App Store Google Play

Де ми?

22.12.2011 10:25

"Вдома мене чекають герої дивних газет,

Тих, на яких обличчя святі пожовкли від часу.

А я так хочу випити трохи з тонну вина,

А не чужої водки, яка нам пахне лиш гасом.

Де я в цьому світі?"

Святослав Вакарчук, пісня "Де я?", альбом "Брюссель"

Питання, у який союз інтегруватиметься Україна - Європейський чи Євразійський, - вирішуватиметься не на саміті Україна-ЄС і не на засіданні ЄврАзЕС.

Це питання вже двадцять років вирішується у головах кожного українського громадянина і у колективній свідомості українського суспільства. І вирішуватиметься воно напевно ще не один місяці і, можливо, навіть не один рік.

Проте сьогодні все ж символічний день, який дає нагоду вчергове замислитися над питанням: "де ми?". У якому ми культурному, ментальному, соціальному, економічному і політичному просторі? Європейському чи євразійсько-російському?

Ми у ментальному просторі, де п'ють водку з гранчаків чи де п'ють вино з бокалів? Ми у культурному просторі, де інакодумство жорстоко карається чи де цілковите однодумство вважається ознакою відсутності думки?

Ми у суспільному просторі, де боротьба за свої права і протести громадян - явище абсолютно виняткове і у свідомості теле-біомаси навіть дещо ганебне, чи у просторі, де боротися за свої права нормально, а мирні і ненасильницькі протести - цивілізований метод діалогу громадян із владою?

Вибір є завжди. Ми можемо запросто опинитися у просторі, де виконання соціальних гарантій держави перед громадянами - лише питання політичної стабільності і комфортного соціального стану для влади. І, судячи з реакції на протести "чорнобильців", ми до цього як ніколи близькі.

А можемо все ж складно і поволі інтегруватися у простір, де реалізація соціальних гарантій - питання виконання державних законів. Де виплати не можна урізати або анулювати шляхом ухвалення бюджету. Де подібним економам за це світить реальна відповідальність.

У якому ми економічному просторі? Де власність може гарантувати лише близькість до керівництва держави, фінансові потоки перерозподіляються на догоду "своїм", а будь-яка бізнес-ініціатива придушується численними інспекціями, службами і рештою контролюючих органів? Робиться навіть несвідомо, не рефлекторному рівні, ніби за звичкою.

Або ми йдемо у простір, де право власності - невід'ємна складова економічних прав, свобода підприємництва і економічної діяльності є безсумнівною, а витрата бюджетних коштів жорстко контролюється ЗМІ і громадянським суспільством.

Зрештою, в якому ми політичному просторі? Де саджати лідерів опозиції і нелояльних олігархів - ознака мужності, рішучості і політичної сили. Або ж ми хочемо туди, де норми і правила політичної демократії формувалися віками, а нечисленні судові справи проти політиків дійсно пов'язані винятково із вчиненням кримінальних злочинів.

На останок, аби читачу було легше дати відповіді на поставлені у тексті питання, переповім короткий анекдот. Наприкінці 80-тих років у розпал "Перебудови" група студентів із українського міста Запоріжжя поїхала у російське місто Орел, як тоді було прийнято, за рознарядкою - допомагати збирати врожай.

В один з таких "трудоднів" студенти побачили майже посеред міста трактор, який мав би збирати врожай, але врізався у огорожу приватного будинку.

Забігаючи наперед, цей трактор стояв так тиждень. Його водій "з горя" зайшов до сусіда, де вони розбирали аварію і пили традиційний напій російської глибинки - брагу. Потім аграрії пішли до самого винуватця аварії, де продовжили дискусію і вживання браги. Трактор так і простояв.

Кмітливі студенти за цей час намалювали плакат із зображенням Горбачова і гаслом на кшталт "Виконаємо п'ятирічку за чотири роки", за що й отримали у місцевому парткомі двісті радянських карбованців.

Чому я це згадав? Просто показово, як живуть люди. Як ТАМ прийнято. І як можемо жити ми, якщо оберемо дешевий газ замість дорогої економічної політичної і так далі самостійності і свобод.

Тож де ми? Відповідайте, громадяни України! За вас на це питання відповіді не дасть ніхто.

УП

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Як нам оздоровити суспільство

Лише активне долучення громадських кіл до життя міста чи держави несе у собі якісь перспективи. Інакше ми приречені на культики капищних жерців, дворових месій чи міських господарників. Бо їх піар-ход...
Останнім часом все більше знецінюється результат вищої освіти в Україні. Після школи абітурієнти складають ЗНО і вступають до вишів, не тому, що бачать себе в тій чи іншій професії, а тому що “т...
Антон МОРОЗ

Fiat justitia et pereat mundus

Ніщо так не загартовує людину, як українські суди. Ви бували колись в українському суді? Чи відчували ви праведні страждання від очікування чергового засідання? Якщо ні, то ви - щаслива людина. Або ж...
Чому ми програємо інформаційну війну країні-агресора? Тому що професійно працюють одиниці, а до рівня пропаганди Росії нам як до Сонця на гвинтокрилі…Без лірикиМене вивів із душевної та професі...