App Store Google Play

Помер останній президент УНР

12.03.2012 11:31

10 березня 2012 року в м. Бурлінгтон (Онтаріо, Канада) на 87-му році життя помер останній Президент Української Народної Республіки в екзилі, Голова Організації Українських Націоналістів, Голова Правління Фундації імені О. Ольжича Микола Плав'юк.

Провідник Українських Націоналістів останні два місяці провів у шпиталі, була надія на повернення до активного життя, він сподівався цього тижня бути вдома, однак Господь покликав його до себе.

Микола Васильович Плав'юк народився 5 червня 1925 року в с.Русів Снятинського району Івано-Франківської області. Навчався у Снятинській школі, де розпочав громадсько-політичну діяльність, увійшовши до юнацтва, а згодом до членства ОУН.

З 1942 року брав участь в українському русі опору проти німецьких окупантів. У повоєнні роки, опинившись на еміграції в Німеччині, брав участь у захисті прав української молоді, що була вивезена нацистами до Німеччини в табори смерті та на примусові роботи й по війні лишилася поза межами України. 1946 року здобув середню освіту в таборі для переміщених осіб, а 1949 закінчив Мюнхенський університет, був одним з організаторів студентського руху - як член Центрального Союзу українських студентів (ЦЕСУС), активіст «Пласту», референт від студентства Проводу ОУН.

М. Плав'юк емігрував до Канади у 1949 р., де закінчив Монреальський університет «Конкордія» (1954) і розпочав професійну кар'єру в «Ессекс Пекерс», поступово просуваючись у кар'єрі до посади президента цієї компанії. Активно працював в українському громадському житті. Його обирають членом Президії Українського Національного Об'єднання (1956), заступником Голови, а 1956-1966 рр. М. Плав'юк - Голова УНО, найавторитетнішої української організації в Канаді.

Одночасно М. Плав'юк займає керівні позиції в Організації Українських Націоналістів, де з 1964 р. він став членом Проводу, у 1960-1970 рр. очолював Координаційну Раду Ідеологічно Споріднених Націоналістичних Організацій (ІСНО). З 1979 р. до останніх днів свого життя Микола  Плав'юк - Голова Організації Українських націоналістів. 1993 року в м.Ірпінь під Києвом він скликав ХІІ Великий Збір Українських Націоналістів, легалізувавши діяльність ОУН в Незалежній Україні.

М. Плав'юк виступив одним з ініціаторів створення і був безпосереднім організатором Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ). На Першому Конгресі СКВУ (1967) його було обрано Генеральним секретарем. Активна діяльність М. Плав'юка на цій посаді була поцінована громадськістю, і на наступних форумах його обирали віце-президентом (1973-1978), і знову Президентом СКВУ (1978-80).

З 1988 р. Микола Плав'юк - віце-президент, а з грудня 1988, після смерті Миколи Лівицького, - Президент Державного Центру Української Народної Республіки у вигнанні, який діяв в еміграції і був безперервним легітимним носієм Української державності від 1917 року. З проголошенням Незалежності України Державний Центр УНР в екзилі ухвалив історичне рішення про передачу повноважень діючій владі незалежної України. В серпні 1992 р. в Києві відбулася урочиста передача повноважень та історичних атрибутів влади (клейнодів) Президентові, Голові Верховної Ради та Прем`єр-міністрові України.

1993 року М. Плав'юку Указом Президента України було надано українське громадянство.

В Україні М. Плав'юк заснував і очолив Фундацію ім. Олега Ольжича, Видавництво ім. Олени Теліги, став ініціатором створення інших громадських організацій. Він - автор багатьох статей та матеріалів з політології, актуальних питань сучасної політики та закордонного українства в українській та англомовній пресі, ініціатор видання книг про видатних українських діячів, зокрема, Олену Телігу, Д.Квітковського, О.Штуля-Ждановича та ін. Завдяки його піклуванню на державне збереження в Україні передано архівні матеріали Державного Центру України, виходять друком матеріали з архіву ОУН.

Автор великої кількість статей та матеріалів з політології, актуальних питань політики України, української діаспори в українській та англомовній пресі.

Неперевершена роль Миколи Плав'юка у розбудові громадського руху в Україні. За його пропозицією у 1994 р. відбулось об'єднання найбільш свідомої частини жінок у  Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги. Саме Микола Плав'юк повернув в Україну ім'я відомої української поетеси, патріотки Олени Теліги і ще багато забутих  за радянські часи імен Великих Українців: Андрія Мельника, Євгена Коновальця, Олега Ольжича.

Разом зі своєю вірною подругою - дружиною пані Ярославою, почесною членкинею Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, Микола Плав'юк постійно підтримував обдаровану молодь, у започаткованому теліжанками Всеукраїнському літературно-мистецькому конкурсі на краще виконання творів Олени Теліги «Щоб далі йти дорогою одною!», був одним із фундаторів Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги, постійно турбувався про майбутнє України - її молодь.

Микола Плав'юк мав численні нагороди і відзнаки. За заслуги на ниві українського громадсько-політичного життя в діаспорі Світовий Конґрес Українців нагородив Миколу Плав'юка медаллю Св. Володимира Великого,  а Конґрес Українців Канади - Шевченківською медаллю.

1996 р. Указом Президента України він був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ-го ступеня. 2002 р. Указом Президента України Віктора Ющенка його було відзначено орденом Князя Ярослава Мудрого ІІ-го ступеня, 2007 р. - Князя Ярослава Мудрого І-го ступеня.

Микола Плав'юк залишив у глибокій жалобі дружину Ярославу, з якою прожив 64 роки, четверо дітей - Ореста, Нестора, Уляну, Оксану,  дев'ять онуків і четверо правнуків.

Офіційне прощання з покійним відбудеться у середу, 14-го березня, 2012 р. в домівці Українського Національного Об`єднання в Торонто з 14.00. до 16.00. за місцевим часом. Панахида буде відправлена о 20.00. Похорон відбудеться 15-го березня 2012 р. в церкві Святої Покрови у Бурлінгтоні о 10.00. Поховання на кладовищі Св. Володимира в Оуквілі.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ МИКОЛІ ПЛАВ'ЮКУ!

СЛАВА УКРАЇНІ!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...