App Store Google Play

Революції голодних

30.04.2012 14:58

На 2012-й Україні знову обіцяють посилення протестних настроїв. Однак, на відміну від минулого року, коли акції протесту обіцяли лише опозиційні політики, цьогоріч такий прогноз роблять і соціологи. Цікаво, що люди не готові виходити на вулиці заради ідеї. 2012 року народ боронитиме своє право на хліб. І не лише в Україні - занепокоєння економічними питаннями турбує мало не весь цивілізований світ.

Наприкінці 2011-го в рамках проекту незалежної мережі дослідників громадської думки ВІН-Геллап Інтернешнл (у нашій державі дослідження проводили експерти Київського міжнародного інституту соціології) відбулося опитування громадської думки у 57 країнах світу щодо тамтешньої економічної ситуації. Було опитано понад 50000 респондентів. Отримані дані чітко вказують на занепокоєння економічними питаннями, що, своєю чергою, призводить до посилення протестної активності.

Парадокси достатку

Баланс протестних прогнозів значно вищий для світових лідерів (у тому числі США, Канада, Німеччина) та держав, економіки яких найактивніше розвиваються (Бразилія, Індія, Китай), аніж для тих, які мають повільні темпи економічного розвит­ку та мінімальний дохід на душу населення. Як повідомив у коментарі «Газеті» генеральний директор КМІС Володимир Паніотто, цей нюанс цілком природний. «Один з основних механізмів визначення задоволення життям чи відчуття щастя - це співвідношення рівнів забезпеченості та домагань. При цьому рівень домагань формується в процесі орієнтації на людей приблизно такого самого соціального статусу, як ти. Відповідно, відбувається, до прикладу, таке: коли людина отримує квартиру, то спочатку задоволена, але коли помешкання отримали всі, і це стало нормою, задоволеність зникає. Тому виходить так, що в країнах, де ситуація могла би бути дуже хорошою, але почала змінюватися на гірше, незадоволеність може бути більшою, ніж у тих, де постійно було погано і трішки погіршало. У таких державах просто знижується рівень домагань - громадяни вже ні на що не надіються. До речі, цей механізм до певної міри вирівнює ситуацію, і вона не здається такою жахливою: мені погано, але й усім так само, аби не було гірше», - пояснює експерт.

Україна в рейтингу протестного прогнозу зайняла 11-те місце, чим фактично досягла піку - так, 55% українців уважає, що 2012 року кількість протестів, пов\\\'язаних з економікою, й дискусій, пов\\\'язаних із промисловістю, збільшиться, лише 6% прогнозує їх зменшення, 20% декларують незмінну протестну ситуацію порівняно з минулим роком, а 19% вагалися з відповіддю.

Але чи означає це, що цьогоріч українці таки візьмуть у руки вила? Однозначно відповісти на це запитання не може ніхто. Навіть соціологи з КМІС. Річ у тім, що схожа пікова ситуація, хоч і менша на кілька пунктів, була в Україні 1993 року, однак жодних масових протестів тоді так і не відбулося. Водночас соціологічні дослідження 2004-го показували найменшу за всю історію незалежності нашої країни готовність виходити на вулиці - баланс із позитивного єдиний раз перетворився на негативний. Як відомо, саме того року відбулася помаранчева революція. Щоправда, опитування стосуються економічних прогнозів, тоді як революція була політичною акцією протесту - мабуть, саме в цьому й полягає велика різниця.

Бунт порожніх каструль

Насправді минулий рік став для України певною мірою унікальним у плані природи протестних акцій. Досі масові протести стосувалися радше ідеологічних питань, українці виходили на вулиці боротися за незалежність, вимагали відставки Кучми як людини, яка порушує Конституцію, боролися за чесні вибори тощо. Торік усі акції протесту, за винятком студентських проти Дмитра Табачника, мали не ідеологічний характер, а, так би мовити, споживацький. Підприємці вимагали від президента ліквідувати драконівські податки, «афганці» та чорнобильці - повернути пільги.

Якщо накласти ці тенденції на відому піраміду Маслоу (теорія мотивації), можна зробити висновок, що українці з другого рівня ієрархії потреб (а подекуди й вищих) скотилися до найнижчого - рівня фізіологічних потреб, які є необхідними для виживання. Це потреба в їжі, воді, захисті, відпочинку тощо. До речі, дехто називав помаранчеву революцію «ситою революцією», яка стала прямим наслідком розвитку економіки. Мовляв, коли громадяни мають стабільну роботу, заробітну плату та впевненість у завтрашньому дні, з\\\'являється час і бажання подумати про речі вищого порядку, наприклад, чи задовольняє тебе політична ситуація, яка в державі ситуація з дотриманням прав людини, демократією, свободою слова тощо. Навпаки - коли економіка падає, зростає безробіття й інфляція, народ перестає цікавитися політикою. Зрештою, коли людині нічим нагодувати сім\\\'ю, питання свободи слова в країні турбує значно менше.

Саме це нині відбувається в Україні. Погіршення рівня життя на тлі загального розчарування в усіх без винятку політичних силах і їхніх лідерах призвели до того, що політичні акції протестів практично неможливі. «Насправді соціологи дуже погано прогнозують такого роду масові протести, як помаранчева революція, - пояснює В. Паніотто. - Напередодні цієї події жодні дані не віщували такої ймовірності. Щоправда, спеціальних досліджень перед протестами не проводили. Але відтоді час від часу організовуємо такі дослідження та ставимо ті самі запитання. Досі всі отримані дані засвідчували вдвічі нижчу готовність до протестів, аніж 2004 року. Тому, радше за все, такого типу та такої масовості протестів уже не буде».

Єдиний варіант політичних протестів, на думку соціологів, можливий за умови значних фальсифікацій результатів парламентських виборів у жовтні. Однак цей прогноз звучить радше як застереження для влади - мовляв, не фальшуйте, бо лихо буде, - а не як імовірна реальність. І причина - уже згадуване розчарування в політиках. На жаль, нині немає жодної політичної сили, довіра до якої була б достатньою для того, аби задля її приходу до влади вартувало протестувати.

Хліб як мотиватор

Значно інша ситуація з акціями, корінь яких ховається в економічній площині. Як засвідчує досвід минулого року, громадяни, які доволі апатично ставляться до політичної ситуації, готові змітати паркани та штурмувати парламент, коли в них відбирають шматок хліба. Віри в те, що цей рік стане роком «покращення життя вже сьогодні» немає вже ні в кого - від влади очікують лише погіршення рівня життя, зростання податків і доведення країни до ручки.

«Люди не просто незадоволені, а ще й ображені, - зауважує В. Паніотто. - Тому з тих чи інших економічних причин ті чи інші групи можуть виступати. Які конкретно - складно сказати, тому що невідомо, які програми активніше реалізовуватимуть. Але якщо надалі ухвалюватимуть якісь недолугі рішення, акції протесту відбуватимуться. І завдяки виборам вони мають шанси стати ще успішнішими, ніж попередні, оскільки всіх, і владу насамперед, непокоїть рейтинг. Одного разу до нас звернувся замовник, який мав змогу змінювати губернаторів. То перед виборами було проведено дуже велике дослідження щодо ставлення до очільників облдержадміністрацій. Ці губернатори пропрацювали багато років, і нікого не цікавила думка людей щодо того, чи добре вони працюють, чи ні, але перед волевиявленням цим питанням раптом зацікавилися і, за результатами дослідження, декількох із них, найбільш одіозних, змінили».

Однак навіть якщо такі акції відбудуться, то, радше за все, матимуть точковий характер, тобто їх метою не буде глобальна зміна влади, а якийсь компроміс із певного питання. Саме тому Україну некоректно порівнювати з революційним арабським світом - там причину економічних негараздів убачали в політичному устрої країни. І зміна влади стала своєрідним рецептом для вирішення особистих питань. У нас економічні негаразди пов\\\'язують із персональною недолугістю політиків, які перебувають при владі. Причому й тих, які керують державою нині, й тих, хто керував донедавна. Тому боротьба з глобальної переходить у ранг персональної. Тепер у нас кожен за себе. І це найгірше, що могло статися з Україною.

Львівська газета

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Зайшов нині у воєнторг, - не скажу який, - прикупить підсумок під магазини. Обрав такий, щоб не дуже дорогий і підходящий, підходжу до каси. Хлопці-продавці впізнали мене:- Доброго дня, Наче ж, в...
Вадим ШЕБАНОВ

Батько

В третю неділю  червня в усьому світі святкуватимуть День батька. Напередодні цього свята хотілося б згадати, яку визначну роль відіграє батько у житті кожної людини. Це навіть викарбовано у наші...
Юлія МЕЛЬНИК

Не хлібом єдиним

31 травня. Останній дзвоник. Для «першачків» - особливий день: хвилювання та щастя, радість та переживання, виступи під час урочистого прощання зі школою на 92 дні канікул... Емоцій купа....
З початку російської агресії частина українців остаточно визначилася зі своєю позицією і принципово відмовилася сприймати все, що пов'язано з Росією. На жаль, як показала практика, такі громадяни скла...