App Store Google Play

Ігри патріотів

08.06.2012 08:49

На носі вибори, тож знову почалися ігри патріотів. При чому в них успішно бавилися по обидва боки барикади на Грушевського, яку охороняв щільний кордон спецназівців.

В записі побачив "борців із злочинним режимом в дії". Гарненько так стояли під стіночкою. Поки що - стінкою Верховної ради, поки що - недоторкані.

Потім "чесно" сказали: "Ой, вибачте, ми не зорієнтувалися". Лише один чомусь зметикував, як діяти. Звичайно, голови інших були ущерть забиті думками, як врятувати неньку Україну, де ж тут слідкувати за якимись голосуваннями.

Потім один з депутатів із старшого покоління, який ще не розучився говорити правду, сказав: "Минулого разу (24 травня) ми самі все зробили і вийшло, а сьогодні нам казали чекати вказівок керівництва". Дочекалися.

Втім як і з ратифікацією Харківських угод, коли саме вказівки керівництва опозиції зупинили зрив голосування.

Інше я протягом дня спостерігав вже безпосередньо під час мітингу. І це інше теж не було боротьбою, а лише грою.

Як інакше назвати те, що у момент голосування принаймні кілька народних обранців замість того, аби відстоювати переконання своїх виборців у залі, полум'яно промовляли до натовпу на вулиці?

Мітинг проти ганебного закону Ківалова-Колісніченка дізнався про прийняття цього акта з вуст одного з чільних керівників опозиції Олександра Турчинова. Той вже кільканадцять хвилин стояв не у парламенті, куди він неодноразово потрапляв при бажанні і де міг надихати своїх колег, а на імпровізованому "броньовику" "Останньої барикади". І отримавши повідомлення про результати голосування телефоном, поділився новиною з мітингувальниками.

За кілька хвилин, розштовхуючи захисників мови руками своїх дебелих охоронців, на "броньовик" піднявся ще один революціонер, в дорогому костюмі та взутті, явно не призначених для гарячих суперечок у стінах парламенту.

Арсеній Петрович впевнено переконував присутніх, що "ми зупинимо цю банду, друге читання не пройде" і закінчив полум'яним "Слава Україні!". Тож не треба розчаровуватися, варто лише дочекатися появи в парламенті Яценюка в спортивному костюмі чи навіть кімоно, яке означатиме, що і він очолювана ним опозиція врешті готова до бою.

А цього дня бойові дії треба було показати на вулиці. Тому Олександр Турчинов із групою своїх охоронців спровокували безглузду бійку спочатку на Грушевського, а потім на Майдані.

Бойові дії не лише показували - їх ретельно фіксували. Все, як має бути: "Камера, мотор, дубль третій". Отже, незабаром на екранах: "Рішуча опозиція проти бандитської влади". В головних ролях - головні опозиціонери, в якості масовки і гарматного м'яса - протестанти.

На носі вибори, тож знову почалися ігри патріотів. При чому в них успішно бавилися по обидва боки барикади на Грушевського, яку охороняв щільний кордон спецназівців.

На жаль, поняття патріотизму в Україні далеко не однозначне, тут побутують як мінімум три його версії. У першій, найбільш очевидній, патріотизм - це любов і повага до України як до своєї держави, з її історією, мовою, культурою. У другій - це любов до частини колись могутнього СРСР, і Україна тут вже лише географічне поняття, "малая родіна".

Тому тут повинні бути представлені всі мови і культури, своє скромне місце серед них, принаймні на деякий час і лише певною мірою, може зайняти й українська. І врешті третій патріотизм, який проявляється в любові до цієї землі, як до частини "русского міра", де, звісно, немає ані української історії, ані мови, ані культури.

Тому і Калашніков з одного боку барикад і Турчинов з іншого дуже вправно проявляли патріотизм для свого електорату. Дуже вправно відволікали увагу громадян України від того, що політичні сили, які вони представляють, однаково бездарно керували країною. Що в обох не залишилося аргументів, аби повернути свій електорат крім розмов про "мову" та "язик".

Вівторок для обох закінчився ідеальною ситуацією "win-win", тобто перемоги двох сторін. Партія регіонів зробила важливий крок до виконання бодай однієї своєї передвиборчої обіцянки, опозиція - отримала легкозаймисту тему для мобілізації свого електорату.

Тепер тема єдності у боротьбі з режимом, яка є інструментом демонстрації гасла: "всі, хто не з нами - проти України" , буде освячена ще й відстоювання української мови.

Що лишається тим, кому справді небайдужа доля мови, культури, країни загалом? Гадаю, старе бандерівське: "Опора на власні сили".

УП

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...