App Store Google Play

У Дніпрі обговорювали український визвольний рух

18.06.2012 14:42

Актуальні проблеми вивчення українського визвольного руху 1920-1950-х рр. обговорювали днями у Дніпропетровську. Організаторами конференції стали Інститут суспільних досліджень, Центр дослідження визвольного руху та Всеукраїнський центр вивчення голокосту «Ткума».

Участь у заході взяли Володимир В'ятрович- к.і.н., екс-голова архіву СБУ, голова Вченої ради Центру дослідження визвольного руху, (Львів), Владислав Гриневич - д.п.н., старший науковий співробітник Інституту політичний та етнонаціональних досліджень НАН України ім. І. Кураса, (Київ) та Ігор Щупак - к.і.н., директор Всеукраїнського центру вивчення Голокосту «Ткума», (Дніпропетровськ).

- Журналісти і громадскість схильні розглядати якісь аспекти українсько-польських відносин протягом Другої світової - чи то йдеться про події на Волині у 1943, чи про виселення українців з батьківських земель у 1947 р., - зауважив Володимир В`ятрович.

Проте для розуміння суті українсько-польських відносин історик радить говорити про цілість їх у ХХ ст. Західноукраїнська народна республіка програла Польщі війну у 1918-1919 рр., її територія була окупована. Протягом 1920-30-х рр. відбувалася активна полонізація західноукраїнських земель. Особливо прикрою для місцевого населення була політика надання землі польським колоністам.

- До загострення стосунків призвела і політика двох тоталітарних режимів - радянського і німецького, які під час окупації України підігрівали ворожнечу між українцями і поляками. Початки відкритого конфлікту припадають на 1942 р., коли на Холмщині від рук поляків гине українське мирне населення. У 1943 р. протистояння перекидається на Волинь, де розпочинається масовий обопільний терор, в якому українці, в силу своєї чисельності, вели перед. Останнім акордом цієї українсько-польської війни стала акція "Вісла" в 1947 р., коли українці Холмщини та Підляшшя були розпорощені по території Польщі, - додав В'ятрович.

Проте історія українсько-польських стосунків під час Другої світової - це не тільки протистояння. Наприклад, у 1945 р. українські та польські повстанці спільно вели бойові дії проти комуністів.

За словами Ігоря Щупака, загалом місцеве населення України в ставленні до Голокосту (Шоа) можна розділити на декілька груп:
- вбивці та їх поплічники;
- сторонні спостерігачі нацистських злочинів - у сучасний західній історіографії їх називають «bystanders» (з англ. - спостерігачі, свідки);
- рятівники євреїв, Праведники народів світу.

Ставлення до нацистського «остаточного вирішення єврейського питання» з боку українських націоналістичних організацій, ОУН, УПА потребує окремого розгляду. Слід зауважити наявність свідчень як про знищення євреїв певними групами, підрозділами українських націоналістів, так і про рятування ними євреїв.

- Форми допомоги євреям були різними - від зачислення до підрозділів УПА (певна кількість євреїв воювали в складі загонів УПА, здебільшого це були медичні працівники), до надання фальшивих документів тощо, - говорить Щупак. - Так, у Вінницькому державному архіві є звіт слідчих СД щодо викритої німецькою поліцією типографії фальшивих документів і літератури українських націоналістів-бандерівців, згідно якому «українські націоналісти постачали фальшиві паспорти не тільки своїм членам, але і євреям». Один із лідерів підпілля ОУН на Дніпропетровщині, нікопольчанин Ф. Вовк є Праведником народів світу.

На думку Владислава Гриневича, нацистська окупація в 1941 році різко відділила Україну від Росії як політично, так і ментально, вивівши її на декілька років з-під впливу радянської ідеології і пропаганди. Проте після повернення радянської влади ідеологічний тиск з боку сталінського режиму не послабився, він набув інших форм. Замість комуністичної риторики, українському суспільству нав'язувалися російські патріотичні моделі.

- Одним із методів легітимації сталінської влади в Україні став «проект» формування українського радянського патріотизму, в якому активну участь брали як партійно-радянська, так і творча еліта УРСР. - говорить історик. - Культурницький, етнічний націоналізм творчої еліти і державницький "громадянський" націоналізм партократії на загал доповнювали один одного, адже по суті обидва формували українську ідентичність через визнання української державності, її етнічних кордонів, власної культури і історії, хоча і в межах СРСР.

Однак цей «проект» виявився доволі суперечливим, позаяк за умов панування в ідеології і пропаганді російського націоналізму український радянський патріотизм було загнано в прокрустове ложе малоросійства - неповноцінності і меншовартісності.

- Переможне завершення війни, що сталося завдяки і участі мільйонів українців - воїнів Червоної армії, партизанів та робітників тилу, а також вихід України на міжнародну арену, об'єднання українських земель в єдиній державі, обмежені поступки національним почуттям українців - все це об'єктивно сприяло зростанню патріотичних почуттів серед українців на сході України, - говорить Гриневич. - Між тим на Заході, національно-визвольний рух проти радянського панування, який почав розгорятися в роки війни, досяг свого апогею саме в період повернення сталінської влади в Україну.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...
Так сложилось, что на протяжении 2,5 лет наша команда(ГромКонтроль) дискутирует с ДнепрОГА и проводит совместную работу по ряду направлений. Одно из них - пригородный и междугородный внутриобластной а...