App Store Google Play

Мені чужого не потрібно!

12.03.2012 14:36

Вранці 7 березня на поштових скриньках знайшла конверта без зворотної адреси, але адресованого мені. Через прозоре «віконечко» в правому нижньому куточку на рожевому фоні (хоча й не за сучасними правилами Укрпошти) чітко вказано повністю всі мої координати включно з індексом. Є штамп, що лист з Дніпропетровська, але що він побував і на місцевому поштовому відділенні, жодної ознаки. Ну, то - деталі. Звісно, цікавість поборола стриманість і без усяких підручних засобів тут-таки на сходах я «обскубла» край конверта і видобула аркуш А4, складений поперек тричі. Поруч з адресою - жмутик тюльпанів (типу листівка), із зворотного боку - «Православный календарь на 2012» (а що, як я - іудейка чи мусульманка?). Ще секунда - й інтрига розкрита: САМ губернатор біля таких же типографських тюльпанчиків дивиться на мене «умными и добрыми глазами», без краватки, запросто, навіть верхній ґудзичок сорочки розстібнутий. А у внутрішньому боці тієї «складанки»  назвав мене спочатку шановною, далі - на ім'я й по-батькові, а потім так само ніжно й довірливо, (як ото спершу  з фото дивився) аж п'ятьма душевними реченнями привітав Олександр Вілкул з святом 8 Березня.

Воно, звісно, боре слово і кицьці приємне. Проте, маю підозру, що мене з кимось переплутали. Чуєте, пане Вілкуле! Я не знаю, скільком ще жінкам Дніпропетровщини Ви надіслали такі вітання, однак мене Ви точно привітали випадково. А мені чужого не потрібно. Чому чужого? Почнімо читати вітання. Ну, звернення поки що минаємо. Далі Ви пишете:

«Вітаю Вас зі святом весни і жіночності - 8 Березня!» Я не святкую 8 березня. Так, якраз я одна із багатьох, кому цей день не свято. Тож і вітання таке чуже мені!

А друге речення не стосується мене. Ви пишете: «Для мене як чоловіка, сина, та батька доньки це ще одна нагода, коли я можу подякувати Вам за Вашу турботу, підтримку та доброту».

По-перше, ми з Вами, пане Олександре, навіть в одному залі ніколи не засідали, тож про знайомство вже й годі говорити.

По-друге, Чим же ж я так про Вас потурбувалась?

І в чому ж була доброю до Вас?

Навіть і в думках таких дурниць не збиралася робити. Хто мене знає, не дасть збрехати.

А про підтримку - то вже справжній анекдот. Мені таке Ваше вітання незручно й знайомим показати. Діти приїхали, то заникала конвертик подалі. Говорю ж вам, не мене Ви вітаєте. Комусь іншому призначалося!

НІКОЛИ І В ЧОМУ Я НЕ ПІДТРИМУВАЛА ВАС, ПАНЕ ВІЛКУЛЕ!!! Бо все, що робиться Вами і Вашою партією, для мене чуже! Усе ваше реформаторство місцевого масштабу! І ті методи, якими вас навчила працювати ваша партія! Ви разом з нею і своїм президентом вже не втрапите, як же так покращити життя нам усім, щоб якомога швидше звільнилась (знелюдніла) територія для повного вашого щастя. Варто лише згадати «переможну ходу» медичної реформи. То моя мама могла хоча б раз на рік у дільничному стаціонарі пролікуватись, а тепер - їдь кудись до райцентру.

А Ви щось відкриваєте, чимось вихваляєтесь і звітуєте. Поїдьте в село, куди приїздять на прийом лікарі, а у коридорах на них чекає сотня стареньких.

Про інші Ваші методи щодо непокірних народом обраних голів сільрад (наприклад - Петриківський район, Єлизаветівка), про сімейний підряд у Кривому Розі - вже мовчу. Так це що у ЗМІ знайдеш. А послухаєш людей, які там живуть, здається совок повернувся, причому найзастійнішого зразка. Хто не «одобрямс», той проти вас.

Тож, не слід було мене вітати! Бо ми - люди з різних світів. Ви - чужа для мене людина, ментально чужа. Так само, як і для Вас чужі мої переконання українки-патріотки, людини, що любить Дніпропетровщину, Україну і людей, що живуть і працюють в ній - українців.

Від Вас на Дніпропетровщині я не чула жодного виступу державною мовою. Не беру до уваги ті промови, які Ви виголошуєте у Києві, чи розміщує ваша прес-служба. Вам здається, що дніпропетровці не зрозуміють, коли говоритимете українською? Вам зовсім байдуже, що окрім обласного міста існують райцентри, села? А у селах і районах говорять українською.

Тому Ваше вітання вважаю нещирим. Та й не така вже я наївна, щоб вірити, що писали його особисто Ви. Звісно, такою чорновою роботою у вас є кому займатись. До речі, роблять це вони з помилками. Видно, теж думають російською, а потім перекладають на українську. Із самого початку пишуть «Шановна», а далі замість кличного відмінка ім'я і по-батькові - у називному.

Ось іще «мовні перли»: «Як би не змінювався світ, але Жінку та Мати в усі часи поважають та свято шанують». У знахідному відмінку слід писати Матір. Для ваших працівників, мабуть, такий варіант видається «нєблагозвучним», але це українська орфографія.

Як на біду, трапилася мені інформація під заголовком «Вілкул довірив Ступаку поздоровлення розумних жінок». А мене чомусь поздоровили Ви! Виходить, мене Вілкул не вважає розумною. Тож і тут «проколись», губернаторе.

І наостанок цікаве запитання. Звідки у облдержадміністрації моя адреса? Звісно, я добре знаю, що в наш час цього не сховаєш, якщо комусь (а особливо - губернатору) здумається надіслати комусь поштою листа. Але ж це - порушення приватності. Ваш конверт прийшов без зворотної адреси.  Хто вам дав мої дані? Можна зробити висновки, що хтось для чогось їх збирає. Чому саме мої ім'я, прізвище і домашня адреса десь зафіксовані та збережені аж у обладміністрації?

Якщо лише, щоб ще раз привітати, то не треба. Викресліть мене зі списків розумних чи красивих, чи ще якихось: виділіть та натисніть кнопку Del.! Впевнена, що не одна жінка в області порадила б так вчинити. Заощадьте наші гроші, адже лише конверт з маркою коштує гривні три, а отой «типографський шедевр» з календарем та рожевими плямами і вашим портретом ще на якісь гривню-дві. Отож 5 гривень на одне вітання. На сайті Дніпростату зазначено, що жінок у нашій області - більше мільйона 920 тисяч. Якщо припустити, що вітання отримала кожна 20 жінка, то Ви витратили не менш як півмільйона. Аби своїх грошей, чи партійних - нехай, але ж всі прекрасно розуміємо, що до такОго покращення губернатор і очільник ПР на Дніпропетровщині ще не до керувався.

Чи б зайві були у сільській лікарні ці гроші? Коли вже Ви зрозумієте, що людей листівками тепер не привабиш. Хай і у селах, а вони живуть вже не так як за радянських часів. А Вам хтось сказав, що такий піар спрацює. Бо всі ви чужі людям, які намагаються заробити шматок хліба для своєї родини, шукаючи роботу. І нам, жінкам, яким по 50 до болю гидке лицемірство влади, яка не залишила надії на майбутнє через Пенсійну реформу.

Тож нам чужого не потрібно!



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Юрій Фоменко

На узбіччі

Огріньський півострів. Шлях між мостами від Дніпра до Самари. Одні автівки цим шляхом летіли в місто, інші виривались з нього.  Повітряні вихори за ними підіймали опалий лист з землі назустріч па...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...