App Store Google Play

Лекція Россолінського-Лібе стала уроком ненависті

02.03.2012 16:08

1 березня у посольстві ФРН відбулась лекція німецького історика Ґжеґоша Россолінського-Лібе на тему «Степан Бандера: життя українського революційного ультранаціоналіста та пам'ять про нього, 1909-2009 рр.» Приїзд німецького науковця в Україну був організований представництвом федерального фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні в рамках проектів Німецької служби академічних обмінів, отримав великий резонанс, насамперед через провокативність теми лекції 

На час візиту гамбурзького історика було заплановано цикл публічних лекцій у наукових та навчальних закладах Дніпропетровська та Києва. Однак напередодні виступів усі українські інституції відмовилися від прийому німецького гостя. Єдиним майданчиком для виступу залишилось посольство ФРН у Києві.

Відкриваючи зустріч, представник німецького посольства з прикрістю відзначив, що Ґжеґожу Россолінському-Лібе відмовили у проведенні відкритих лекцій у провідних українських університетах та наукових закладах, тож німецька амбасада вважає за свій обов'язок надати йому можливість «презентувати результати своїх наукових здобутків принаймні в приміщенні посольства». В німецькому посольстві зрештою зібралось чимало охочих насамперед опонувати Россолінському-Лібе (зала була переповнена). Рівень диспуту і справді попервах скидався на академічний. Однак працівники посольства заборонили здійснювати запис на диктофон, робити відео- та фотозйомку, користуватись будь-якими технічними засобами включно з ноут-буками та електронними записниками.

Зрештою диспуту як такого не вийшло: насамперед  через низький фаховий рівень Россолінського. Свою доповідь він презентував у вигляді фактологічного наративу, в якому серед десятків фактів із біографії Степана Бандери та історичного контексту (переклад назви німецькомовної версії  звучить як «Степан Бандера: життя українського фашиста і пам'ять про нього (1909-2009)»), які є не просто загальновідомими, але й однаково оцінюються різними дослідниками, вклинював найбільш дискусійні сюжети, даючи при цьому їх категоричну інтерпретацію, не пояснюючи, на підставі чого і яким чином він дійшов такого висновку.

Було помітним, що він не розуміє, або не хоче розуміти різниці між такими поняттями, як «фашизм», «ультранаціоналізм» та «революційний націоналізм» - з його слів виходило, що це всього лише синоніми.

У відповідь на аргументовані заперечення з боку учасників обговорення, лектор часто вдавався до самовідводу, або стверджуючи, що «він не те мав на увазі», або пом'якшував ж свою позицію.

Цікавим був той факт, що навіть ті учасники заходу, які погоджувалися із інтерпретацією пана Россолінського звертали увагу, що його дослідження позбавлене наукової новизни, оскільки фактично повторює ті самі висновки, які уже були сформульовані радянською історіографією.

В українських науковців викликало здивування і та наполегливість, з якою він намагався відтворювати радянські штампи, наприклад звинувачуючи Української греко-католицької церкви у тому, що саме вона сприяла вихованню «українського фашизму», оскільки, мовляв, значна частина лідерів та активістів походила із сімей греко-католицьких священників. З іншого боку, коментуючи «релігійний культ Бандери» в діаспорі та серед значної частини населення сучасної України, пан Россолінський підводив до того, що його шанують не як лідера національно-визвольної боротьби проти окупаційних режимів, а ніби саме за його ідеологічні погляди.

Загалом українські історики, які були присутні на зустрічі у стінах посольства, ґрунтовно пройшлися по всіх аргументах Россолінського-Лібе, незважаючи на спроби організаторів заходу обмежити окремі критичні висловлювання,  розбивши провокативну за своєю суттю постановку проблеми та усю псевдонаукову конструкцію автора.

Незважаючи на академічну обструкцію німецького історика, який не написав жодної монографії і навіть не встиг ще захисти дисертації, очевидним є те, що провокація, яку планували організатори заходу, цілком вдалася. Окрім, шуму, який супроводжував візит Россолінського-Лібе в Україну, ввечері 1 березня під час проведення лекції представники ВО «Свобода» організували пікет поблизу німецького посольства під гаслами «Геть ліберальних фашистів», «Россолінський-Лібе - адвокат нацистів». А через деякий час з'явилися   представники радянських ветеранських організацій, які поставили квіти до посольства на знак подяки за черговий захід із демонізації образу лідера ОУН Степана Бандери у радянському ж стилі, а також нарядом міліції, яка супроводжувала доволі камерне дійство.

У наступному числі  журнал «Український тиждень» (№10/2012) проаналізує, чому захід, який шкодить іміджу Німеччини, відбувся у німецькому посольстві і кому насправді він був вигідний

УТ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Вчера шестилетний мальчик выпал из окна третьего этажа 147 школы, и лишь спустя сутки эта информация стала публичной.Администрация учебного заведения не сочла нужным заявить в полицию, ограничившись в...
Максим Мірошниченко

Шпіль Солсберійського собору

Приходить до нас, у Mediaprostir поважного віку чоловік. Каже, що хоче провести захід на багато людей на два дні. Показуємо йому приміщення, чекаємо від нього більш детальної інформації. Під...
Анастасія ГОРЯЧА

Про Укрзалізницю хороше?

Сумнозвісне ПАТ Укрзалізниця не завжди надає погані послуги. Потяг непопулярного напрямку Київ – Маріуполь оснащений такими бажаними функціями, яких українці чекають вже багато років і на відсут...
Люди вже давно на межі. Колись давно це вже було. І сталася революція. Кривава.Але зараз люди змінилися. Вони чекають щось нового. Того, що стане силою, яка втілить їхні мрії про сильну і успішну Укра...