App Store Google Play

Мурку давай!

02.04.2012 11:48

Випадкова зустріч в магазині. Я саме вибирав собі часопис біля розкладки преси і збирався рухатися далі. Якийсь дядечко гортав останній журнал із списком найбагатших. Відірвався від чтива і риторично спитав: коли вже їх почнуть саджати. І не чекаючи якоїсь реакції з мого боку перейшов до розповіді про рідну йому Фастівщину. Розпитував, чи чув я про те, що у Фастові творить генпрокурор Пшонка. Усі місцеві обурені, бо ніби-то сам прокурор країни собі захопив чималі володіння і робить власне Межигір'я-2. Кажу, таку інформацію зустрічав в інтернеті. А фастівці, що ж - підняли бунт? Та ні, каже тихенько обурюються поміж себе і... п'ють. От і все. От і вся історія від дядька з Фастова.

У колись інертному "червоному поясі виборців" на півдні та сході, в електоральній резервації партії влади народ, попри стусани й арешти, виходить на протести. А на "опозиційній" Київщині - мовчить, терпить і п'є. От загадкова вкраїнська душа!

Реприватизація, держзакупівлі, офшори, секвестри бюджету, безтендерні конкурси - усе це мало зачіпає емоції громадян. Усі крадуть, та й ми, де можемо, теж крадемо... Таке життя. А от, коли кримінал починає нагліти, то тут вже не до радіо-шансону. Такий "бєспрєдєл" вже зрозумілий й нестерпний пересічному українцю.

У семи областях країни зростає статистика важких злочинів. Якщо правоохоронців перекваліфіковано на тілоохоронців влади, кинуто проти мітингувальників, виставлено лакеями вздовж проходження VIP-кортежів та поставлено в оточення довкола збіговиськ "регіонального активу", то зростання тяжких злочинів є очевидним наслідком. З причинами і наслідками усе більш-менш зрозуміло.

А от чи змінилася природа вітчизняної злочинності? Беремо навмання березневу стрічку новин і читаємо.

"На Київщині п'яні парубки забили до смерті перехожого, знімаючи все на мобільний / Вийшовши покурити, чоловік зґвалтував і убив 15-річну дівчину / 12-річні хлопці зґвалтували другокласницю, погрожуючи їй бультер'єром / Сімнадцятирічний хлопець зґвалтував і задушив дворічну дочку свого друга".

У порівнянні з іншими роками - ті самі звірства, те саме огидне нутро людського зла. Але є й "маленька" відмінність. Кількість злочинів, коли правоохоронці пробують "замнути" справу, бо 1) честь мундира, 2) солідарність у погонах, 3) дзвінок зверху, 4) наявність родича у владі - ось такого значно побільшало. А коли "мєнти кришують братву" - таке обурює навіть найбільш товстошкірих та інертних.

Але співгромадяни демонструють якусь дивовижну вибірковість обурення на страшні злочини, які дозволяють собі творити ті, хто переконаний у своєму "вищому" статусі.

Тихий та інертний Миколаїв вибухнув на зухвале групове зґвалтування і спробу спалити живцем свою жертву. Вона крізь тижневі муки померла у лікарні. Миколаїв і далі протестує. Спільна колегія МВС-ГПУ. Місцеві гвинтики системи звільнені. А народ і далі вимагає справедливих покарань. Отже цих "стрілочників" не досить. Пікети й мітинги проти убивць Оксани пройшли в різних куточках держави. Без цих акцій, паростків громадянського суспільства, система б не відреагувала. Очевидні речі проголошують останні тижні в телеобговореннях про "миколаївських садистів", про безкарність "мажорів" та їх батьків, про мєнто-прокурорську "мафію". Усе ніби й вірно.

Але одне й те ж запитання муляє усі ці дні: а чому саме на це звірство громада відреагувала, а на ще з десяток не менш жорстоких злочинів повний "ігнор" і байдужість?!

Не йдеться про виступи громади проти бандитів, а про акції протесту, коли "правоохоронці" охороняють недоторканність уркаганів і "мажорних" садистів!

У дні, коли Оксана боролася за життя у донецькій лікарні, у Сімферополі знайшли тіло Анастасії, яку побили й кинули на розтерзання бродячих псів. Оголене й обкусане тіло знайшли перехожі, а от міліція не поспішала на місце злочину. А потім смерть списали на бездомних собак. Так, ніби пси могли нанести забиту рану голови і роздягнути бідолашну. Цю цинічну брехню правоохоронців усі мовчки проковтнули. Обурилася лише бідолашна мама. Громада ніби й не помітила...

Чому ж така різна реакція: або громадський вибух, або повна байдужість?

Версія, що саме із закатованою миколаївською Оксаною себе асоціювали пересічні громадяни по всій країні, відпадає, адже щодня читаєш не менше жорстоку хронічку убивств і звірств. І усі ці жертви також є "маленькими українцями".

Причина того, що миколаївці виступили, бо підозрювані у вбивстві "мажори" - діти місцевих босів? Лише частина пояснення. Бо і тут якась "нестиковка".

У суді доведено жорстоке вбивство, катування, батарея, прив'язана до тіла, жертву утоплено в Київському водосховищі. Убивці-садисти встановлені. А потім...той самий суд відпускає сина голови "Укравтодору", видного регіонала Володимира Демішкана, на волю. Засудили "умовно", а убивство кваліфіковано "за необережністю". Необережно викрали, необережно били, необережно катували й дуже необережно прикрутили батарею?! Найвищої проби цинізм, але жодних акцій протесту не було.

Громадяни не можуть застосовувати такі подвійні стандарти до справедливості. З цим злочином не змирюся, а тут - краще промовчу. Бо так - не менш аморально, аніж тотальна байдужість.

Безглуздо пробувати пікетами-мітингами відреагувати на кожне безчинство "братви від влади" та її прислуги з МВС-ГПУ-СБУ. Обуритися і чекати нового цинічного злочину? І так день за днем?! Час виступити не проти поодиноких союзників злочинців у погонах - час покарати усю систему прикриття і захисту криміналу. Інакше - наші діти й онуки будуть так само ховати невинних жертв під "Мурку", у виконанні замгенпрокурора Кузьміна.

ТСН

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Як нам оздоровити суспільство

Лише активне долучення громадських кіл до життя міста чи держави несе у собі якісь перспективи. Інакше ми приречені на культики капищних жерців, дворових месій чи міських господарників. Бо їх піар-ход...
Останнім часом все більше знецінюється результат вищої освіти в Україні. Після школи абітурієнти складають ЗНО і вступають до вишів, не тому, що бачать себе в тій чи іншій професії, а тому що “т...
Антон МОРОЗ

Fiat justitia et pereat mundus

Ніщо так не загартовує людину, як українські суди. Ви бували колись в українському суді? Чи відчували ви праведні страждання від очікування чергового засідання? Якщо ні, то ви - щаслива людина. Або ж...
Чому ми програємо інформаційну війну країні-агресора? Тому що професійно працюють одиниці, а до рівня пропаганди Росії нам як до Сонця на гвинтокрилі…Без лірикиМене вивів із душевної та професі...