App Store Google Play

У Дніпрі обговорювали український визвольний рух

18.06.2012 14:42

Актуальні проблеми вивчення українського визвольного руху 1920-1950-х рр. обговорювали днями у Дніпропетровську. Організаторами конференції стали Інститут суспільних досліджень, Центр дослідження визвольного руху та Всеукраїнський центр вивчення голокосту «Ткума».

Участь у заході взяли Володимир В'ятрович- к.і.н., екс-голова архіву СБУ, голова Вченої ради Центру дослідження визвольного руху, (Львів), Владислав Гриневич - д.п.н., старший науковий співробітник Інституту політичний та етнонаціональних досліджень НАН України ім. І. Кураса, (Київ) та Ігор Щупак - к.і.н., директор Всеукраїнського центру вивчення Голокосту «Ткума», (Дніпропетровськ).

- Журналісти і громадскість схильні розглядати якісь аспекти українсько-польських відносин протягом Другої світової - чи то йдеться про події на Волині у 1943, чи про виселення українців з батьківських земель у 1947 р., - зауважив Володимир В`ятрович.

Проте для розуміння суті українсько-польських відносин історик радить говорити про цілість їх у ХХ ст. Західноукраїнська народна республіка програла Польщі війну у 1918-1919 рр., її територія була окупована. Протягом 1920-30-х рр. відбувалася активна полонізація західноукраїнських земель. Особливо прикрою для місцевого населення була політика надання землі польським колоністам.

- До загострення стосунків призвела і політика двох тоталітарних режимів - радянського і німецького, які під час окупації України підігрівали ворожнечу між українцями і поляками. Початки відкритого конфлікту припадають на 1942 р., коли на Холмщині від рук поляків гине українське мирне населення. У 1943 р. протистояння перекидається на Волинь, де розпочинається масовий обопільний терор, в якому українці, в силу своєї чисельності, вели перед. Останнім акордом цієї українсько-польської війни стала акція "Вісла" в 1947 р., коли українці Холмщини та Підляшшя були розпорощені по території Польщі, - додав В'ятрович.

Проте історія українсько-польських стосунків під час Другої світової - це не тільки протистояння. Наприклад, у 1945 р. українські та польські повстанці спільно вели бойові дії проти комуністів.

За словами Ігоря Щупака, загалом місцеве населення України в ставленні до Голокосту (Шоа) можна розділити на декілька груп:
- вбивці та їх поплічники;
- сторонні спостерігачі нацистських злочинів - у сучасний західній історіографії їх називають «bystanders» (з англ. - спостерігачі, свідки);
- рятівники євреїв, Праведники народів світу.

Ставлення до нацистського «остаточного вирішення єврейського питання» з боку українських націоналістичних організацій, ОУН, УПА потребує окремого розгляду. Слід зауважити наявність свідчень як про знищення євреїв певними групами, підрозділами українських націоналістів, так і про рятування ними євреїв.

- Форми допомоги євреям були різними - від зачислення до підрозділів УПА (певна кількість євреїв воювали в складі загонів УПА, здебільшого це були медичні працівники), до надання фальшивих документів тощо, - говорить Щупак. - Так, у Вінницькому державному архіві є звіт слідчих СД щодо викритої німецькою поліцією типографії фальшивих документів і літератури українських націоналістів-бандерівців, згідно якому «українські націоналісти постачали фальшиві паспорти не тільки своїм членам, але і євреям». Один із лідерів підпілля ОУН на Дніпропетровщині, нікопольчанин Ф. Вовк є Праведником народів світу.

На думку Владислава Гриневича, нацистська окупація в 1941 році різко відділила Україну від Росії як політично, так і ментально, вивівши її на декілька років з-під впливу радянської ідеології і пропаганди. Проте після повернення радянської влади ідеологічний тиск з боку сталінського режиму не послабився, він набув інших форм. Замість комуністичної риторики, українському суспільству нав'язувалися російські патріотичні моделі.

- Одним із методів легітимації сталінської влади в Україні став «проект» формування українського радянського патріотизму, в якому активну участь брали як партійно-радянська, так і творча еліта УРСР. - говорить історик. - Культурницький, етнічний націоналізм творчої еліти і державницький "громадянський" націоналізм партократії на загал доповнювали один одного, адже по суті обидва формували українську ідентичність через визнання української державності, її етнічних кордонів, власної культури і історії, хоча і в межах СРСР.

Однак цей «проект» виявився доволі суперечливим, позаяк за умов панування в ідеології і пропаганді російського націоналізму український радянський патріотизм було загнано в прокрустове ложе малоросійства - неповноцінності і меншовартісності.

- Переможне завершення війни, що сталося завдяки і участі мільйонів українців - воїнів Червоної армії, партизанів та робітників тилу, а також вихід України на міжнародну арену, об'єднання українських земель в єдиній державі, обмежені поступки національним почуттям українців - все це об'єктивно сприяло зростанню патріотичних почуттів серед українців на сході України, - говорить Гриневич. - Між тим на Заході, національно-визвольний рух проти радянського панування, який почав розгорятися в роки війни, досяг свого апогею саме в період повернення сталінської влади в Україну.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...
Кривий Ріг найбільше з міст України, котре не є обласним центром. Населення міста - 637 550 мешканців, а бюджет понад 5 мільярдів гривень. Однак у виконавчому комітеті Кривого Рогу немає жодного...