильна" відповідь, і через деякий час ви самі в неї повірите, і почнете відстоювати.

Саме тому, коли я чую "та це ж загальновідомий факт", тут же хапаюсь за довідника чи Гугл, аби перевірити його. Бо з того моменту, коли цей магічний вираз стає самодостатньою ознакою правдивості твердження, людину потроху починає затягувати Темна Сторона. До речі, "підкорення груповій думці без роздумів" називає серед перших кроків до "ефе



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...
Кривий Ріг найбільше з міст України, котре не є обласним центром. Населення міста - 637 550 мешканців, а бюджет понад 5 мільярдів гривень. Однак у виконавчому комітеті Кривого Рогу немає жодного...
Ігор КУЛІКОВСЬКИЙ

Мир дому твоему

Вчора відкрився 91-й сезон "Дніпропетровського Академічного Театру драми і комедії".Традиційно - "Мир дому твоему".І від тих бійців (та бійчинь)) АТО, добровольців та польових медиків, їх супутників,...