App Store Google Play

Що ми можемо зробити для чесних виборів

13.03.2012 14:15

Ці вибори будуть не схожі на попередні. І, в основному, у площині викликів та ресурсів, які потрібно витратити на їх вирішення.

Пропонуємо розглянути ситуацію з майбутніми виборами і можливі причинно-наслідкові зв'язки з позиції громадянського суспільства, тобто основних груп населення, які потерпають від режиму, прагнуть змін і представлені (на жаль, не завжди) певними громадськими організаціями та ініціативними групами.

Основною стратегічною метою громадянського суспільства у 2012 році є сприяння чесному і прозорому проведенню виборів. Що буде, якщо ми не пройдемо цього випробування, розказували часто. Тож, розглянемо виклики.

Загальні виклики. Виклик 1. Географічний

У кожній області буде своє кіно. Режим буде застосовувати різні методи. В Південній і Східній Україні мажоритарники від влади пройдуть не тому, що красиві, а як в Росії - тому що опозиції мало.

В період виборчої кампанії їм немає чого полошитися. Головне, щоб правильні комісії з правильними людьми, у тому числі й відібраними за методами Рибакова, в правильний день правильно порахували голоси. І тоді тут можна підтягти виборчу статистику за списками через банальне дописування в протоколи 10-15%.

В старій Україні будуть маніпуляції через самовисуванців. Проте, в комісіях сильно не начудиш - всіх не купиш. Тут день виборів пройде тихо і сонно. Тому основні регіони можливих і маніпуляцій, і фальсифікацій - це області, де ситуація 50/50.

Населення ніби більше підтримує опозицію, проте місцевої опозиції мало і окремі її представники часто шакалить на владу.

Основні проблемні регіони: Чернігівська Сумська, Полтавська, Черкаська та Кіровоградська області. Тут губернатори вже отримали завдання: взяти 100% мажоритарних округів. І вони будуть тут стояти на смерть. Навіть якщо фізично вмерти має хтось інший.

Це пояс невизначеності. І сюди має бути направлена основна увага національних і міжнародних громадських інституцій.

Виклик 2. Ідентифікація

Нинішні опозиційні політичні партії за останні роки сильно дискредитували себе. Так, звичайно, вони роблять усе для відновлення іміджу. А витримка і мужність Юлі і Юри - це те, що живить громадянське суспільство надією, що колишні помилки проаналізовано і висновки зроблено правильні.

Опозиційні політичні партії є визначальним ситуативним союзником громадянського суспільства у дотриманні прозорості виборів. Адже ясно, хто і з якою метою хоче сфальсифікувати вибори. Проте, опозиційні політичні партії не завжди можуть нам у цьому допомогти. Приклади - далі.

Режим масово профанізує саму ідею громадянського суспільства. Створені й творяться не лише провладні громадські організації і благодійні фонди. Вже навіть на рівні областей створюються "аналітичні установи", які ведуть активну роботу з маніпулювання.

Одна особа може бути губернатором Сумської області і головою місцевої федерації футболу, голова фракції ПР в обласній раді - головою громадської ради регіону, а директори аналітичних, екологічних тощо організацій - на ставці в правильній партії.

Ви не повірите: головний КВНщик теж має носити правильний партбілет. Молодіжні організації - особливо пріоритетна група.

Коли процес не можна зупинити, його потрібно очолити і дискредитувати. Доктор Геббельс нервово курить в стороні.

Необхідною для громадськості є дуже чітка і ретельна ідентифікація у площині свій-чужий. Проте, потрібно розрізняти і розуміти. Одна справа, коли провідний тренер "підтримує" владу в обмін на фінансування навчально-тренувальних зборів і змагань - він свій, просто "в полоні".

І інша справа - "аналітик", що має доступ до усіх телеканалів регіону, не має опонентів і впевнено "забалакує" будь яку тему.

Виклик 3. Ресурси

Ще жодного разу не було такого тотального перекосу у доступі до фінансів. Режимом зачищено все, що може фінансувати опозицію, а також проекти громадського сектора по недопущенню фальсифікацій. А функціонери політичних партій за попередні роки звикли до солідних зарплат та безмежжя ресурсів на партійні заходи.

Ви не повірите, вже зараз відповідальні від влади за результат виборів підшукують членів комісій та спостерігачів від опозиції. Як? Тут не всі карти можна здавати, але технологія є.

Усі звикли, що членам дільничних комісій доплачують, спостерігачі мають не просто скромні добові, а хорошу зарплату в цей день. Все це буде тепер лише в однієї партії.

Для проведення чесних виборів потрібно буде поєднувати ресурси. І шукати людей здатних "здавати кров на справу", коли кругом ходить "бабло". А ми готові?

Виклики в процесі виборів. Виклик 1. Висування

Вже зараз ясно, що усі в неоднакових умовах. Кому треба - вже знають не лише кількість округів в областях, а і їх межі. Та біда не лише в цьому.

Від опозиції почуто багато заяв про те, що будуть єдині кандидати. Мало того, говорили, що їх будуть погоджувати не лише "Батьківщина" і "Фронт змін", а й інші учасники КОДу. І якась громадськість.

Адже є серйозний ризик того, що "єдиними" будуть висунуті або одіозні особи, за яких нормальним людям буде соромно (тінь Лозінського блукає штабами), чи колишні "діячі" (як по Карлу Вольфу із "17-ти миттєвостей весни": "У нас все были в СС"), чи бізнесмени, чи люди, залежні від влади, які в майбутньому парламенті "затушаться".

Або місцеві партійні бонзи стануть домовлятися з владою.

Не хочеться когось звинувачувати, але Сумщиною, наприклад, котяться негарні чутки.

На виборах 2010 року штаб однієї опозиційної і рейтингової партії свідомо виставив в деяких мажоритарних округах у сільських районах проти регіоналів кандидатів не місцевих, нікому невідомих, які жодного разу не з'явилися в округах. Фактично, вибори були здані. А зараз за такий "розклад" пропонують хороші гроші.

Це чи не найбільший виклик суспільству. Коли після виборів 2010 року в Сумській області в обласній раді "затушилася" більшість членів "Батьківщини", а натомість в Сумській міській - заодно з регіоналами голосують фронтовики, здається, що ще однієї зради опозиції суспільство вже не пробачить.

А партії мовчать. Немає навіть натяків на обговорення. Думка місцевих експертів нікому не цікава. До Сум приїздив один депутат. Говорив, що це, щоби не видати до часу єдиних кандидатів.

Конспірація.

Присутні з поваги похитали головами. У нас кажуть: "Понти для приїжджих". У даному випадку: понти для місцевих. То може до дня виборів сидіти в підпіллі?

Взагалі, без громадської експертизи, яка б давала ярлик на право бути єдиним кандидатом, погоджувати кандидатури партіям не можна. Інакше знову все будуть вирішувати гроші і "тьорки".

Причому, ніякі праймерізи не допоможуть. Партії мають провести консультації з представниками неурядових організацій, наукових кіл і незалежних ЗМІ, щоб вибрати з поміж них своєрідну колегію присяжних, яка винесе вердикт, або дасть чорну мітку: "достойний/недостойний".

Щоправда, є ризик, що в деяких областях, підбирати колегію таких виборщиків будуть в кабінетах губернаторів.

Але без подібного механізму у партій не вийде отримати важливий ресурс, на цих виборах не менш важливий за гроші - віру людей в порядність єдиних кандидатів.

Взагалі, у опозиції зараз нелегкий вибір: бажаючих з грошима багато. А у тих, у кому є впевненість, що не стане тушкою, грошей нема. І, можливо, за виключенням деяких округів на Заході і в Центрі України - таких територій - більшість.

Для того, щоб відповісти на цей найбільший виклик цих виборів від представників громадянського суспільства, потрібен лише один ресурс: щирість. І від політиків: готовність попасти під мікроскоп. А то у нас під "мікроскоп громадськості деяким попасти так же боязно, як і під "каток" режиму.

І як би було непогано, аби міжнародні організації профінансували можливість оцінки експертами у всіх 225 округах основних кандидатів. І поінформували громадськість через доступні канали інформації, або хоча б соціальні мережі: хто є хто, "не взирая на лица".

Виклик 2. Нерівність можливостей та нерівномірне інформування

У кого гроші, той і захоплює інформаційні канали. Звичайно, креатив у соціальних мережах дозволяє виходити на молодіжні вікові групи. Проте, для старших вікових груп реальністю залишаються "новини" із зомбоящика.

Мало того, дуже багато провладних кандидатів можуть використовувати бюджетні ресурси для піару. Або й навіть використовувати інших службовців.

Приклад. Молодому регіоналу в Сумській області, заступнику голови обласної ради Олегу Бояринцеву, подарували округ, куди входитимуть Шостка й Конотоп. І дали на відкуп обласну програму забезпечення меблями освітніх закладів.

"Дружні фірми" зароблять на меблях йому ж на вибори, а він, на казенній машині, в робочий час буде їздити в Конотоп і ближні села, і дарувати школам меблі, різати стрічку. Бюджетники будуть організовувати йому зустрічі з вдячними батьками. Комунальні ЗМІ, що теж живуть на податки, будуть друкувати щасливі фото дітей з добрим дядею. Усі говоритимуть: "бач, щось таки робить".

Чи хтось сумнівається, що меблі потраплять іще кудись крім цього округу у 2012 році?

Так по меблях експерти і вичислили, чий округ. Отак. Виборча кампанія виключно за рахунок платників податків. Ось вони, наші реалії. А в день виборів усе буде спокійно. Хай європейці приїдуть і подивляться.

Так от таких випадків буде - сотні. І це потрібно досліджувати - та інформувати громадськість.

Тому потрібні громадські спостерігачі за дотриманням законодавства в кожній області, у кожному окрузі. Моніторити службовців, "джинсу" та інформувати європейських послів. Може тоді це буде не так явно і нагло.

Громадські консорціуми на зразок "Чесно" потрібні, щоб викривати схеми, як шаблонні, так і оригінальні, специфічні в деяких округах. Це були б маячки, до яких би стікалася інформація, у тому числі анонімна, з усієї області.

Ще один важливий проектний напрямок: створення дебатних площадок. Тільки, щоб на дебати прийшли не 15 з 20 кандидатів, профінансованих з одного штабу, а 2-3 основних кандидати на окрузі і відповіли на однакові питання.

Тільки ж, самої площадки мало. На площадку прийдуть представники владного кандидата з найнятим телебаченням, наріжуть сюжети, що покажуть свого кандидата в усій красі в проплачених сюжетах, в яких він просто "рве" опозиціонера, у якого немає грошей. Регіональні державні канали покажуть лише владу, комерційні - те, за що заплатять.

І єдиний вихід: прямі ефіри, замовлені повністю незалежними інституціями в хороший ефірний час. Тільки тоді значна частина людей побачить альтернативу.

Виклик 3. Працюють снайпери

В Європі деяких речей не можуть собі уявити. Тому важко в'яжеться у них інформація про нашу реальність. Приклад. В одному із сіл Роменського району, лісника, члена опозиційної партії, кандидата в сільські голови так запресували, що він не лише захотів знятися, але й потім написав заяву в Партію регіонів.

З Києва, з обласних центрів, важко побачити, як ламають людей в селах і райцентрах. Коли людина одна-однісінька. В тиші кабінетів. Умовляють. Залякують. Шантажують. Купляють. Працюють через родичів. А частіше всього - увесь комплекс методів. Головне, як казав Басов/Стамп: "И все таки, где же у него кнопка".

Ось в чому суть регіональних перемог на місцевих довиборах. І не варто засуджувати людей. Хто сам цього не переніс на власній шкурі, тому важко пояснити, як важко бути героєм один на один із системою.

Вихід із ситуації - це інформаційний і юридичний супровід кожної такої справи. Тільки коли людина знатиме, що вона не сама і її проблема відома багатьом, її підтримують, система відступає. Просто вампіри бояться світла. І часнику.

Виклик 4. Апатія виборців

На місцеві вибори 2010 року не прийшла найбільш активна вікова група: молодь віком 23-35 років. Їх явка склала близько 20%.

Якщо вони побачать, що вибори без вибору - вони проігнорують їх знову. І їхню долю їм виберуть їх бабусі. За гречку. За увагу. За нову лапшу на вуха. А владі низька явка на руку.

Ще гірше - готовність багатьох людей продати свій голос. Каруселі в селах - відшліфована методика. Група алкашів по свистку старшого закрутять карусель за 50 гривень плюс чарка.

Протиотрута: кілька проектів соціальної реклами на провідних телеканалах і в соціальних мережах на тему: "Прийди і проголосуй, не дай вкрасти свій голос".

Виклик 5. Дільничні виборчі комісії

Важко уявити, як в Сумах можна переписати протокол. А в селі - не важко. Особливо, якщо в комісії від опозиційних партій сидять люди, які весело перемигуються з представниками ПР. І це реальність для Східної і Південної України. Де опозиційні настрої є, а реальної опозиції - немає.

Як уся контрабанда робиться на Малій Арнаутській, так і опозиція в деяких районах призначається в кабінетах адміністрації.

Протиотрута: широке інформування про випадки скупки членів дільничних комісій та роз'яснювальна робота з ними з боку громадськості.

Виклик 6. День виборів

У великих містах та Центральній і Західній Україні сильно спотворити волевиявлення важко. Проте, у сільській місцевості, малих містах Сходу і Півдня, за відсутності громадських спостерігачів, при "своїх" комісіях можуть бути і вкидання заповнених бюлетенів, і переписування протоколів.

І в опозиції часто немає можливості виправити ситуацію. Відомі випадки, коли повністю куплені місцеві штаби виставляли "спостерігачів від опозиції".

Вихід простий і складний. Готувати карти дій по кожній сільраді. Шукати і готувати волонтерів, у тому числі й готових за власний кошт, на власному транспорті поїхати на вибори до села і повернутись з копією протоколу.

Для цього потрібно проводити величезну роботу. Треба пояснювати людям, що чесні вибори - це наш останній шанс. Далі навіть не Сталінград. Далі - тьма.

Треба не інформувати, треба кричати. Це вже не зможе зробити опозиція. Чесні вибори потрібні нам, незалежно від того, за кого ми будемо голосувати. І це повинні зробити громади. Ми.

Віктор Бобиренко, Суми, для УП

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...