App Store Google Play

Пляж на чотирьох, або Голос з загубленої Придніпровської Венеції

07.03.2012 12:05
Поблизу вулиці Кубан­ської, що в Амур-Нижньо­дніпровському районі Дніпро­петровська, розкішними літ­німи резиденціями забудовується Базарянський пляж, відомий багатьом як пристань «Кам'янка». Це місце два з половиною століття - з часів Запорозької Січі - вірою і правдою слугувало мешканцям козацької слободи Кам'янка. Тут у 1769 році було створено пункт поштового гону з Січі до Протовчі (Царичанки), це місце позначене на картах оборони Дніпропетровська у вересні 1941 року як Великий острів, де тримали героїчну оборону воїни 15-ї стрілецької дивізії полковника Афанасія Слишкіна. На Базарянському пляжі зростали десятки тисяч мешканців місцевостей Кам'янка (Базар), Конюшнівка, Ломівка, Березанівка, Нивосілка, - тобто всієї північно-західної частини Дніпропетровська. Тут рибалили, тут закохувалися, тут після закінчення школи зустрічали першу зорю...

Але ось на початку літа 2009-го року вузенький проїзд на пляж перегородив сталевий канат, на якому теліпалася диктова табличка. Напис, зроблений від руки, попереджував: «Приватна територія». Це було схоже на жарт, адже всі розуміли, що берег річки не може бути приватизований. Канат відчепили, а пляжем продовжували користуватися, як і раніше.

Та влітку 2010 року почали тут відбуватися дивні речі: пляж, довжиною метрів зо 300, огородили двометровим парканом, вирізали дерева і з західного боку почали проривати канал на місці плавнів. Там же, «біля Кузьми», почали споруджувати потужний пірс. Місця рибалкам і відпочивальникам на пляжі вже не залишилося.

Листи пішли до Генеральної прокуратури України, Адміністрації Президента України та обласної екологічної інспекції. І дуже швидко з'ясувалося, що канцелярії у вищих органах влади працюють відмінно. З Адміністрації гаранта Конституції листа повернули разом з конвертом, мовляв, не так оформили послання. Генеральна ж прокуратура «спустила» подання до обласної прокуратури, та - до міської, міська - до обласної екологічної інспекції, а остання - до міського управління будівництва та архітектури.

Відповідь за підписом заступника начальника обласної екологічної інспекції Д.Половиці надійшла 6 червня 2011 року:
«...Перевіркою встановлено, що... управлінням капітального будівництва Дніпропетровської міської ради виконуються роботи на підставі робочого проекту «Відновлення сприятливого гідрологічного режиму р. Шпаківка (в районі вул. Кубанська) в АНД районі м. Дніпропетровська, розробленого «Дніпроводгосп» у 2010 році. В наявності дозвіл на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду від 20.08.10 №0030, виданий Дніпропетровським обласним управлінням водного господарства. Землекористувачем зазначеної земельної ділянки є Дніпропетровська міська рада».

А коли фото підготовленого до забудови берега надійшли до обласної прокуратури, заступник прокурора О.Пєтухов не побачив підстав для прокурорського реагування і «порадив» оскаржити відповідь у суді.

І на таку позицію представників органу нагляду за дотриманням законів вже чекали ті, хто забивав кілочки у дніпровий берег. Коли влітку під спалахи фотоапаратів і об'єктиви репортерських відеокамер почалася «побудова нової Дніпропетровщини» - спорудження об'їзної дороги, на пляж поблизу Кубанської, без супроводу хронікерів, прибуло не менше десяти одиниць потужної техніки однієї з приватних фірм. Будувати «Україну для людей». Окремих. Дідів-рибалок та відпочиваючих відправили геть, пояснивши: «Будемо споруджувати термінал для транспортування зерна!»

Коли 2-го серпня 2011 року на берег прибули представник інспекції архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області О.Потапенко та місцевий журналіст Л.Безуглий, тут повним ходом йшло будівництво двох віл. Без дозволу на це відповідної служби. Втім, складений акт не став на заваді будівельному розбою. Як з'ясувалося згодом, необхідні документи інспекцією архітектурно-будівельного контролю області було видано вже через два дні. Весь пляж відгородили металевою сіткою, а територію оголосили приватною власністю...

Що ж це за люди, яким вже не залишилося іншого місця для забудови, як берег Дніпра з пірсом для білої яхти та панорамою на близькі і далекі острови? Що ж це за пересічні громадяни, перед якими у лічені години, безперешкодно відчиняють двері владні кабінети, а їх господарі майже миттєво видають необхідні рішення і папери?

Згідно листа Дніпропетровської міськради від 27.10.2011 року за підписом першого заступника міського голови А.Крупського, 28 квітня 2010 року міськрадою було прийнято рішення «Про передачу земельної ділянки у районі вулиці Кубанської (Амур-Нижньодніпровський район) у власність громадянам: Чумаслову Є.М., Морозенку Р.Є., Морозенко О.П., Яцубі О.П. для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд». Така собі, бачите, вольниця з боку міськради: іди, мовляв, вибирай собі, що душі завгодно! А оскільки тут, на вулиці Кубанській, вже все забудоване, то тільки й залишилося, що зупинити погляд на прибережній смузі.

Ну, нехай проголосувала втомлена міська рада, довірившись поданню працівників апарату і не звернувши уваги на відсутність конкретної адреси розташування земельних ділянок. Але ж рішення підписував міський голова І.Куліченко, який теж, разом з ровесниками-амурянами, виростав на Базарянському пляжі, знав, що ця земельна ділянка належить не персонально групі депутатів, які представляють міську раду, а громаді. Яка на місцевих виборах голосувала за свого земляка.

Однак, крім підпису міського голови, механізм виділення земельної ділянки передбачає обов'язкове узгодження з екологічною інспекцією, санепідслужбою (тим більше, що нижче по течії за 350-400 метрів розташований Ломівський водозабір), управлінням земельних ресурсів і т.д. Хіба ніхто з їх керівників не бачив, що це землі водного фонду, на які поширюються ст.. 88 та 89 Водного кодексу України? Саме вони забороняють будь-яке будівництво у 100-метровій прибережній смузі, будівництво пірсів та будівництво на островах? То які ж рішення місцевої влади можуть стати над Законом?

На звернення голови Комітету Верховної Ради України А.Гриценка до голови Дніпропетровської облдержадміністрації О.Вілкула з приводу забудови Базарянського пляжу, в.о. начальника головного управління будівництва та архітектури облдержадміністрації Т.Павлюк 25.10.2011 року повідомляє про будівництво «на береговій смузі» якоїсь віртуальної р.Шпаклівка. Подіб­ні відповіді читаємо і в листі за підписами о/у СДСБЕЗ АНД РВ О.Стасюка та начальника СДСБЕЗ АНД РВ О.Макухи стосовно запиту депутата міської ради О.Шикуленко. Мовляв, все законно, все правильно!

Дорогі ви наші, так звані правозахисники і державні службовці! Вишикуйте 30 тисяч мешканців Березанівки, Ломівки, Кам'янки - північно-західної частини АНД району - і всі до єдиного вам скажуть, що немає тут ніякої річки Шпаклівки чи Шпаківки, а є берег Дніпра, і є його нахабна анексія групою осіб. До речі, заодно дізнаєтеся, що думають про владу простолюдини. А що вони можуть думати, коли, з одного боку, до забезпечення примхи окремих осіб на дніпровий берег заганяється десяток одиниць потужної техніки і виконуеться робіт на мільйони гривень, а в аптеці поблизу міської лікарні №20 хворі-інфарктники кидають по гривні-дві у скриньку на лікування важкохворих дітей? Ось він, наш суспільний зріз! Ось така «Україна для людей».

Панове прокурори, вийдіть зі своїх кабінетів і проїдьтеся службовими авто по Придніпровській Венеції, як назвав незабутній О.Гончар амурський пейзаж - заплави і озера - в своєму романі «Людина і зброя». І ви побачите, що це вже не Венеція, а РЕЗЕРВАЦІЯ для місцевого населення. Бо ми дожилися до того, що не залишилося тут для простої людини нічого. Відразу за міською лікарнею №20 по дорозі на Сугаківське, майже кілометр лісу, посадженого на кошти наших дідів і батьків, огороджено парканом з металевої сітки. Це все, треба розуміти, для окремих людей. Озеро Озерище, - водоскид Фрунзенської зрошувальної системи, споруджений за державні кошти ще у 1969 році, яке у всі часи було у користуванні громади і місцевих мисливських колективів, віддане в оренду на 49 років. Тут можна побувати тільки за немалі гроші.

До Орілі теж не підступитися. А тепер забрали ще й пляж. Щоправда, залишаються ще два лісові масиви - поблизу вулиці Широка та озера Шпакове. Але в них розташувалися величезні кладовища, на які, до речі, вже без чималих грошей і покійника не пронести. Тут, як кажуть, всі коментарі зайві: дожилися «до ручки»! У своїй державі не знайти ні правди, ні захисту, ні жити, ні вмерти!

Доки прокуратура пише чергові відповіді на звернення громадян, тим часом ті, хто брав участь у розподілі природних запасів, того, що по праву має належати майбутнім поколінням, вже невинно посміхаються до амурян з вітальних біг-бордів. Тут секрету немає: володіючи величезними матеріальними багатствами, вони вже почали протоптувати доріжку до Верховної Ради. Навіщо? Відповідь може бути лише одна: прийняти такий закон, який би з ГРОМАДЯН перетворив нас на покірних РАБІВ! Чи не так?

Мешканці району

(десятки підписів під цим листом знаходяться в редакції)

Від редакції.

Забудову, разом з намиванням, поряд з пляжем ведуть колишня дружина голови Севастопольської міськдержадміністрації Володимира Яцуби, а також його родич, голова комісії з питань бюджету Дніпропетровської міськради Євген Морозенко. Пан Морозенко, крім цього, є генеральним директором Дніпропетровського агрегатного заводу. На цьому заводі головним інженером працює син Володимира Яцуби, котрий, одночасно, є депутатом Дніпропетровської міськ­ради від Партії регіонів.

Одним з головних «успіхів» Євгена Морозенка на посаді голови бюджетної комісії міськради є «подарунок» у розмірі 15 мільйонів гривень ТОВ «ГУМ», пов'язаний з сумно відомими «підприємцями» Корбаном та Аксельродом. Пан Морозенко відповідав за «обґрунтування», чому Корбан та Аксельрод не повинні платити 15 мільйонів до міської казни - натомість місто отримало «обіцянку» побудувати новий фонтан та виходи зі станції метро, яке невідомо коли запустять під проспектом К.Маркса
(і чи буде, взагалі, це «ГУМ» тоді існувати).

Оборудку з «ГУМом» вже опротестувала прокуратура, але поплічник Аксельродів-Корбанів та Яцуб-Морозенок мер Іван Куліченко не спішить виносити цей протест на розсуд депутатів (або вже, тишком-нишком, його скасував).

Варто також зазначити, що Морозенко буде балотуватись на наступних виборах до Верховної Ради від Амур-Нижньодніпровського району. Тому, мабуть, він і робить мешканцям району такі «подарунки».

Газета ЛИЦА



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Юрій Фоменко

На узбіччі

Огріньський півострів. Шлях між мостами від Дніпра до Самари. Одні автівки цим шляхом летіли в місто, інші виривались з нього.  Повітряні вихори за ними підіймали опалий лист з землі назустріч па...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...