App Store Google Play

Гей, Січ іде!

15.12.2011 14:51
Всі наші давніші військові формації організувалися державою. Козаччина повстала іншим способом, вона вийшла з суспільних низів, була від початку народним військом. Козаки, що в перекладі з тюркських мов «вільні люди», об'єдналися в одну організацію - Військо Запорозьке і воювали не за матеріальні блага, а за віру і звичай.

Це поведінка самодостатніх відповідальних вільних особистостей з потужною мотивацією. Слово віра означає внутрішню силу людини, яка формує її волю і характер. Носії віри здатні все робити тільки з власної волі і ніколи не будуть виконавцями волі чужої. Саме власні переконання, світогляд і є сенс захищати. За визначенням Богдана Хмельницького козацтво складалося «з людей, які холопства не витримали і пішли в козаки». В книзі «Історія українського війська» за редакцією І. Крип'якевича дослідники стверджують, що перші козаки-уходники були здебільшого міщани з пограничних замків та містечок. Вони не мали спеціальних знань, не мали зброї. Так само і втікачі від панського гноблення. Але саме з них почалася нова доба в історії, вони створили власні збройні сили,перетворили соціальні відносини, здобули світове визнання.

У першій половині 17 ст. запорозьке козацтво за наступальною стратегією і маневреною тактикою перевершувало феодальні армії Європи. Треба зазначити, що козаки не намагалися зміни чи модернізувати стару систему, а пішли на Січ і стали творцями нової української держави. Є вагомі підстави твердити, що Січ була державним утворенням українського народу. Отже, маємо унікальний досвід, проте, за двадцять років, що минули від дати відновлення державності України, так і не зуміли ним скористатися. На жаль, на території Дніпропетровщині, де виникла «козацька християнська республіка» мало що нагадує про ті славні часи. Тому будь - яка активність місцевих громад заслуговує на увагу.
Чотири роки тому був створений Царичанський районний осередок Всеукраїнського громадського об'єднання «Всеукраїнське козацьке військо» у Дніпропетровській області, у складі якого 3 курені і жіноча сотня. На початку діяльності організація налічувала 250 осіб. Очевидці розповідають, що на свята, коли козаки на конях ідуть вулицями, селище «оживає», і дорослі, і малі виявляють справжню цікавість, а для дітей - особлива радість, коли вдається вмовити проїхати на конику хоч декілька метрів. Козаки - активні учасники усіх заходів, які відбуваються у містечку, допомагають охороняти громадський порядок, влаштовують кінні та інші козацькі змагання: подолання перешкод, перетягування каната, метання списа, тощо. Також вони опікуються закладами виховання і освіти, прагнуть зробити усе, щоб діти розвивалися духовно, інтелектуально та фізично. Разом із школярами ведуть роботу по вшануванню пам'яті видатних людей рідного краю, зокрема, сотника Павла Семенова, який власним коштом збудував у Царичанці три церкви і похований в центральній - Успенському Соборі. А також впорядковують територію побіля пам'ятників героям, які загинули у боях, що велись на цій території у різні часи.

Мешканці шанобливо називають Царичанку королівною приорільского краю, її історія бере свій початок із сивої давнини. Близько 300 тисяч років тому долина, де нині знаходиться Царичанка, була покрита, як і значна територія України, льодом товщиною в декілька сотень метрів. Царичансько-Бородаївський льодовик зупинився біля гори Калитва (абсолютна висота 145 метрів). Саме ці процеси залишили нам русло річки Орелі, відому мінеральну воду, яка видобувається з глибини 108 метрів.

У невеличкому приміщенні Царичанського народного історико-краєзнавчого музею в одній кімнаті зберігаються експонати різних історичних епох: рештки мамонта, які знайшли в районі села Бабайківки, козацька зброя, одяг і предмети побуту пізнішої пори. Директор музею Анатолій Білокінь демонструє сучасний підхід до справи: «Якби побудувати готельний комплекс, тут міг бути туристичний маршрут, у нас унікальна природа, а яка славна історія, особливо козацької доби!»
Царичанка має яскравий історичний прецедент. Протягом 90 років вона мала статус сотенного містечка Полтавського полку та являла собою не просто адміністративний центр, а осередок економічного, господарського, духовного і культурного розвитку приорільського краю, відігравала важливу історичну роль у долі нашої країни за часів козацької доби. Переважну більшість його населення становили козаки. Ставши центром сотні, це приорільське поселення одержало свою печатку і герб. Містечко пережило чимало трагічних й героїчних подій козацької січової епопеї. Так, наприклад, у жовтні 1708 року український гетьман І. Мазепа з 5-тисячними загонами козаків перейшов на бік шведів. У цьому його підтримав кошовий Війська Запорозького Низового Кость Гордієнко. Він виступив у березні 1709 року з 1,5 тисячами січовиків з Переволочної на Царичанку, де зіткнувся із 3- тисячним гарнізоном російських військ. Вісімсот козаків, рішуче атакували ворога, у короткочасному, але запеклому бою зарубали 100 драгунів, а 90 взяли в полон, утративши при цьому лише 30 чоловік.
Героїчна історія надихнула громаду селища на будівництво макету козацької січі. Царичанці подали проект на обласний конкурс програм місцевого самоврядування і виграли грант на 80 000 грн. з обласного бюджету, селищна рада надала 40 000грн. і громада 40 000 грн. Виділили 1 га землі під забудову неподалік від траси Дніпропетровськ-Полтава. Поряд - церква, річка, спортивний майданчик. Територія буде огорожена дерев'яним частоколом, всередині буде знаходитися майдан, навколо якого розташуються курені, а далі - кузня, хата - музей, кухня. Вже підготували проектно-кошторисну документацію і розрахували витрати, загальна вартість яких зросла з 300 000 грн. до 900 000грн. «Будуватимемо декількома етапами, і, як ніщо не завадить, розпочнемо роботи до кінця нинішнього року. Плануємо подавати проекти на конкурс і надалі. Нам потрібні кошти, щоб завершити будівництво», - зазначив голова Царичанської селищної ради Геннадій Сумський.

Передусім громада прагне створити умови, для того, щоб молодь могла би повчитися лицарських справ, порядків, традиції побратимства, взаємодопомоги. Козацька січ має стати центром відродження національної культури, а також військово-спортивних змагань, виховання вольових і лідерських якостей молодих людей. У нашому досвіді, у нашій історії, надбаннях культури невичерпне джерело духовної енергіі, необхідної новому поколінню для впорядкування навколишнього земного простору. Український філософ Г.Сковорода заповів три золоті правила, які маємо виконувати і виховувати наступні покоління:

1) ОЗДОРОВЛЮЙСЯ! Пізнавай себе, розвивайся фізично і духовно, вдосконалюй себе.
2) РОБИ ТЕ, ЩО ЛЮБИШ! Займайся тим, що відповідає природі, вродженим талантам і здібностям.
3) ТРИМАЙСЯ ЗА СВОЇХ! Підтримуй інших членів громади, бо це твоя духовна родина. Захищаючи свого ближнього, ти захищаєш себе і своїх нащадків.

Царичанці підтримують ідею побудови діючого макету козацької січі і виявляють бажання брати участь у будівельних роботах. Громада селища вже має досвід самоорганізації, який вона отримала під час благоустрою території Царичанки. Нащадки запорозьких козаків дотримуються усталених традиції і звикли всі найважливіші справи робити гуртом, з таким же натхненям і завзятістю, як передано у народній пісні:

Гей, Січ іде, мов пчола гуде,
Разом руки, разом серця, і гаразд буде!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Наслідки Першої Світової для України оформилися у конкретний факт та конкретну дату 14-го листопада 1918-го року.У цей день гетьман Павло Скоропадський видав грамоту про воз'єднання на федеративних на...
Юрій Фоменко

Птаха війни

Птаха війни. Вона над моєю хатою в Діброві літає на схід і повертається на Кодак.    В уяві, замість звуку її двигуна я чую стогін поранених, голоси лікарів і тиху молитву піл...
 Не дивлячись на певний застій українського кінематографу в “нульових” роках, сьогодні чи не щотижня на екрани кінотеатрів виходять нові вітчизняні стрічки, які без сумніву виводять н...
Марія СОЛОМОНОВА

Чергове шкільне отруєння

Дніпро. Чергове шкільне отруєння. І з вчорашнього дня жодного коментарію з боку відповідного департаменту міськради.Минулого разу, коли було масове отруєння дітей 62-ї школи, мер міста принаймні напри...