App Store Google Play

Політика: між садистами й офіціантами

22.03.2012 09:03
Нинішня політика стала нецікавою, бо перетворилася на бізнес. Бізнес був цікавим і кумедним у 1990-х роках, коли все тільки починалося.

Тоді траплялося чимало цікавих персонажів, більшість з яких закінчили «або в тюрмі, або в житті». Нині всім займаються сірі люди, які спеціалізуються на будівництві чи нафтоторгівлі. Яскравість тут неможлива - слід дотримуватися регламенту. Подібне і в політиці. Колись, у 1990-х, можна було стати депутатом за триста доларів, витрачених на пропаганду, - а тепер цей бізнес структурувався і випадковостей стає дедалі менше. Уже з'явилася своя рентабельність - на якусь суму вкладених коштів буде певна кількість депутатських місць. Зрозуміло, що це нецікаво й потрібно все оживляти політичними скандалами, так само, як розсвічують рекламою нудні торговельні процеси у бізнесі.

Це відбувається в усьому світі. Сталін, Рузвельт, Черчилль і Гітлер були масштабними особистостями, як би ми до них не ставилися. Рейган, Горбачов і Тетчер бодай виглядали як нобілітет. Теперішні ж політики мають вигляд як офіціанти - всі ці шираки, обами, путіни.

Цивілізація саморозвивається. Раніше, аби її потяг рухався, постійно кидали в топку героїв, зараз особистість заважає. Основна цінність - стабільний розвиток, і з індивідуумами ніхто справи мати не хоче. Я не хочу їхати у тролейбусі, за кермом якого че ґевара, бо цей тролейбус можуть спрямувати в урядовий кортеж. Я не хочу бути клієнтом банку, де головою наглядової ради є наполеон. Так само й електорат на чолі не хоче мати бонапартів - лише сірих персонажів. Голосують за тих, кого вважають тупішими від себе. Розумні люди лякають - розумний, отже хитромудрий. Юля значною мірою програла вибори, бо була занадто розумною. Більше би «мичала» - набрала б більше голосів. Натомість вона примудрялася уникати граматичних помилок, що для сьогоднішнього політика неприпустимо.

Провокація - один з основних мистецьких засобів оперативної роботи політиків у ЗМІ. Щоправда, українська публіка значною мірою селянська, вона хоче, аби те, що робить начальник, виглядало серйозно і всі мухи навкруги здихали від нудоти. Вони побоюються мистецького моменту і провокативності. Це провінційний комплекс, але в цьому проявляється і здоровий глузд. Ніби всі розуміють, що начальники - злодії, але нехай вже не роблять несподіванок. Якщо ж у політиці з'являється мистецький момент, це може подобатися чи ні, але за це ніколи не проголосують.

У Росії інше - «рускій чєловєк слушаєт того, кого боітся». Там нагинають, мучать і тиранять. Російська історія спов­нена садистами - Іван Грозний, котрий шалено популярний, Петро І - гомосексуаліст і параноїк, зрештою, Сталін. Путін - інший тип, безперечно, сірий персонаж. Хоча навіть він спромігся на вибухи на Каширському шосе, на придушення Кавказу, на чеченську війну. Це персонаж, який посадив у тюрму безліч патріотів - у Росії лише за екстремізм сидить півтори тисячі людей. Це ж лише в Україні Росія фінансує російських «патріотів», вдома вона їх саджає. Певно, саме за роль «хорька», який здатен проливати кров, Росія і любить Путіна.

Україна, слава Богу, - латентно анархістська країна і голосує тільки за тих, кого потім ненавидітиме або зневажатиме. Так було з усіма нашими «вождями» - з Ющенком, Януковичем, та й, зрештою, з Богданом Хмельницьким. Магія зникає дуже швидко. Українці начальників не люблять - і в цьому наше здорове начало.

газета ZIK

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Нецікава правда війни

Знову завівся з хлопцями про «правду війни». Ну, в сенсі чи треба показувати в кіно цю саму правду.Треба!Але, якщо всю її показувати в кіно, то це буде фігня, повна заунивності і нудьги.Ну...
Для соціальних виплат від держави необхідно відкрити рахунок в національному Ощадбанку. Цікаво, як обличчя держави проявляється у фінансових установах.Заходжу у відділення банку в центрі Дніпра. Довго...
Максим Мірошниченко

Зрозумілість

Можливо, єдиний мотив, який може мобілізувати широкі кола виборців, який буде сприйматися як прогресивний та новий. Не легалайз, не легалізація проституції, гендерна політика і т.д.Поясню. У 2015-16 р...
У нас небезпідставно прийнято вважати, що українська влада використовує ситуацію з війною у внутрішніх політичних іграх, в тому числі і в узурпацію.Гомо політикус в усі часи було важко втриматися від...