App Store Google Play

Запах тління

12.10.2011 11:17
От не повезло ж мені! Саме у той день писати статтю, коли судять Тимошенко. Збирався писати про одне, а тепер думаю: як же ж воно буде виглядати? Тут оно білоруський синдром починається, а ти пишеш про щось таке, про що можна й через рік написати. Бо ж нічого насправді не міняється.

Юлі після оголошення вироку навіть 1937 рік привидівся. Я думаю, це перебільшення. У 1937 не на сім років садили, а пачками розстрілювали. Правда, уже наступного року пішли під розстріл виконавці - чекісти, судді, слідчі, начальники концтаборів...

Є над чим задуматися декому. Не будемо пальцями показувати.

А у нас хіба 1937? У нас нормальна Білорусія. І білорус на престолі, що теж симптоматично. Але біда не в цьому, а в тому, що останнім часом у мене виникає таке враження, що наша опозиція передчасно здохла. Не упокоїлася з миром і не зіграла в ящик, а саме здохла, а її непохований труп розливає довкола тільки самий сморід. Думаю, що це великий гріх, коли покійника не поховати. І я радо б приєднався з лопатою на плечі до якоїсь похоронної процесії, аби поховати тлінні останки цього розкладеного і поточеного червами, хробами, жуками і тушками організму.

На носі парламентські вибори, а ми чуємо поки що тільки самі заклики до об'єднання. Ба навіть Кролик зблиснув гострими зубчиками, заметляв хвостиком і теж щось пронявкав про об'єднання. Але от проблема - кожен з цих маленьких наполеончиків бачить на чолі такого об'єднання лише себе красивого і величного. Та, зрештою, що може змінитися від об'єднання трупів? Ну, отримаємо нову партію МОРГ (МєстоОтдиха Рєанімірованих Граждан) або У(країнський)  МОРГ. Ащо це змінить? Сморід не зникне. А всі ці політичні імпотенти - що кожен зокрема, а що усі вкупі, і так не здатні ні на що більше, окрім як красуватися на політичних шоу і вправлятися в ораторському мистецтві. А потім ідуть собі любенько зі своїми політичними ворогами на сто грам і там уже дискутують винятково про свої особисті шкурні проблеми.

А щоб трупи не вбили собі в голову, що вони насправді живі, їх усіляко задобрюють. Ось парламентський готель витратив майже чверть мільйона на закупівлю чайних столиків, декорованих сріблом і платиною, та тумби з тюльпанового дерева. Для кого? Та здебільшого для наших опозиційних депутатів, бо ті, котрі при владі, уже в готелі не живуть. І я собі думаю: про що може думати отакий собі опозиційний труп, сидячи за чайним столиком, декорованим саме сріблом і платиною, а не якоюсь там бляхою? Він думає лише про одне: „Я так хочу, чтобы лето не кончалось, чтоб оно за мною мчалось..."

Звичайно, це краще, аби мчалося літо, а не розлючені трудящі з тумбами з тюльпанового дерева.

У старому словнику я прочитав таке означення „моргу" - „здание для выставки трупов". Чудово підходить і для означення парламенту.

І я ще думаю: як добре, що Бог нам послав такого чудового шокового хірурга, як Віктор Янукович, який дуже доступно пояснив Європі, методи своєї медицини:

«Страна была больна... Мне пришлось лечить эффективно, и значит, только хирургическим методом... Если организм выживает и живет нормальной жизнью, имеет возможность поразмыслить, что было бы лучше - идти и медленно умирать, или только один раз преодолеть боль, а потом жить нормально».

Тобто колишні навички хірургічного втручання за допомогою паяльника і „монтіровки" згодилися і тут. Спочатку ломиком по голові - бац! - і пацієнт починає мислити правильно. А кому не помогло, то друге бац! І тоді вже „преодолев боль", він починає „жить нормально». Ну, як рослина. Кактус, наприклад. Чи настурція. Поїв, попив, покакав.

Отже, в ідеалі весь народ повинен перетворитися на оранжерею, куди дбайливі садівники будуть вчасно доставляти гній та інші мінеральні добрива.

Не всім же жити в однаковому комфорті! Є вибрані і обрані, а є нікому непотрібні. Ну, не зовсім нікому, бо є ще Смерть, яка нас ніколи не зраджує. І є проффесор хірургії: «Я знаю, что есть взгляды скептические, я даже вижу по лицам сейчас, у меня, знаете, зрение на 360%. Вы улыбаетесь сидите, а я скажу так - вышибать будем, вышибать. Вот кто только попадется под кулак - только брызги полетят. Никакой пощады не будет. Никакой. Попал? Стоишь на пути развития экономики? Собираешь коррупционный налог? Только попадись. Попалась рука - с головой оторвем».

Легендарний Джек Патрач нехай сховається.

А в той час, поки опозиція натхненно посмерджує, окремі політичні трупи ще намагаються подавати ознаки життя. Зокрема комуніст, який перебуває у стані хронічного спухання і нагадує більше пісяючого хлопчика, вирішив, що пора провести референдум, щодо зміни державної символіки, бо „нинішній прапор і тризуб є символами, які націоналісти скомпрометували".

Відразу видно рішучу позицію народного обранця, який не спить, а думає, як покращити життя уже зараз. От тільки не пояснив, яким чином, витративши мільярди на заміну усієї національної символіки, включно із паспортами, посвідченнями, дипломами, банкнотами і т. д., ми почнемо „жить лучше і вєсєлєє", як обіцяв Азаров.

Не менш весело спостерігати, як влада починає гиркатися з росіянами на переговорах про газ, митний союз і введення мита на українські товари. Навіть Азаров уже сміє розкривати рота до Путіна. Подумати лише: два русскіх чєлавєка не можуть знайти спільної мови! А нема чого до Путіна посилати пенсіонера! Краще б послали Бєрєжную чи Єлєну Бандарєнка. Або обох разом з Лободою на додачу. Як бонус.

Бідний Азаров ще зовсім недавно переконував нас, що в Росії живуть не вовки і не удави, а "братья"! І щойно тільки зникнуть на обрії усілякі націоналісти, Росія прийме нас у свої радісні обійми, і ми скліщимося з нею знову, як два нерозлучні песики. Дешевий газ, організовано випущений з животів коаліції, уже грайливо тріпотів біля наших носів. І раптом - фух! - розвіявся. А хто винен? Невістка.

Замість дешевого газу у наших рурах, у відкриті навстіж вікна і двері проникає русскій мір. „Тату! Тату! Лізе чорт у хату!" - „Дарма! Аби не москаль". Це не я вигадав. Це народна мудрість. А ось іще: „Від москаля поли вріж та тікай"; „Од чорта одхрестишся, а від москаля не одмолисся"; „Москалеві годи, як трясці, а все бісом дивиться".

Народ ще коли геніально окреслив, якими мають бути стосунки з москалями! Ніхто ще не догодив старшому братові і не догодить. Скільки Лукашенко прогинався, уже усю Білорусь русифікував, а бач і він не до шмиги. Уже й з нього російське телебачення лаха дере. Не дочекаюсь, коли за наших візьмуться.

ТСН



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...